Суд: Львівський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №457/178/26
Суддя: Урдюк Т. М.
Справа № 457/178/26 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І.
Провадження № 33/811/1675/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника – адвоката Шулак О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , має на утриманні одну неповнолітню дитину, на постанову судді Трускавецького міського суду Львівської області від 28 серпня 2026 року про притягнення останньої до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП,
в с т а н о в и в :
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки та з оплатним вилученням транспортного засобу Ford Escape, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн судового збору.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 25.01.2026 о 21 год 54 хв у м. Трускавець на вул. Дрогобицькій, 31 керувала автомобілем Ford Escape, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у стані наркотичного сп`яніння, будучи притягненою до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідно до постанови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07.07.2025, чим порушила вимоги п. 2.9а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження; скасувати постанову судді Трускавецького міського суду Львівської області від 28 серпня 2026 року щодо неї за ч. 2 ст. 130 КУпАП, провадження по справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
Щодо поновлення строку апеляційного оскарження зазначає, що розгляд справи відбувся без участі ОСОБА_1 та її захисника. У ЄДРСР постанова оприлюднена 24.09.2026. Окрім цього, стверджує, що протягом місяця з дня винесення постанови вона вживала заходів для ознайомлення з матеріалами справи та отримання копії постанови, проте лише 24.09.2026 після чергового особистого прибуття та звернення до канцелярії суду їй було забезпечено таку можливість.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що постанова судді є незаконною, необґрунтованою, такою, що постановлена за неповного з`ясування фактичних обставин справи, з порушенням права особи на захист.
Вважає, що предметом доказування за ч.2 ст. 130 КУпАП є не сам факт прийому лікарського препарату та не сам факт його виявлення у біологічному матеріалі, а керування транспортним засобом саме під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На думку апелянта, суд повинен був установити причинний та часовий зв`язок між прийомом препарату, його реальною дією на організм ОСОБА_1 та зниженням її уваги і швидкості реакції саме під час керування автомобілем.
Зауважує, що з Акта медичного огляду, на підставі якого складено висновок № 20, та який було витребувано судом з КНМ «Трускавецька міська лікарня» неможливо встановити та перевірити: коли саме було відібрано біологічний матеріал; який саме біологічний матеріал було відібрано; яким методом проводилося його дослідження; які саме результати лабораторного тестування були отримані; на підставі яких лабораторних даних сформовано остаточний медичний висновок.
Вважає, що між первинним Актом медичного огляду, у якому відповідні графи лабораторної діагностики залишені незаповненими, та висновком суду про наявність належно проведеного лабораторного дослідження виникає очевидна невідповідність.
Окрім цього, зазначає, що суд визнав відсутність кількісного дослідження речовини, водночас оцінки цьому факту не дав. Також судом не з`ясовано, які саме об`єктивні клінічні показники, описані в Акті медичного огляду, підтверджують зниження її уваги та швидкості реакції, а також не встановлено, чи вона перебувала під впливом лікарських засобів о 21 год. 54 хв. під час керування автомобілем.
Також звертає увагу, що суду було достеменно відомо про наявність у неї професійного захисника, однак, незважаючи, на наявність обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи, розглянув справу без її участі та без участі її адвоката.
ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду щодо оплатного вилучення у неї транспортного засобу та вважає, що суд не мотивував жодними чином, чому в конкретних обставинах цієї справи таке вилучення є необхідним. Суд не зазначив також, які конкретні дані про її особу, майновий стан, обставини вчинення правопорушення чи інші індивідуальні обставини зумовили необхідність додаткового застосування оплатного вилучення належного їй майна.
Окремо зазначає, що судом було проігноровано клопотання сторони захисту про допит свідка, яка безпосередньо була присутня під час складання адміністративних матеріалів, показання якої могли мати істотне значення для встановлення фактичних обставин справи.
Апелянт переконана, що вона була безпідставно зупинена працівниками патрульної служби, які не назвали їй причини зупинки та не склали жодної постанови про порушення нею ПДР, а тому усі докази, зібрані після незаконної зупинки не мають юридичної сили.
На думку ОСОБА_1 працівниками поліції не доведено, що саме вона керувала транспортним засобом. Також покликається на те, що відеозапис з нагрудної камери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції не є безперервним та постійно переривається, тому його не можна вважати належним та допустимим доказом у справі.
Стверджує, що їй не було роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.
ОСОБА_1 , захисник Шулак О.І., апеляційну скаргу підтримали, просили її задоволити.
Заслухавши учасників судового провадження, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково з таких підстав.
Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Зокрема, такий висновок ґрунтується наданих, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення від 25.01.2026 року серії ЕПР1 № 575419 (а.с. 3), згідно з яким ОСОБА_1 25.01.2026 о 21 год 54 хв у м. Трускавець на вул. Дрогобицькій, 31 керувала автомобілем «Ford Escape», номерний знак НОМЕР_1 , у стані наркотичного сп`яніння, будучи притягненою до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідно до постанови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07.07.2025, чим порушила вимоги п. 2.9а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Викладені в протоколі обставини стверджуються відеозаписом та висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.01.2026 №20 (а.с. 4), згідно з яким медичний огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку в медичному закладі КНП «Трускавецька міська лікарня» за результатами проведеного огляду в освідуваної особи виявлено стан наркотичного сп`яніння.
Так, ознаками наркотичного сп`яніння, згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 9 листопада 2015 року за № 1452/735 (далі Інструкція), є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота), а саме порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці; звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Як слідує з матеріалів справи працівник поліції виявив у ОСОБА_1 такі ознаки наркотичного сп`яніння: поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови.
Згідно з пунктами 7 та 8 розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння.
Та обставина, що огляд на стан наркотичного сп`яніння проводився за допомогою мультитесту, який є видом експрес лабораторного дослідження, не ставить під сумнів висновок медичного огляду та висновок судді першої інстанції про керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння.
При розгляді результатів тестування сечі на вміст будь-яких наркотичних речовин, у разі отримання попередніх позитивних результатів, необхідно керуватись клінічною картиною медичного огляду, тому підстав для сумніву в достовірності проведеного тесту у суду немає.
Діагноз лікаря, який вноситься до акта медичного огляду і на підставі якого в подальшому лікарем видається висновок, ставиться лікарем не тільки на підставі результатів тестування, а він звертає увагу на клінічну картину, тобто на те, як водій себе поводить і на наявність ознак наркотичного сп`яніння: звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, почервоніння очей, сповільненість або навпаки підвищена жвавість, нечіткість при виконанні координаторних проб, ступінь порушення реакції та інші ознаки, які вказують на можливий стан сп`яніння.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи відеозапису лікар проводив також клінічний огляд ОСОБА_1 .
Клінічні дані в поєднанні із результатом мультитесту дають можливість визначити, чи знаходиться людина під дією наркотичних речовин.
В результаті дослідження сечі ОСОБА_1 було виявлено позитивний результат та винесено заключення: після вживання гідазепаму. Експрес-тест є швидким і достовірним засобом, що виявляє наявність наркотичної речовини в організмі людини, та надає якісний показник. Швидкі тести не потребують метрологічного контролю, тому не входять до галузі атестації. Чинне законодавство України не вимагає встановлення кількісних показників наркологічної речовини для визначення стану наркотичного сп`яніння.
Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Інструкції, метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинити стан сп`яніння.
Інструкція вимагає виявлення якісних показників або уточнення наявних речовин, що здатні спричинити стан сп`яніння, що і було в повному обсязі виконано лікарем, зокрема, у сечі ОСОБА_1 виявлено гідазепам.
Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що право водія на оскарження висновку за результатами медичного огляду передбачене пунктом 14 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 висновок лікаря щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з підстав його неповноти або неправильності не оскаржував, як і не оскаржувала дії працівників медичного закладу.
Доводи ОСОБА_1 про відсутність доказів керування нею транспортним засобом, спростовуються наявним у матеріалах справи відеозаписом, який підтверджує факт керування. Крім того в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 визнала факт керування.
Твердження ОСОБА_1 про відсутність належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав для зупинки транспортного засобу під її керуванням та проведення подальшого огляду як підставу для скасування постанови, апеляційний суд до уваги не бере.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у будь-якому випадку, причина зупинки транспортного засобу працівниками поліції не впливає на обставини, які складають об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та не може свідчити про безпідставність складання протоколу про адміністративне правопорушення за вказаною статтею.
Доводи ОСОБА_1 про те, що з акту огляду неможливо встановити коли саме було відібрано зразки біологічного середовища і який саме матеріал відбирався є безпідставними, оскільки з наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що у ОСОБА_1 було відібрано зразок біологічного середовища сечу. Також в акті огляду відображено час проведення огляду о 22:28 год.
Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що суд не встановив причинний зв`язок між дією препарату на організмі ОСОБА_1 та зниженням її уваги і швидкості реакції, оскільки виявлення в організмі ОСОБА_1 за допомогою швидкісного тесту заборонених речовин в її організмі бензодіазепін внаслідок вживання гідазепаму, свідчить про стан сп`яніння, що є прямою забороною керування транспортним засобами та свідчить про наявність в її діях складу правопорушення. передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Щодо доводів апелянта про розгляд справи незважаючи на подане клопотання захисника про відкладення, апеляційний суд звертає увагу на те, що не завадило суду першої інстанції повно і всебічно з`ясувати всі обставини справи.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що наявний в матеріалах справи відеозапис не є безперервним, то апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Відповідно до наданого відеозапису, на ньому, зокрема, відображено проходження огляду в медичному закладі, що є достатнім для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.
На переконання апеляційного суду, фактичні обставини справи суддею першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, а вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена повністю.
Разом з тим, слушними є твердження апелянтки про суворість накладеного місцевим судом стягнення.
Так, статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно з вимогами ст. 28 КУпАП оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета. Порядок застосування оплатного вилучення і види предметів, які підлягають вилученню, встановлюються цим Кодексом та іншими законами України.
Частиною 3 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, та тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Санкція частини статті щодо оплатного вилучення транспортного засобу є альтернативною.
Як слідує зі змісту постанови суду першої інстанції, накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд врахував особу порушниці, ступінь її вини, майновий стан.
Однак, поза увагою суду залишилося те, що на утриманні ОСОБА_1 перебуває неповнолітня дитина.
Апеляційний суд вважає, що накладене на ОСОБА_1 додаткове стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу, за своїм видом є явно несправедливим через суворість та не буде сприяти її виправленню.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити постанову.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд прийшов до висновку, що постанова місцевого суду підлягає зміні в частині накладеного стягнення, в іншій частині постанова є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування та закриття провадження на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, як того просить апелянт, відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження.
Постанову судді Трускавецького міського суду Львівської області від 28 серпня 2026 року, у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 змінити.
Виключити з постанови суду вказівку про конфіскацію транспортного засобу «Ford Escape», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua