Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №750/5941/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/5941/26

Провадження № 2/750/3135/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Сапона А.В., при секретарі Потапенко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» звернулось з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №5109330 від 14.11.2024, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем, в розмірі 123722,73 грн, а також сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн. Позов обґрунтовано тим, що 14.11.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5109330, який підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», на умовах строковості, зворотності, платності, а остання зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію та відсотки за користування кредитом, та виконати інші зобов`язання, передбачені Договором. 26.08.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» відповідно до чинного законодавства України укладений договір факторингу №26/08/25. Відповідно до цього Договору, до ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5109330. Посилаючись на те, що відповідач своєчасно не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, позивач просив стягнути заборгованість на загальну суму 123722,73 грн, з яких: 34999,99 грн – заборгованість за кредитом, 79097,74 грн. – заборгованість за нарахованими процентами, 9625 грн - заборгованість за штрафом, 0 грн. – заборгованість за комісією, а також судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, клопотань про відкладення розгляду справи від останньої на час розгляду справи до суду не надходило. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялась судом належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом із повідомленнями за останнім відомим зареєстрованим місцем її проживання.

Таким чином, відповідач була належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Причини неявки в судові засідання відповідач не повідомила, відзив на позов не подала.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наведених вище обставин, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.

Судом по справі встановлено, що відповідно до укладеного Договору № 5109330 про надання споживчого кредиту від 14.11.2024 року між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ОСОБА_1 . Відповідач отримала кредит у розмірі 35000 грн, строком на 360 днів, шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00 % від суми кредиту за кожен день користування. Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора. Кредитний договір підписаний Відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитні кошти у розмірі 35000 грн. були перераховані Відповідачу 14.11.2024 на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки (витягу) надавача платіжних послуг про переказ коштів та банківською випискою по рахунку відповідача.

За наданим позивачем розрахунком, у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за договором, виникла заборгованість в сумі 123722,73 грн, яка складається з: 34999,99 грн. – заборгованість за кредитом; 79097,74 грн. – заборгованість за нарахованими процентами відповідно до Кредитного договору; 9625 грн. – заборгованість за штрафом; 0,00 грн. – заборгованість за комісією.

26.08.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» укладено Договір факторингу №26/08/25, відповідно до якого ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» набуло право вимоги до боржників зазначених у Реєстрах боржників, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Відповідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 26.08.2025 позивачу відступлено право вимоги за кредитним договором № 5109330 від 14.11.2024, розмір заборгованості становить 123722,73 грн, яка складається з: 34999,99 грн. – заборгованість за кредитом; 79097,74 грн. – заборгованість за нарахованими процентами відповідно до Кредитного договору; 9625 грн. – заборгованість за штрафом; 0,00 грн. – заборгованість за комісією.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст.626,629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (ст.1 Закону України «Про електронний цифровий підпис»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Судом установлено, що 14.11.2024 відповідачем із застосуванням електронного підпису було укладено в електронній формі договір № 5109330, який відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, між сторонами у справі укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов`язалась прийняти грошові кошти та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч.1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач належним чином виконувала кредитні зобов`язання як щодо первісного кредитора, так і стосовно нового кредитора.

Судом встановлено, що за договором факторингу №26/08/25 від 26.08.2025 право вимоги за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5109330, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна», від первісного кредитора перейшло до ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс».

Договір факторингу ніким не оскаржений, визнаний недійсним в цілому чи за окремими пунктами не був, тобто в даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов`язковості виконання договору, відтак позивач має право на стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відповідним договором.

Враховуючи, що відповідач отримала кошти за договором № 5109330, проте не виконала взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені договором, отримані в кредит кошти не повернула, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 34999,99 грн та відсотків в сумі 79097,74 грн, які були нараховані в межах строку кредитування, а всього - 114097,73 грн.

Вирішуючи питання стягнення штрафу у розмірі 9625 грн, суд зважає на наступне.

Стаття 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до положень п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку і є чинним на даний час.

Таким чином, в умовах воєнного стану позичальник (боржник) звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення грошового зобов`язання.

З огляду на те, що на підставі договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5109330, штраф у розмірі 9625 грн нараховано в період дії воєнного стану в України, на підставі п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України нарахована сума підлягала списанню кредитодавцем (позикодавцем), а тому заявлена вимога про його стягнення з відповідача є неправомірною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог (92 %) в розмірі 2449,41 грн.

Позивачем заявлено до стягнення відшкодування витрат на надання правничої допомоги в розмірі 10 000 грн.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України визначено критерії, які враховує суд при розподілі судових витрат, зокрема, суд має оцінити обгрунтованість таких витрат та пропорційність їх до предмету спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Верховний Суд у постанові від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц вказав, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зроблено правовий висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Справа, яка розглядається судом, відноситься до категорії малозначних. Позовна заява є типовою, її текст майже повністю дублюється у інших позовних заявах позивача, які перебувають на розгляді в суді, її підготовка, а також вивчення документів та надання консультацій у такій справі не передбачає значних витрат зусиль та часу.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з урахуванням пропорційного зменшення у зв`язку з частковим задоволенням позову, а також характеру правовідносин, ціни позову, обсягу та реальності наданих адвокатом послуг, необхідності вчинення процесуальних дій, принципів обґрунтованості, співмірності судових витрат та розумності їхнього розміру, суд доходить висновку про необхідність їх стягнення у розмірі 3 000 грн.

Керуючись ст.ст.13,76-89,258,263-265,271-273,354-355 ЦПК України,

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Укрглобал-Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 114097,73 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Укрглобал-Фінанс» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2449,41 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою Відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А.В. Сапон