Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 14 жовтня 2026 р.
Справа: №175/15586/25
Суддя: Свіягіна І. М.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 33/803/2607/26 Справа № 175/15586/25 Суддя у 1-й інстанції - Шаповалова І. С. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М.,
при секретарі судового засідання Нікітюк В.М.,
за участю захисника адвоката Чеботарьової Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника адвоката Чеботарьової Ю.В., яка діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2026 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік, стягнуто судовий збір,
в с т а н о в и л а :
постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 23 серпня 2025 року о 23 годині 42 хвилини він керував транспортним засобом ВАЗ-21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на вул. Аероклубній, 120, у м. Краматорську за наявності ознак алкогольного сп`яніння, а саме запаху алкоголю з порожнини рота та вираженого тремтіння пальців рук.
Від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Його дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, захисник адвокат Чеботарьова Ю.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На обґрунтування апеляційної скарги захисник посилається на неповне з`ясування обставин справи, порушення права на захист, нерозгляд поданих клопотань та недоліки відеофіксації події.
Зокрема, захисник зазначає, що 6 листопада 2025 року подала до суду першої інстанції клопотання про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції. За її твердженням, 20 серпня 2026 року вона не змогла взяти участь у судовому засіданні дистанційно. Крім того, вона вказує на нерозгляд клопотань про виклик поліцейського та залучення прокурора до участі у справі, а також на подання заяви про відвід судді.
На думку захисника, відеозапис події здійснювався з перервами, зокрема приблизно на 11 хвилин, упродовж яких відбувалося спілкування ОСОБА_1 з іншим працівником поліції. Зі слів захисника, поліцейський переконав її підзахисного відмовитися від проходження огляду, не роз`яснивши належним чином правових наслідків такої відмови.
ОСОБА_1 у судове засідання апеляційної інстанції не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на наведене апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 за участю його захисника адвоката Чеботарьової Ю.В. на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Заслухавши захисника адвоката Чеботарьову Ю.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та оцінивши докази в їх сукупності, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 245, 251, 252 та 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її відповідно до закону, а також установлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, під час розгляду цієї справи необхідно встановити факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , наявність передбачених законом підстав для проведення огляду, дотримання встановленого порядку його пропонування та проведення, а також факт відмови водія від проходження огляду.
Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та його вини на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії АБА № 094623 від 23 серпня 2025 року, складеного уповноваженою особою; відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції, на яких зафіксовано обставини події та відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння; рапорту поліцейського від 23 серпня 2025 року, а також інших матеріалів справи.
Зазначені докази досліджено судом апеляційної інстанції та оцінено в їх сукупності. Вирішуючи питання про їх належність, допустимість і достовірність, апеляційний суд виходить із того, що вони підлягають оцінці з урахуванням усіх обставин справи та доводів сторони захисту.
Як убачається з матеріалів справи, транспортним засобом керував саме ОСОБА_1 . Під час спілкування з ним працівники поліції зазначили про виявлення ознак алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «Drager». За матеріалами справи ОСОБА_1 спочатку погодився пройти такий огляд, однак згодом змінив свою позицію та відмовився від його проходження. Після цього йому запропонували пройти огляд у закладі охорони здоров`я, від чого він також відмовився.
Працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про складення протоколу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП у зв`язку з відмовою від проходження огляду. Після оформлення матеріалів справи ОСОБА_1 ознайомили зі змістом протоколу, що підтверджується його підписом.
Вказані докази досліджені судом апеляційної інстанції, є належними і допустимими, якими беззаперечно підтверджено наявність обов`язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, зокрема факт керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, що не заперечується стороною захисту, та відмова від проходження відповідного огляду.
Так, дослідженими матеріалами встановлено факт зупинки транспортного засобу та керування ним саме ОСОБА_1 , який перебував за кермом. Під час спілкування поліцейськими виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, про що наголошено водієві ОСОБА_1 , та запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер, на що ОСОБА_1 спочатку погодився, але згодом зазначив, що відмовляється проходити огляд на стан сп`яніння. У зв`язку із чим поліцейським відповідно до вимог порядку проведення огляду запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров`я, на що ОСОБА_1 твердо та безсумнівно відмовився. Поліцейським роз`яснено, що за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння буде складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП. Після складання матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ознайомили зі змістом протоколу, останній проставив особисті підписи без будь-яких зауважень.
Отже, подальше непогодження ОСОБА_1 із протоколом та посилання на порушення порядку проведення огляду сприймається судом апеляційної інстанції як спосіб захисту.
Дослідивши відеозапис поліцейських, не встановлено ознак тиску або спонукання ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду. Працівниками поліції висунуто вимогу проходити огляд, на що ОСОБА_1 погодився, але, маючи беззаперечне право на свій захист, гарантоване Конституцією України, в подальшому змінив своє волевиявлення та без вагань, впевнено відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у закладі охорони здоров`я.
В даному випадку діє презумпція правомірності дій поліцейського, якщо протилежне не доведено належними доказами. Разом з цим матеріали справи не містять даних про оскарження дій працівників патрульної поліції, здійснення тиску на ОСОБА_1 та/або проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння самостійно тощо. Хронологія подій, яка висвітлена на відеозаписі поліцейських, узгоджується з письмовими доказами у справі, не містить суперечностей або непослідовності подій.
На переконання апеляційного суду, в даному випадку спонукання або тиск на ОСОБА_1 задля відмови останнього проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння не підтверджений, а така позиція сторони захисту направлена на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності та, як наслідок, адміністративного стягнення.
Також апеляційний суд зауважує, що, перевіряючи доводи апеляційної скарги, враховує принцип змагальності сторін, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Рівність прав передбачає, що учасники процесу мають однакові можливості щодо подання доказів, заявлення клопотань, висловлення своєї позиції та спростування аргументів опонента.
Разом з цим ОСОБА_1 не надав жодних доказів щодо наявності провокації, не оскаржив дії поліцейських. Жодних даних на спростування обставин, наведених у протоколі, матеріали справи не містять та не надані на підтвердження доводів апеляційної скарги. Посилання захисника на невирішення судом першої інстанції ряду клопотань реалізовані в суді апеляційної інстанції.
Апеляційний суд вважає відеозапис поліцейських належним та допустимим доказом, який беззаперечно підтверджує події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. На відеозаписі логічно та послідовно зафіксований весь перебіг подій, який стосується саме адміністративного правопорушення, підстав для сумніву щодо достовірності у апеляційного суду не виникає. Відсутність деякого проміжку часу не вказує на порушення вимог Закону щодо фіксації правопорушення, оскільки зафіксовані обставини містять всі елементи, притаманні порушенню вимог п. 2.5 ПДР та відповідно складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що встановлення ознак сп`яніння є суб`єктивним судженням поліцейського та не потребує проведення окремого огляду. Поліцейський за своїм внутрішнім переконанням під час спілкуванням із водієм може вбачати ознаки сп`яніння, що є безумовною підставою для вимоги в проходженні відповідного огляду. Виявлення та оголошення ознак сп`яніння не є твердженням про стан сп`яніння водія, а вказує на необхідність в проходженні огляду на спростування або доведення перебування в стані сп`яніння.
Заперечення наявності ознак сп`яніння не є підставою для визнання огляду таким, що не відповідає встановленому порядку. Норми діючого КУпАП та відповідної Інструкції не встановлюють окремих критеріїв та вимог щодо виявлення ознак сп`яніння, а тому їх спростування можливе лише шляхом проходження водієм огляду. Крім того, під час спілкування із поліцейськими ОСОБА_1 жодних заперечень або зауважень з цього приводу не висловив, а тому таку позицію апеляційний суд вважає способом захисту.
Твердження захисника, що інспектор поліції спочатку поставив запитання щодо вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв, а потім наголосив на виявлених ознаках, не вказує на порушення порядку проведення огляду, оскільки саме під час спілкування із водієм інспектор поліції виявляє порушення, зокрема ознаки сп`яніння. Норми діючого КУпАП та відповідної Інструкції не передбачають певної хронології встановлення ознак сп`яніння.
Передбачена послідовність після виявлення ознак сп`яніння, що працівниками поліції в даному випадку дотримано.
Отже, дослідивши матеріали справи з урахуванням доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає їх належними та допустимими доказами, якими беззаперечно підтверджено наявність обов`язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування ним транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмову від проходження такого огляду.
Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення не містить порушень, які б давали суду підстави для визнання доказів недопустимими або неналежними.
Апеляційний суд також враховує те, що у своєму рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom, заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі».
У процесі доказування вини доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для її виправдання.
Отже, на підставі сукупності доказів поза розумним сумнівом встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження такого огляду, що є обов`язковими складовими інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Доводи сторони захисту не вказують на порушення вимог закону, що, у свою чергу, потягло б визнання доказів недопустимими або вказувало б на відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного апеляційним судом не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.
Посилання захисника адвоката Чеботарьової Ю.В. щодо проведення судового розгляду судом першої інстанції за її відсутності, за наявності клопотання про участь у режимі відеоконференції, не є таким суттєвим порушенням, яке тягне за собою скасування судового рішення, оскільки право на захист особи, стосовно якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , реалізоване захисником адвокатом Чеботарьовою Ю.В. у суді апеляційної інстанції.
Судом першої інстанції досліджено клопотання захисника про закриття провадження, доводам клопотання надано належну оцінку та аналіз, і місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження стосовно ОСОБА_1 .
При цьому заява про відвід судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надіслана захисником після розгляду справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, будь-яких інших доводів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення апеляційному суду не надано.
Отже, переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, що могли вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого у справі судового рішення, були б безумовною підставою для його скасування та спростовували висновки суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника адвоката Чеботарьової Ю.В., апеляційний суд доходить висновку, що постанова суду першої інстанції винесена з дотриманням вимог ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
апеляційну скаргу захисника адвоката Чеботарьової Ю.В., яка діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА
Оригінал: reyestr.court.gov.ua