Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №216/8172/25
Суддя: Никифоряк Л. П.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/8193/26 Справа № 216/8172/25 Суддя у 1-й інстанції - КУЗНЕЦОВ Р.О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.
суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.
за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.
Учасники справи:
позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»
відповідач ОСОБА_1
розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 травня 2026року, до якої включено заперечення на ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 квітня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Кузнецов Р.О.
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У жовтні 2025року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – АТ КБ «ПриватБанк», Банк) подало в суд позов проти ОСОБА_1 з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 30 жовтня 2020року в розмірі 165 781,64грн, а також судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 422,40грн.
Існування таких вимог позивач пов`язував із тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 30 жовтня 2020року ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у Заяві.
Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер.
19 травня 2025року позивач вперше дізнався, що спадкоємцем померлого позичальника є відповідач ОСОБА_1 .
Натомість відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості станом на 17 вересня 2025року існує заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 165 781,64грн, що складається із тіла кредиту.
На даний час спадкоємець позичальника продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням умов договору.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 травня 2026року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк заборгованість за кредитним договором № б/н від 30 жовтня 2020року станом на 17 вересня 2025року в розмірі 165 781,64грн, що складається із тіла кредиту. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивач довів наявність непогашеної спадкодавцем заборгованості за кредитним договором, факт прийняття спадщини відповідачем після смерті позичальника ОСОБА_2 . Суд встановив, що позивачем (кредитором спадкодавця) було пред`явлено вимогу до спадкоємців боржника у строки, визначені законом. Натомість відповідач зазначені обставини не спростував, заперечуючи проти вимог кредитора спадкодавця доказів вартості спадкового майна не надав.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 квітня 2026року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі № 216/7327/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа – АТ КБ «ПриватБанк», про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною власністю подружжя.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
04 червня 2026року ОСОБА_1 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 травня 2026року, до якої включено заперечення на ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 квітня 2026року.
В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду, висловив вимоги про скасування рішення та просив про залишення позову без розгляду.
Доводи апеляційної скарги зводились до того, що наявність у провадженні суду цивільної справи № 216/7327/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа – АТ КБ «ПриватБанк», про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною власністю подружжя, – може вплинути на обсяг спадкового майна, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги кредитора, оскільки у разі задоволення вказаного позову спадкоємцем померлого ОСОБА_2 , окрім відповідача, стане й ОСОБА_3 .
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, через те, що обставини якими апелянт обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
08 червня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду витребувано з Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу; та 30 червня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 липня 2026року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 серпня 2026року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 травня 2026року, до якої включено заперечення на ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 квітня 2026року.
17 вересня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 16?? год 20 жовтня 2026року.
Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
30 жовтня 2020року ОСОБА_2 підписав Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодив наступні умови: тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200 000,00грн (пункт 1.2 договору); тип кредитної карти: картка «World Black Edition»; строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (пункт 1.2 договору); процентна ставка, відсотків річних: 36 % (пункт 1.3 договору); кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (пункт 1.4 договору); розмір мінімального обов`язкового платежу: мінімального обов`язкового платежу: 7 % від заборгованості, але не менше ніж 100,00грн, щомісячно; у разі прострочення з 31-го дня – 10 % від заборгованості; у разі прострочення з 181-го дня – 100 % від заборгованості; проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00 % (пункти 1.5, 2.1.1, 2.12 договору).
Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ОСОБА_2 підписано власноруч на планшеті.
На підставі укладеного договору ОСОБА_2 отримав кредитну картку № НОМЕР_1 , строк дії – 10/23, тип – «World Black Edition».
ОСОБА_2 користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, проте в подальшому припинив повертати грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом.
Згідно розрахунку заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором станом на 17 вересня 2025року становить 165 781,64грн, що складається із тіла кредиту.
Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 21 вересня 2023року, виданого Криворізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З матеріалів спадкової справи № 220/23 вбачається, що після смерті ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини звернувся відповідач ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що до обов`язків позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин про розмір боргових зобов`язань боржника на день відкриття спадщини, а до обов`язків спадкоємців у разі заперечення ними заявлених вимог – розмір своєї відповідальності перед кредитором, а саме розмір майна, успадкованого кожним із спадкоємців.
Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, так як судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).
Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (частина перша стаття 1282 ЦК України).
Згідно зі статтею 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023року у справі № 523/2357/20 (провадження № 14-11цс22) вказано, що «задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Звідси обов`язок спадкоємців боржника перед кредиторами спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020року у справі № 916/617/17 (пункт 98)). Не визначення вартості успадкованого майна не впливає на вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Водночас задовольняючи заяву про заміну учасника справи, боржника у виконавчому провадженні, який помер, його спадкоємцем, суд відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України має визначити розмір боргу, який відповідає частці спадкоємця у спадщині, та вказати, що така заміна здійснюється в межах вартості майна, одержаного у спадщину (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020року у справі № 916/617/17 (пункт 109))».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021року у справі № 552/4892/19, на яку є посилання в касаційній скарзі, викладено висновок, що «спадкоємець, приймаючи спадщину, реалізує свій майновий інтерес щодо набуття у власність спадкового майна, при цьому у нього виникає обов`язок погасити заборгованість спадкодавця, проте виключно у межах вартості отриманого у спадщину майна. У свою чергу кредитор, укладаючи договори кредитування, може бути упевненим у погашенні заборгованості у разі смерті позичальника за рахунок спадкового майна, яке приймають у спадщину спадкоємці боржника. Такий принцип регулювання спірних правовідносин ґрунтується на засадах розумності, пропорційності і справедливості та виключає можливість необґрунтованого покладення на спадкоємців боржника обов`язку погасити борг у розмірі більшому, ніж вартість набутого ними майна, що призведе до безпідставного погіршення їх майнового стану у зв`язку з виконанням зобов`язання, стороною якого вони не є і згоди на укладення якого не надавали».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2021року у справі № 202/7691/17 зазначено, що «правовідносини, що виникли між позикодавцем і позичальником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між позикодавцем та спадкоємцями позичальника і вирішуються у порядку, передбаченому положеннями статті 1282 ЦК України. При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: - чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); - при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України. Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019року у справі № 640/6274/16-ц, від 29 січня 2020року у справі № 496/4363/15-ц, від 15 липня 2020року у справі № 645/1566/16-ц, від 04 березня 2020року у справі № 2609/30529/12».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021року у справі № 615/473/20 зазначено, що «ураховуючи предмет спору у зазначеній справі, до обов`язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов`язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов`язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019року у справі № 640/6274/16-ц, на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що «при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: - чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); - при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України. Враховуючи принцип змагальності цивільного процесу, який був закріплений у статті 60 ЦПК України 2004року на час розгляду справи, та передбачав, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Тому висновки судів про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не надано доказів, які підтверджують яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суди безпідставно поклали обов`язок доказування наведених обставин на сторону позивача».
Тобто, спадкоємець, який прийняв спадщину та набув у власність спадкове майно, зобов`язаний погасити заборгованість спадкодавця, проте виключно у межах вартості отриманого ним у спадщину майна.
Саме суд при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника встановлює необхідні для цього обставини: чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у встановлені строки; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; дійсний розмір вимог кредитора; частки спадкоємців у спадщині; обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця.
До обов`язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника.
Якщо спадкоємець (спадкоємці) заперечує проти вимог кредитора спадкодавця щодо меж його відповідальності за зобов`язаннями спадкодавця, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен такий спадкоємець, оскільки, з огляду на характер спірних правовідносин, кредитор не завжди може визначити яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна. Тому не допускається відмова в позові з тих підстав, що позивачем не надано відповідних доказів. В такій ситуації, задовольняючи позов кредитора до спадкоємця, суд в резолютивній частині рішення зазначає дійсний розмір заборгованості, який відповідає частці спадкоємця у спадщині, та встановлює, що її належить стягнути у межах вартості майна, одержаного ним у спадщину. Цим суд встановлює порядок виконання рішення про стягнення заборгованості спадкодавця.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).
У справі, що переглядається, при задоволенні позову суд першої інстанції встановив, що за життя ОСОБА_2 уклав з Банком кредитний договір № б/н від 30 жовтня 2020року, зобов`язання за яким не виконав та грошові кошти в розмірі 165 781,64грн не повернув. Оскільки боржник помер, зобов`язання з повернення належних йому грошових коштів належить виконати його спадкоємцем – відповідачем, який за встановлених обставин прийняв спадщину, що вбачається з матеріалів спадкової справи № 220/23. Суд встановив, що позивачем (кредитором спадкодавця) було пред`явлено вимогу до спадкоємців боржника у строки, визначені законом.
Оскільки відповідач зазначені обставини не спростував, заперечуючи проти вимог кредитора спадкодавця доказів вартості спадкового майна не надав? суд стягнув з відповідача борг за кредитним договором.
Суд першої інстанції правильно вказав, що до обов`язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, коло спадкоємців боржника, яка прийняли спадщину, звернення з вимогою до спадкоємців боржника з дотриманням строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, а обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити (або спростувати) спадкоємець (спадкоємці), який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна, а кредитор не завжди може визначити яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна.
Апеляційний суд акцентує увагу, що в ситуації, коли суд не може визначити точний обсяг спадкової маси та вартість такого майна, задовольняючи позов кредитора до спадкоємця, суд в резолютивній частині рішення зазначає дійсний розмір заборгованості, який відповідає частці спадкоємця у спадщині, та встановлює, що її належить стягнути у межах вартості майна, одержаного ним у спадщину. Цим суд встановлює порядок виконання рішення про стягнення заборгованості спадкодавця. У зв`язку з цим з`ясування обсягу спадкового майна, його вартості (проведення оцінки) здійснює виконавець в порядку Закону України «Про виконавче провадження», який, виходячи із вартості успадкованого майна, і визначає остаточну суму, яку належить стягнути зі спадкоємця (спадкоємців), за наявності – враховує виконані та/або які перебувають на стадії виконання судові рішення за вимогами інших кредиторів спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого ним майна та його часткою у спадщині.
За таких обставин суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача боргу за кредитним договором, але помилився щодо порядку та меж такого стягнення. У зв`язку з цим рішення суду першої інстанції належить змінити.
Апеляційний суд наголошує, що суд не зобов`язує відповідача погасити борг у розмірі більшому ніж вартість набутого ним майна у спадщину. Відповідальність спадкоємців за борги спадкодавця ОСОБА_2 носить частковий характер і обмежується вартістю майна, успадкованого спадкоємцями.
Що стосується заперечень ОСОБА_1 на ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 квітня 2026року, якою йому відмовлено у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі № 216/7327/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа – АТ КБ «ПриватБанк», про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною власністю подружжя, – апеляційний суд враховує наступне.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, – до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021року у справі № 761/33089/20 (провадження № 61-18470св21) вказано, що тлумачення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України свідчить, що обов`язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов: 1) об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі; 2) пов`язаність справ – пов`язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) вказано, що «метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у конкретній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статі і 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду».
Предметом позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 є стягнення заборгованості за кредитним договором, який був укладений між позивачем та спадкодавцем відповідача – померлим ОСОБА_2 .
Зі змісту заяви відповідача слідує, що підставою для зупинення провадження у справі є наявність у провадженні суду цивільної справи за позовом ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, в результаті позитивного вирішення справи спадкоємцем померлого ОСОБА_2 , окрім відповідача ОСОБА_1 , стане й ОСОБА_3 . Зазначені обставини, на думку відповідача, впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені справи не є пов`язаними між собою, наявність ще одного, можливого спадкоємця померлого не впливає на обсяг спадкового майна, за рахунок якого можливо задовольнити вимоги кредитора, до того ж, визначення кола відповідачів у справі є виключним правом позивача. Як слідує з матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті позичальника, позивачу відомо про наявність можливого іншого спадкоємця, проте заяви про залучення до участі у справі співвідповідача до суду не надходило.
Оскільки зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заява відповідача про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню.
Сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі. Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.
А тому доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини першої статті 374 ЦПК України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 4 частини першої статті 376 ЦПК України).
Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Частиною четвертою статті 376 ЦПК України визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, але не визначив межі відповідальності відповідача як спадкоємця ОСОБА_2 , а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 травня 2026року змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини рішення в такій редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 30 жовтня 2020року станом на 17 вересня 2025року в розмірі 165 781,64грн, що складається із тіла кредиту, в межах вартості частки спадкового майна ОСОБА_2 , одержаного у спадщину». В решті рішення суду слід залишити без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Зважаючи на зміну резолютивної частини судового рішення щодо порядку та меж стягнення боргу за кредитним договором, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Задовольнити частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 травня 2026року змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини рішення в такій редакції:
«Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 30 жовтня 2020року станом на 17 вересня 2025року в розмірі 165 781,64грн, що складається із тіла кредиту, в межах вартості частки спадкового майна ОСОБА_2 , одержаного у спадщину».
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20 жовтня 2026року.
Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua