Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №138/2513/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 138/2513/25

Провадження № 22-ц/801/2436/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Савкова І. М.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокуСправа № 138/2513/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24 липня 2026 року, ухвалене суддею Савковою І.М., в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановив:

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі – ТОВ «Юніт Капітал») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованість за кредитним договором №240440727 від 29 липня 2021 року у розмірі 23 110,50 грн.

В обґрунтування позову ТОВ «Юніт Капітал» зазначило, що 29 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі – ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та відповідачем було укладено кредитний договір №240440727 у формі електронного документа з використанням електронного підпису на суму 6 500 грн. У вказаному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.

29 липня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 6 500 грн на банківську карту відповідача.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс») уклали договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого продовжувався з урахуванням додаткових угод. На виконання умов вказаного договору було підписано реєстр прав вимоги.

30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») укладено договір факторингу №30/1023-01. На виконання умов вказаного договору було підписано реєстр прав вимоги.

04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників, до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 23 110,50 грн.

При цьому, право вимоги по кредитному договору було відступлено первісним кредитором на користь ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а в подальшому позивачу на підставі реєстрів прав вимоги, які оформлені належним чином та саме з дати підписання Реєстрів прав вимоги, тобто вже після укладення кредитного договору.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви за кредитним договором становить 23 110,50 грн, яка складається з наступного: 6 500 грн - заборгованість по тілу кредиту; 16 610,50 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24 липня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за Договором № 240440727 від 29 липня 2021 року у розмірі 23 110 (двадцять три тисячі сто десять) гривень 50 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Юніт Капітал» витрати по оплаті судового збору у сумі 2 422 грн. 40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 (три тисячі п`ятсот) гривень.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6 500 грн. У решті позовних вимог просить відмовити. Також просить зменшити розмір заявлених витрат на правничу допомогу до 1 000 грн.

У скарзі зазначає, що додана до позовної заяви копія договору не підписана ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а відтак договір не може вважатися таким, що укладений в електронній формі. Тому нарахування відсотків є незаконним, позивач мав би право вимагати лише повернення суми тіла кредиту. Нарахування відсотків після 28 серпня 2021 року є незаконним, оскільки вони нараховані поза визначеним п.1.3 договору строком. Судом не взято до уваги розрахунок процентів, здійснений відповідачем у відзиві на позов. При винесенні рішення апеляційному суду слід врахувати позицію, викладену в постанові від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23. Позивач не довів належного правонаступництва і не має права вимагати від неї виконання грошового зобов`язання, оскільки договір факторингу наданий не в повному обсязі і не містить додатку – реєстру боржників. Витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500 грн є неспівмірними зі складністю справи і обсягом виконаних робіт. Витрати у розмірі 1 000 грн враховуватимуть як принцип розумності, справедливості та пропорційності, а також об`єм виконаних робіт та складність справи. Судом не враховано той факт, що на її утриманні знаходиться неповнолітня дитина, також вона вагітна і стягнення судом заборгованості в такому розмірі поставить її сім`ю в скрутне матеріальне становище.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ТОВ «Юніт Капітал» просить відмовити у задоволені апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 липня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №240440727 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV75FM5.

Відповідно до умов договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 6 500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.3 договору передбачено, що кредитодавець надає перший транш за договором у сумі 6 500,00 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 28 серпня 2021 року.

Кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі «Дисконтний період»), а саме до 28 серпня 2021 року. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу (п. 1.7 договору).

Згідно з п.1.9 договору, за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

1.9.1. виключно на період строку визначеного в п.1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 434,35 (чотириста тридцять чотири цілих тридцять п`ять сотих) процентів річних, що становить 1,19 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним;

1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п.1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п.1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті;

1.9.3. якщо Позичальник користуватиметься Кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Сторінка 4 із 9 Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору.

Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.

Сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду; з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним (п. 1.12 договору).

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало алгоритм дій стосовно укладання кредитних договорів, алгоритм дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору, правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до заявки на отримання грошових коштів в кредит від 29 липня 2021 року, довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ОСОБА_3 звернулася із заявкою на отримання грошових коштів в кредит у сумі 6 500,00 грн зі сплатою процентів; процентна ставка 1,70% в день; строк кредитування 30 днів; номер карти 4731-21XX-XXXX-4841; акцепт оферти позичальником (підписання договору одноразовим ідентифікатором) здійснено за допомогою одноразового ідентифікатора «MNV75FM5».

Також представником наданий паспорт споживчого кредиту до договору №240440727 від 29 липня 2021 року, в якому визначені порядок, умови надання та користування кредитними коштами, надано інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, який підписаний відповідачем.

Із витребуваної судом інформації з АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» установлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 . Також емітувалися інші картки. З наданої виписки руху коштів по рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) за період 29-07-2021 - 03-08-2021 встановлено зарахування коштів на суму 6500,00 грн; у додатку вбачається користування відповідачем грошовими коштами.

Згідно з розрахунком ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором №240440727 від 29 липня 2021 року складає 23 110,50 грн, з яких 6 500,00 грн тіло кредиту; 16 610,50 грн нараховані проценти (в період з 29 серпня 2021 року по 25 листопада 2021 року). Також з розрахунку вбачається, що відповідач 31 серпня 2021 року та 08 вересня 2021 року вчинила платіж на суму 5,00 грн, яка була врахована на погашення заборгованості по відсоткам.

28 листопада 2018 рокуТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу №28/1118-01 (строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року), відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за палату на умовах, визначених цим договором (п.2.1).

В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: №19 від 28 листопада 2019 року, №26 від 31 грудня 2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року, №31 від 31 грудня 2022 року, №32 від 31 грудня 2023 року – якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

Відповідно до реєстру прав вимоги №153 від 28 вересня 2021 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 23 110,50 грн, з яких 6 500,00 грн тіло кредиту; 16 610,50 грн нараховані проценти.

Протоколом узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно реєстру прав вимоги №153 від 28 вересня 2021 року підтверджено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було здійснено відступлення права вимоги до боржників в кількості 3 056 осіб ТОВ «Таліон Плюс» згідно з договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.

31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписаний акт звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2021 року зі сплатою суми фінансування за реєстром прав вимоги №153 від 28 вересня 2021 року за договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.

Згідно з розрахунком ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором №240440727 складає 23 110,50 грн, з яких 6 500,00 грн - тіло кредиту; 16 610,50 грн - нараховані проценти.

30 жовтня 2023 року між «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №30/1023-01.

20 грудня 2023 року відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №2 до Договору факторингу №30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 23 110,50 грн, з яких: 6 500,00 грн - тіло кредиту; 16 610,50 грн - нараховані проценти.

Згідно платіжної інструкції від 22 грудня 2023 року №5279 на суму 3 582 331,73 грн, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» сплатило ТОВ «Таліон Плюс» оплату за відступлення прав вимоги згідно з договором факторингу №30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року.

Витяг з реєстру прав вимоги №2 від 20 грудня 2023 року підтверджує, що право вимоги за Кредитним договором №240440727 від 29 липня 2021 року відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на законних підставах, а передача права вимоги відбулася відповідно до умов Договору факторингу.

04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. За цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 23 110,50 грн.

Відповідно до платіжних інструкцій від 19 червня 2025 року №478, №479 на суму 2 000 000,00 грн, ТОВ «Юніт Капітал» сплатило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» оплату за відступлення прав вимоги згідно з договором факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором №240440727 від 29 липня 2021 року, наданою ТОВ «Юніт Капітал», заборгованість ОСОБА_2 станом на 25 червня 2025 року складає 23 110,50 грн, з яких: 6 500,00 - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 16 610,50 грн - прострочена заборгованість за процентами.

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором та зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов укладеного договору, ТОВ «Юніт Капітал», як новий кредитор, звернулося до суду із вказаним позовом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Оскільки ОСОБА_2 , уклавши договір в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодилася з умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача і цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події.

Таким чином, відповідач зобов`язаний виконувати умови кредитних договорів у відповідності до їх умов та вимог законодавства.

У частині першій статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України).

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості відповідно до наданого позивачем розрахунку, оскільки невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань порушує права, свободи та інтереси позивача, тим самим задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

У ч. 1 ст. 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги слідує, що ОСОБА_2 не оспорює висновок суду в частині наявності підстав для стягнення з неї заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 500 грн, а відтак рішення суду в цій частині апеляційним судом в силу ч. 1 ст. 367 ЦПК України не переглядається.

При цьому, просить скасувати рішення суду в частині стягнення з неї заборгованості за процентами в розмірі 16 610,50 грн.

ОСОБА_2 зазначає, що за умовами кредитного договору від 29 липня 2021 року кредит надано на тридцять днів, тобто до 28 серпня 2021 року. Тоді як проценти нараховані аж по 20 грудня 2023 року, тобто після спливу визначеного договором строку кредитування.

Про це вона також зазначала і у відзиві на позов.

Однак, суд першої інстанції відхилив розрахунок відповідача, наведений у відзиві, через невідповідність його умовам договору і вважав, що сума боргу відповідача розрахована правильно, проценти нараховані в межах строку кредитної лінії відповідно до умов договору, обґрунтувавши свою позицію в цій частині.

Апеляційний суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, погоджується з таким висновком суду, так як встановлено, що проценти нараховані позивачем у відповідності до досягнутої в договорі домовленості.

За умовами укладеного 29 липня 2021 року відповідачем ОСОБА_2 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договору кредитної лінії, кредит у розмірі 6 500 грн надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі – «Дисконтний період»), а саме до 28 серпня 2021 року. У цей період проценти нараховуються щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 434,35 процентів річних, що становить 1,19 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним (п. 1.9.1.).

За змістом п.1.11 договору, основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду, а у разі якщо позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії договору на умовах п. 1.12. договору, основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п.1.12.1. договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також позичальник має право достроково повернути основну суму кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час.

У п. 1.12. договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах:

- зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду (п.п.1.12.1);

- з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним (п.п. 1.12.2.).

Проценти в розмірі, визначеному пунктами 1.9 або 1.12.2 договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником (п.1.13).

Отже, загальний строк, погоджений в договорі, впродовж якого кредитор вправі нараховувати проценти за користування кредитом, становить 120 днів (30 + 90).

Як вбачається з розрахунку заборгованості, нарахування процентів здійснено у відповідності до умов договору: за перші 30 днів застосовано знижену процентну ставку 1,19 % в день (77,35 грн), надалі – стандартну в розмірі 2,30% в день (149,50 грн). Проценти нараховані за період з 29 вересня 2021 року по 25 листопада 2021 року (за 120 днів), що відповідає вищенаведеним умовам договору.

Отже, наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідає умовам договору, а доводи апеляційної скарги про те, що кредитор вправі був нараховувати проценти виключно впродовж тридцяти днів, не відповідає умовам досягнутої між сторонами домовленості.

Відхиляються також доводи апеляційної скарги щодо незастосування судом першої інстанції позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23, щодо несправедливих умов договору, оскільки при розгляді справи №552/672/23 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2026 року відступила від висновків, які сформульовані у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23 (провадження 61-92св24) в частині, що: «вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права».

Так само не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги з приводу залишення судом першої інстанції поза увагою не доведення позивачем факту належного правонаступництва, оскільки вказаним доводам суд першої інстанції також надав відповідну оцінку, і висновки суду в цій частині не спростовані скаржником.

Хибною є позиція ОСОБА_2 з приводу відсутності у договорах факторингу її прізвища, як боржника, і кредитного договору, оскільки зі змісту договорів факторингу слідує, що така інформація міститься у Реєстрах прав вимоги (п.2.1 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, п.2.1. договору факторингу №30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року) та Реєстрі боржників (п.1.1 договору факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року).

Позивачем до позовної заяви додано витяги із вказаних Реєстрів, у яких зазначено ОСОБА_3 , як боржника, кредитний договір, за яким здійснено відступлення права вимоги, загальний розмір заборгованості та її складові.

ОСОБА_2 не зазначає норму закону, яка зобов`язує позивача надати вказані Реєстри у їх повному обсязі, і не вказує, чому витяги з реєстрів є неналежним доказом.

Відповідач, ставлячи під сумнів відповідність поданих позивачем копій (електронної копії) оригіналу, не була позбавлена можливості заявити клопотання про витребування у позивача оригіналу письмових доказів.

Крім того, зі змісту договорів факторингу від 28 листопада 2018 року та від 30 жовтня 2023 року слідує, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог.

Разом із вказаними договорами факторингу позивачем було надано і відповідні реєстри (витяги з них) №153 від 28 вересня 2021 року та №2 від 20 грудня 2023 року, які підписані сторонами.

Зі змісту договору факторингу від 04 червня 2025 року слідує, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників.

Разом із вказаним договором факторингу було надано акт прийому передачі реєстру боржників від 04 червня 2025 року, який підписаний сторонами.

Тобто позивачем разом із позовною заявою подано усі документи на підтвердження переходу до нього прав вимоги до відповідача.

ОСОБА_2 заперечує також щодо стягнення з неї витрат на правничу допомогу в розмірі 3 500 грн, оскільки вважає, що вони є неспівмірними зі складністю справи і обсягом виконаних робіт. Вважає, що витрати у розмірі 1 000 грн враховуватимуть як принцип розумності, справедливості та пропорційності, а також об`єм виконаних робіт та складність справи.

Встановлено, що у позовній заяві ТОВ «Юніт Капітал» просило стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач просила зменшити розмір витрат на правничу допомогу з 7 000 грн до 1 000 грн.

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу, відповідно до вимог статей 137, 141ЦПК України суд першої інстанції зважив, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг наданих доказів є невеликим, справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, а тому вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3 500 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.

Тобто суд стягнув витрати на правничу допомогу у меншому розмірі, ніж заявлено до стягнення у позовній заяві.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не обґрунтувала необхідність зменшення втрат на правничу допомогу саме до 1 000 грн.

Як саме врахування судом першої інстанції факту перебування на її утриманні неповнолітньої дитини з інвалідністю, а також її фізіологічного стану (вагітність) могло вплинути на висновки суду, зокрема, на розмір заборгованості чи судових витрат, відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено. Чиним законодавством не передбачено те, що вказані обставини можуть бути підставою для зменшення розміру судових витрат, зокрема, і витрат на правову допомогу.

Решта доводів апеляційної скарги за своїм змістом не впливають на висновки суду першої інстанції та не є підставою для скасування рішення суду із ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.С. Панасюк

Т.М. Шемета