Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №135/584/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 135/584/26

Провадження № 22-ц/801/1915/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Нікандрова С. О.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокуСправа № 135/584/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд складі колегії суддів судової палати

у цивільних справах:

судді-доповідача Рибчинський В.П.,

суддів Оніщука В.В., Сала Т.Б.,

за участі секретаря судового засідання Козюми Д.О., представника АТ КБ «Приватбанк» Істамової І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Тальчук Поліни Іллівни на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 08 червня 2026 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи його тим, що 06.12.2021 ОСОБА_1 ознайомилася з умовами кредитування, підписала паспорт кредиту та заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, погодивши, зокрема, наступні умови: тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 20 000 грн; кредитний ліміт було збільшено до 300 000 грн, тип кредитної картки: Картка «Універсальна GOLD»; строк кредитування 12 місяців з пролонгацією; процентна ставка – 40,8% річних (в процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки до 36,0%); сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту; розмір мінімального обов`язкового платежу – 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення; проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 60,00%. Заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписана власноруч на планшеті. На підставі укладеного договору відповідач отримала кредитну картку № НОМЕР_1 , строком дії до 12/25, тип «Універсальна GOLD».

Відповідач користувалася кредитним лімітом, повертала використану суму кредитного ліміту та сплачувала відсотки за користування кредитним лімітом, але припинила надавати своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором заборгованість відповідачки за тілом кредиту станом на 25.03.2026 становить 196 179,00 грн.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь вказану заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 06.12.2021 в розмірі 196 179,00 грн та судовий збір в сумі 2422 грн.

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 08 червня 2026 року позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 06.12.2021 в розмірі 196 179 (сто дев`яносто шість тисяч сто сімдесят дев`ять) гривень, в тому числі: 196 179,00 грн - заборгованість за тілом кредиту.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Не погоджуючись з таким рішенням суду представник ОСОБА_1 – адвокат Тальчук П.І. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши заборгованість в розмірі 93 192, 74 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що на ОСОБА_1 як на дружину військовослужбовця розповсюджуються пільги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема в частині звільнення її від сплати процентів за користування кредитом та штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що 06.12.2021 відповідачка ОСОБА_1 ознайомилася з умовами кредитування, підписала паспорт кредиту та заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодила наступні умови договору: тип кредиту та розмір кредиту: відновлювальна кредитна лінія до 300 000 грн. (п.1.2. Договору); тип кредитної картки: картка «Універсальна GOLD»; строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.1.2. Договору); процентна ставка, відсотки річних: 40,8% (п.1.3. Договору); кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.1.4 Договору); розмір мінімального обов`язкового платежу: 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн. щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн. щомісячно – у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.1.4. Договору).

Згідно п.2.1.1.3.5. Договору сторони узгодили, що в разі порушення відповідачем зобов`язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень, на підставі ст.ст.212, 611, 651 Цивільного кодексу України терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов`язань клієнта з порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту. На 180-й день з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов`язаний повернути банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойки та виконати інші зобов`язання за договором в повному обсязі.

У подальшому 06.09.2023 відповідачка ОСОБА_1 підписала Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодив наступні змінені умови договору: тип кредиту та розмір кредиту: відновлювальна кредитна лінія до 300 000 грн. (п.1.2. Договору); строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.1.2. Договору); процентна ставка, відсотки річних: 36,0% (п.1.3. Договору).

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором б/н від 06.12.2021 станом на 25.03.2025 вбачається наявність заборгованості, що складає 196 179,00 гривень (а.с. 17-30.)

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належними та допустимими доказами довів наявність заборгованості у відповідача перед банком, фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума кредитної заборгованості в розмірі 196 179,00 гривень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 06 грудня 2021 року ОСОБА_1 підписала Заяву приєднання до умов та правил надання банківських послуг, відповідно до яких було відкрито відновлювальну кредитну лінію до 300 000 грн та видано відповідачу кредитну картку «Універсальна GOLD» строком на 12 місяців з пролонгацією, мета отримання кредиту споживчі цілі, процентна ставка для карт «Універсальна GOLD» 40,8 % річних.

У подальшому 06.09.2023 відповідачка ОСОБА_1 підписала Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодила наступні змінені умови договору: тип кредиту та розмір кредиту: відновлювальна кредитна лінія до 300 000 грн. (п.1.2. Договору); строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.1.2. Договору); процентна ставка, відсотки річних: 36,0% (п.1.3. Договору).

Відповідачка факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів не оспорює, а тому апеляційним судом в цій частині не переглядається.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору ж умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підставі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До матеріалів справи приєднано виписку з особового рахунку ОСОБА_1 станом на 25 березня 2025 року, згідно якої вбачається, що станом на день подання банком позову про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором розмір такої заборгованості складав 196 179,00 грн.

Разом з тим, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник ОСОБА_1 – адвокат Тальчук П.І. зазначила, що ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , військовим квитком НОМЕР_4 від 20.06.1988, довідкою форми 12 про безпосередню участь у бойових діях, виданою в/ч НОМЕР_5 № 76/3035 від 02.05.2025 року, посвідченням НОМЕР_6 від 17.08.2018 року, сповіщенням сімї (близьких родичів) зниклого безвісти № 5818 від 26.04.2025, виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, на ОСОБА_1 , як на дружину військовослужбовця, поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом на весь час призову чоловіка, який є військовослужбовцем.

Отже не погоджуючись із визначеним позивачем розміром заборгованості, апелянт надала свій контррозрахунок, в якому зазначила, що різниця між фактично використаними та погашеними сумами становить 93 192,74 грн, що фактично і є тілом кредиту.

Належний аналіз виписки за рахунком ОСОБА_1 спростовує наведений нею контррозрахунок та підтверджує, що вона користувалася кредитом на пільгових умовах, а відсотки за її рахунком на користь банку не стягувалися.

Дійсно, у період з 01.07.2024 року відбулося списання відсотків. Проте після актуалізації даних та надання ОСОБА_1 документів, що підтверджують пільговий статус, банк здійснив перерахунок і повернув усі списані кошти на рахунок клієнта в повному обсязі, що відображено у виписці за рахунком відповідачки та розрахунку заборгованості. Ці документи підтверджують, що відповідачка користувалася пільговим (безвідсотковим) кредитом, а помилково списані з боку АТ КБ «Приватбанк» кошти були повернуті на її рахунок у повному обсязі, а відтак, доводи апелянта про те, що банк здійснював нарахування відсотків та комісій, які не передбачені договором, не відповідають дійсності.

Так, у наданих до апеляційного суду поясненнях, банк вказав, що у виписці за рахунком відображено факти використання відповідачкою як власних, так і кредитних коштів.

Кредитна картка є платіжним інструментом, який дозволяє користуватися коштами банку в межах встановленого ліміту. Водночас чинне законодавство України та банківські правила не обмежують право клієнта розміщувати на цьому ж рахунку власні грошові кошти понад суму кредитного ліміту. У такому разі кошти, що перевищують розмір заборгованості, набувають статусу власних коштів клієнта (позитивний баланс), а рахунок фактично поєднує в собі функції кредитного та дебетового. Спільне використання кредитних та власних коштів у межах одного карткового рахунку є правомірною, стандартною та поширеною банківською практикою.

За таких обставин, твердження апелянта, що розмір її заборгованості складає різницю між фактично використаними та погашеними сумами є безпідставними.

Зважаючи на те, що нарахування за кредитом базуються на поняттях «тіло кредиту поточне» та «тіло кредиту прострочене», з матеріалів справи вбачається, що станом на 01.11.2025 року поточне тіло кредиту перейшло в категорію простроченого. З урахуванням усіх внесених ОСОБА_1 платежів, розмір заборгованості за тілом кредиту на момент звернення до суду з позовом становить 196 179 грн.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Тальчук Поліни Іллівни залишити без задоволення.

Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 08 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський

Судді: В.В. Оніщук

Т.Б. Сало