Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №456/3282/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/3282/26

Провадження № 2/456/2066/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

20 жовтня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Дверій Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

Позивач ОСОБА_3 просить стягувати з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його користь аліменти на його утримання на час навчання в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позову до суду і до закінчення ним навчання, але не довше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що відповідач ОСОБА_2 його батько. Шлюб між батьками розірвано 02.10.2012 на підставі рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області у цивільній справі № 1323/5382/2012. Після їх розлучення він залишився проживати з мамою. На його утримання батько сплачував аліменти до досягнення ним повноліття згідно з рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22.11.2012. На даний час він став повнолітнім, але продовжує потребувати матеріальної допомоги, оскільки продовжує навчання у Відокремленому структурному підрозділі «Фаховий коледж інформаційних технологій Національного університету «Львівська політехніка» на денній формі навчання, яке закінчує 30.06.2027. Утримання з боку матері не забезпечує повністю його потреби. Відповідач може надавати матеріальну допомогу, оскільки є молодим, здоровим, має стабільні доходи, не має аліментних зобов`язань, інших дітей, а тому він звертається з даним позовом до суду.

Відповідач ОСОБА_2 правом подачі відзиву на позов не скористався.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 червня 2026 року головуючим суддею визначено суддю Гулу Л.В. /а.с. 17/

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 01.07.2026. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /а.с. 19/.

Ухвалою суду від 22.07.2026 судове засідання відкладено на 01.10.2026 у зв`язку з неявкою відповідача /а.с. 27/.

Позивач ОСОБА_3 подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, повторно на виклик суду не з`явився, про причину неявки не повідомив, відзив на позов не подав, тому суд відповідно до ст. 280 ЦПК України розглянув справу заочно за його відсутності на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 висловив висновок про застосування норми права та вказав, що для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно з ч. 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням розумності положення частину п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 01.10.2026, є дата складення повного тексту судового рішення 20.10.2026.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, і позов слід задовольнити, ухваливши заочне рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить відповідне свідоцтво про народження /а.с. 8-12/.

Згідно з рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02.10.2012 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано /а.с. 7/.

Відповідно до довідки № 05-24/462 ОСОБА_3 є жителем АДРЕСА_1 та склад його сім`ї такий: бабуся – ОСОБА_5 , брат – ОСОБА_6 , мати – ОСОБА_4 /а.с. 13-14/.

Згідно з довідкою Відокремленого структурного підрозділу «Фаховий коледж інформаційних технологій Національного університету «Львівська політехніка» № 1672 від 25.05.2026 ОСОБА_3 дійсно є студентом денної форми навчання за рахунок коштів видатків державного бюджету Відокремленого структурного підрозділу «Фаховий коледж інформаційних технологій Національного університету «Львівська політехніка» з 01 вересня 2023 року. Закінчує навчання 30.06.2027 /а.с. 15/.

Судом встановлено, що на підставі рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22.11.2012 з ОСОБА_2 стягувалися аліменти на утримання позивача до досягнення ним повноліття.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з необхідністю отримання повнолітнім сином ОСОБА_7 , який продовжує навчання, матеріальної допомоги (аліментів) на своє утримання та ненаданням такої допомоги відповідачем у необхідному розмірі в добровільному порядку.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року в справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, шляхом сплати аліментів (ст. 199, 200, 201 Сімейного кодексу України).

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.

Батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 СК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, обов`язковою умовою стягнення аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина є продовження ними навчання, право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

У ст. 201 Сімейного кодексу України зазначено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

В законі не встановлено межі визначення судом розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина. Суд визначає розмір аліментів у кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи.

Стягнення аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, є одним із способів захисту їх інтересів, забезпечення одержання ними коштів, необхідних для їх життєдіяльності, оскільки на період навчання вони не мають самостійного заробітку та потребують матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дочку, сина, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Аліменти, спрямовані на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, повинні бути достатніми і, разом із тим, співрозмірними з урахуванням мети аліментного зобов`язання. Наведена правова позиція відображена в Постанові Верховного Суду від 04.08.2020 у справі № 489/100/18.

Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Таким чином, дослідженими в судовому засіданні обставинами справи встановлено, що відповідач є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який навчається та є студентом денної форми навчання за рахунок коштів видатків державного бюджету Відокремленого структурного підрозділу «Фаховий коледж інформаційних технологій Національного університету «Львівська політехніка» з 01 вересня 2023 року. Закінчує навчання 30.06.2027, тобто до досягнення ним 23-х років.

З позовом про стягнення аліментів на період навчання звернувся повнолітній син відповідача ОСОБА_3 , визначивши необхідний щомісячний платіж у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача.

На підтвердження зазначеного розміру та можливості його сплати відповідачем позивач у позові покликався на можливість відповідача надавати матеріальну допомогу, оскільки останній є молодим, здоровим, має стабільні доходи, не має аліментних зобов`язань, інших дітей.

У зв`язку з вищенаведеним суд вважає за необхідне звернути увагу, що в законі не встановлено межі визначення судом розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина, тобто відсутня мінімальна чи максимальна їх величина. При цьому, суд визначає розмір аліментів у кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи.

Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують відсутність добровільного надання відповідачем допомоги сину, який продовжує навчання.

Всупереч вищенаведеному, відповідачем не подано жодного доказу на спростування доводів позивача щодо ненадання допомоги сину, який продовжує навчання, в добровільному порядку.

Визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на повнолітнього сина, що продовжує навчання, суд виходить з того, що відповідач є фізично здоровою особою працездатного віку, тому останній зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання сина, який продовжує навчання. При цьому, суд враховує як матеріальне становище відповідача, який отримує дохід за твердженням позивача, про що ним зазначено в позовній заяві, та матеріально забезпечений, інших аліментних зобов`язань не має, так і його сина ОСОБА_8 , який продовжує навчання та є студентом Відокремленого структурного підрозділу «Фаховий коледж інформаційних технологій Національного університету «Львівська політехніка», не працює, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги.

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

Таким чином, враховуючи обов`язок щодо утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, як матері, так і батька, беручи до уваги зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що позовні вимоги слід задовольнити та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 09 червня 2026 року і до закінчення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчання 30.06.2027, але не довше, як до досягнення ним двадцяти трьох років, оскільки саме такий розмір аліментів відповідатиме можливостям платника та потребам повнолітнього сина, який продовжує навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів, а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу суду надано оригінал квитанції до прибуткового касового ордеру № 17 від 09.06.2026, виданої адвокатом Маципурою Г.І., про сплату 2500,00 грн за складання позовної заяви до суду.

За вказаних вище обставин, на підставі зібраних у справі доказів суд дійшов висновку, що позивачем у силу вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України доведено понесення ним витрат на правничу допомогу, розмір яких суд вважає співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, що об`єктивно вбачається з матеріалів справи та розцінюється судом як достатні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (48420, Тернопільська область, Бучацький район, с. Переволока; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ( АДРЕСА_2 ; паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданий 17.12.2025; РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на його утримання в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 09 червня 2026 року і до закінчення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчання 30.06.2027, але не довше, як до досягнення ним двадцяти трьох років.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1331,20 грн (одну тисячу триста тридцять одну грн 20 коп.) судового збору в дохід держави.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 20.10.2026.

Суддя Л.В.Гула