Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №210/2621/26 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №210/2621/26

Суддя: Бондар Я. М.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10763/26 Справа № 210/2621/26 Суддя у 1-й інстанції - Чайкіна О.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді БондарЯ.М.,

суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.,

сторони:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 07 серпня 2026 року, ухваленого суддею Чайкіною О.В. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, (дата складення повного судового рішення -13.08.2026),

ВСТАНОВИВ

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 вересня 2025р. між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір Позики №7294157.

23.01.2026 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №23012026/3.

Відповідно до Реєстру боржників №1 від 23 січня 2026р. до Договору факторингу №23012026/3 від 23.01.2026, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 13 200,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 11,60 грн. – сума заборгованості за відсотками; 0,00 грн. – сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування; 8 000,00 грн. – сума заборгованості за пенею; 1 188,40 грн. – сума заборгованості за комісією.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за Договором позики № 7294157 в розмірі 13 200,00 грн. В зв`язку з цим, посилаючись на норми ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у вищенаведеному розмірі та понесені ним судові витрати у справі.

Рішенням Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 07 серпня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило скасувати дане рішення та ухвалити нове рішення про повне задоволення позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача понесені судові витрати.

На обґрунтування апеляційної скарги позивачем зазначено, що суд першої інстанції поверхнево дослідив обставини справи, не надав належної оцінки доказам і неправильно застосував норми права. Позивач посилався на презумпцію правомірності договору, оскільки договір позики №7294157 від 15.09.2025 р. укладений належним чином, не визнаний недійсним, отже діє презумпція його правомірності (ст. 204 ЦК України). Факт надання кредитних коштів підтверджено, тому що позивач надав платіжну довідку, яка підтверджує перерахування 4000 грн на картку відповідача, реквізити якої він сам вказав при укладенні договору. Суд першої інстанції цей доказ відхилив без належної оцінки. Крім того суд не врахував розрахунок заборгованості, договір факторингу та інші документи, які підтверджують існування боргових зобов`язань. За стандартом «вірогідність доказів» саме відповідач мав довести факт ненадання йому коштів, але жодних належних доказів він не подав. Апелянт послався на принцип jura novit curia («суд знає закони»), а також на рішення ЄСПЛ щодо права на справедливий суд і належне дослідження доказів.

Відзив на апеляційну скаргу не надано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справі, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15 вересня 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір Позики №7294157.

ОСОБА_1 , як позичальник, ознайомився на сайті https://monto.com.ua/informaciya з повною інформацією щодо позикодавця та його послуг, з офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», в якій визначені умови застосування процентної ставки зі знижкою. До моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику, їх зміст, суть об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, йому зрозумілі.

За умовами договору позики №7294157 позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, для придбання товарів та/або робіт та/або послуг, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату від суми позики.

Відповідно до договору сума кредиту: 4000 грн., строк позики 30 днів; процентна ставка 0,01 фіксована; комісія 29,71 від суми позики, що складає 1188,40 грн.; дата надання кредиту 15.09.2025 року; дата повернення позики 14.10.2025 року.

Проценти за цим договором нараховуються щоденно, починаючи з наступного дня за датою надання позики, на залишок позики, виходячи із строку фактичного користування позикою, до повного погашення заборгованості за договором, включаючи день такого погашення. Комісія нараховується в дату надання позики.

Пунктом 18 договору визначено, що у разі невиконання Позичальником умов цього Договору (неповернення у встановлені умовами Договору строки суми Позики), у випадку коли Сума Позики, зазначена в п. 2 Договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування коштами Позики понад встановлений Договором строк Позикодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2 Договору за кожен день такого понадстрокового користування, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.

Договір Позики №7294157, додаток №1 до договору позики підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором F8M88g.

ОСОБА_1 при оформленні кредитного договору №7294157 від 15 вересня 2025 року вказав реквізити банківської карти № НОМЕР_1 , на яку здійснено переказ коштів на суму 4000.00 грн. на карту № НОМЕР_1 . Доказом перерахування кредитних коштів є довідка про сплату №КД-000039707 від 20 лютого 2026 року від ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА».

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 нараховано з 16.09.2025 року по 14.10.2025 року включно, відсотки у розмірі 11,60 грн., з розрахунку 4000 грн. х 0,01% х 29 днів.

Також вбачається, що з 15.10.2025 року по 23.11.2025 року нараховано 8000 грн. пені, з розрахунку 200 грн. х 40 днів.

А також 1188,40 грн. комісії 15 вересня 2025 року.

23.01.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу №23012026/3, за умовами якого фактор (ТОВ «ФК «ЄАПБ») зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ТОВ «СІРОКО ФІНАНС») за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредит (комісію, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, які формуються згідно Додатку №1 є невід`ємною частиною Договору.

Згідно п.1.2 Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників – підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх печатками. Зобов`язання, що виникають з цього договору, припиняються їх належним виконанням. Договір вважається укладеним, якщо він підписаний від імені сторін їх уповноваженими представниками, а підписи скріплені печатками сторін (п.9.2 договору).

