Суд: Львівський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №944/4169/26
Суддя: Урдюк Т. М.
Справа № 944/4169/26 Головуючий у 1 інстанції: Білецька М.О.
Провадження № 33/811/1616/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Яворівського районного суду Львівської області від 07 вересня 2026 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
в с т а н о в и в :
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн судового збору.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 12 липня 2026 року о 06 год. 28 хв. ОСОБА_1 в м. Новояворівську Яворівського району Львівської області, по вул. Львівська, 21, керував автомобілем марки «Ауді А4», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, а також продуття алкотестера Драгер 6820 на місці зупинки водій категорично відмовився на відеозапис бодікамери поліцейського 907794, чим порушив п.2.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім цього, 12 липня 2026 року о 07 год. 03 хв. ОСОБА_1 в селищі Івано-Франкове Яворівського району Львівської області, по вул.Яворівській, 58А, керував автомобілем марки «Ауді А4», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, а також продуття алкотестера Драгер 6820 на місці зупинки водій категорично відмовився на відеозапис бодікамери поліцейського 912657, чим порушив п.2.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Яворівського районного суду Львівської області від 07 вересня 2026 року, провадження по справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
Апелянт не погоджується з постановою судді та вважає її такою, яка підлягає скасуванню.
Просить апеляційний суд дослідити повний відеозапис подій та вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Вважає, що під час першої зупинки працівниками поліції не було проведено повного та об`єктивного встановлення ознак алкогольного сп`яніння. Стверджує, що тремтіння рук пов`язане з його заняттями важкою атлетикою, а почервоніння очей могло бути пов`язане з недостатнім сном.
На думку ОСОБА_1 суд не звернув увагу, що працівники поліції повідомляли йому, що простіше буде відмовитися від огляду, ніж продувати прилад Drager, а відтак не було надано оцінки тому, чи зафіксована добровільна відмова і чи були йому роз`яснені належним чином права, порядок огляду та наслідки відмови.
Зауважує, що судом також не було перевірено, чи після першої зупинки його відсторонили від керування транспортним засобом.
Щодо другої зупинки, вважає, що вона була виключно наслідком неповно оформленої або не перевіреної інформації першого екіпажу.
Звертає увагу, що він є військовослужбовцем, щодо яких чинний КУпАП містить окрему норму, а саме ст. 266-1 щодо огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а урядовий Порядок № 32 від 12.01.2024 прямо регулює направлення військовослужбовців ЗСУ та проведення відповідного огляду. Тому питання належного суб`єкта та порядку проведення огляду у його конкретному статусі потребує повної правової оцінки апеляційним судом.
Апелянт також вказує на особу, яка перебувала з ним під час першої зупинки та може підтвердити обставини спілкування з працівниками поліції.
У судове засідання 15.10.2026 апеляційного суду ОСОБА_1 та його захисник Кузьмін Є.О. будучи належним чином повідомленими про час та місце його проведення, не з`явилися.
ОСОБА_1 скерував на адресу суду додаткові пояснення, просив такі врахувати та ухвалити законне обґрунтоване та справедливе рішення. При цьому ОСОБА_1 не клопотав про відкладення розгляду справи.
Від адвоката Кузьміна Є.О. надійшла заява, відповідно до якої в останнього відсутні повноваження на захист ОСОБА_1 , оскільки договір укладався лише на ознайомлення з матеріалами справи.
Апеляційний суд також звертає увагу, що судове засідання уперше призначалось судом апеляційної інстанції на 14:50 год. 06 жовтня 2026 року, однак ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, про причини неявки не повідомив. Захисник Кузьмін Є.О. подав клопотання про відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адмінправопорушення, у якій вона є стороною.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).
Враховуючи наведене, з метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання, та враховуючи вимоги ч. 6 ст. 294 КУпАП апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у його відсутності.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколах та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп`яніння, пройти такий огляд.
Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
З протоколів серії ЕПР1№ 717255 та ЕПР1№ 717261 від 12 липня 2026 року вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук.
З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, наслідком чого стала вимога поліцейських до ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння.
Наявним у матеріалах справи відеозаписами з камер спостереження патрульних підтверджується, що у першому епізоді працівники поліції зупинили транспортний засіб марки «Ауді А4», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 . Поліцейський повідомив ОСОБА_1 про причину зупинки, а саме порушення ПДР, а також, зазначивши, що у ОСОБА_1 наявні ознаки алкогольного сп`яніння, у тому числі запах алкоголю, запропонував останньому проти огляд на місці зупинки транспортного засобу чи у медичному закладі, від чого ОСОБА_1 відмовився. Після чого поліцейський роз`яснив ОСОБА_1 наслідки відмови та те, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також ОСОБА_1 , всупереч твердженням в апеляційній скарзі, було відсторонено від керування транспортним засобом.
Щодо другого епізоду, то як вбачається з відеозапису, автомобіль марки «Ауді А4», номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції, які повідомили, що до них поступило орієнтування на нього. Також повідомили йому, що він був відсторонений від керування. Проте, всупереч вимозі поліцейських ОСОБА_1 продовжив керувати транспортним засобом. Окрім цього, у зв`язку з наявними ознаками алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу чи у медичному закладі, від чого ОСОБА_1 відмовився.
Як вбачається з розписки ОСОБА_2 остання взяла на себе керування автомобілем брата ОСОБА_1 марки «Ауді А4», номерний знак НОМЕР_1 , оскільки той був відсторонений від керування транспортним засобом.
Таким чином, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 , який отримав посвідчення водія та знає Правила дорожнього руху, порушив вимоги п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 права та порядок проходження огляду, що спростовується наявним у матеріалах справи відеозаписом, з якого вбачається, що поліцейські роз`яснили ОСОБА_1 його права, п.2.5 ПДР та наслідки відмови від огляду.
Щодо доводів апеляційної скарги, що огляд на стан сп`яніння проведений у порушення вимог ст. 266-1 КУпАП, зважаючи на те, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, суд апеляційної інстанції не бере до уваги з наступних підстав.
Статтею 15 КУпАП передбачено особливості адміністративної відповідальності військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень, зокрема відповідно до частини першої статті 15 КУпАП, військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Положеннями статті 266-1 КУпАП визначений порядок огляду, зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.
При цьому суд зазначає, що в статті 266-1 КУпАП не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.
Таким чином, порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України, які керують транспортними засобами на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції здійснюється в загальному порядку, встановленому статтею 266 КУпАП.
Наявні у справі протоколи про адміністративне правопорушення відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом.
Апеляційний суд вважає здобуті у справі докази є належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 та у ході апеляційного розгляду апеляційним судом не отримано даних, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції та невідповідність їх дій вимогам «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.
Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпційфакту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.
Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
Постанову судді Яворівського районного суду Львівської області від 07 вересня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua