Суд: Чернівецький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №716/1738/26
Суддя: Марчук В. Т.
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 жовтня 2026 року м. Чернівці
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Марчук В.Т., за участі секретаря судового засідання Філатової К. А., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого у АДРЕСА_1 , учасника бойових дій, особи з інвалідністю 2 групи, за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Заставнівського районного суду Чернівецької області від 25 вересня 2026 року, -
В С Т А Н О В И В:
Постановою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 25 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665,60 грн.
Згідно з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 07 вересня 2026 року близько 23:40 год. перебуваючи в АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_2 , яке виразилось у цілеспрямованих діях, а саме: кричав на останню, ображав, висловлювався в її сторону нецензурною лайкою, погрожував та залякував словесно, чим своїми діями спричинив емоційну невпевненість, страх за свою безпеку, тривожність, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю ОСОБА_2 . Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Провадження №33/822/479/26 Головуючий у І інстанції: Пухарєва О. В.
Категорія ст. 173-2 КУпАП Доповідач: Марчук В.Т.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Заставнівського районного суду Чернівецької області від 25 вересня 2026 року скасувати, а провадження у справі закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною.
Вважає, що суд не звернув увагу на те, що поліція неправильно кваліфікувала його дії за ст. 173-2 КУпАП, оскільки потерпіла є його мамою, проте вони проживають окремо та не ведуть спільного господарства і не мають спільного побуту. Конфлікт мав ситуативний характер побутової сварки осіб, які мешкають окремо.
Вважає, що його дії могли бути кваліфіковані як дрібне хуліганство, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Зазначає, що він є особою з інвалідністю 2 групи, а тому, відповідно до закону, звільнений від сплати судового збору.
Потерпіла ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлена про час, дату та місце судового розгляду справи, до суду не з`явилася, клопотань про відкладення розгляду справи не подавала, у зв`язку з чим, на підставі ч. 6 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд без участі ОСОБА_2 .
Дослідивши зміст оскаржуваної постанови та доводи, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Дані вимоги судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.
Частиною першою статті 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №654822 від 12 вересня 2026 року (а. с. 1) вбачається, що 07 вересня 2026 року о 23:40 год. в АДРЕСА_2 , громадянин ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_2 , яке виразилось у цілеспрямованих навмисних діях, а саме: кричав на останню, ображав, висловлювався в її сторону нецензурною лайкою, погрожував та залякував словесно, чим своїми діями спричинив емоційну невпевненість, страх за свою безпеку, тривожність, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю ОСОБА_2 .
Вказаний протокол відповідає вимогам ст. ст. 254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст. 255 КУпАП.
Згідно протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 07 вересня 2026 року (а. с. 5), ОСОБА_2 повідомила, що 07 вересня 2026 року близько 23:40 год., її син ОСОБА_1 , перебуваючи у нетверезому стані, прийшов до її квартири, стукав палицею по вхідних дверях у будинок та погрожував фізичною розправою.
В письмових поясненнях ОСОБА_1 (а. с. 6) зазначив, що 07 вересня 2026 року в нього виник словесний конфлікт з його дружиною - ОСОБА_3 , після чого вона втекла до квартири, де проживає його мати, і вони закрились там. В подальшому він прийшов до квартири мами та стукав у двері, однак їх ніхто не відкрив, тому він викликав поліцію.
Згідно з рапортом працівника поліції (а. с. 2), 07 вересня 2026 року було отримано заяву від ОСОБА_2 , яку зареєстровано в ЄО за №4835, як домашнє насильство. В результаті опрацювання вказаної інформації встановлено, що на лінію 102 було здійснено два виклики. Першочергово о 23:18 год. звернувся ОСОБА_1 , пізніше о 23:20 год. звернулась ОСОБА_2 про те, що її син ОСОБА_1 виламує двері до гуртожитку, а перед цим ображав свою дружину та тягнув її за волосся.
Перевіривши вказані докази, апеляційний суд приходить до висновку, що вони є належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумними сумнівом» і які свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Таким чином, районним судом правильно встановлено, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_2 , за що притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Як вбачається з поданої апеляційної скарги, ОСОБА_1 фактично не оспорює обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, а лише не погоджується з правовою кваліфікацією його дій.
Свою позицію апелянт мотивує тим, що конфлікт нібито мав характер побутової сварки, він не проживає разом із матір`ю та не має з нею спільного побуту, а тому вважає, що його дії мали б кваліфікувати як дрібне хуліганство, у зв`язку з чим в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Разом з тим, такі доводи апелянта є необґрунтованими з огляду на наступне.
Так, з матеріалів справи вбачається, що дії ОСОБА_1 не були простою словесною перепалкою, а мали характер цілеспрямованих навмисних дій щодо своєї матері. Вони виразилися не лише в нецензурній лайці, а й у погрозах та словесному залякуванні, що супроводжувались агресивним биттям у двері. Такі дії ОСОБА_1 безпосередньо спричинили потерпілій емоційну невпевненість, сильний страх за свою фізичну безпеку та тривожність, що є ознакою вчинення психологічного домашнього насильства, а не звичайної побутової сварки, у зв`язку з чим потерпіла була змушена звернутися за захистом до поліції.
Відповідно до приписів частини 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється на визначений перелік осіб незалежно від факту їх спільного проживання, зокрема, закон прямо відносить до цього переліку батьків (мати, батько) і дитину (дітей).
Таким чином, для кваліфікації дій особи за ст. 173-2 КУпАП щодо власної матері факт їхнього окремого проживання, відсутність спільного побуту та не ведення спільного господарства не мають юридичного значення.
Доводи про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП, як дрібне хуліганство, є помилковими, оскільки об`єктом дрібного хуліганства є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку, натомість об`єктом домашнього насильства є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Оскільки протиправні дії ОСОБА_1 були спрямовані безпосередньо проти його матері - ОСОБА_2 , тобто особи, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», поліція правильно кваліфікувала його дії, як домашнє насильство.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Водночас слушними є доводи апелянта щодо зміни судового рішення в частині стягнення судового збору, з огляду на те, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
З долученої до апеляційної скарги копії Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №73/26/3353/В вбачається, що в п.17.1.6 зазначено про те, що ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності, а отже він є особою, яка звільняється від сплати судового збору в усіх судових інстанціях.
При ухваленні постанови, суд не з`ясував вказані обставини та безпідставно стягнув з останнього судовий збір в сумі 665,60 грн.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а постанова Заставнівського районного суду Чернівецької області від 25 вересня 2026 року - зміні, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору в розмірі 665,60 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Чернівецький апеляційний суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Заставнівського районного суду Чернівецької області від 25 вересня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - змінити.
Виключити з постанови суду рішення про стягнення з ОСОБА_1 судового збору на користь держави в розмірі 665,60 грн.
У решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя [підпис] В.Т. Марчук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua