Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №204/11487/23 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10772/26 Справа № 204/11487/23 Суддя у 1-й інстанції - Чудопалова С.В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.

Учасники справи:

позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1

відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2

відповідач за первісним та зустрічним позовами Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

треті особи, які не заявляли самостійних вимог щодо предмета спору Індустріальний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3

розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з сімейних правовідносин, в якій подані апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 22 липня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Чудопалова С.В.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У серпні 2023року ОСОБА_1 подала в суд позов проти Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та ОСОБА_2 з вимогами про:

- визнання недійсним розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у відповідності до складеного актового запису № 103 від 31 серпня 2021року Чечелівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро);

- анулювання актового запису № 103 від 31 серпня 2021року про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який був зареєстрований Чечелівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро);

- анулювання свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 , видане Чечелівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро);

- визнання недійсним та зобов`язання Індустріального відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) внести зміни до актового запису про шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме анулювати актовий запис шлюб.

Існування таких вимог позивачка за первісним позовом обґрунтовувала тим, що 01 листопада 1994року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Під час отримання консультації у приватного нотаріуса для засвідчення нотаріального правочину та отримання згоди другого з подружжя з`ясувалось, що 31 серпня 2021року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано, про що складений відповідний актовий запис № 103 Чечелівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Згідно інформації Відділу ДРАЦС від 15 липня 2023року № 268/31.29-30 розірвання шлюбу між сторонами здійснено в порядку, передбаченому статтями 106 та 107 СК України. Повідомлено про наявність заяви про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 № 93/20.21-54 від 16 липня 2021року, яка підписана обома заявниками. 31 серпня 2021року на підставі існуючої заяви про розірвання шлюбу за присутності обох чоловіка та дружини, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано та складено відповідний актовий запис про розірвання шлюбу № 103 від 31 серпня 2021року. На підтвердження вказаного заявниками проставлено підписи в актовому записі та отримано свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 31 серпня 2021року та серії НОМЕР_1 від 31 серпня 2021року.

Позивачка стверджувала, що жодної заяви про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей від 16 липня 2021року вона не подавала та не підписувала, а отже заява за № 93/20.21-54, яка міститься у справах Відділу є сфальсифікованою. При складанні актового запису про розірвання шлюбу з відповідачем ОСОБА_2 вона не була присутньою та жодних підписів в Книзі реєстрації актових записів про розлучення не проставляла.

Тому вважала, що актовий запис про розірвання шлюбу № 103 від 31 серпня 2021року, який міститься в Книзі реєстрації актових записів у Відділі ДРАЦС є таким, що виконаний з порушенням норм чинного законодавства, а саме містить підроблений підпис позивачки як на заяві про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей так і в самому актовому записі про розірвання шлюбу № 103. Жодного волевиявлення та згоди позивачки на розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не було, а отже зазначений актовий запис про розірвання шлюбу повинен бути визнаний недійсним. У випадку встановлення факту недійсності актового запису про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , шлюб, який зареєстрований Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 підлягає анулюванню на підставі частини другої статті 25 СК України.

Також 21 жовтня 2024року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та ОСОБА_1 з вимогами про:

- встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану № 103 від 31 серпня 2021року, складеному Чечелівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), з огляду на відсутність в актовому записі про розірвання шлюбу в графі «Для відміток» запису про заяву ОСОБА_1 від 13 липня 2021року, посвідчену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шевцовою Н.В., реєстровий № 847;

- визнання незаконним висновку Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 30 вересня 2025року в частині відмови у внесення змін в графу «Для відміток» шляхом доповнення записом «заява ОСОБА_1 від 13 липня 2021року, посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шевцовою Н.В., реєстровий номер 847» та зобов`язання Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни актового запису цивільного стану № 103 від 31 серпня 2021року, складеному Чечелівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дніпро) шляхом внесення в актовий запис про розірвання шлюбу в графу «Для відміток» запису про заяву ОСОБА_1 від 13 липня 2021року, посвідчену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шевцовою Н.В., реєстровий № 847.

Існування таких вимог позивач за зустрічним позовом обґрунтовував тим, що Відділом ДРАЦС надано завірену належним чином копію заяви ОСОБА_1 від 13 липня 2021року про розірвання шлюбу, підписану нею власноруч та посвідчену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шевцовою Н.В., реєстровий № 847.

На підставі його власної заяви та зазначеної нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 було здійснено розірвання шлюбу, зареєстрованого Відділом ДРАЦС Індустріального району міста Дніпропетровська 01 листопада 1994року згідно актового запису № 1020 від 01 листопада 1994року.

В подальшому, після відкриття провадження у справі та ознайомлення з позовною заявою ОСОБА_1 , йому стало відомо, що при розірванні шлюбу Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Новокадацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було допущено порушення норм діючого на момент розірвання шлюбу законодавства. Виявилося, що ОСОБА_1 не визнає наявності її волі для розірвання шлюбу відповідно до актового запису № 103 від 31 серпня 2021року. Крім того, вона не визнає право ОСОБА_2 на укладення шлюбу із ОСОБА_3 і просить суд у своєму позові визнати недійсним та зобов`язати Індустріальний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) внести зміни до актового запису про шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме анулювати запис про шлюб. ОСОБА_1 зазначає, що не давала згоду на розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_2 .

На думку позивача, такі твердження відповідачки за зустрічним позовом є безпідставними, оскільки приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Швецовою Н.В. 13 липня 2021року була посвідчена заява ОСОБА_1 до компетентних органів за реєстровим номером 847, в якій вона просила розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований Відділом РАЦС Індустріального району міста Дніпропетровська 01 листопада 1994року, актовий запис № 1020. Ця заява наявна у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та саме на її підставі мав бути розірваний шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно до актового запису № 103 від 31 серпня 2021року. Як виявилося, розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відповідно до актового запису № 103 від 31 серпня 2021року, було розірвано за заявою від 16 липня 2021року, яка прийнята та зареєстрована в журналі за № 93/20.21-54, яка наявна в матеріалах справи та складено актовий запис № 103 від 31 серпня 2021року.

ОСОБА_1 виявила свою волю на розірвання шлюбу заявою від 13 липня 2021року, посвідченою приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шевцовою Н.В., яка зареєстрована в реєстрі за № 847. Отже, актовий запис № 103 від 31 серпня 2021року про розірвання шлюбу має містити відмітку у пункті 16 «Для відміток» про те, що вона, як одна з подружжя, не змогла особисто подати заяву та розірвання шлюбу та його розірвання відбулося відповідно до поданої нею заяви від 13 липня 2021року, посвідченою приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шевцовою Н.В., яка зареєстрована в реєстрі за № 847.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 22 липня 2026року у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовів, виходив з підстав їх необґрунтованості та недоведеності.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги

24 серпня 2026року ОСОБА_1 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 22 липня 2026року.

В апеляційній скарзі заявниця не погодилася з висновками суду та висловила вимогу про скасування рішення і задоволення первісного позову повністю.

Доводи апеляційної скарги зводились до того, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значне значення для справи та зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Стверджувала, що суд не здійснив належної оцінки доказів у їх взаємному зв`язку, а звів питання наявності волевиявлення ОСОБА_1 до самого факту існування нотаріально посвідченої заяви від 13 липня 2021року, не встановивши належним чином, чи була ця заява використана при державній реєстрації розірвання шлюбу та чи могла вона замінити належну заяву подружжя від 16 липня 2021року, підпис на якій, як встановлено експертизою, ОСОБА_1 не виконувала.

Вважала, що сама по собі наявність заяви про розірвання шлюбу не може розглядатися як безумовне та необмежене в часі підтвердження волі особи на проведення державної реєстрації шлюбу, незалежно від дотримання встановленої законодавством процедури.

Тому висновки суду про наявність належного волевиявлення позивачки за первісним позовом та правомірність державної реєстрації розірвання шлюбу не відповідають встановленим у справі обставинам та зроблені без належної оцінки доказів у їх сукупності, що призвело до неправильного вирішення первісного позову.

04 вересня 2026року ОСОБА_2 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 22 липня 2026року.

В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування рішення і просив про задоволення зустрічного позову повністю.

Доводи апеляційної скарги зводились до того, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значне значення для справи та зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційних скарг, відзиву на апеляційні скарги не подали.

Надходження апеляційних скарг до суду апеляційної інстанції

27 серпня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду витребувано з Чечелівського районного суду міста Дніпра цивільну справу; та 10 вересня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2026року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2026року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 22 липня 2026року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 вересня 2026року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 22 липня 2026року.

01 жовтня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 16?? год 20 жовтня 2026року.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 01 листопада 1994року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано Відділом реєстрації актів громадянського стану Індустріального району міста Дніпропетровська /том І а.с.22/.

14 липня 2020року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюбний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В., відповідно до якого сторонами визначено належність майна кожного /том І а.с.95-96/.

Згідно інформації Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) від 15 липня 2023року № 268/31.29-30, розірвання шлюбу було здійснено в порядку, передбаченому статтями 106 і 107 СК України, тобто було зареєстровано в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

У справах Відділу наявна заява про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 № 93/20.21-54 від 16 липня 2021року, яка підписана обома заявниками.

Згідно абзацу 2 пункту 4 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000року № 52/5 (зі змінами), однією з підстав для державної реєстрації розірвання шлюбу є спільна заява про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей.

31 серпня 2021року на підставі існуючої заяви про розірвання шлюбу, за присутності обох (чоловіка і дружини) шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було розірвано та складено відповідний актовий запис про розірвання шлюбу № 103 від 31 серпня 2021року. Заявниками проставлено підписи в актовому записі та отримано свідоцтва про розірвання шлюбу.

У матеріалах справ Відділу не виявлено нотаріально засвідченої заяви про розірвання шлюбу від ОСОБА_1 /том І а.с.14/.

Згідно актового запису про шлюб за № 517 від 05 липня 2022року, складеного Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що видано свідоцтво серії НОМЕР_4 . Сімейний стан ОСОБА_2 - розлучений, ОСОБА_3 у шлюбі не перебувала /том І а.с.117/.

16 липня 2021року до Чечелівського районного у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надійшла заява про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей. Державна реєстрація розірвання шлюбу була призначена на 17 серпня 2021року. Згідно рукописного тексту виконаного на заяві, у зв`язку з сімейними обставинами сторони просять перенести державну реєстрацію розірвання шлюбу на 31 серпня 2021року.

Розірвання шлюбу зареєстровано 31 серпня 2021року актовий запис № 103 /том І а.с.235, 236/.

31 серпня 2021року Чечелівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено актовий запис про розірвання шлюбу № 103, відповідно до якого розірвано шлюб зареєстрований 01 листопада 1994року Індустріальним відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 1020, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Видано свідоцтва серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_1 . Актовий запис внесено до Державного реєстру актів цивільного стану громадян 31 серпня 2021року за номером 00142783825 /том І а.с.236 зворот - 237/.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи № 665-24 від 09 вересня 2024року, підпис від імені ОСОБА_1 , який розміщений в розділі «Дружина» актового запису № 103 від 31 серпня 2021року про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складений Чечелівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного Міністерства юстиції міжрегіонального управління іншою особою з наслідуванням (м. Дніпро) - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням справжньому її підпису.

Підпис від імені ОСОБА_1 , який розміщений в графі «підписи осіб, що розривають шлюб: Вона» заяви про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей № 93/20.21-54 від 16 липня 2021року, зареєстрованої Чечелівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням справжньому її підпису.

Підпис від імені ОСОБА_1 , який розміщений під рукописними цифровими записами дати «31.08.2021» заяви про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей № 93/20.21-54 від 16 липня 2021року зареєстрованої Чечелівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням справжньому її підпису /том І а.с.198-207/.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 13 липня 2021року, посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шевцовою Н.В. та зареєстрованої в реєстрі за № 847, ОСОБА_1 просить розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований Відділом реєстрації актів громадянського стану Індустріального району міста Дніпропетровська 01 листопада 1994року, актовий запис № 1020. Після розірвання шлюбу бажає мати прізвище - ОСОБА_5 . Справу про розірвання шлюбу просила розглядати без її участі. З умовами про розірвання шлюбу ознайомлена, про відповідальність за повідомлення завідомо неправдивих відомостей попереджена /том ІІ а.с.82/.

Згідно інформації відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 10 червня 2025року за № 1283/31.29-25, відділом складено актовий запис про розірвання шлюбу № 103 на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у якому підставою реєстрації розірвання шлюбу вказано заяву про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей від 16 липня 2021року № 93/20.21-54.

Відповідно до Переліку документів, що створюються у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, зі строками їх зберігання, а саме документи (заяви про розірвання шлюбу, довіреності, копії рішень судів про визнання особи безвісно відсутньою, недієздатною, копії повідомлень про державну реєстрацію розірвання шлюбу для проставлення відповідної відмітки до актового запису про шлюб, копії повідомлень про доповнення актового запису про розірвання шлюбу, квитанції про сплату держмита тощо) про державну реєстрацію розірвання шлюбу відповідно до статей 106, 107 СК України зберігаються у відділі державної реєстрації актів цивільного стану громадян 5 років.

Оскільки спеціаліст, який приймав заяву про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на даний час у відділі не працює, отримати від неї пояснення не має змоги, тому повідомити наявність чи відсутність на момент прийому нотаріально засвідченої заяви є неможливим.

Надати пояснення, чому у листі від 15 липня 2023року № 268/31.29-30 складеним відділом, надана інформація про відсутність нотаріально засвідченої заяви про розірвання шлюбу від ОСОБА_1 не має можливості, оскільки ОСОБА_6 на даний час не працює у відділі.

З`ясувати, яким чином було виявлено нотаріально засвідчену заяву про розірвання шлюбу від ОСОБА_1 та на запит адвоката Роговської А.О. листом від 23 вересня 2024року № 2003/3.29-25 направлено належним чином завірену копію заяви не має змоги, оскільки ОСОБА_7 , яка готувала та підписувала відповідь не працює у відділі /том ІІ а.с.120/.

Згідно інформації Управління державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 06 червня 2025року, відповідно до пояснення керівника відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ільїної Я.В. та за результатами перевірки за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану встановлено, що актовий запис про розірвання шлюбу № 103 від 31 серпня 2021року по Чечелівському відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (правонаступником якого є Відділ) на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складений на підставі заяви про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей від 16 липня 2021року № 93/20.21-54, зареєстрована у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян за № 00016069250.

Згідно пояснення керівника Відділу Ільїної Я.В. на даний час з`ясувати обставини надходження заяви громадянки ОСОБА_1 від 13 липня 2021року про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 , посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Швецовою Н.В. та зареєстрованої в реєстрі за № 847, а також надання 15 липня 2023року відповіді на запит адвоката Дрофич Ю.В. від 11 липня 2023року не є можливим у зв`язку зі звільненням безпосередніх виконавців /том ІІ а.с.121/.

Згідно висновку про внесення змін до актового запису цивільного стану від 30 вересня 2025року, в актовому записі про розірвання шлюбу № 103, складеному 31 серпня 2021року Чечелівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), відсутні відомості в графі щодо «заява ОСОБА_1 від 13.07.2021р., посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шевцовою Н.В., реєстровий № 847», в графі місце проживання чоловіка відсутня назва вулиці проживання, номер квартири зазначено «198».

Аналіз документів представлених заявником, свідчить, що відповідно до: паспорта заявника НОМЕР_5 від 19 червня 2012року, виданого Індустріальним РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, проставлено штамп щодо місця проживання (реєстрації) заявника, в якому вказано відомості щодо вулиці «Сімферопольська», щодо номера квартири «189», дата проставлення штампа «20.07.2021», що є ранішим за дату складання актового запису про розірвання шлюбу.

Відповідно до відомостей графи 10 копії актового запису про розірвання шлюбу та відомостей ДРАЦСГ «підстава державної реєстрації розірвання шлюбу» зазначено «заява про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей від 16 липня 2021року № 93/20.21-54», згідно заяви ОСОБА_1 , завірена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Швецовою Н.В., зареєстрована в реєстрі за № 847 від 13 липня 2021року, відсутні реквізити, за якими можна встановити наявність чи відсутність даної заяви на момент складання актового запису про розірвання шлюбу, а в графі 14 копії актового запису проставлено підписи чоловіка та дружини, що вказує на відсутність зазначення або наявності на момент реєстрації розірвання шлюбу заяви ОСОБА_1 від 13 липня 2021року, посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Швецовою Н.В. та зареєстрованої в реєстрі за № 847.

Відповідно до Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011року № 96/5, для уникнення юридичних непорозумінь та розбіжностей можливо частково задовольнити заяву ОСОБА_2 , який діє через представника - адвоката Роговську А.О. та внести зміни до актового запису про розірвання шлюбу № 103 від 31 серпня 2021року, складений Чечелівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в графу місце проживання чоловіка зазначити «вулиця Сімферопольська», номер квартири змінити з "198" на "189" - на підставі паспорта заявника, в частині внесення змін в графі «Для відміток» доповнити запис «заява ОСОБА_1 від 13.07.2021р. посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шевцовою Н.В., реєстровий за № 847», відмовити через відсутність достатніх підстав /том ІІ а.с.213/.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційних скарг та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

У своїх висновках про відмову у задоволенні первісного та зустрічного позовів суд першої інстанції вирішального значення надав тій обставині, що ОСОБА_1 не довела наявності умов, за яких можливо визнати фіктивним розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_2 , зокрема, що дії колишнього подружжя після розірвання шлюбу були спрямовані на реалізацію функцій сім`ї та мети шлюбних відносин, ведення ними спільного господарства та спільної праці. Доказів того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мали наміру припинити шлюбні відносини, позивачкою за первісним позовом суду не надано.

Оскільки за наявних в матеріалах справи доказів неможливо встановити факт наявності на момент розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та складання актового запису у відділі РАЦС заяви ОСОБА_1 від 13 липня 2021року про розірвання шлюбу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення неправильності та внесення змін до актового запису про розірвання шлюбу № 103 від 31 серпня 2021року, у зв`язку з чим зустрічний позов не підлягає задоволенню.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 1 СК України визначено засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану (частина перша статті 21 СК України).

За вимогами статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до статті 106 СК України подружжя, яке не має дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу. Якщо один із подружжя через поважну причину не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену або прирівняну до неї, від його імені може подати другий з подружжя. Орган державної реєстрації актів цивільного стану складає актовий запис про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана. Шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору.

Згідно зі статтею 108 СК України за заявою заінтересованої особи розірвання шлюбу, здійснене відповідно до положень статті 106 цього Кодексу, може бути визнане судом фіктивним, якщо буде встановлено, що жінка та чоловік продовжували проживати однією сім`єю і не мали наміру припинити шлюбні відносини. На підставі рішення суду актовий запис про розірвання шлюбу та свідоцтво про розірвання шлюбу анулюються органом державної реєстрації актів цивільного стану.

З урахуванням наведених положень сімейного законодавства, розірвання шлюбу може бути визнане фіктивним за таких умов: розірвання шлюбу повинно бути здійснене відповідно до положень статті 106 СК України, тобто органом державної реєстрації актів цивільного стану; жінка та чоловік після розірвання шлюбу продовжували проживати однією сім`єю; на момент розірвання шлюбу вони не мали на меті припинення шлюбних відносин.

Для визнання розірвання шлюбу фіктивним є необхідною наявність не лише факту спільного проживання, а і фактів, які підтверджують існування в обох з подружжя внутрішньої волі до підтримання подальших шлюбних відносин та її виявлення у вигляді активних дій. Такими активними діями є: 1) дії, спрямовані на реалізацію функцій сім`ї та мети шлюбних відносин (наприклад, репродуктивної функції); 2) подальше активне ведення спільного господарства, подальша спільна праця, спрямована на забезпечення фінансової стабільності союзу чоловіка та жінки та збільшення їх спільного капіталу.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31 березня 2020року у справі № 644/6976/16-ц, від 07 травня 2020року у справі № 461/6692/16-ц, від 30 травня 2023року у справі № 711/3329/21.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_2 , а також анулювання актового запису № 103 від 31 серпня 2021року про розірвання шлюбу, посилалася на те, що фактично заяву про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей від 16 липня 2021року до органу РАЦС вона не подавала, 31 серпня 2021року при розірванні шлюбу присутня не була, власноручних підписів у жодних документах не проставляла.

На підтвердження вказаних обставин за заявою ОСОБА_1 було призначено та проведено судову почеркознавчу експертизу та згідно висновків експерта № 665-24 від 09 вересня 2024року: підпис від імені ОСОБА_1 в розділі «Дружина» актового запису № 103 від 31 серпня 2021року про розірвання шлюбу, підпис від імені ОСОБА_1 , який розміщений в графі «підписи осіб, що розривають шлюб: Вона» заяви про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей № 93/20.21-54 від 16 липня 2021року, підпис від імені ОСОБА_1 , який розміщений під рукописними цифровими записами дати «31.08.2021» заяви про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей № 93/20.21-54 від 16 липня 2021року, зареєстрованої Чечелівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням справжньому її підпису.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 у позовній заяві, а також її представник у судовому засіданні не зазначали про те, що після 31 серпня 2021року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 намагалися зберегти шлюб, або ж не припинили фактичні шлюбні відносини та продовжили разом проживати як чоловік та дружина. Також, ні ОСОБА_1 , ні її представник в судовому засіданні не вказали про те, що на момент розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_2 було відсутнє справжнє її волевиявлення та/або не бажання припинити шлюбні відносини, як фактично так і юридично з ОСОБА_2 .

Та виходячи з зазначеного, за наявності нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 на розірвання шлюбу, що не суперечить нормам цивільного законодавства, та не може тлумачитися та розглядатися іншим чином, а ніж виявлення волі на розірвання шлюбу, суд прийняв заяву в якості належного та допустимого доказу на підтвердження вираження волі другого з подружжя - ОСОБА_1 на розірвання шлюбу з ОСОБА_2 .

При цьому ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не вказувала на помилковість вказаної заяви, або відсутність на момент її складання та засвідчення нотаріусом справжньої волі на розірвання шлюбу.

При цьому суд врахував, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано у серпні 2021року, однак позивачка за первісним позовом звернулася з даним позовом до суду 02 серпня 2023року, тобто майже через два роки після розірвання шлюбу. Тому у разі перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах після 31 серпня 2021року і наявність їх волі до цього, позивачка за первісним позовом не могла не дізнатися про факт розірвання шлюбу між ними раніше.

Отже, ОСОБА_1 не довела наявності умов, за яких можливо визнати фіктивним розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_2 , зокрема, що дії колишнього подружжя після розірвання шлюбу були спрямовані на реалізацію функцій сім`ї та мети шлюбних відносин, ведення ними спільного господарства та спільної праці.

Доказів того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мали наміру припинити шлюбні відносини, позивачкою за первісним позовом суду не надано.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2020року у справі № 461/6692/16-ц (провадження № 61-46020св18) зроблено висновок, що «розірвання шлюбу може бути визнане фіктивним за таких умов: розірвання шлюбу повинно бути здійснене відповідно до положень статті 106 СК України, тобто органом державної реєстрації актів цивільного стану; жінка та чоловік після розірвання шлюбу продовжували проживати однією сім`єю; на момент розірвання шлюбу вони не мали на меті припинення шлюбних відносин. При цьому для визнання розірвання шлюбу фіктивним є необхідною наявність не лише факту спільного проживання, а і фактів, які підтверджують існування в обох з подружжя внутрішньої волі до підтримання подальших шлюбних відносин та її виявлення у вигляді активних дій. Такими активними діями є: 1) дії, спрямовані на реалізацію функцій сім`ї та мети шлюбних відносин (наприклад, репродуктивної функції); 2) подальше активне ведення спільного господарства, подальша спільна праця, спрямована на забезпечення фінансової стабільності союзу чоловіка та жінки та збільшення їх спільного капіталу. […].

Тож за наведених умов, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , анулювання актового запису № 103 від 31 серпня 2021року про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , анулювання свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданого Чечелівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Розглядаючи вимоги ОСОБА_1 в частині визнання недійсним та зобов`язання Індустріального відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) внести зміни до актового запису про шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , анулювання актового запису шлюб, суд дійшов такого.

Відповідно до частини першої статті 39 СК України недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до статті 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя. Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім`ю.

Під час вирішення справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення (частина друга статті 41 СК України).

Відповідно до статті 25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.

У справі встановлено, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано 05 липня 2022року, тобто майже через рік після розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Таким чином, укладаючи шлюб з ОСОБА_3 . ОСОБА_2 у іншому зареєстрованому шлюбі не перебував. Будь-яких доказів відсутності вільної згоди вказаних осіб у судовому засіданні не встановлено, як і не встановлено, що уклавши шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактичні шлюбні відносини не підтримують та не проживають однією сім`єю, уклали шлюб без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя, що є законодавчо визначеними підставами для визнання шлюбу фіктивним.

Відповідно до статті 42 СК України право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв`язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність, якої обмежена.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 13 постанови від 21 грудня 2007року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов`язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним. За рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (ст. 40 СК України).

Сімейний кодекс України містить вичерпний перелік обставин, які слугують підставами для визнання шлюбу недійсним. Аналіз їх дозволяє дійти висновку, що недійсним визнається шлюб, зареєстрований в державному органі державної реєстрації актів цивільного стану (далі - ДРАЦС) за відсутності хоча б однієї з позитивних умов його укладення, або, навпаки, за наявності хоча б однієї з негативних умов укладення. Таким чином, недійсність шлюбу пов`язується з порушенням умов укладення шлюбу та є формою відмови держави від визнання укладеного шлюбу як юридично значущого акту, виражена в рішенні суду, винесеному в порядку цивільного судочинства у зв`язку з порушенням встановлених законом умов укладання шлюбу, що є за своєю суттю заходом захисту. До підстав визнання шлюбу недійсним належать: порушення умов укладення шлюбу, передбачених статтями 22, 24-26 СК України; наявність при укладенні шлюбу обставин, що перешкоджають його реєстрації; реєстрація фіктивного шлюбу.

При цьому залежно від того, які вимоги закону були порушені при укладенні шлюбу, останні поділяються на: абсолютно недійсні; шлюби, які визнаються недійсними за рішенням суду; та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними судом.

Абсолютно недійсними вважаються шлюби, які укладені всупереч встановленим законом перешкодам до їх укладення, а саме, шлюб: - зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі (ч.1 ст. 39 СК), тобто укладенням такого шлюбу порушено основний принцип сімейного права - одношлюбність. У цьому випадку недійсним визнається останній шлюб, оскільки на момент його укладення особа вже перебувала в іншому зареєстрованому шлюбі; - зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою (ч.2 ст. 39 СК), тобто порушено такий основний принцип сімейного права, як відсутність кровного споріднення; - зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною (ч.3 ст. 39 СК). Абсолютно недійсні шлюби вважаються недійсними з моменту їх реєстрації і не потребують судового рішення щодо цього. Анулювання актового запису відбувається органами ДРАЦС на підставі заяви заінтересованої особи з наданням відповідних доказів порушення цим шлюбом однієї з указаних засад сімейного права. Причому актовий запис про шлюб анулюється незалежно від смерті осіб, з якими було зареєстровано шлюб, а також розірвання цього шлюбу (ч.6 ст. 39 СК).

До шлюбів, які визнаються недійсними за рішенням суду, належать шлюби, укладені без вільної згоди жінки або чоловіка (ч.1 ст. 40 СК), а також фіктивні шлюби (ч.2 ст. 40 СК).

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з собою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати тими, має наслідки, встановлені статтями 38-40 цього Кодексу (частини перша-друга статті 24 СК України).

Добровільність шлюбу є однією з основних засад сучасного сімейного права. Тому порушення умов щодо добровільності шлюбу є підставою для визнання його недійсним. Згода особи є способом зовнішнього виявлення її внутрішньої волі на реєстрацію шлюбу. Згода особи не вважається вільною, зокрема, якщо в момент реєстрації шлюбу особа страждала тяжким психічним розладом, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і або) не могла керувати ними. У разі коли особа страждала тяжким психічним розладом, вона, без сумніву, не могла сповна усвідомлювати значення своїх дій і (або) керувати ними.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2021року у справі № 761/16077/19.

Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.

Звертаючись до суду з вимогою про анулювання актового запису про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позивачка за первісним позовом посилалась на те, що шлюб між ними зареєстровано у період перебування ОСОБА_2 у шлюбі з ОСОБА_1 , однак за встановлених під час судового розгляду фактичних обставин справи наявне дійсне волевиявлення колишнього подружжя - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на розірвання шлюбу, який і було розірвано. Натомість у справі не встановлено відсутності волевиявлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на укладення шлюбу, а також фіктивності укладеного ними шлюбу.

При цьому не встановлено, що шлюб укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порушує майнові або особисті немайнові права ОСОБА_1 .

Первісний позов фактично спрямований не лише на оспорювання запису про розірвання попереднього шлюбу, а й на поставлення під сумнів нового шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_3 , тобто на втручання у його приватне та сімейне життя, а також у вже набутий ним сімейний і цивільний статус. Стаття 8 Конвенції охоплює приватне і сімейне життя, а ЄСПЛ у своїй практиці визнає, що питання шлюбного статусу та реєстрації шлюбу безпосередньо належать до сфери захисту цієї статті. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що поняття особистої автономії є важливим принципом, який лежить в основі тлумачення статті 8 Конвенції, а сама стаття 8 захищає право особи на особистий розвиток, а також право встановлювати і розвивати стосунки з іншими людьми і зовнішнім світом. Саме тому сімейний вибір особи, рішення припинити попередні шлюбні відносини та побудувати нову сім`ю становлять частину її приватної автономії, яка підлягає захисту.

За змістом статті 8 Конвенції втручання у приватне і сімейне життя допускається лише тоді, коли воно є законним, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, тобто пропорційним. Крім того, Європейський Суд з прав людини підкреслює, що процес ухвалення рішень, наслідком яких є втручання у права, гарантовані статтею 8, має бути справедливим, із належним урахуванням інтересів особи та оцінкою пропорційності конкуруючих інтересів. Отже, будь-яке судове рішення, наслідком якого може стати руйнування вже існуючого шлюбу, має оцінюватися особливо ретельно, саме крізь призму пропорційності такого втручання. У практиці ЄСПЛ закріплено, що хоча стаття 8 не містить жодних чітких процесуальних вимог, процес ухвалення рішень, наслідком якого є засоби, що спричиняють втручання, має бути справедливим і таким, що належно поважає інтереси, гарантовані особам відповідно до статті 8 (Buckley проти Сполученого Королівства, 1996, § 76; Tanda-Muzinga проти Франції, 2014, § 68; M.S. проти України, 2017, § 70). Зокрема, це вимагає належного залучення заявника до участі у цьому процесі (Lazoriva проти України, § 63) і щоб компетентні органи влади проводили оцінку пропорційності відповідних суперечливих інтересів та враховували відповідні права, закріплені статтею 8 (Liebscher проти Австрії, 2021, §§ 64-69). Разом із цим стаття 12 Конвенції гарантує право на шлюб і створення сім`ї. При цьому, як прямо випливає з практики ЄСПЛ, стаття 12 не містить самостійної гарантії права на розлучення. Однак, якщо національне законодавство допускає розірвання шлюбу, то ця ж стаття захищає право особи, шлюб якої вже припинено, укласти новий шлюб без необґрунтованих, свавільних або непропорційних перешкод. Обмеження у цій сфері не можуть звужувати право настільки, щоб була порушена сама його сутність.

Саме такий підхід ЄСПЛ застосував у справі Chernetskiy v. Ukraine, де Суд визнав, що неможливість для особи укласти новий шлюб через затягування та неефективність державних процедур щодо оформлення розірвання попереднього шлюбу порушила саму суть права на шлюб. Іншими словами, процедурні або реєстраційні недоліки з боку державних органів не можуть покладатися на особу і не можуть позбавляти її права на нове сімейне життя.

У справі Theodorou and Tsotsorou v. Greece, в якій національні суди анулювали шлюб заявників через багато років після його укладення, ЄСПЛ дійшов висновку, що таке пізніше анулювання шлюбу непропорційно обмежило право заявників на шлюб настільки, що була порушена сама сутність цього права. Ця справа є безпосередньо релевантною, оскільки демонструє: коли шлюб уже існує та породжує правові і особисті наслідки, його подальше руйнування через запізніле або формалістичне втручання потребує особливо переконливого обґрунтування, якого у даній справі немає.

За таких обставин перекладати негативні наслідки можливих помилок або неповноти актового запису на ОСОБА_2 , а тим більше ставити під сумнів його подальший шлюб із ОСОБА_3 , означало б допустити непропорційне втручання у його право на повагу до приватного і сімейного життя за статтею 8 Конвенції та у право на шлюб за статтею 12 Конвенції. Стаття 12 гарантує особам, чий шлюб розірвано, право на повторний шлюб без необґрунтованих обмежень («Ф. проти Швейцарії» (F. v.Switzerland), 1987р.). Особа не може бути фактично утримувана у попередньому шлюбному статусі або позбавлена наслідків уже реалізованого права на новий шлюб лише через процедурні недоліки державного органу, за наявності доказів відсутності її вільного волевиявлення.

З огляду на викладене, вимога первісного позову в частині, яка спрямована на анулювання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суперечать стандартам Конвенції, сформульованим у практиці ЄСПЛ. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , анулювання актового запису № 103 від 31 серпня 2021року про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , анулювання свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданого Чечелівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Також суд першої інстанції обґрунтовано виходив із відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 не довела порушення її прав укладенням шлюбу у липні 2022року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Суд апеляційної інстанції враховує, що порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема: постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див.: постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021року у справі № 761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах: від 19 вересня 2019року у справі № 924/831/17, від 28 листопада 2019року у справі № 910/8357/18, від 22 вересня 2022року у справі № 924/1146/21, від 06 жовтня 2022року у справі № 922/2013/21, від 17 листопада 2022року у справі № 904/7841/21.

Частиною першою та другої статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд першої інстанції, надавши правову оцінку доводам ОСОБА_1 та наданим нею доказам, указав про те, що в позовній заяві не зазначено обставин, які підтверджували б наявність порушення прав та/або законного інтересу ОСОБА_1 .

Позивачка за первісним позовом не зазначила у позові та не довела у ході судового розгляду справи, які саме її права були порушені відповідачами. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності порушення, невизнання або оспорювання прав позивачки зазначеними у первісному позові відповідачами.

З урахуванням указаних обставин, оцінки способу судового захисту, обраного позивачем, та відсутності порушених його прав, суд першої інстанції зробив обґрунтовані висновки про відмову у задоволенні первісного позову.

Апеляційний суд наголошує, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Апеляційний суд погоджується із указаними висновками суду першої інстанції, так як у силу вищенаведених норм процесуального права у разі, якщо позивачем не доведено порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 .

У відповідності до статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану передбачений Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011року № 96/5 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 1.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

В силу вимог частини першої статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Відповідно до пунктів 1.15, 2.16.7, 2.18 Правил відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні може бути оскаржена в судовому порядку. На підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду. Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації за місцем зберігання відповідного актового запису цивільного стану, крім випадків, встановлених у пункті 2.28 цього розділу.

Відповідно до пунктів 2.5-2.7 Правил заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається: особою, щодо якої складено актовий запис; одним із батьків неповнолітнього малолітнього); піклувальником неповнолітнього та опікуном малолітнього; опікуном недієздатної особи; спадкоємцем померлого; представником органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.

Разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.

Підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану (п.п.2.13.1 п.2.13 Правил).

Згідно пункту 2.16.7 Правил на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.

У пункті 2.12 Правил визначено, що на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому.

Відповідно пункту 2.15.9 Правил висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану про внесення змін до актових записів цивільного стану складається якщо під час державної реєстрації акту цивільного стану були допущені помилки (перекручення, пропуск відомостей, окремих слів або граматичні помилки чи вказані неправильні відомості).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995року № 12 «Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану» судам роз`яснено, що суд розглядає заяви про встановлення неправильності запису в акті громадянського стану як у випадках не виправлення органами реєстрації актів громадянського стану помилок, допущених при складанні актового запису, так і при відмові зазначених органів внести в ці записи передбачені законодавством зміни (прізвища, імені, по батькові тощо) і доповнення (наприклад, про національність і громадянство батьків). Згідно з вимогами статей 137, 268 ЦПК (1502-06) подана до суду заява про встановлення неправильності запису в акті громадянського стану чи про анулювання такого акту повинна містити в собі відомості про те, в якому акті громадянського стану є неправильності в записі і в чому саме вони полягають, який запис в акті громадянського стану і у зв`язку з чим підлягає анулюванню, коли і яким органом реєстрації актів громадянського стану відмовлено у виправленні запису, внесенні до нього змін чи доповнень або в анулюванні поновленого чи повторно складеного актового запису. До заяви мають бути додані: копія відповідного свідоцтва, висновок органу реєстрації актів громадянського стану про відмову у виправленні, зміні чи доповненні запису або в анулюванні поновленого чи повторно складеного запису акта громадянського стану, інші документи, що стосуються даної справи. Суд постановляє рішення про неправильність запису в акті громадського стану, саме в тій частині цього запису, в якій встановлено неправильність, а не запису всього акта громадянського стану. При цьому неправильність в актовому записі не обов`язково має бути пов`язана з помилками власне при складенні актового запису чи помилками реєстратора, така неправильність може бути пов`язана з іншими чинниками, наприклад, неправильним перекладом в документі, на підставі якого вносились відомості до актового запису.

У справі встановлено, що згідно актового запису про розірвання шлюбу № 103 від 31 серпня 2021року, підставою для розірвання шлюбу зазначено - заява про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей від 16 липня 2021року № 93/20, у якій як у подальшому встановлено в судовому засіданні підпис від імені ОСОБА_1 проставлений не нею, а іншою особою з наслідуванням її справжнього підпису. Копія вказаної заяви подружжя наявна у відділі Чечелівського ДРАЦС.

23 вересня 2024року на запит адвоката Роговської А.О. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі надано копію заяви ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, посвідчену 13 липня 2021року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шевцовою Н.В. та зареєстровану в реєстрі за № 847.

Однак, як встановлено судом, заява ОСОБА_1 , яка посвідчена 13 липня 2021року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шевцовою Н.В. та зареєстрована в реєстрі за № 847, достеменно свідчить про виявлення волі ОСОБА_1 на розірвання шлюбу з ОСОБА_2 .

При цьому як слідує з відповідей Відділів РАЦС, оскільки спеціаліст, який приймав заяву про розірвання шлюбу подружжя, яке не має дітей від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у відділі не працює, повідомити про наявність чи відсутність на момент прийому нотаріально засвідченої заяви не має змоги. З`ясувати, яким чином було виявлено нотаріально засвідчену заяву про розірвання шлюбу від ОСОБА_1 не має можливості, оскільки відповідний спеціаліст у відділі не працює.

Згідно пояснень керівника Відділу Ільїної Я.В. на даний час з`ясувати обставини надходження заяви ОСОБА_1 про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 , посвідченої 13 липня 2021року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шевцовою Н.В., не є можливим у зв`язку зі звільненням безпосередніх виконавців.

Суд постановляє рішення про неправильність запису в акті громадського стану, саме в тій частині цього запису, в якій встановлено неправильність.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки з долучених сторонами доказів неможливо встановити наявність на момент розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , складання актового запису у відділі РАЦС - заяви ОСОБА_1 про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 , посвідченої 13 липня 2021року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шевцовою Н.В. та зареєстрованої в реєстрі за № 847 - то відсутні підстави для встановлення неправильності та внесення змін до актового запису про розірвання шлюбу № 103, складеному 31 серпня 2021року Чечелівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тож, встановивши фактичні обставини у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні первісного та зустрічного позовів.

Доводи апеляційних скарг не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявників з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Тож, ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявниками апеляційних скарг не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які вони не змогли повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб заявники надали пояснення та докази щодо обставин, на які вони посилалися як на підставу своїх заперечень.

Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційні скарги залишені без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 22 липня 2026року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 жовтня 2026року.

Судді: