Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №183/10744/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10324/26 Справа № 183/10744/25 Суддя у 1-й інстанції - Парфьонов Д.О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області,

розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Парфьонов Д.О.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2025року ОСОБА_1 подав в суд позов проти Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, який уточнював 16 січня 2026року та 05 липня 2026року та остаточно вимагав стягнути недоотриману пенсію померлої ОСОБА_2 в порядку спадкування у розмірі 57 990,25грн.

Існування таких вимог позивач пов`язував із тим, що він є спадкоємцем померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину від 17 лютого 2022року позивач успадкував право на отримання нарахованої, але недоодержаної за життя спадкодавцем пенсії у розмірі 80 984,29грн. З жовтня 2021року позивач неодноразово звертався до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявами про виплату належних йому спадкових сум, відповідно до відповіді від 29 жовтня 2021року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подані позивачем документи перенаправлено за принципом екстериторіальності до органу Пенсійного фонду України, де пенсіонер перебував на обліку і одержував пенсію, та надалі листами від 31 березня 2023року та від 13 серпня 2025року Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області підтвердило наявність та облік цієї суми, проте фактично відмовило у повному одноразовому розрахунку, посилаючись на черговість виплат відповідно до Порядку Постанови КМУ № 1165 від 10 листопада 2021року (в розмірі прожиткового мінімуму на рік) та відсутність затверджених бюджетних асигнувань. Зазначав, що Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області добровільно виплатило відповідачу всього 22 994,04грн, незаконно розтягуючи процедуру виплати у часі на роки та виплачуюючи кошти нерегулярними частинами.

Позивач вважав дії відповідача незаконними та такими, що порушують його право на недоотриману пенсію, яка входить до складу спадщини, невиплачений залишок пенсії становить 57 990,25грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2026року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії, належну померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виплачену згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 17 лютого 2022року, виданим приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кавацюк Наталією Ярославівною, та зареєстрованим в реєстрі за №102, у розмірі 57 990,25грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, виснував, що за життя ОСОБА_2 недоотримала пенсію, яка увійшла до складу спадщини, а позивач ОСОБА_1 є її спадкоємцем, у встановленому законом порядку прийняв спадщину та набув право на отримання всієї суми невиплаченої пенсії спадкодавця у розмірі 80 984,29грн, визначеної у свідоцтві про право на спадщину, з яких 57 990,25грн залишаються невиплаченими.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

07 серпня 2026року Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі — Головне управління, Управління) подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд” апеляційну скаргу на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2026року.

В апеляційній скарзі висловило вимогу про скасування рішення суду першої інстанції та просила про ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини справи, не враховано, що залишок невиплаченої пенсії ОСОБА_2 за період з 22 лютого 2019року по 31 липня 2021року включено до переліку боргів, внесено в реєстр та буде виплачується згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1165 від 10 листопада 2021року, в межах відповідного фінансового ресурсу, визначеного в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Наполягав, що виплата недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб залежить від бюджетного фінансування, виплата такого виду пенсії не залежить від визначного судом способу виконання, зміни способу і порядку виконання виплати. Вказував, що задоволення позовних вимог в цій справі призведе до порушення черговості проведення вказаних виплат та надасть штучну перевагу позивачу перед іншими спадкоємцями.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти апеляційної скарги, заявляв, що обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду справи та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

10 серпня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду витребувано з Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу; 09 вересня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

05 жовтня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду на 1630год 20 жовтня 2026року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа та отримання документів в Електронному суді.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент смерті перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області як внутрішньо переміщена особа, виплату їй пенсії було призупинено з 01 березня 2016року.

17 лютого 2022року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кавацюк Н.Я. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 102, на ім`я її сина - ОСОБА_1 , а саме на недоотриману пенсію померлої ОСОБА_2 в розмірі 80 984,29грн, яка може бути змінена відповідно до дати звернення за виплатою /а.с. 23/.

23 лютого 2022року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з заявою про виплату недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 /а.с. 53/, проте подані ним документи були перенаправлені за принципом екстериторіальності до органу Пенсійного фонду України, де пенсіонер перебував на обліку і одержував пенсію, про що зазначено у відповіді від 29 жовтня 20201року /а.с. 8/.

Недоотриману пенсію ОСОБА_2 за період з 22 лютого 2019року по 31 липня 2021року обліковано в автоматизованій базі даних обробки пенсійної документації (електронній пенсійній справі). Проте, виплата недоотриманої пенсії спадкодавця ОСОБА_2 на користь спадкоємця ОСОБА_1 здійснена лише частково, на суму 22 994,04грн (557,32грн – липень 2023року, 2 093,00грн – вересень 2023року, 1 299,47грн та 3,53грн – жовтень 2023року, 4,10грн – листопад 2023року, 0,62грн – грудень 2023року, 2361,00грн – жовтень 2024року, 2 361,00грн – листопад 2024року, 2 361,00грн – грудень 2024року, 2 361,00грн – листопад 2025року, 2 361,00грн та 2 041,00грн - грудень 2025року, 2 595,00грн — лютий 2026року, 2 595,00грн — березень 2026року).

ОСОБА_1 неодноразово звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області зі зверненнями та скаргами щодо тривалої невиплати в повному обсязі недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , проте Управлінням йому надавались відповіді від 31 січня 2023року, від 20 лютого 2025року, від 13 серпня 2025року, в яких повідомлялось, що сума недоотриманої пенсії виплачується за окремою програмою згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1165 від 10 листопада 2021року, в межах відповідного фінансового ресурсу, визначеного в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідний рік /зв. бік а.с. 57-60/.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що за життя ОСОБА_2 недоотримала пенсію, яка увійшла до складу спадщини, а позивач є її спадкоємцем, у встановленому законом порядку прийняв спадщину та отримав свідоцтво про право на спадщину і тому має право на отримання всієї нарахованої та невиплаченої за життя пенсії.

Виснував, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі та дії відповідача щодо невиплати всієї суми, визначеної у свідоцтві про право на спадщину, є неправомірними.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді призначеної, нарахованої, але невиплаченої в повному обсязі пенсії спадкодавця.

Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Під час визначення обсягу спадщини необхідно виходити з того, що права та обов`язки, суб`єктом яких був спадкодавець на час відкриття спадщини, переходять до його спадкоємців. Спростування цієї презумпції можливе лише у випадках, коли права та обов`язки є нерозривно пов`язаними з особою спадкодавця. Отже, закон вказує, що до складу спадщини не включаються особисті немайнові права. Безпосередньою ознакою немайнових прав є невіддільність останніх від особи їхнього носія.

Згідно з частиною першою статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003року сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується – по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності – входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності – входять до складу спадщини.

Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості – переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020року у справі № 428/6685/19 (провадження № 61-7985св20).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

– цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

– право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту – смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї – спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

– право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Так, судом встановлено, що позивач, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом прийняв спадщину після смерті матері, яка складається з недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 у розмірі 80 984,29грн.

Проте, як наполягав у позовній заяві позивач, та не заперечував у заявах по суті справи відповідач, недоотримана пенсія ОСОБА_2 по свідоцтву про право на спадщину за законом виплачена в повному обсязі так і не була, невиплаченою залишається сума 57990,25грн.

Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину. Вказана норма регулює отримання недоотриманої пенсії з вини пенсіонера, а в даному випадку між сторонами виникли правовідносини стосовно отримання нарахованої, але неодержаної пенсії померлого пенсіонера в порядку спадкування. Сума недоотриманої пенсії змінила свій правовий статус і є вже не пенсією, недоотриманою пенсіонером, а є коштами, які увійшли до складу спадщини і подальше правове регулювання переходу права на ці кошти іншим особам регулюються нормами ЦК України про спадкові відносини.

Крім того, відповідач в своїй апеляційній скарзі фактично не заперечує наявність заборгованості, однак зазначає, що її виплата проводиться відповідно до Порядку ,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1165 від 10 листопада 2021року щомісячними платежами у розмірі, що не перевищує розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та лише за умови виділення бюджетних коштів на таку мету.

Твердження апеляційної скарги про те, що виплата недоотриманої спадкодавцем пенсії може бути сплачена лише після затвердження бюджету Пенсійного фонду України за умови виділення коштів та в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат не мають правового значення при вирішенні даного спору та жодним чином не впливають на правильність ухваленого судом першої інстанції рішення, не є підставою для відмови позивачу у задоволенні позову про стягнення на його користь грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, оскільки стосуються виключно порядку виплати на підставі свідоцтва про право на спадщину недоотриманої спадкодавцями пенсії, а не права позивача на спадкове майно, яке входить до складу спадщини.

Доводи Управління про те, що задоволення позовних вимог в цій справі призведе до порушення черговості проведення виплат та надасть штучну перевагу позивачу перед іншими спадкоємцями, не заслуговують на увагу та не впливають на правильність ухваленого судом рішення.

Та колегія суддів зазначає, що спадкоємець має право на спадкове майно з моменту відкриття спадщини, та його право не залежить від виділення коштів на відповідні виплати.

Таке право позивачки передбачено цивільним законодавством і не може обмежуватись через відсутність відповідного фінансування.

Неправильного застосування місцевим судом норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, колегією суддів за результатами розгляду апеляційної скарги не встановлено.

За викладених обставин та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції встановивши, що позивач у встановленому Законом порядку прийняв спадщину та має право на спадкове майно – недоотриману пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також встановивши, що видане приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кавацюк Н.Я. свідоцтво про право на спадщину за законом на теперішній час є дійсними, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог у зв`язку з необхідністю захисту прав позивача, як спадкоємця, на отримання належного їй спадкового майна – пенсії спадкодавця, яка залишилася не отриманою останньою за життя.

Нарахування недоотриманої пенсії до виплати та включення Управлінням залишку невиплаченої пенсії до переліку боргів без фактичного здійснення такої виплати не можна вважати належним виконанням відповідачем своїх зобов`язань.

Тож, встановивши фактичні обставини у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Тож, ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

Рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2026року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 жовтня 2026року.

Судді: