Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №216/5817/26 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №216/5817/26

Суддя: Акуленко В. В.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2477/26 Справа № 216/5817/26 Суддя у 1-й інстанції - МАЛАНЮК О. Я. Суддя у 2-й інстанції - Акуленко В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Акуленко В.В., при секретарі Кучевасовій А.В., за участю особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та її захисника Полянчука В.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника Полянчука В.Б., який діє в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Центрально-Міського районного суду м.Кривий Ріг Дніпропетровської області від 12 серпня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП: НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130, ст. 122-4, ст. 124 КУпАП та остаточно накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто судовий збір в розмірі 665,60 грн.

В С Т А Н О В И В:

Згідно постанови судді, 14.07.2026 о 17 год. 15 хв. у м. Кривий Ріг по вулиці Василя Стуса біля будинку 97, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «CITROEN BERLINGO» (д.н.з. НОМЕР_2 ), який належить ОСОБА_2 , не обрала безпечної швидкості руху, під час зміни напрямку не переконалась у безпечності маневру, внаслідок чого виїхала за межі проїзної частини та скоїла наїзд на перешкоду - електроопору (стовп ЛЕП) № 46/71. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль та електроопора отримали механічні пошкодження, чим заподіяно матеріальні збитки Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п.п. 10.1, 12.1, 12.3, 2.3.б Правил дорожнього руху та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Окрім цього, після скоєння вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_1 залишила місце пригоди, чим порушила вимоги п. 2.10.а ПДР України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.

Також, під час виявлення правопорушення поліцейськими встановлено, що ОСОБА_1 керувала вказаним транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів. На законну вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Драгер» чи у закладі охорони здоров`я (КЗ КНПД «ДОР») ОСОБА_1 відмовилася, що зафіксовано відеозаписом бодікамер поліцейських. Соїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На вказане рішення захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати та закрити провадження за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення. Вважає, що судом порушено право ОСОБА_3 на захист, не повідомлено про час та місце розгляду справи та не враховано заяву захисника про відкладення судового розгляду. Суд першої інстанії розглянув справу поверхнево, за відсутності належних доказів вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих їй правопорушень. Також, в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_3 транспортним засобом та її відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння. Протоколи про адміністративні правопорушення складено у відсутності ОСОБА_3 та без роз?яснення їй прав та наслідків складання таких протоколів. Пояснення свідка ОСОБА_4 не відповідають критерію добровільності, адже такі пояснення були надані під тиском з боку працівника поліції, а первинні пояснення були знищені. Відеофіксація правопорушення є неповною, а протокол сам по собі не може бути доказом у справі. Крім того, ОСОБА_3 не було відсторонено від керування транспортним засобом, а до матеріалів справи долучено Акт огляду на стан сп?яніння та направлення на проведення огляду, тоді як ОСОБА_3 такий огляд не проходила, що, на переконання сторони захисту, ставить під сумнів законність дій працівників поліції та викладені у протоколі обставини. Також, зазначає, що ОСОБА_3 оскаржила протокол про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7550099 від 14.07.2026, щодо порушення ОСОБА_3 вимог п. 2.1.г ПДР України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУПАП, а тому ця постанова не може бути зарахована для підтвердження винуватості ОСОБА_3 у межах розгляду даної справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Тобто, для констатації складу даного правопорушення, необхідно встановити, порушення ПДР України під час керування транспортним засобом, факт пошкодження транспортних засобів та причинний зв`язок між допущеними порушеннями та наслідками.

Відповідно до вимог п. 2.3 б Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Пунктом 10.1 ПДР передбачено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Пунктом 12.1 ПДР передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Пунктом 12.3 ПДР передбачено, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Так, факт порушення Каражовою п.п. 10.1, 12.1, 12.3, 2.3.б ПДР України та вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП підтверджується відповідним протоколом, схемою місця ДТП та фототаблицею до неї, поясненнями та відеозаписами.

На схемі до протоколу зафіксовано місто зіткнення транспортного засобу із електроопорою (стовп ЛЕП) 46/71, а із фототаблиці до неї вбачається пошкодження електроопори внаслідок ДТП, а також місцевість на якій відбулась ДТП.

Згідно відеозапису, долученого до матеріалів справи, на транспортному засобі «CITROEN BERLINGO» (д.н.з. НОМЕР_2 ), який належить ОСОБА_2 (чоловікові ОСОБА_3 ), наявні механічні ушкодження в передній частині транспортного засобу та розкриті подушки безпеки.

Згідно письмових пояснень свідка ОСОБА_4 , яка перебувала в транспортному засобі як пасажир, водій ОСОБА_3 скоїла наїзд на стовп, після чого залишила місце події.

Твердження автора апеляції про те, що пояснення свідка ОСОБА_4 не відповідають критерію добровільності та були надані під тиском з боку працівника поліції, а первинні пояснення були знищені, є голослівними та не підтверджені належними та допустимим доказами.

При цьому, заперечуючи факт причетності до даної ДТП, ОСОБА_5 не повідомила працівникам поліції свою версію пошкодження транспортного засобу.

Таким чином, в діях ОСОБА_3 безумовно наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ст. 122-4 КУпАП передбачено відповідальність за залишення водієм транспортного засобу, місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний.

Тобто, обов`язковими умовами настання адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП є: скоєння ДТП та залишення водієм транспортного засобу, причетного до такого зіткнення місця пригоди.

Відповідно до п. 2.10а ПДР України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Матеріалами справи, у своїй сукупності, поза розумним сумнівом, підтверджено факт залишення водієм ОСОБА_3 місця дорожньо-транспортної пригоди, чим порушено вимоги п. 2.10 а ПДР України. Зокрема, ці обставини підтверджено свідком ОСОБА_4 та відеозаписом, згідно якого транспортний засіб «CITROEN BERLINGO» (д.н.з. НОМЕР_2 ) був зупинений працівниками поліції 14.07.2026 о 17:36, тобто через 20 хвилин після ДТП, з явними механічними пошкодженнями. За кермом транспортного засобу перебувала ОСОБА_5 , яка на запитання працівника поліції про причини залишення місця ДТП не відповіла, а згодом повідомила про те, що вона просто сидить на водійському місці, але не керувала цим транспортним засобом.

Разом з тим, згідно відеозапису, який є повним та інформативним, ОСОБА_5 не тільки перебувала за кермом транспортного засобу «CITROEN BERLINGO» (д.н.з. НОМЕР_2 ), але й за весь час спілкування з працівниками поліції утримавала у руках ключі від нього. Крім того, саме на ОСОБА_3 , як на водія транспортного засобу, зазначила свідок ОСОБА_4 та інша пасажирка транспортного засобу, особу якої працівники поліції не встановлювали та у якості свідка не залучали.

Таким чином, в діях ОСОБА_3 безумовно наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Згідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до ст. 130 КУпАП встановлено відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Тобто, для визначення складу даного правопорушення необхідно встановити чи керувала особа, що притягується до адміністративної відповідальності транспортним засобом, законність запропонованого їй порядку огляду та сам факт відмови.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: відповідним протоколом, рапортом, інформацією, яка розміщена на CD диску, на якому зафіксовано обставини, за яких було запропоновано особі пройти огляд на виявлення стану сп`яніння та відмову від його проходження.

Із переглянутого апеляційним судом відеозапису, доданому працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що після спілкування із ОСОБА_3 з приводу вчинення ДТП та залишення місця події, у працівника поліції виникли сумніви щодо стану та поведінки останньої, у зв?язку з чим їй було повідомлено про наявність ознак алкогольного сп?яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп?яніння за допомогою газоаналізатору «Alcotest Dragеr» або у медичному закладі відповідно до чинного законодавства.

Водій ОСОБА_3 , яка протягом всього часу спілкування з працівниками поліції поводилася хамовито та виражалася нецензурною лайкою в сторону поліцейських, категорично відмовилась від проходження будь-якого огляду, посилаючись на те, що вона не водій.

Разом з тим, факт керування ОСОБА_5 транспортним засобом «CITROEN BERLINGO» (д.н.з. НОМЕР_2 ) підтверджено поза розумним сумнівом.

Так, як уже зазначалося вище, саме ОСОБА_3 перебувала на водійському сидінні, утримувала у себе ключі від транспортного засобу, який належить її чоловікові ОСОБА_2 , та саме на неї як на водія вказали інші пасажирки автомобіля.

При цьому, сама ОСОБА_3 , заперечуючи факт керування нею транспортним засобом, ані на місці події, ані у судовому засіданні, так і не повідомила особу, яка на її переконання керувала транспортним засобом.

За таких обставин, суд не приймає доводи ОСОБА_3 про те, що вона не керувала транспортним засобом «CITROEN BERLINGO» (д.н.з. НОМЕР_2 ).

Таким чином, в діях ОСОБА_3 безумовно наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи захисту з приводу того, що водій ОСОБА_3 не була відсторонена від керування транспортним засобом в установленному законом порядку.

Так, відповідно до відеозапису бодікамер, працівники поліції дотримались вимог ч.1 ст. 266 КУпАП, тобто відсторонили водія ОСОБА_3 від керування транспортним засобом, про що також безпосередньо зазначено у протоколі про адміністратичне правопорушення.

Суддею не встановлено недотримання працівниками поліції вимог КУпАП при складенні протоколу про адміністративне правопорушення.

Суд не бере до уваги доводи захисника про те, що до матеріалів справи безпідставно долучено Акт огляду на стан сп?яніння та направлення на проведення огляду, оскільки це не має істотного значення для вирішення питання про наявність складу правопорушення в діях водія транспортного засобу, так як наявність вказаних документів має правове значення при проведенні в установленному законом порядку огляду на стан сп?яніння, тоді як у данному випадку водій відмовилася від проходження такого огляду та відповідні Акт і направлення долучено до матеріалів справи.

Доводи захисту про порушення права на захист є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено роз`яснення ОСОБА_3 процесуальних прав, передбачених ст. 63 КУ та ст. 268 КУпАП. Факт належного роз`яснення прав підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовано процедуру ознайомлення водія з її правами. Сама лише заява про неповне роз`яснення прав, без вказівки на конкретні обставини обмеження права на захист, не є підставою для визнання доказів недопустимими чи скасування постанови.

Також, на відеозаписі відображено, що ОСОБА_3 ухилилася від ознайомленння із протоколами про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст.130, ст. 122-4, ст. 124 КупАП.

Досліджені матеріали справи та відеозапис, є інформативним і не вказують на упередженість чи суб`єктивне ставлення працівників поліції, ними були роз`яснені права особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Той факт, що відеозаписи збереженні різними файлами, не є порушенням, так як вони є послідовними та з них чітко простежується хід подій. Відеозапис не є єдиним доказом у справі і має оцінюватися в сукупності з іншими доказами. При цьому «нарізки» відеозапису на декілька файлів самі по собі не свідчить про його монтаж або недопустимість, якщо суттєві для справи моменти зафіксовані. З наданих відеофрагментів суд бачить логічну хронологію подій, яка узгоджується із змістом протоколу та іншими дослідженими судом письмовими доказами. Відеозапис оцінюється судом як належний і допустимий доказ, який додатково підтверджує обставини, зафіксовані в письмових документах.

Апеляційний суд зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення та рапорт, за відсутності інших об`єктивних доказів дійсно не може слугувати доказом винуватості, але спростовуючи доводи апелянта, всі докази в сукупності, які містяться в матеріалах справи, є достатніми для доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст.130, ст. 122-4, ст. 124 КУпАП.

Невизнання ОСОБА_3 своєї провини в скоєнні адміністративних правопорушень є способом її самозахисту, бажанням уникнути відповідальності за скоєне та спростовується вказаними у постанові доказами.

На спростування доводів сторонни захисту про оскарження протоколу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7550099 від 14.07.2026, щодо порушення ОСОБА_3 вимог п. 2.1.г ПДР України, суд зазначає, що ця постанова не має правового значення для розгляду даної справи та встановлені у ній обставини не були покладені в основу оскаржуваної постанови судді.

Оскільки всі наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності доводять вину ОСОБА_3 у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст.130, ст. 122-4, ст. 124 КупАП, а доводи апеляційної скарги захисника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, тому підстав для скасування постанови суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

Постанова суду є законною та обґрунтованою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову судді Центрально-Міського районного суду м.Кривий Ріг Дніпропетровської області від 12 серпня 2026 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua