Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №626/3984/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 626/3984/25

провадження № 22-ц/818/3247/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Тичкової О.Ю.,

суддів – Маміної О.В., Яцини В.Б.

за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б.,

сторони справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Берестинського районного нотаріального округу Харківської області Момот Світлана Володимирівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Берестинського районного суду Харківської області від 17 лютого 2026 року в складі судді Дудченка В.О.,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання права власності та стягнення недоотриманої пенсії, в порядку спадкування за законом та просила: - визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на недоотриману ОСОБА_2 за життя пенсію в сумі 274 153 грн 02 коп.; - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , недоотриману ОСОБА_2 за життя пенсію в розмірі 274 153 грн 02 коп.; - стягнути судові витрати на оплату судового збору.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_2 . Після смерті батька ОСОБА_2 відкрилась спадщина, вона в установлений законом строк звернулась до приватного нотаріуса Красноградського районного нотаріального округу Харківської області Момот С.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 28.05.2025 року на частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 отримував пенсію згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . В квартирі, яку вона отримала у спадщину після смерті батька, почала робити генеральне прибирання, та виявила ще спадкове майно, а саме документи які підтверджують про не отримання за життя батьком нарахованої, але не виплаченої пенсії на підставі рішень суду. Зокрема рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року № 520/5459/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести з 01.12.2019 перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" від 12.05.2021 року №100/15364 (вих.№33/41-60) з урахуванням раніше виплачених сум. Відповідач по справі добровільно виконав рішення суду частково та здійснив ОСОБА_2 перерахунок пенсії та почав виплату основного розміру пенсії на підставі рішення суду. При цьому заборгованість яка виникла у період з грудня 2019 року по червень 2023 року відповідачем спадкодавцю не виплачена, що підтверджується розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №100 15364 від 26.06.2023 року пенсіонера ОСОБА_2 , який був здійснений з квітня 2019 року по червень 2023 року та розмір заборгованості по пенсії відповідно до вказаного розрахунку становив 200 136,07 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду Харківської області від 27 червня 2024 року справа №520/1950/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відновити нарахування та виплату ОСОБА_2 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 №713 з 01.07.2021, з урахування раніше визначених сум. Відповідач по справі добровільно виконав рішення суду частково та здійснив ОСОБА_2 перерахунок пенсії та почав виплату основного розміру пенсії на підставі рішення суду. При цьому заборгованість яка виникла у період з липня 2021 року по серпень 2024 року відповідачем спадкодавцю не виплачена, що підтверджується розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №100 15364 від 07.08.2024 року пенсіонера ОСОБА_2 , який був здійснений з липня 2021 року по серпень 2024 року та розмір заборгованості по пенсії відповідно до вказаного розрахунку становив 74016,95 грн. Загальний розмір заборгованості за вищевказаними судовими рішеннями становить 274 153 (двісті сімдесят чотири тисячі сто п`ятдесят три) грн 02 коп. (200136,07 грн + 74016,95 грн = 274 153,02 грн). Приватний нотаріус Берестинського районного нотаріального округу Харківської області Момот С.В. постановою «Про відмову у вчиненні нотаріальних дій» від 26.09.2025 №213/02-31 відмовила їй у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на грошову суму, оскільки такі виплати не нараховано відділом з питань виплати пенсії військовослужбовців та деяких інших категорій громадян управління з питань виплати Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та був постійно зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 . Але вона вважає, що має право на отримання вказаної вище суми у спадщину, оскільки суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень і в даному випадку відповідач навмисно вводить нотаріуса в оману. Її батько ОСОБА_2 за життя набув право власності на вказану пенсію, що підтверджується рішеннями Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 року №520/5459/23 та від 27.06.2024 року №520/1950/24 та відповідними розрахунками, але не з його вини, а у зв`язку з невиконанням відповідачем в повному обсязі рішень суду в добровільному порядку, не встиг за життя отримати належну нараховану йому пенсію на підставі судових рішень. Отже внаслідок смерті батька, відкрилася спадщина, до складу якої увійшли всі права та обов`язки спадкодавця, що належали йому на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а саме майнові права на особисте майно та пенсійні кошти.

Рішенням Берестинського районного суду Харківської області від 17 лютого 2026 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на недоотриману ОСОБА_2 за життя пенсію в сумі 274 153 (двісті сімдесят чотири тисячі сто п`ятдесят три) грн 02 коп.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , недоотриману ОСОБА_2 за життя пенсію в розмірі 274 153 грн 02 коп.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати на оплату судового збору у розмірі 2741 грн 53 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки заборгованість яка виникла у період з грудня 2019 року по серпень 2024 року відповідачем спадкодавцю не виплачена, що підтверджується розрахунками на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №100 15364 від 26.06.2023 та від 07.08.2024 року пенсіонера ОСОБА_2 та становить 74016,95 грн, то наявні підстави для захисту спадкових прав позивача у судовому порядку та визнання за позивачем права власності на недоотриману за життя ОСОБА_2 пенсію в порядку спадкування за законом та стягнення вказаної суми з відповідача.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, просило рішення в частині задоволених вимог скасувати та ухвалити нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В обґрунтування своїх апеляційних доводів та з посиланням на положення ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» вказує, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте, батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Вказує, що оскільки заборгованість щодо виплати пенсії ОСОБА_2 відсутня, тому застосування статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» немає підстав. Крім того, апелянт зазначив, що органами Пенсійного фонду України ведеться Реєстр з метою систематизації та упорядкування судових рішень. До реєстру, у разі смерті стягувача, вноситься інформація про його дату смерті, а також прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або його серію та номер паспорту особи (осіб), яка має (які мають) право на одержання сум нарахованих згідно рішення суду у зв`язку зі смертю стягувача. Станом на звітну дату рішення суду щодо зміни стягувача до головного управління не надходило. Оскільки позивач не є стороною в судовому процесі по справі № 520/5459/23, вносити зміни до Реєстру підстави відсутні. Таким чином, вважає, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

07 травня 2026 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому міститься прохання про відмову у задоволенні апеляційної скарги та про залишення без змін рішення суду. Посилається на те, що суд повно та всебічно встановив обставини у справі та ухвалив законне та обґрунтоване рішення. З доводами апеляційної скарги позивач не погоджується, оскільки нею було заявлено позовні вимоги про визнання права власності та стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом, через відсутність у неї можливості отримати у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно у вигляді недоотриманої пенсії її спадкодавця, саме з вини відповідача у даній справі. Саме ГУ ПФУ у Харківській області на запити нотаріуса не надало довідку про суми нарахованої та неотриманої пенсії за життя спадкодавцем на підставі судових рішень.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду– залишити без змін.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання колегії суддів, зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 .

Родинний зв`язок ОСОБА_1 із батьком ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про її народження серія НОМЕР_2 , в якому зазначено, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 .

Зміна прізвища позивача ОСОБА_1 з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтверджується: Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 27.05.2025 року; копією свідоцтва про розірвання шлюбу 23.06.1995 року з ОСОБА_7 , серія НОМЕР_3 та свідоцтвом про одруження 25.08.2004 року з ОСОБА_8 , серія НОМЕР_4 .

Після смерті батька позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відкрилась спадщина, вона в установлений законом строк звернулась до приватного нотаріуса Красноградського районного нотаріального округу Харківської області Момот С.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька та отримала ряд свідоцтв про право на спадщину за законом на майно батька.

ОСОБА_2 отримував пенсію згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зокрема рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року № 520/5459/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код - 14099344; місцезнаходження - 61022. м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під, 2 пов.) провести з 01.12.2019 перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" від 12.05.2021 року №100/15364 (вих.№33/41-60) з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому заборгованість яка виникла у період з грудня 2019 року по червень 2023 року відповідачем спадкодавцю не виплачена, що підтверджується розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №100 15364 від 26.06.2023 року пенсіонера ОСОБА_2 , який був здійснений з квітня 2019 року по червень 2023 року та розмір заборгованості по пенсії відповідно до вказаного розрахунку становив 200 136,07 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду Харківської області від 27 червня 2024 року справа №520/1950/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відновити нарахування та виплату ОСОБА_2 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 №713 з 01.07.2021, з урахування раніше визначених сум.

При цьому заборгованість яка виникла у період з липня 2021 року по серпень 2024 року відповідачем спадкодавцю не виплачена, що підтверджується розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №100 15364 від 07.08.2024 року пенсіонера ОСОБА_2 , який був здійснений з липня 2021 року по серпень 2024 року та розмір заборгованості по пенсії відповідно до вказаного розрахунку становив 74016,95 грн.

Загальний розмір заборгованості за вищевказаними судовими рішеннями становить 274 153 (двісті сімдесят чотири тисячі сто п`ятдесят три) грн 02 коп. (200136,07 грн + 74016,95 грн = 274 153,02 грн).

В подальшому 26.09.2025 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Берестинського районного нотаріального округу Харківської області Момот С.В. для прийняття спадщини, а саме нарахованої, але не виплаченої на підставі рішень суду спадкодавцю ОСОБА_2 пенсії (грошової суми, яка нарахована відділом з питань виплати пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян управління з питань виплат Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області).

Приватний нотаріус Берестинського районного нотаріального округу Харківської області Момот С.В. постановою «Про відмову у вчиненні нотаріальних дій» від 26.09.2025 №213/02-31 відмовила ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на грошову суму, оскільки такі виплати не нараховано відділом з питань виплати пенсії військовослужбовців та деяких інших категорій громадян управління з питань виплати Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та був постійно зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Згідно ж ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тобто, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 ЦК України регламентовано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до статтей 1217, 1223 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Як вбачається зі статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 638/19167/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21, від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22.

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю.

Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок, зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У разі відсутності у померлого пенсіонера з числа військовослужбовців (інших осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб») членів сім`ї, які належать до кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або членів сім`ї, які проживали разом із ним на день його смерті, або у випадку, коли вказані особи у межах визначених законом строку не звернулися за отриманням сум пенсії, які належали померлому пенсіонерові, правовідносини, пов`язані з отриманням цих сум пенсії, що підлягали виплаті такому пенсіонерові за його життя, стають спадковими.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 420/5064/22.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.

Встановивши, що рішеннями Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/5459/23 від 19 квітня 2023 року та по справ № 520/1950/24 від 27 червня 2024 року, які ухвалені та набрали законної сили за життя спадкодавця ОСОБА_2 , зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести йому перерахунок та виплату пенсії, однак суми пенсії, що належали ОСОБА_2 , залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що донька ОСОБА_2 , а саме ОСОБА_1 є його єдиною спадкоємицею у зв`язку з чим наявні підстави для захисту її спадкових прав та визнання за нею права власності на недоотриману за життя ОСОБА_2 пенсію в порядку спадкування за законом.

Крім того, заявлена позивачкою вимога про стягнення грошових коштів з органу Пенсійного фонду є ефективною в розрізі поновлення порушених спадкових прав.

За викладених обставин, суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 у зв`язку з незаконним перешкоджанням відповідачем реалізації прав позивачки, як спадкоємиці за законом на отримання належного їй спадкового майна - пенсії спадкодавця, яка залишилася не отриманою останнім за життя.

Твердження ж Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про те, що суми недоодержаної пенсії не входять до складу спадщини, та посилання на статтю 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, оскільки, як вже зазначалось, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємицею за законом першої черги, яка у встановлений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька – ОСОБА_2 , наслідком чого є успадкування нею належної спадкодавцю суми пенсії відповідно до статті 1227 ЦК України у тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на її виплату на момент своєї смерті. Упродовж шестимісячного строку після смерті ОСОБА_2 , позивач не зверталась за виплатою цієї суми безпосередньо до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, та їй такі суми не виплачено, тому вони увійшли до складу спадщини.

Доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про те, що заборгованість щодо виплати пенсії ОСОБА_2 відсутня, тому для застосування статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» немає підстав, судова колегія вважає безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не виконано судове рішення про зобов`язання здійснити перерахунок та виплатити пенсію померлому ОСОБА_2 .

Сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя внаслідок неправомірних дій пенсійного фонду, який не виконував у добровільному порядку судове рішення, що набрало законної сили, і яким пенсійний орган було зобов`язано провести нарахування та виплату підвищення до пенсії.

Вказане вище відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 673/393/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 804/536/18, від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22.

Посилання апелянта на те, що звернень до адміністративного суду із заявою про заміну стягувача у справі № 520/5459/23 не надходило, колегія суддів також не може взяти до уваги, оскільки спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачкою свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії, яка належала спадкодавцю за життя, тому цей спір має приватно правовий характер та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Процесуальним правонаступництвом є заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірних правовідносин, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки сторони або третьої особи.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 750/7865/18 за позовом фізичної особи до органу пенсійного фонду щодо виплати нарахованої, але невиплаченої спадкодавцю (батьку позивача) пенсії дійшла висновку, що судові рішення, на підставі яких в органу пенсійного фонду виник обов`язок провести доплату до пенсії, позивача не стосуються. Тому звернення із заявами про заміну стягувача правонаступником у цих виконавчих провадженнях після їх закінчення не призведе до захисту порушеного права позивача.

Отже, спір, що виник у зв`язку з відмовою органу пенсійного фонду у позасудовому порядку (добровільно) здійснити виплату суми недоплаченої пенсії, не може бути вирішений за правилами статей 52, 379 КАС України, тобто з використанням інституту процесуального правонаступництва або заміни сторони виконавчого провадження.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 28 листопада 2023 року у справі № 420/244/20, від 14 березня 2024 року у справі № 420/3331/21, від 19 вересня 2024 року у справі № 500/620/20.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів у справі і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки.

Докази та обставини, на які посилається Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Берестинського районного суду Харківської області від 17 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина