Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №444/4102/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 444/4102/26 Головуючий у 1 інстанції: Зеліско Р.Й.

Провадження № 33/811/1605/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю захисника Скоропада М.Д., представника ІНФОРМАЦІЯ_1 Євтушок Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги захисника Скоропада М.Д. та ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця США, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Жовківського районного суду Львівської області від 08 вересня 2026 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП,

в с т а н о в и в :

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 )визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400, 00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 )судовий збір на користь держави (у розмірі 665,60 грн.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) 06 версеня 2026 року о 20 год. 45 хв. прикордонним нарядом «Група реагування» на напрямку №633 прикордонного знаку, на відстані 800 метрів до державного кордону в межах прикордонної смуги, на околиці населеного пункту Борове, територія Рава-Руської ОТГ Львівського району Львівської області було виявлено ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), який здійснив незаконне перетинання державного кордону з Республіки Польща в Україну поза пунктами пропуску через державний кордон, без документів, що посвідчують особу.

Своїми діями громадянин США ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон» від 04.11.1991, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) та його захисник Скоропад М.Д. подали апеляційні скарги.

ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) у своїй апеляційній скарзі просить постанову судді скасувати та закрити провадження у справі.

В обґрунтування апеляційних вимог стверджує, що він тікав від переслідування у ЄС та шукав спосіб законно в`їхати в Україну, щоб уникнути польських прикордонників та не допустити подання будь-яких заяв про надання притулку у Польщі.

Звертає увагу, що його дії не були ані умисними, ані необережними. До в`їзду в Україну він вивчив ст. 204-1 КУпАП та спеціально розглянув формулювання закону щодо іноземців, які в`їжджають з метою пошуку притулку або захисту.

Переконаний, що Україна знала: якщо перетин кордону здійснювався з метою пошуку притулку, то він не був незаконним. Вважає, що обвинувачення за ст. 204-1 КУпАП було висунуто не як нейтральний захід із забезпечення закону, а за обставин, коли його прохання про надання притулку не було опрацьовано, його передали польським органам.

На думку апелянта, тлумачення суду не надало належного значення формулюванню статті 204-1 КУпАП щодо притулку та, натомість, розглянуло загальну заборону перетину кордону як таку, що має переважну силу, без належного врахування винятку, на який покладався апелянт.

Зауважує, що українське законодавство прямо передбачає, що особа, як шукає притулку або додаткового захисту, могла незаконно перетнути державний кордон України, та мала бути негайно включена до процедури Державної міграційної служби. Водночас органи Державної прикордонної служби проігнорували його прохання про надання притулку.

Захисник Скоропад М.Д. у своїй апеляційній скарзі просить скасувати постанову судді щодо ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що вина ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення жодним чином не доведена та не підтверджується доказами, які б вказували на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Вважає, що суддею не надано належної оцінки поясненням ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про те, що в Україні він шукав притулку, та не мав наміру порушувати законодавство.

Звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 007976Е від 06.09.2026 було складено відносно громадянина ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) з порушенням вимогам ст. 256 КУпАП. Зокрема, такий було складено у відсутності захисника, який мав би бути призначеним та залученим відповідно до повідомлення про адміністративне затримання компетентним органом, що вчинив адміністративне затримання.

Окрім цього вказує, що згідно з протоколами про адміністративне затримання та особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів, у ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) не було виявлено та вилучено речей, які б мали значення речових доказів по факту спроби незаконного перетинання державного кордону України.

На думку захисника, у постанові необґрунтовано та безпідставно наведено як доказ вини ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) рапорти працівників прикордонної служби, оскільки такі працівники в судове засідання не викликалися та пояснень не давали.

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) будучи належним чином повідомленим про час та місце його проведення, не з`явився, водночас в апеляційній скарзі повідомив, що перебуває у Республіці Польща та не має можливості особисто з`явитися до суду.

Захисник Скоропад М.Д. не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ).

За таких обставин, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ).

Захисник Скоропад Д.М. апеляційну скаргу підтримав, просив її задоволити.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 Євтушок Т.В. заперечила проти задоволення апеляційних скарг, вважає постанову судді законною та обґрунтованою.

Заслухавши захисника Скоропада Д.М. на підтримку апеляційних скарг, пояснення представника ДПС України Євтушок Т.В., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 )у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 204-1 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме:

протоколом про адміністративне правопорушення від 06 вересня 2026 року серії ЗхРУ № 007976Е (а.с. 1); протоколом про адміністртаине затримання від 06.09.2026 , відповідно до якого ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) (зі слів) був затриманий о 20 год. 45 хв. 06 вересня 2026 року на термін 3 (трьох) діб з метою встановлення особи та з`ясування обставин правопорушення (а.с. 2) рапортом помічника начальника відділу – начальника групи адміністративно-юрисдикційної діяльності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_3 від 06.09.2026 з долученими фотокопіями (а.с. 5); поясненнями ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) у судовому засіданні суду першої інстанції, відповідно до яких останній не заперечував, що незаконно перетнув державний кордон України поза межами пунктів пропуску. Водночас, стверджував, що не мав наміру порушувати законодавство України, а шукав прихистку, оскільки щодо нього у США, громадянином яких він є, та у Німеччині сфабриковані кримінальні справи. Щодо перетину державного кордону поза пунктами пропуску пояснив, що він уникав польських прикордонників, оскільки не мав жодних документів для перетину кордону.

При розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було.

Суддя відповідно до ст.ст.245,280 КУпАП повно й всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Докази, які лягли в основу судового рішення, були досліджені суддею в ході судового розгляду й отримали належну оцінку.

Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи.

Покликання апелянтів на те, що у ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) не було наміру порушувати законодавство України, а шукав захисту та планував отримати притулок апеляційний суд до уваги не бере з таких підстав.

Частинами 1 та 2 статті 5 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" передбачено, що особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п`яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Водночас, органи Державної прикордонної служби України не приймають заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та не пропускають на територію України іноземців та осіб без громадянства, стосовно яких уповноваженим органом прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну, а також у разі перетинання заявником державного кордону України безпосередньо з території держави, в якій його життю або свободі не загрожує небезпека, а так само не приймають зазначені заяви у разі їх подання іноземцями або особами без громадянства під час дії воєнного стану, під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону на виїзд з України до інших держав або особами, прийнятими в Україну відповідно до міжнародних договорів про реадмісію.

Відповідно до пояснень ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), наданими у суді першої інстанції, останній стверджував, що у США щодо нього сфабриковані кримінальні справи, у зв`язку з чим він намагався знайти прилисток у Німеччині, однак там його прохання проігнорували та також сфабрикували відносно нього кримінальні провадження. У зв`язку з цим він змушений був втікати з Німеччини через Республіку Польща в Україну поза межами пунктів пропуску, так як у нього відсутні документи.

З наведених пояснень не вбачається, що саме у Республіці Польща йому загрожувала небезпека.

Окрім цього, як пояснила у суді апеляційної інстанції представник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) 08.09.2026 було передано на територію Республіки Польща у зв`язку з вчиненням незаконного перетину державного кордону України в порядку реадмісії відповідно до Імплементаційного протоколу між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Польща про виконання Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб, вчиненої 18 червня 2007 року в м. Люксембург.

Необґрунтованими також є доводи захисника про те, що протокол щодо ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) складено з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, а саме: не залучено захисника.

Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 06 вересня 2026 року серії ЗхРУ № 007976Е, ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) роз`яснено його права, передбачені частиною першою статті 63 Конституції України та частиною першою статті 268 КУпАП, надано перекладача оскільки останній не володіє українською мовою, послуг захисника Кросбі Джеймс Баландо не потребував.

Окрім цього апеляційний суд звертає увагу, що КУпАП не містить вимоги про обов`язкову присутність адвоката при складанні адміністративного протоколу. Разом з тим, захисника для ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) було залучено під час розгляду справи в суді, що дозволило повноцінно ознайомитися з матеріалами, заявляти клопотання, надавати докази та заперечення — тобто право на захист було відновлене та реалізоване на стадії судового розгляду.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.

За такихобставин,суддя суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, за перетин державного кордону України з Республіки Польща в Україну поза пунктами пропуску через державний кордон, без документів, що посвідчують особу. Вказані висновки судді відповідають зібраним у справі доказам, яким суддею надана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли, і закон, який їх регулює, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Призначене ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) адміністративне стягнення відповідно до вимог ст. 33 КУпАП в межах санкції ч. 1 ст. 204-1 КУпАП відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення та є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.

З огляду на зазначене, оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою, а отже підстави для задоволення апеляційних вимог відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Постанову судді Жовківського районного суду Львівської області від 08 вересня 2026 року, якою ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, залишити без змін, апеляційні скарги ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) та його захисника Скоропада М.Д. - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк