Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №127/26933/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/26933/26

Провадження № 3/127/5279/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

26.07.2026 о 23:57 у місті Вінниця, вулиця Соборна, 59, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме електросамокатом Bolt б/н в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Alcotest Drager 7510 ARLM 0452, результат огляду позитивний 0,84 проміле, що підтверджується тестом номер 772 від 27.07.2026. Подія безперервно фіксувалась на портативні відеореєстратори 472968, 472795. Водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху.

ОСОБА_1 у судове засідання, будучи належним чином повідомленим про час та дату судового засідання, шляхом надіслання SMS-повістки та повістки надісланої за адресою місця проживання, не з`явився.

Присутній у судовому засіданні захисник ОСОБА_1 – адвокат Чайка А.О. повідомив, що ОСОБА_1 перебуває на навчанні за кордоном, тому з`явитись у судове засідання змоги не має.

У постанові від 28.10.2021 (справа № 11-250сап21) Верховний Суд (далі – ВС) зауважив, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), не належать до визначених частиною другою статті 268 КУпАП категорій справ, у яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою.

У зв`язку з цим суд вважає за доцільне здійснити судовий розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

ОСОБА_2 провадження у справі просив закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Позиція сторони захисту зумовлена рядом порушень з боку працівників патрульної поліції, зокрема:

- відсутні докази керування. Так, під час перегляду відеозапису з нагрудної камери працівника поліції не встановлено факту руху та керування ОСОБА_1 транспортним засобом, тому можливо дійти обґрунтованого висновку, що останній не був водієм;

- порушено порядок фіксування правопорушення;

- у протоколі про адміністративне правопорушення зазначений як транспортний засіб електросамокат «Bolt», проте не зазначено відповідної марки та моделі самокату, також не надано технічних характеристик самокату та не визначено який тип двигуна і яким способом він приводиться в рух. Поліцією не встановлено, у який саме спосіб означений самокат переміщувався – за допомогою електричної тяги чи завдяки мускульній силі водія (шляхом механічного відштовхування від поверхні). Оскільки, саме спосіб приведення засобу в рух є вирішальним для правової кваліфікації, то самі лише твердження поліції в рапорті без належних доказів є недостатніми;

- порушено інструкцію з використання Drager 7510: відповідно до наданої до протоколу роздруківки результатів тесту Drager 7510 від 27.07.2026 року вбачається, що датою останнього градуювання є 14.10.2025 рік. Однак, згідно інструкції до приладу, калібрування алкотестера Drager 7510 має здійснюватися з періодичністю «кожні шість місяців». Працівниками поліції використано алкотестер Drager 7510 із порушеннями правил його експлуатації, оскільки востаннє даний прибор калібрувався за 9 місяців, 14 днів до проведення тесту ОСОБА_1 . Додатковим підтвердженням того, що вказаний алкотестер Drager 7510 був несправний є показники поточного статусу GPS: широта (S 12.032517); довгота (W 77.055535), яка вказує на місто Ліма - столицю Перу, розташована на континенті Південна Америка;

- відеозапис із нагрудних бодікамер поліцейського розпочинається об 23:58:29, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився об 00:05:21 год., тобто через 7 хв. після зупинки. Однак, згідно Інструкції «Після потрапляння алкоголю до рота перед вимірюванням необхідно витримати інтервал не менше ніж 15 хвилин. Із відео вбачається, що працівники поліції не встановили інформації про час вживання алкоголю та/або ароматичних напоїв (наприклад, фруктових соків), аерозолів для освіження рота на спиртовій основі, ліків та крапель, а також про ймовірні факти відрижки та блювання.

- у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено марки, моделі та технічних характеристик електросамоката, що, на думку захисника, суперечить ст. 256 КУпАП; захисник посилається на постанову Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22 та постанову Вінницького апеляційного суду від 14.04.2025 у справі № 127/31812/24;

- на час проведення огляду (27.07.2026 о 00:05) повітряних тривог у Вінницькій області не було, а тому некоректні показники GPS, на думку захисника, свідчать про несправність самого приладу;

- захисник посилається на ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення ЄСПЛ у справах «Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain», «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Щокін проти України» та принцип тлумачення закону на користь особи.

До клопотання захисник долучив копію «Руководства по эксплуатации» прибора для контроля выдыхаемого воздуха на алкоголь Drager Alcotest 7510 (зазначено — на 43 арк.) та письмові пояснення ОСОБА_1 .

Також, у матеріалах справи наявні письмові пояснення ОСОБА_1 від 01.09.2026, згідно з якими в ніч з 26 на 27 липня 2026 року останній йшов пішки вниз по вулиці Соборній у місті Вінниці та котив поруч із собою в руках самокат, рух на даному самокаті та керування ним не здійснював, та не ставав на нього, а лише транспортував його пішки, оскільки в межах центральної вулиці Соборна м. Вінниці діє «червона зона», що повністю обмежує рух самокатів «Bolt». Крім того, ОСОБА_1 взагалі не відомо чи у даного самоката був присутній електричний двигун.

Під час пішого руху ОСОБА_1 зупинили працівники поліції, погодився пройти тест, результати якого виявилися позитивними. Після цього поліцейські почали складати протокол про адміністративне правопорушення. Однак, буквально за пару хвилин до підходу працівників поліції ОСОБА_1 вживав безалкогольне пиво. Співробітники поліції не з`ясовували інформацію про те, чи вживав ОСОБА_1 якісь напої безпосередньо перед тестом, і провели вимірювання одразу. Тому саме ця обставина могла вплинути на результати тесту.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що про його процесуальні права працівники поліції повідомили лише після проведення огляду на стан сп`яніння та складення протоколу.

ОСОБА_1 стверджує, що не був водієм і не керував транспортним засобом, пересувався пішки, котячи самокат у руках, а процедура проведення огляду та складання протоколу відбулася з порушенням його прав і встановленого порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 9 КУпАП: адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з підпунктом «v» пункту 1 статті 1 («Визначення») Конвенції про дорожній рух від 8 листопада 1968 року (ратифікована Україною 25.04.1974 року), термін «водій» («погонич») означає будь-яку особу, яка керує транспортним засобом, автомобілем і т.д. (включаючи велосипеди) або веде по дорогах худобу, стада, упряжних, в`ючних або верхових тварин. Відтак, водієм є будь-яка особа, яка керує транспортним засобом, незалежно від наявності в неї посвідчення водія, і на неї поширюються вимоги пунктів 2.5 та 2.9 Правил дорожнього руху України.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до положень частин першої – п`ятої статті 266 КУпАП: Особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Пунктом 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 за № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (далі – Інструкція) визначені ознаки алкогольного, наркотичного сп`яніння чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів.

Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735, установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Згідно з п. 10 розділу ІІ Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735, результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі – акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Наявність складу адміністративного правопорушення та вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується матеріалами наявними у справі, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 729872 від 27.07.2026 року, який підписано ОСОБА_1 ; безперервними відеозаписами з портативних відеореєстраторів № 472968 та № 472795; актом огляду з приладу «Alcotest Drager 7510» від 27.07.2026 року з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, результат – 0,84 проміле, на якому наявний підпис ОСОБА_1 та роздрукованими результатами з технічного приладу «Alcotest Drager 7510» із зазначенням дати та часу проходження огляду, його результатів 0,84 проміле та підписами поліцейського та водія; іншими матеріалами справи.

Рапорт суд оцінює виключно як службовий документ, який містить інформацію про вчиненні поліцейськими дії та мотиви, якими керувались поліцейські, встановлюючи осіб, причетних до вчинення адміністративних правопорушень.

Із досліджених судом відеозаписів з портативних відеореєстраторів поліцейських вбачається, що ОСОБА_1 на запитання працівника патрульної поліції щодо вживання ним алкогольних напоїв, повідомив: «Одне пиво, не більше», « ОСОБА_3 перевірити, я випив одне пиво ще в обід».

На проміжку часу 00:05:00, уже після проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці, поліцейський запитує, чи згоден ОСОБА_1 з результатами огляду, на що ОСОБА_1 повідомляє: «Ну так». Після чого, працівник поліції повідомляє про можливість ОСОБА_1 проїхати до закладу охорони здоров`я, на що ОСОБА_1 відмовляється.

Крім того, із розмови зафіксованої на портативний відеореєстратор вбачається, що ОСОБА_1 не може саме завершити поїздку у додатку у зв`язку із дією червоної зони, а не здійснювати рух на електросамокаті, як про це зазначається у його письмових поясненнях.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту, суд відхиляє їх з огляду на таке.

Щодо доводів захисника про відсутність доказів керування транспортним засобом.

З урахуванням наведеного вище визначення терміна «водій» (підпункт «v» пункту 1 статті 1 Конвенції про дорожній рух), згідно з пунктом 1 статті 8 цієї Конвенції кожен транспортний засіб або склад транспортних засобів, що перебуває в русі, повинен мати водія. Пунктами 3 та 5 статті 8 Конвенції визначено, що водій повинен мати необхідні фізичні й психічні якості, його фізичний і розумовий стан має дозволяти йому керувати транспортним засобом, і водій завжди повинен бути в змозі керувати своїм транспортним засобом. Отже, керуванням транспортним засобом є виконання особою функцій водія транспортного засобу, що перебуває в русі. Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП не пов`язує настання відповідальності з тим, скільки часу особа в стані сп`яніння керувала транспортним засобом або яку відстань вона проїхала. Тому правопорушення вважається закінченим з моменту, коли транспортний засіб під керуванням такої особи почав рухатися.

Факт керування ОСОБА_1 електросамокатом Bolt безпосередньо перед його зупинкою працівниками поліції вбачається із сукупності досліджених судом доказів. Відеозапис з портативних відеореєстраторів поліцейських починається з того, що ОСОБА_1 намагається запаркувати орендований електросамокат з увімкненим табло за допомогою застосунку у своєму смартфоні. Зазначене узгоджується з розмовою, зафіксованою на відеозаписі, з якої вбачається, що ОСОБА_1 не може завершити поїздку в мобільному застосунку у зв`язку з дією «червоної зони», тобто на момент зупинки поїздка на орендованому електросамокаті тривала, а також з протоколом про адміністративне правопорушення, який ОСОБА_1 підписав без будь-яких зауважень щодо викладених у ньому обставин, зокрема щодо факту керування транспортним засобом.

Надані захисником суду письмові пояснення ОСОБА_1 від 01.09.2026, за змістом яких він ішов пішки, котячи самокат поруч у руках, суперечать відомостям з відеозапису та тому, що ОСОБА_1 повідомив поліцейським безпосередньо на місці зупинки транспортного засобу (зокрема, щодо обставин поїздки, яку він не міг завершити в застосунку, та вживання «одного пива» «ще в обід»). Ці надані захисником пояснення складені більш ніж через місяць після події, жодним іншим доказом не підтверджуються, а тому, оцінивши їх за внутрішнім переконанням у сукупності з іншими доказами відповідно до ст. 252 КУпАП, суд відхиляє їх як недостовірні, надані з метою уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.

З тих самих підстав суд відхиляє твердження ОСОБА_1 про те, що «буквально за пару хвилин» до підходу працівників поліції він вживав безалкогольне пиво. Безпосередньо на місці зупинки на запитання поліцейського ОСОБА_1 повідомив, що випив «одне пиво», «ще в обід», про вживання будь-яких напоїв безпосередньо перед оглядом не заявляв; версія про безалкогольне пиво вперше з`явилася лише в письмових поясненнях від 01.09.2026.

Доводи захисника про те, що процесуальні права були роз`яснені ОСОБА_1 лише після проведення огляду та складення протоколу, висновків суду не спростовують. Відповідно до частини четвертої ст. 256 КУпАП права і обов`язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, роз`яснюються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, при складенні протоколу, про що робиться відмітка у протоколі. Пункт 13 протоколу серії ЕПР1 № 729872 містить підпис ОСОБА_1 про роз`яснення йому прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Щодо доводів захисника про порушення порядку фіксування правопорушення.

Частина друга ст. 266 КУпАП та пункт 6 розділу II Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735 вимагають застосування технічних засобів відеозапису під час проведення огляду на стан сп`яніння. Цю вимогу поліцейськими виконано: огляд ОСОБА_1 та оголошення його результатів зафіксовано на відеозаписах портативних відеореєстраторів № 472968 та № 472795, які долучено до протоколу. Закон не встановлює, що факт керування транспортним засобом може бути доведений виключно відеозаписом руху, — ця обставина встановлюється сукупністю доказів у порядку статей 251, 252 КУпАП. Посилання захисника на п. 5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026, не спростовує змісту наявних відеозаписів і не свідчить про їх недостовірність; про монтаж, переривання чи інше втручання у відеозаписи сторона захисту не заявляла.

Щодо доводів захисника про недоведеність того, що електросамокат є транспортним засобом.

Згідно з п. 1.10 Правил дорожнього руху транспортний засіб — пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; мопед — двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт; механічний транспортний засіб — транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна; цей термін поширюється, зокрема, на транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлює відповідальність за керування транспортними засобами без будь-якого розмежування їх за видом чи потужністю двигуна або способом приведення в рух і не обмежує коло таких засобів механічними транспортними засобами. Суб`єктом цього правопорушення є особа, яка керує транспортним засобом. Відповідно до підпункту «o» пункту 1 статті 1 Конвенції про дорожній рух термін «механічний транспортний засіб» означає будь-який самохідний дорожній транспортний засіб, за винятком велосипедів з підвісним двигуном на території Договірних сторін, які не прирівнюють їх до мотоциклів, і за винятком рейкових транспортних засобів. Отже, електросамокат є транспортним засобом, а особа, яка ним керує, — водієм, на якого поширюються вимоги пунктів 2.5, 2.9 Правил дорожнього руху та відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Невідображення в протоколі марки, моделі, типу та потужності двигуна електросамоката не свідчить про невідповідність протоколу вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки ця норма таких відомостей до обов`язкового змісту протоколу не відносить. Протокол містить відомості про місце, час вчинення і суть правопорушення, у тому числі про транспортний засіб — «електросамокат Bolt б/н». Сам ОСОБА_1 у письмових поясненнях зазначає, що в межах вулиці Соборної діє «червона зона», яка «повністю обмежує рух самокатів «Bolt»», а з відеозапису вбачається, що він не може завершити поїздку в мобільному застосунку, — що підтверджує використання ним саме орендованого електросамоката, рух якого (зокрема його обмеження в межах «червоних зон») забезпечується електроприводом.

Посилання захисника на постанову Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22 суд не бере до уваги, оскільки висновок у цій справі сформульовано щодо віднесення електросамоката до джерела підвищеної небезпеки для цілей ст. 1187 Цивільного кодексу України, тобто у правовідносинах щодо відшкодування шкоди, які не є подібними до правовідносин у цій справі. Постанова Вінницького апеляційного суду від 14.04.2025 у справі № 127/31812/24, на яку посилається захисник, не містить висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, який згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується іншими судами, і ухвалена за обставин конкретної справи.

Щодо доводів захисника про порушення правил експлуатації алкотестера Drager Alcotest 7510.

Відповідно до абзацу другого пункту 6 розділу I Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735 огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів — законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність. Згідно з пунктом 3 розділу II цієї Інструкції поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» визначено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту; міжповірочні інтервали таких засобів за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності (абзац другий частини другої цієї статті). Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.11.2016 за № 1417/29547, для категорії «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» (позиція 13) встановлено міжповірочний інтервал — 1 рік.

Таким чином, обставини необхідності градуювання алкотестера кожні шість місяців нормативно не підтверджені. Нормативно встановленим способом підтвердження придатності алкотестера до застосування є його періодична повірка з міжповірочним інтервалом в один рік. Відповідно до роздруківки результатів тесту № 772 датою останнього градуювання приладу ARLM-0452 є 14.10.2025, тобто на момент проведення огляду (27.07.2026) не минуло й року, а отже, навіть за умови ототожнення градуювання з повіркою, встановлений міжповірочний інтервал не перевищено. Доказів відсутності у приладу чинного свідоцтва про повірку сторона захисту не надала, а ОСОБА_1 під час огляду не вимагав надати йому відповідні документи, як це передбачено пунктом 5 розділу II Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735.

Справність приладу та коректність проведеного вимірювання підтверджуються також відомостями роздруківки: «Результати перев. чист.: 0.00 ‰» та «Вимоги OIML R 126 (1998), OIML D 31 (2008) виконано».

Зазначені в роздруківці алкотестера широта (S 12.032517) та довгота (W 77.055535) не є обов`язковими та не впливають на достовірність результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння з застосуванням спеціального технічного засобу. Ні ст. 266 КУпАП, ні Інструкція від 09.11.2015 року № 1452/735, у тому числі пункт 10 розділу II та форма акта огляду (додаток 2), не вимагають фіксування географічних координат місця огляду. Дані супутникової геолокації є допоміжною сервісною функцією, яка залежить від наявності та якості сигналу глобальних навігаційних супутникових систем, до метрологічних характеристик приладу не належить і з вимірюванням концентрації алкоголю у видихуваному повітрі не пов`язана. Місце проведення огляду достовірно встановлено протоколом про адміністративне правопорушення, актом огляду, рукописним записом місцеположення в роздруківці («м. Вінниця, вул. Соборна…») та відеозаписами. Відомості про відсутність повітряних тривог зазначеного висновку не спростовують.

Надана захисником роздруківка «Руководства по эксплуатации» прибора для контроля выдыхаемого воздуха на алкоголь Drager Alcotest 7510 виконана російською мовою без перекладу на державну мову. Відповідно до частини першої статті 14 Закону України від 25.04.2019 № 2704-VIII «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою; згідно з частиною сьомою статті 1 цього Закону статус української мови як єдиної державної мови передбачає обов`язковість її використання при здійсненні повноважень органами державної влади. Право користуватися іншою мовою та послугами перекладача, передбачене ст. 268 КУпАП, є гарантією для особи, яка не володіє мовою провадження, і не звільняє учасника провадження, зокрема професійного захисника, від обов`язку подавати письмові докази державною мовою або з перекладом на неї. Отже, зазначений документ надано захисником в порушення положень Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», а тому він не підлягає дослідженню та відхиляється судом.

Крім того, відсутній зв`язок наданої захисником «Руководства» безпосередньо з тим технічним засобом (прилад № ARLM-0452, принтер № ARMD-0177), який використовувався поліцейським під час проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 : копія не містить відомостей про заводський номер приладу, версію його програмного забезпечення, дату редакції документа та джерело його отримання, а відмітка «згідно з оригіналом» не дає змоги встановити, з якого саме оригіналу виготовлено копію. Тому цей документ не містить фактичних даних про обставини цієї справи в розумінні ст. 251 КУпАП, є неналежним доказом і відхиляється судом.

Відхиляючи зазначений документ, суд відхиляє і засновані на ньому доводи про необхідність витримання п`ятнадцятихвилинного інтервалу після потрапляння алкоголю до рота. До того ж ОСОБА_1 на місці зупинки повідомив поліцейським, що вживав «одне пиво» «ще в обід», тобто за багато годин до огляду, про вживання будь-яких напоїв, засобів для освіження порожнини рота чи ліків безпосередньо перед оглядом не повідомляв, з результатом огляду — 0,84 ‰, що більш ніж у чотири рази перевищує граничний показник 0,2 ‰, визначений пунктом 7 розділу II Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735, — погодився, що засвідчив підписами в акті огляду та роздруківці приладу, та відмовився від проходження огляду в закладі охорони здоров`я, право на який у разі незгоди з результатами огляду передбачено частиною третьою ст. 266 КУпАП.

Щодо доводів захисника про порушення презумпції невинуватості.

Посилання захисника на ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини у справах «Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain» (заява № 10590/83, рішення від 06.12.1988) і «Ірландія проти Сполученого Королівства» (заява № 5310/71, рішення від 18.01.1978) висновків суду не спростовують, оскільки досліджені судом докази є достатньо переконливими, чіткими й узгодженими між собою та доводять вину ОСОБА_1 поза розумним сумнівом, а сумнівів, які підлягали б тлумаченню на його користь, не виникає. Рішення ЄСПЛ у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, рішення від 14.10.2010) стосується неоднозначності національного законодавства, тоді як застосовані в цій справі норми є чіткими і передбачуваними, а тому підстав для застосування принципу тлумачення закону на користь особи немає.

З огляду на викладене аргументи захисника ОСОБА_1 – адвоката Чайки А.О. не викликають у суду обґрунтованих сумнівів у винуватості ОСОБА_1 .

Як вбачається з досліджених судом відеозаписів з портативних відеореєстраторів поліцейських та з матеріалів справи, працівниками поліції було проведено огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння у точній відповідності до вимог статті 266 КУпАП, Порядку, затвердженого Постановою КМ України від 17 грудня 2008 р. № 1103 та Інструкції від 09.11.2015 року № 1452/735, а зафіксовані у належній формі результати огляду – свідчать про перебування означеного водія в стані алкогольного сп`яніння.

Наявні в матеріалах справи докази в сукупності узгоджуються між собою, жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному законом порядку, в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і встановлений судом перебіг досліджуваної події відповідає змісту відео, яке міститься на технічному носієві з відеозаписом і знаходиться в матеріалах справи.

ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності, оскільки досяг віку, з якого настає адміністративна відповідальність, відомості про його неосудність відсутні.

Відповідно до довідки старшого інспектора ВАП Тетяни Гамарник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія не отримував, тобто права керування транспортними засобами йому не надавалось.

Згідно з ч. 2 ст. 30 КУпАП, позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.

Поряд з цим, частина 1 статті 130 КУпАП містить виключення із визначеного в ч. 2 ст. 30 КУпАП загального правила щодо можливості позбавлення лише наданого права, оскільки прямо передбачає для водіїв безальтернативну санкцію у виді позбавлення права керування транспортним засобом.

Згідно з ч. 1 ст. 66 Закону України «Про правотворчу діяльність», колізія норм права - це протиріччя або невідповідність між нормами права у нормативно-правових актах, що регулюють одні й ті самі суспільні відносини. Протиріччя між нормами права у нормативно-правових актах - це колізія норм права в нормативно-правових актах рівної юридичної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 66 Закону України «Про правотворчу діяльність», у разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами рівної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають:

1) норми, що містяться в нормативно-правових актах спеціального законодавства України (крім випадку, визначеного частиною другою цієї статті (пріоритет застосування кодексу над первинним законом, прим.));

2) норми, що містяться у нормативно-правових актах, що вступили в дію пізніше.

Як видно, санкція частини 1 статті 130 КУпАП встановлює для водіїв додаткове безальтернативне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, була викладена в останній редакції Законом України № 1231-IX від 16.02.2021, який вступив в дію 17.03.2021 року (опубліковано в Офіційний Вісник України 2021, 23 від 26.03.2021). Тоді як частина 2 статті 30 КУпАП, яка передбачає можливість позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами, прийнята в редакції Закону України від 24 вересня 2008 року N 586-VI, який вступив в дію 16.11.2008 року (через 30 днів з дня його опублікування в Голос України 2008, N198 від 17.10.2008).

Відтак, у випадку колізії між ч. 2 ст. 30 КУпАП, яка не допускає позбавлення права керування транспортними засобами особи, якій це право не було надано, та ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка прямо передбачає безальтернативне додаткове стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами особи, якій цього права не було надано, за правилами п.2 ч. 3 ст. 66 Закону України «Про правотворчу діяльність», пріоритетному застосуванню підлягає ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи положення ст. 33 КУпАП при вирішенні питання щодо виду та міри адміністративного стягнення, необхідного і достатнього для виправлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, її виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нею, а також іншими особами нових правопорушень, суд враховує: характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної шкідливості, особу порушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. А тому задля досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної у статті 23 КУпАП, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 , передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, безальтернативне адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 на користь держави Україна підлягає стягненню судовий збір в сумі 665 грн 60 коп., сплата якого передбачена п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 130, статтями 7, 9-12, 23, 30, 33-35, 40-1, 221, 245, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: