Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №718/2445/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року

м. Чернівці

справа № 718/2445/25

провадження 822/1617/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів: Височанської Н.К., Одинака О.О.,

за участю секретаря судового засідання Скулеби А.І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 11 червня 2026 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Мінів О.І.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позов мотивовано тим, що 26 квітня 2025 року, о 21 годині 13 хвилин, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Shkoda», державний номерний знак НОМЕР_1 , в с.Мамаївці по вул.Т.Шевченка,170 Чернівецької області, не дотримався безпечного інтервалу та здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб «Fiat», державний номерний знак НОМЕР_2 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Fiat Doblo», державний номерний знак НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження.

Постановою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 червня 2025 року у справі №718/1209/25, ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого за ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП.

Посилається на те, що згідно висновку експерта №19-05-25 від 09 липня 2025 року, за результатами проведення судової авто-товарознавчої експертизи, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Fiat Doblo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження, під час дорожньо-транспортної пригоди, 26 квітня 2025 року, станом на дату виконання експертизи складає 1 263 015,75 гривень.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , на момент дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована. ТДВ «СК «ГАРДІАН» здійснила страхову виплату в розмірі 156 800 гривень.

Враховуючи отриману страхову виплату в розмірі 156 800 гривень, вартість заподіяних збитків, які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 , внаслідок пошкодження автомобіля ««Fiat Doblo», державний номерний знак НОМЕР_2 – 1106215 гривень 75 коп. + 10800 гривень (за проведення судової авто-товарозначвчої екпертизи).

Крім того, зазначає, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди їй було завдано також значної моральної шкоди. Протиправною поведінкою відповідача, який винний у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яку вчинив в стані алкогольного сп`яніння, пошкодженням автомобіля позивача, через що значно погіршилось якість життя останньої, оскільки порушились усталені життєві зв`язки, через неможливість продовження активного громадського життя, порушився життєвий ритм, через неможливість використання свого власного транспортного засобу. Крім того, посилається на те, що пошкоджений автомобіль є спеціалізованим, з обладнанням для перевезення осіб з обмеженими можливостями. До нині цей автомобіль не відновлено в частині спеціального обладнання для переведення члена сім`ї з обмеженими можливостями, автомобілем вже не можливо користуватись в цій частині.

Завдану моральну шкоду за спричинені їй моральні переживання, внаслідок скоєння відповідачем адміністративного правопорушення, оцінює в розмірі 16 000 гривень, яку просить стягнути з ОСОБА_2 ..

Разом з тим, вказує, що у зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою, пошкодженням транспортного засобу та процедурою отримання страхового відшкодування, позивач зверталася за професійною правничою допомогою до фахівців, що потягло за собою також вимушені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19 682 гривні.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 11 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в розмірі 1 133 015 гривень 75 копійок, яка складається з: 1 106 215,75 гривень – невиплаченої суми матеріальної шкоди; 10800,00 гривень – за проведення судової авто товарознавчої експертизи; 6 000 гривень – за завдану моральну шкоду.

В решті частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вина ОСОБА_2 , у дорожньо-транспортній пригоді, встановлена та встановлено причинний зв`язок між його діями та спричиненою шкодою, а тому суд дійшов висновку за можливе стягнути з відповідача суму завданого збитку у розмірі 1 133 015 гривень 75 копійок.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Визначений у справі розмір матеріальної шкоди є явно завищеним та не відповідає реальній ринковій вартості транспортного засобу.

Суд першої інстанції ухвалив рішення за відсутності відповідача та його представника, незважаючи на те, що стороною захисту неодноразово заявлялися клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю представника в інших судових процесах. Як убачається з тексту оскаржуваного рішення, судове засідання неодноразово відкладалося, саме за клопотанням сторони відповідача, а перед останнім судовим засіданням представником відповідача також було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю в іншому судовому провадженні. Однак, суд без належної оцінки поважності причин неявки сторони захисту дійшов висновку про можливість проведення розгляду справи за відсутності відповідача та його представника.

При цьому, суд не врахував, що участь представника у судовому засіданні є однією з основних процесуальних гарантій реалізації права особи на захист своїх прав та законних інтересів, а принцип змагальності сторін передбачає надання кожному учаснику процесу реальної можливості представляти свою правову позицію, подавати докази, ставити питання учасникам процесу та заперечувати проти доводів іншої сторони. Внаслідок розгляду справи, за відсутності відповідача та його представника, сторона захисту була фактично позбавлена можливості надати додаткові пояснення щодо обставин справи, заявити клопотання про призначення судової авто товарознавчої експертизи.

Висновок суду про наявність моральної шкоди ґрунтується виключно на поясненнях позивача та припущеннях щодо її переживань, у зв`язку з пошкодженням автомобіля. При цьому, сам факт пошкодження транспортного засобу не є безумовною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки така шкода підлягає відшкодуванню лише за наявності належних доказів реальних моральних страждань.

Відповідно до частин 3, 4, 5 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу учасник справи повинен надати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а суд зобов`язаний перевірити співмірність заявлених витрат зі складністю справи, обсягом виконаної роботи, часом, витраченим адвокатом, та значенням справи для сторони.

Однак, у даній справі, суд фактично обмежився лише констатацією наявності договору про надання професійної правничої допомоги та платіжних документів, не здійснивши належної оцінки обґрунтованості заявленої до стягнення суми.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції- без змін.

Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги - безпідставними.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій

26 квітня 2025 року о 21:13 в с. Мамаївці по вул.Т.Шевченка,170 Чернівецької області, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Shkoda», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, не дотримався безпечного інтервалу та здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб «Fiat», державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди позивачу.

ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік. Постанова Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 червня 2025 у справі №718/1209/25 відносно ОСОБА_2 набрала законної сили 24 червня 2025 року.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди спеціалізований транспортний засіб, з обладнанням, для перевезення осіб з обмеженими можливостями «Fiat Doblo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , було пошкоджено, і постановою суду встановлено наявність причинно- наслідкого зв`язку між неправомірними діями ОСОБА_2 – порушення п. 13.1. ПДР, під час керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, та наслідками, що настали – пошкодження автомобіля ОСОБА_1 .

З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «Fiat Doblo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 .(а.с.17)

Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №СА340451, який на день дорожньо-транспортної пригоди, 26 квітня 2025 року, був чиним, транспортний засіб марки «Sкoda», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , на момент настання дорожньо-транспортної пригоди, був застрахований в ТзДВ «Страхова компанія «Гардіан».(а.с.21)

Згідно висновку №19-05-25 від 09 липня 2025року авто товарознавчої експертизи, про вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля засобу «Fiat Doblo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та економічної доцільності проведення відновлювального ремонту встановлено, що матеріальний збиток, завданий власнику автомобля «Fiat Doblo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди, 26 квітня 2025 року, станом на дату виконання експертизи, складає 1 263 015,75 гривень. Так, на підставі технічного огляду КТЗ і дослідженням наданих реєстраційних документів встановлено, що транспортний засіб «Fiat Doblo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , загальний легковий універсал (спеціалізований з обладнанням для перевезення осіб з обмеженими можливостями) та високою базою і дахом «панорама» (а.с.22 -62)

Судом встановлено, що представник позивача ОСОБА_1 адвокат Черкез І.М. скеровував відповідачу ОСОБА_2 заяву щодо досудового врегулювання спору, яка залишена без реагування відповідачем (а.с.72-73).

Також, з повідомлень судового експерта ФОП ОСОБА_3 вбачається, що ТДВ «СК «Гардіан» та ОСОБА_2 повідомлялися про час, день та місце проведення експертизи, шляхом надіслання рекомендованих повідомлень про вручення. ОСОБА_2 на проведення експертизи не з`явився (а.с.63-64).

29 травня 2026 року ОСОБА_1 отримала страхове відшкодування, згідно договору 026025/4440 в сумі 156800 гривень (а.с.69).

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» в Україні одним із видів обов`язкового страхування є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 33.2 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 26 квітня 2025 року, о 21 годині 13 хвилин, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Shkoda», державний номерний знак НОМЕР_1 , в с.Мамаївці по вул.Т.Шевченка,170 Чернівецької області, не дотримався безпечного інтервалу та здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб «Fiat», державний номерний знак НОМЕР_2 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Fiat Doblo», державний номерний знак НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження.

Постановою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 червня 2025 року у справі №718/1209/25, ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого за ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП.

Посилається на те, що згідно висновку експерта №19-05-25 від 09 липня 2025року, за результатами проведення судової авто товарознавчої експертизи, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Fiat Doblo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди, 26 квітня 2025 року, станом на дату виконання експертизи складає 1 263 015,75 гривень.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , на момент дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована. ТДВ «СК «ГАРДІАН» здійснила страхову виплату в розмірі 156 800 гривень.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача, в рахунок відшкодування заподіяної шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки вина ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді встановлена та встановлено причинний зв`язок між його діями та спричиненою шкодою.

Щодо аргументів апелянта про завищену суму матеріальних збитків

Відповідно до ч.5 ст.12 ЦПК України, суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1] письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.2 ст.76 ЦПК України).

Пунктом 1 ч.1 ст.103 ЦПК України передбачено, що суд призначає експертизу у справі для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері-іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Згідно з ч.1 ст.103 ЦПК України, суд призначає експертизу в справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Також слід зазначити, що у суді першої інстанції відповідач та його представник, не зверталися до суду з клопотання про призначення у справі авто–технічної та авто-товарознавчої експертиз, та не надали інших доказів які б спростували висновок експерта наданого позивачем.

Отже, апелянтом до суду не надано доказів та не наведено достовірних аргументів на підтвердження неправильності визначення експертом вартості відновлювального ремонту автомобіля, належного ОСОБА_1 , який пошкоджено в результаті дорожньо- транспортної пригоди.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги дані про необґрунтовано завищений розрахунок вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, які містяться у висновку експерта. Однак, колегія суддів вважає, що такі доводи, без належного їх підтвердження, є виключно припущенням відповідача.

За встановлених обставин цієї справи, висновок експерта №19-05-25 від 09 липня 2025 року є належним доказом розміру завданої позивачу матеріальної шкоди, який стороною відповідача не спростовано. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні цій обставині дав належну правову оцінку.

Як зазначено Верховним Судом у справі №755/7666/19, винна особа повинна сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою. При цьому, суд визнав, що таке відшкодування повинно бути виплачене безумовно, без встановлення доведення факту ремонту автомобіля, оскільки судом зазначено, що відомості про фактичне здійснення ремонту автомобіля позивача в матеріалах справи відсутнє, однак він має право на відшкодування збитків, які мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Щодо відшкодування моральної шкоди

При розгляді судом першої інстанції встановлено, що позивач, обґрунтовуючи факт завдання моральної шкоди, покликався на те, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу їй було завдано моральної шкоди.

В результаті скоєного ОСОБА_2 дорожньо-транспортної пригоди, у позивача, як зазначено в позовній заяві, порушились усталені життєві зв`язки, через неможливість продовження активного громадського життя, порушився життєвий ритм, через неможливість використання свого власного транспортного засобу. Крім того посилається на те, що пошкоджений автомобіль – є спеціалізованим, з обладнанням для перевезення осіб з обмеженими можливостями. До нині цей автомобіль не відновлено в частині спеціального обладнання для переведення члена сім`ї з обмеженими можливостями, автомобілем вже не можливо користуватись в цій частині. Обставини участі в дорожньо- транспортній пригоді були встановлені судом та доведені належними доказами у справі.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».

Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23)).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації.

Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути:

(1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди;

(2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

У доктрині приватного права виокремлюється компенсаційна функція приватного права, яка спрямована на відновлення порушених цивільних прав і полягає в наданні таких засобів (зазвичай, грошей), завдяки яким це стало б можливим. Так, при пошкодженні майна особи сплачується його вартість або гроші, необхідні для ремонту; при завданні шкоди здоров`ю особи - кошти для лікування, протезування, реабілітації тощо; при поширенні неправдивої інформації про особу її спростування та грошова компенсація моральної шкоди та ін. «Сompensare» (з лат.) означає відшкодовувати або урівноважувати. За своєю суттю компенсація в приватному праві це певні дії задля справедливого «урівноваження» майнової чи немайнової втрати (внаслідок, наприклад, завдання шкоди чи припинення повністю або частково певного суб`єктивного права) шляхом сплати особі грошей, як загального еквівалента всіх цінностей, або передання їй будь-якого майна такого роду, якості та вартості, що дадуть змогу «залагодити» понесену втрату (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 березня 2026 року у справі № 757/34767/23 (провадження № 61-9435сво24)).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).

Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у частинах першій, другій статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Установивши, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, позивач зазнала значної емоційної напруги та стресу, пов`язані із цим негативні зміни у житті позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про перенесення позивачем моральних страждань та існування правових підстав для відшкодування моральної шкоди, розмір якої визначено судом з урахування засад розумності та справедливості.

Зокрема суд першої інстанції, задовольняючи позовну вимогу частково, навів достатні мотиви визначення розміру шкоди у сумі 6 000 гривень. Сума відшкодування моральної шкоди судом аргументована з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв.

Щодо розгляду справи за відсутності відповідача.

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Повідомлення учасників справи про місце, дату і час судового засідання проводиться судом, відповідно до вимог ст. 128-131 ЦПК України.

За приписами статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії.

В частині шостій статті 128 ЦПК України визначено, що судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного судового засідання може бути повідомлено під розписку.

Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (ч. 5 ст. 130 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач був повідомлений через свого представника ОСОБА_4 . Також суд першої інстанції надсилав відповідачу судові повідомлення про судові засідання, рекомендованими повідомленнями, які відповідач отримував.

Відповідно до статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися процесуальними правами та виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею 44 ЦПК України прямо встановлено, що зловживання процесуальними правами не допускається.

Крім того, відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проте матеріали справи свідчать, що відповідач та його представник самоусунулися від активної участі у розгляді справи.

Суд першої інстанції неодноразово надавав відповідачу додатковий час для реалізації процесуальних прав, однак сторона відповідача цією можливістю не скористалася.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Згідно з ч. 1ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч. 2ст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20.

Крім того, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6ст. 137 ЦПК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 13.03.2019 у справі № 826/7806/17, 20.12.2018 у справі № 316/4923/16-а,01.10.2018 у справі № 815/4619/17, 02.09.2019 у справі № 520/3939/19.

Додатково варто звернути увагу суду на позицію Верховного суду, у якій було зазначено, що проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт, а також суд не вправі зменшувати розмір витрат на професійну допомогу адвоката.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі № 922/3708/19, а також у справі № 607/14338/19-ц від 01 жовтня 2021 року.

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 911/4242/15, зазначив, що проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу, витраченому адвокатом на виконання робіт.

Отже, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідачем не надано обґрунтованого заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується: ордером на надання правничої допомоги адвокатом Черкез І.М. від 04 серпня 2025 року, актом виконаних робіт про надання правничої допомоги від 25 серпня 2025 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №5 від 25 серпня 2025 року про отримання коштів в розмірі 19 682 гривень за договором про надання правової допомоги (а.с.70-71,76).

Доводи про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт є безпідставними.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно, на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Оскільки відповідач та його представник не надали до суду першої інстанції обґрунтованого заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача.

Отже, судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню, при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 11 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Дата складання повної постанови – 26 жовтня 2026 року.

Головуючий М.І. Кулянда

Судді: Н. К. Височанська

О.О. Одинак