Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №208/1618/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10685/26 Справа № 208/1618/26 Суддя у 1-й інстанції - Подкопаєва І.А. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське»,

розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга Приватним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське» на рішення Заводського районного суду м. Кам`янського від 30 липня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Подкопаєва І.А.–

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У січні 2026року ОСОБА_1 подав в суд позов проти Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (далі – ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», Товариство) з вимогою про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я в розмірі 300 000,00грн.

Існування таких вимог позивач обґрунтовував тим, що він тривалий час працював у шкідливих підземних умовах праці на підприємствах ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» та під час роботи на даному підприємстві він отримав хронічні професійні захворювання. Згідно з довідками МСЕК йому встановлено 60 відсотків втрати професійної працездатності за профзахворюваннями, з визначенням третьої групи інвалідності.

Позивач зазначав, що внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Та заявник стверджував, що наведені обставини негативно позначилися на його душевному та фізичному станах, самопочуття не поліпшується, та негативні зміни у його житті є незворотними усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань.

Позивач вважав, що відповідач повинен відшкодувати нанесену йому моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я, оскільки саме з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, позивач втратив своє здоров`я, йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він став особою з інвалідністю, його постійно турбує фізичний біль, погане самопочуття, порушення душевної рівноваги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Заводського районного суду м. Кам`янського від 30 липня 2026року позовні вимоги Товариства задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 210000,00грн на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Висновки суду першої інстанції ґрунтувались на тому, що доведене спричинення позивачу моральної шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків – стійкої втрати професійної працездатності у загальному розмірі 60%.

Враховуючи обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили, суд стягнув компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди в розмірі 210 000,00грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

20 серпня 2026року Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське» подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції через систему “Електронний суд” апеляційну скаргу на рішення Заводського районного суду м. Кам`янського від 30 липня 2026року, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виклало вимогу про скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга відповідача обґрунтовувалась тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають суттєве значення для справи та зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Заявник посилався на відсутність встановлених судом фактів порушення відповідачем законодавства про охорону праці та недоведеність причинного зв`язку між виникненням хронічних захворювань та діями відповідача. Вказував, що сама по собі важкість, небезпечність та шкідливість технологічного процесу виробництва на підприємстві відповідача, не є достатньою та самостійною підставою для покладення відповідальності підприємства у вигляді моральної шкоди.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У додаткових поясненнях на апеляційну скаргу позивач заперечив проти апеляційної скарги, заявляв, що не погоджується з викладеною в апеляційній скарзі позицією відповідача, обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені у скарзі не спростовують висновків суду.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

24 серпня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу №208/1618/26 витребувано із суду першої інстанції; та 10 вересня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 вересня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

01 жовтня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 20 жовтня 2026року.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», а саме: - з 24.12.2012року прийнятий на посаду машиністом гірничо-виїмкових машин підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті; - 17.11.2020року переведений машиністом гірничо-виїмкових машин підземним 6 розряду з повним робочим днем в шахті; - з 12.05.2021року переведений машиністом гірничо-виїмкових машин підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті; - з 07.02.2022року переведений машиністом гірничо-виїмкових машин 6 розряду підземним з повним робочим днем в шахті; - з 24.05.2022року переведений машиністом гірничо-виїмкових машин 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті; - з 24.04.2024року звільнений з посади в зв`язку із виявленням невідповідності займаній посаді за станом здоров`я, п. 2 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується записами №№ 20-26 трудової книжки серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 /а.с. 13-17, 123-125/.

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4 від 27 жовтня 2025року, затверджений 28 жовтня 2025року, комісія провела розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння): 1. Пневмоконіоз (r/r, 2/2), ускладнений хронічним бронхітом ІІ ст., фаза затихаючого загострення, ЛН І-ІІ ст.; 2. Хронічна радикулопатія L5 ліворуч в стадії в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, больовими та м`язово-тонічним синдромами – захворювання професійні встановлені вперше.

Коміcія дійшла висновку про наявність шкідливих умов праці (п. 13 Акту), хронічне захворювання виникло за таких обставин: у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, виділенням значних концентрацій пилу переважно фібро генної дії, генерацією підвищених рівнів шуму під час роботи технологічного устаткування при недостатній ефективності засобів пило придушення та засобів боротьби з шумом; неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації та автоматизації певних видів робіт в складних гірничо-геологічних умовах), у зв`язку з виконанням не в повному обсязі протипилових заходів (обмивання гірничих виробок проводилось з порушенням планових термінів через недостатню забезпеченість пилозмочуючими добавками), незабезпеченістю засобами індивідуального захисту органу слуху, ОСОБА_1 виконував роботи в умовах впливу пилу переважно фібро генної дії, концентрація якого перевищувала гранично допустиму, а також в умовах значних фізичних навантажень, вимушеної робочої пози та вимушених нахилів корпусу, що перевищували допустимі параметри (пункт 17 Акту).

Причина виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), зазначена у пункту 18 Акту, а саме робота Позивача протягом тривалого часу в умовах впливу шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, параметри яких перевищували нормативні показники.

Відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 959 від 03.09.2021 ОСОБА_1 відмічає скарги на кашель з в`язким мокротинням, задишку, підсилюється при фізичному навантаженні, загальну слабкість. Діагноз: хронічний бронхіт 2 стадія, фаза загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН 1-2 ст., Пневмоконіоз (під питанням, не підтверджений), Супутній: хронічний попереково крижовий радикуліт з вираженим больовим, м`язово тонічним корінцевим с-м /а.с. 27-28/.

Відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 934 від 24.08.2022 ОСОБА_1 відмічає скарги на виражений біль в попереково-крижовому відділі хребта, що іррадіює в ліву ногу, судоми в ній, оніміння, скутість на поперековому рівні, ускладнення при нахилах, ходьбі. Діагноз: хронічний (остеохондроз попереково-крижового відділу за даними Rграфії 21р.) попереково-крижовий радикуліт з вираженим больовим, м`язово-тонічним корінцевим синдромам, стадія загострення. Супутній: хронічний бронхіт 2 стадія, дифузний пневмосклероз, ЛН 1-2 ст., Пневмоконіоз (під питанням, не підтверджений) /а.с. 29-30/.

Відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 319 від 24.02.2024 ОСОБА_1 відмічає скарги на кашель з в`язким мокротинням, задишку, підсилюється при фізичному навантаженні, загальну слабкість, вважає себе хворим декілька років, періодично лікується амбулаторно і в стаціонарі. Діагноз: хронічний бронхіт 2 стадія, фаза загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН 1-2 ст., Пневмоконіоз (під питанням, не підтверджений), Супутній: хронічний попереково крижовий радикуліт з вираженим больовим, м`язово тонічним корінцевим с-м, вираженим порушенням статико динамічної функції хребта /а.с. 31-32/.

Відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 436 від 15.08.2025 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 06.08.2025 по 15.08.2025, відмічає скарги на кашель з тяжко відокремлю вальним мокротинням, особливо в ранковий час, біль в грудній клітці під час кашлю, підвищену пітливість та втомлюваність, задишку при незначному фізичному навантаженні, відчуття нестачі повітря, виражений біль в поперековому відділі хребта з іррадіацією в ноги, слабкість та судоми в ногах, різке обмеження обсягу рухів в попереку, виражену слабкість. Діагноз: хронічний бронхіт ІІ стадія, фаза загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН 1-2 ст. Супутній: хронічна вертеброгенна попереково-крижова радикулопатія, стадія загострення, з вираженим больовим, м`язово-тонічним, лівобічним корінцевим синдромами, вираженим порушенням статико динамічної функції хребта /а.с. 33-34/.

Відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1088 від 25.09.2025 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 18.09.2025 по 29.09.2025, відмічає скарги на біль в поперековому відділі хребта з іррадіацією в ноги, кашель, іноді біль в грудній клітці, підвищену пітливість, підвищення артеріального тиску, головні болі, біль в області серця. Діагноз: пневмоконіоз (r/r, 2/2), ускладнений хронічним бронхітом ІІ стадія, фаза затихаючого загострення, ЛН 1-2 ст. Хронічна радикулопатія L5 ліворуч на стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, больовими та м`язово-тоніним синдромами – захворювання професійні, встановлені вперше.

Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 1391/26/4/В від 05 січня 2026року (№ рішення 1391/26/4/Р) ОСОБА_1 згідно огляду до наданих медичних документів прийнято рішення про встановлення третьої групи інвалідності та встановлено 60 % ступеню втрати професійної працездатності терміном на 1 рік, рішення щодо визначення потреби в постійному сторонньому догляді не застосовується, дата, з якої встановлена інвалідність з 17 листопада 2025року. Основний діагноз – пневмоконіоз вугільника, супутні діагнози: радикулопатія, попереково-крижовий відділ; ускладнення основного діагнозу: хронічна респіраторна недостатність, тип І, не уточнений хронічний бронхіт. Причина інвалідності – професійне захворювання. Причина втрати професійної працездатності – професійне захворювання, 60 % встановлено з 26 вересня 2024року /а.с. 23-26/.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Суду першої інстанції виснував що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, вважав доведеним спричинення позивачу моральної шкоди та визначив розмір відшкодування враховуючи істотність вимушених змін у житті яких зазнав позивач через втрату здоров`я.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково так як судом першої інстанції при ухваленні рішення не повністю додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018року у справі № 210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок отримання професійного захворювання позивач втратив 60% професійної працездатності, що свідчить про неможливість покращення стану його здоров`я у майбутньому, а також з того, що професійне захворювання призвело до кардинальних негативних змін його життя, порушило його психологічний стан та нормальні життєві зв`язки.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, прийнявши до уваги факт отримання ОСОБА_1 третьої групи інвалідності та втрати ним 60% працездатності, врахувавши характер немайнових втрат позивача, глибину його фізичних та душевних страждань, погіршення його здібностей та позбавлення його певних можливостей їх реалізації, керуючись засадами розумності і справедливості, суд першої інстанції визначив розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, на рівні 210000,00грн.

Висновок суду першої інстанції по суті спору є правильним, проте суд апеляційної інстанції не погоджується з визначеним судом розміром відшкодування моральної шкоди.

Так, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, суд не в повній мірі врахував роз`яснень, наведених у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018року у справі № 210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що він в повному обсязі виконував обов`язки щодо забезпечення належних умов праці, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки саме негативні показники важких умов праці та мікроклімату спричинили захворювання позивача та втрату ним професійної працездатності.

Доказів на спростування наявності шкідливих факторів виробничого середовища та шкідливого впливу на здоров`я позивача відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надані.

Відсутність прямого причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007року).

Однак, апеляційний суд не погоджується з розміром моральної шкоди в сумі 210000,00грн, присудженої судом першої інстанції, враховуючи ступінь втрати позивачем професійної працездатності – 60 % та третю групу інвалідності, які встановлені йому рішенням експертної команди, та встановлені судом обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу.

У зв`язку з вищевикладеним, частково слушними є доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи глибину і тривалість моральних страждань позивача, характер отриманого ним професійного захворювання, тривалість роботи на підприємстві відповідача за професією, в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати професійної працездатності в розмірі 60 %, третю групу інвалідності, самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни в його житті є незворотними, що завдає позивачу душевного болю та страждань, вважає що визначений судом першої інстанції розмір компенсації моральної шкоди слід змінити та зменшити його з 210 000,00грн до 120 000,00грн, який буде відповідати вимогам розумності та справедливості.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.

Тож, суд першої інстанції на вищевказані обставини уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про необхідність стягнення моральної шкоди у розмірі 210000,00грн.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції не повністю виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав неповну оцінку, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про необхідність часткового задоволення позову про стягнення моральної шкоди у розмірі 210000,00грн.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, суд першої інстанції не повністю виконав вимоги закону про законність рішення суду та саме невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України задовольнити частково апеляційну скаргу відповідача, а рішення суду першої інстанції в частині розміру моральної шкоди змінити, зменшивши суму відшкодування з 210 000,00грн до 120 000,00грн

В решті, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з цим, суд апеляційної інстанції змінює рішення суду в частині розміру стягнутого судового збору, зменшивши суму судового збору, стягнутого з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави з 1680,00грн до 1331,20грн, тобто до мінімального розміру, встановленого частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» для позовних вимог майнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у 2026році, оскільки законодавцем імперативно визначено мінімальну та максимальну ставку судового збору та ставка судового збору не може бути меншою за мінімальний платіж.

У решті рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське».

Рішення Заводського районного суду м. Кам`янського від 30 липня 2026року — змінити в частині розміру належної до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, зменшивши суму відшкодування з 210 000,00грн до 120 000,00грн та зменшивши суму судового збору, стягнутого з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави з 1 680,00грн до 1 331,20грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 жовтня 2026року.

Судді: