Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №463/7897/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа № 463/7897/26

Провадження № 2/463/2854/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м.Львів

Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Яворського С.Й.,

з участю секретаря судового засідання – Коцан С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики №45592825 від 13.10.2025 року в розмірі 24 235,06 гривень, з яких: 9 738,55 гривень – сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 095,21 гривень – сума заборгованості за процентами та 7 401,30 гривень – сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування; за договором позики №6413545 від 26.11.2025 року в розмірі 10 423,76 гривень, з яких: 2 500,01 гривень – сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 923,75 гривень – сума заборгованості за процентами та 6 000,00 гривень – сума заборгованості за пенею/неустойкою.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 13.10.2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем укладено договір позики №45592825, відповідно до якого відповідач отримала кредит та зобов`язалася його повернути в порядку та строки, визначені договором. Згідно умов кредитного договору: сума кредиту складає 15 500,0 гривень, строк кредиту 30 днів, з фіксованою процентною ставкою у розмірі 1,116% в день, які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 16% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 2 480,00 гривень), а у разі порушення позичальником/відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4% за понадстрокове користування кредитом на тіло кредиту за кожен день понадстрокового користування. Зазначає, що ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит у розмірі 15 500,0 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку. Водночас, відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих відсотків не виконала. В подальшому, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ») уклали договір факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026 року за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі до відповідача за договором позики №45592825 від 13.10.2025 року. Загальний розмір заборгованості за цим кредитним договором становить 24 235,06 гривень, з яких: 9 738,55 гривень - заборгованість за основною сумою боргу; 7 095,21 гривень - заборгованість за відсотками та 7 401,30 гривень – сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування кредитом. Як новий кредитор у зобов`язанні дану суму просить стягнути у примусовому порядку.

Крім того, 26.11.2025 року між ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем укладено договір позики №6413545, відповідно до якого відповідач отримала кредит та зобов`язалася його повернути в порядку та строки, визначені договором. Згідно умов кредитного договору сума кредиту складає 3 000,0 гривень, строк кредиту 360 днів, розмір відсотків 0,95% в день. Зазначає, що ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит у розмірі 3 000,0 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку. Водночас, відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту, нарахованих відсотків та інших платежів не виконала. В подальшому, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ») уклали договір факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026 року за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі до відповідача за договором позики №6413545 від 26.11.2025 року. Загальний розмір заборгованості за цим кредитним договором становить 10 423,76 гривень, з яких: 2 500,01 гривень - заборгованість за основною сумою боргу; 1 923,75 гривень - заборгованість за відсотками та 6 000,0 гривень – заборгованість за пенею/неустойкою. Як новий кредитор у зобов`язанні дану суму просить стягнути у примусовому порядку.

Всього, за двома договорами просить стягнути заборгованість в загальному розмірі 34 658,82 гривень, а також понесені судові витрати.

Відповідач не погодилася та через повноважного представника подала відзив на позовну заяву, долучивши докази його направлення позивачу. Вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими з наступних підстав. Вказує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами всіх юридичних фактів у їх сукупності, зокрема: укладення саме відповідачем конкретних електронних правочинів, належного отримання коштів, правомірності кожної складової розрахунку, законності нарахувань після прострочення, а також безперервного та належного переходу права вимоги. Зазначає, що істотна частина доказової бази складається з роздруківок електронних документів, внутрішніх довідок кредитодавця, витягів з реєстрів, копій договорів та платіжних документів. Відповідач прямо ставить під сумнів відповідність таких копій первинним електронним файлам та письмовим оригіналам, тому разом з відзивом подається окреме клопотання за ч. 6 ст. 95 ЦПК України. Відповідач не заперечує, що цивільний правочин може бути укладений в електронній формі, однак сама можливість електронної форми не означає автоматичної доведеності того, що конкретний файл договору підписала саме відповідач та що одноразовий ідентифікатор був доставлений, використаний і технічно прив`язаний саме до того тексту договору, який поданий суду. Водночас зазначає, що За змістом самого позову первісний кредитодавець нібито надав 15 500,00 грн строком на 30 днів - з 13.10.2025 по 11.11.2025. Договором передбачалася ставка 0,116 % на день, комісія 16 % від суми кредиту (2 480,00 грн), а за прострочення - 4 % за кожен день «понадстрокового користування». Позивач, однак, заявляє 7 095,21 грн звичайних процентів та ще 7 401,30 грн процентів за понадстрокове користування. Стаття 1048 ЦК України встановлює право позикодавця на одержання процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок їх одержання встановлюються договором. Стаття 1049 ЦК України зобов`язує позичальника повернути позику у строк та в порядку, встановлені договором. Частина друга статті 1050 ЦК України визначає наслідки прострочення повернення чергової частини позики та право кредитора у визначених випадках вимагати дострокового повернення залишку. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 сформулювала правовий висновок, за яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором регулятивні проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або після пред`явлення вимоги відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права кредитора забезпечуються, зокрема, статтею 625 ЦК України. Таким чином, після 11.11.2025 позивач не вправі механічно продовжувати нарахування плати за правомірне користування коштами, якщо не доведе належне продовження строку договору. Тим більше окрема вимога про 7 401,30 гривень «процентів за понадстрокове користування» за своєю правовою природою є санкційним платежем за прострочення, а не регулятивною платою за користування кредитом. Пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлює спеціальне правило на період воєнного/надзвичайного стану: у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором кредиту (позики) позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення; неустойка та інші платежі, нараховані починаючи з 24.02.2022 року за прострочення виконання, підлягають списанню кредитодавцем. У постанові КЦС ВС від 12.02.2025 року у справі № 758/5318/23 та в інших актуальних постановах Верховний Суд підтвердив поширення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на кредитні договори. Тому 7 401,30 гривень, заявлені як плата саме за понадстрокове користування/прострочення у 2026 році, не можуть бути стягнуті, якщо за змістом договору вони є платежем за порушення строків.

Щодо другого кредитного договору позивач посилається на надання 3 000,00 грн на 360 днів, ставку 0,95 % на день, комісію 17,25 % (517,50 грн), реальну річну процентну ставку 3949,85 % та денну процентну ставку 0,998 %. Заявлено 2 500,01 грн тіла, 1 923,75 грн процентів та 6 000,00 гривень неустойки. Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» у чинній редакції встановлює максимальний розмір денної процентної ставки - не більше 1 %. Поданий договір сам містить розраховану денну процентну ставку 0,998 %, тобто позивач фактично структурував ціну кредиту безпосередньо під законодавчу межу. Саме тому кожна додаткова санкція чи платіж за прострочення має оцінюватися особливо критично та не може підміняти обмеження вартості кредиту. Зазначає, що заявлена позивачем неустойка у розмірі 6 000,00 гривень прямо не підлягає стягненню на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Кредитний договір укладено під час воєнного стану, а позивач описує неустойку як 150,00 грн за кожен день порушення. Це класична договірна відповідальність за прострочення, від якої закон прямо звільняє позичальника на відповідний період. Постанова КЦС ВС від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 та постанова КЦС ВС від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23 підтверджують, що пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України поширюється саме на кредитні зобов`язання.

Однак вказує, що у разі якщо суд визнає частину вимог доведеною, просить виключити всі нарахування після спливу належно доведеного строку кредитування, зокрема 7 401,30 гривень процентів за понадстрокове користування та 6 000,00 гривень неустойки та взяти до уваги контррозрахунок відповідача.

Водночас 15.09.2026 року представником відповідача – адвокатом Пузіним Д.М. через систему «Електронний Суд» скеровано клопотання про витребування доказів.

18 вересня 2026 року представником позивача – адвокатом Ткаченко Ю.О. подано відповідь на відзив в якому остання навела аргументи, аналогічні мотивам позову. Зазначила, що обставини викладені представником відповідача у відзиві є необґрунтованими та жодним чином не спростовують позовних вимог. Акцентувала увагу на те, саме по собі посилання представника відповідача у відзиві на те, що позивачнм не надано докази перерахування коштів на картковий рахунок відповідача, на думку позивача – не заслуговують на увагу, так як відповідач, будучи стороною вказаного правочину, мала можливість надати суду відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження того, що відповідні кошти не зараховувались на його карткові рахунки, указані у договорах, у період часу, про який стверджує позивач, або того, що карткові рахунки йому не належать, оскільки лише відповідач має доступ до свого рахунку. У разі заперечень проти позову, обов`язок доведення їх відповідними доказами покладено саме на відповідача відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України. Окрім викладеного вище, з матеріалів цивільної справи вбачається, що відповідач в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту №45592825 здійснено часткове погашення заборгованості в розмірі 12 007,36 грн. (05.11.2025 – 3 720,00 гривень, 03.12.2025 – 4 113,76 гривень., 02.01.2026 – 4 173,60 гривень), що у свою чергу додатково підтверджує отримання відповідачем коштів за договором позики та його укладання. Окрім викладеного вище, з матеріалів цивільної справи вбачається, що відповідач в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту №6413545 здійснено часткове погашення заборгованості в розмірі 2 057.75 гривень (14.12.2025 11:12:37 – 189.53 гривень, 14.12.2025 11:12:37 - 869.47 гривень, 14.12.2025 11:20:43 - 500.00 гривень, 04.01.2026 21:31:53 - 498.75 гривень), що у свою чергу додатково підтверджує отримання відповідачем коштів за договором позики та його укладання.

Правом на подання заперечення на відповідь на відзив відповідач не скористалася.

18 вересня 2026 року представником позивача – адвокатом Ткаченко Ю.О. подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно із якою просить суд: стягнути з ОСОБА_1 , суму заборгованості за Договором позики №45592825 в розмірі 16 833,76 гривень, з яких: 9 738,55 гривень – сума заборгованості за основною сумою боргу та 7 095,21 гривень – сума заборгованості за процентами; суму заборгованості за Договором позики №6413545 в розмірі 4 423,76 гривен, з яких: 2 500,01 гривень – сума заборгованості за основною сумою боргу; та 1 923,75 гривень – сума заборгованості за процентами. Водночас просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 2662.40 гривень та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 6 500,00 гривень.

Позовна заява поступила до суду 20.08.2026 року.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 01.09.2026 року, прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Визначено строк та черговість подання заяв по суті справи.

Оскільки справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до вимог частини третьої статті 279 ЦПК України суд не проводив підготовчого засідання.

Перед тим як закінчити з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд надав можливість кожній із сторін висловити свою позицію та надати наявні у неї докази.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яку останній повторив в п.22 справи «Осіпов проти України» (заява № 795/09, рішення від 08.10.2020 року), стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (див. рішення у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії» (Vardanyan and Nanushyan v. Armenia), заява № 8001/07, пункт 86, від 27.10.2016 року, та наведені у ньому посилання). Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого судового розгляду», гарантованого статтею 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента.

Суд забезпечив сторонам можливість ефективно представляти свою справу в суді. Розгляд справи проводився у відкритому судовому засіданні. Сторони повідомлялись про дату, місце та час розгляду справи.

Відтак, суд у відповідності до вимог частини п`ятої статті 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому що в силу частин другої, третьої та четвертої статті 83 ЦПК України вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.

Суд у відповідності до вимог частини сьомої статті 81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (частина третя статті 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи. Разом з тим, подала клопотання про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, просить суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Пузін Д.М. в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку. Разом з тим, представник відповідача 08.10.2026 року через систему «Електронний Суд» подав суду заяву про розгляд справи без його участі, проти позовних вимог заперечує з підстав зазначених у відзиві.

Враховуючи те, що сторони у судове засідання не з`явились, подавши заяви про розгляд справи без їхньої участі, у відповідності до вимог ст.223 ЦПК України, суд постановив провести розгляд справи у відсутності сторін, ухваливши рішення.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу 09.10.2026 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи наведене суд переходить до стадії ухвалення рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог статті 264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 13.10.2025 року між ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит №45592825, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 15 500,0 гривень, на строк 30 днів у розмірі 1,116% в день, які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 16% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 2 480,00 гривень), а у разі порушення позичальником/відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4% за понадстрокове користування кредитом на тіло кредиту за кожен день понадстрокового користування.

ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» перерахувало відповідачу кошти в сумі 15 500,0 гривень згідно договору позики №45592825 від 13.10.2025 року, що підтверджується довідкою ТАС Таскомбанк від 13.10.2025 року про успішність транзакції (платіжної операції) та випискою по рахунку відповідача АТ «Універсал Банк».

25 лютого 2026 року між ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу № 25/02/26, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором №45592825 від 13.10.2025 року.

Згідно розрахунку заборгованості за договором позики №45592825 від 13.10.2025 року, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 18.09.2026 року, загальний розмір заборгованості за цим кредитним договором становить 16 833,76 гривень, з яких: 9 738,55 гривень - заборгованість за основною сумою боргу та 7 095,21 гривень - заборгованість за відсотками.

Крім того, 26.11.2025 року між ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики №6413545, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 3 000,0 гривень, на строк 360 днів та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,95% в день, які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого Кредиту.

ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» перерахувало відповідачу кошти в сумі 3 000,0 гривень згідно договору позики №6413545 від 26.11.2025 року, що підтверджується довідкою ТзОВ «Европейська платіжна система» від 29.05.2026 року про успішність транзакції (платіжної операції), копією платіжної інструкції та випискою по рахунку відповідача АТ «Універсал Банк».

25 лютого 2026 року між ТзОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу № 25/02/26, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором №6413545 від 26.11.2025 року.

Згідно розрахунку заборгованості за договором позики №6413545 від 26.11.2025 року, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 18.09.2026 року, загальний розмір заборгованості за цим кредитним договором становить 4 423,76 гривень, з яких: 2 500,0 гривень - заборгованість за основною сумою боргу та 1 923,75 гривень - заборгованість за відсотками.

Загальний розмір заборгованості за двома договорами становить 21 257,52 гривень. З метою стягнення зазначених коштів в примусовому порядку позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 09.10.2026 року у задоволенні клопотання представника відповідача – авоката Пузіна Д.М. про витребування доказів – відмовлено .

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Таким чином, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справи № 2-127/11 (постанова від 01.02.2018 року) за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

Докази, на підставі яких до позивача перейшло право вимоги не оспорюються і з огляду на презумпцію правомірності правочинів, на підставі яких до позивача перейшло право вимоги до відповідача, він вправі пред`являти відповідну вимогу про стягнення коштів.

Порядок укладання договорів в електронній формі передбачений Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, у ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Цим же законом визначені особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі яка розглядається договір позики №45592825 від 13.10.2025 року, укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора, про що зазначено в п.12 Договору, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Крім того, за змістом частини першої статті 1047, частини першої статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Крім того, за змістом частини першої статті 1047, частини першої статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

При цьому, відповідно частини першої статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Тобто, письмова форма договору внаслідок його реального характеру є підтвердженням отримання грошових коштів і саме на позичальника закон покладає обов`язок доказування протилежного.

Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Визначення поняття «зобов`язання» міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 355/385/17 зазначено, що в статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Таким чином, обов`язок щодо повернення коштів за кредитним договором має абсолютний характер і його невиконання можливо виключно у визначених законом випадках.

Отже, зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи презумпцію правомірності укладених між сторонами кредитних договорів такі договори у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених ними прав і обов`язків сторін.

Доказів виконання умов кредитних договорів та повернення коштів відповідач не надала, що в загальному, свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Так, відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

На основі аналізу цих правових норм Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 444/9519/12 (постанова від 28.03.2018 року) вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У справі яка розглядається за умовами укладеного між сторонами договору №45592825 від 13.10.2025 року, останній укладено на строк 30 днів. Відтак, в межах строку кредитування відповідач повинна була повернути кредит та сплатити відсотки і саме в межах цих строків має відбуватись нарахування відсотків, тоді як позивач обраховує зазначені відсотки за кредитним договором безпосередньо до моменту переходу права вимоги, що не відповідає зазначеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Як уже зазначалось вище, за кредитним договором №45592825 від 13.10.2025 року, відповідач отримала кредит у розмірі 15 500,0 гривень на строк 30 днів із сплатою за користування кредитом 0,116% в день, що становить 17,98 гривень в день. Отже, за цим кредитним договором відповідач зобов`язана сплати відсотки у розмірі 539,40 гривень, а загальна заборгованість становить 10 277,95 гривень.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 з урахуванням тіла кредиту та відсотків, які підлягають стягненню, має непогашену заборгованість перед позивачем за договорами позики №45592825 від 13.10.2025 року та №6413545 від 26.11.2025 року у розмірі 14 701,71 гривень, яка підлягає стягненню у примусовому порядку.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє у зв`язку з безпідставністю

При цьому, у відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 1 841,32 гривень судового збору та 4 495,40 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.10, 18, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» - задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за договором позики №45592825 від 13.10.2025 року у розмірі 10 277,95 гривень; за договором позики №6413545 від 26.11.2025 року у розмірі 4 423,76 гривень, всього на загальну суму 14 701,71 гривень, (чотирнадцять тисяч сімсот одна гривня 71 копійка).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 1 841,32 гривень судового збору та 4 495,40 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», місцезнаходження: 08205, Київська область, м.Ірпінь, вул.Садова,31/33, код ЄДРПОУ 43311346.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Текст рішення суду складено 20.10.2026 року.

Суддя Яворський С.Й.