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, укладеними між боржниками та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» до договору факторингу №23012026/3 від 23.01.2026 року до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників №1 від 23 січня 2026 року за Договором факторингу №23012026/3 від 23.01.2026 року.

Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» зі сторони Позивача до позовної заяви додається Платіжна інструкція №12 від 29 січня 2026 року, призначення платежу: оплата згідно договору факторингу №23012026/3 від 23.01.2026 року.

Відповідно до Реєстру боржників №1 від 23 січня 2026р. до Договору факторингу №23012026/3 від 23.01.2026 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача ОСОБА_1 в сумі 13 200,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів перерахування кредитних коштів на банківську картку позичальника відповідача по справі.

З таким висновком суду погодитися не можна, адже навіть відповідач не заперечував цей факт, його заперечення проти позову стосувались розрахунку боргу, довідки про розмір простроченої заборгованості, застосування штрафних санкцій, доказів щодо факту відступлення прав вимогу позивачу тощо.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20.

Відповідно до ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли договірні відносини з приводу отримання відповідачем кредиту у ТОВ «Сіроко фінанс», яке відступило своє право вимоги позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

23 січня 2018 2018 року між ТОВ "Сіроко фінанс" та ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 23012026/3, відповідно до умов якого ТА РЕЄСТРОМ БОРЖНИКІВ право вимоги за договором позики №7294157 від 15.09.2025 року перейшло до позивача по справі.

Перелічені вище документи містять підписи сторін та підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта, ТОВ "Сіроко фінанс", до фактора, ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів».

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

ОСОБА_1 при оформленні договору позики № 7294157 від 15 вересня 2025 року вказав реквізити банківської карти НОМЕР_1 , на яку було здійснено переказ коштів Доказом перерахування кредитних коштів є – Платіжна довідка № КД-000039707 від 20 лютого 2026 року від ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» (копія платіжної довідки є додатком до договору позики, який наданий разом із поданим позовом) на суму 4000,00 грн, яка підтверджує зачислення кредитних коштів на карту НОМЕР_1 .

Надана позивачем довідка містить відомості про дату, номер, суму переказу, ім`я та по батькові отримувача коштів та реквізити транзакції (Дата 15.09.2025 року; 2) Номер платежу fceaab9b-c41e-454c-8c81-bfbedc3336d4; 3) Сума 4000.00 грн.; 4) Отримувач ОСОБА_1 - ЕПЗ номер НОМЕР_1 ).

У даній справі факт перерахування кредитних коштів не спростований саме відповідачем по справі, яким мав би надати виписку по власному банківському рахунку, яка б свідчила про відсутність перерахування 15.09.2025 року кредиту в сумі 4000,00 грн., чого відповідачем зроблено не було.

Враховуючи, що відповідач не оспорив зазначені вище договори, не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується.

Також вище вказаний договір факторингу є чинним, його дійсність ніким не оспорено, а тому він підлягає до виконання.

Відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні, за винятком зобов`язань, нерозривно пов`язаних з особою кредитора (ст. 515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором.

Таким чином, відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

В даному випадку суду першої інстанції було надано копію Договору факторингу, витяг з реєстру боржників до договорів факторингу, що в свою чергу підтверджує та дозволяє дійти висновку, що позивач одержав від першого кредитора право вимоги по заборгованості відповідача.

Частиною першою статті 517 ЦК України передбачено, що перший кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

При цьому закон не містить конкретного переліку таких доказів.

Ні положення статті 512 ЦК України, ні положення статті 517 цього Кодексу не пов`язують факт виникнення у нового кредитора правових вимог у зобов`язанні з передачі документів, які засвідчують правові вимоги, що передаються, і так само не передбачають зобов`язань первісного кредитора передавати новому кредиторові оригінали таких документів.

Верховним Судом в постанові від 28.10.2020 року у справі № 910/10963/19 наголошено, що доказом переходу прав за зобов`язанням до нового кредитора є відповідний правочин щодо відступлення прав вимоги у зобов`язанні [...], а не документи, що засвідчують права, які передаються.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що долучені до позову договір факторингу та реєстр боржників є належними, допустимими та достатніми доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах, а тому висновки суду першої інстанції в цій частині є помилковими.

Апеляційний суд звертає також увагу, що згідно зі статтею 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, на момент його виконання.

Жодних заперечень щодо зобов`язання зі сплати боргу ТОВ "Сіроко фінанс", чи принаймні вживав заходів для такої сплати відповідач не навів, відповідно решта правовідносин, які виникли з договору факторингу, зокрема й його оплата, стосуються лише його сторін і не впливають на обсяг прав і обов`язків відповідача.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, то кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (ст. 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.

Таким чином з урахуванням наявних у справі письмових доказів та пояснень позивача, викладених у позовній заяві, підстав для висновку про недоведеність факту отримання відповідачем кредитних коштів немає.

Натомість, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81ЦПК України саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами.

Проте, відповідач у відзиві на позовну заяву (письмових запереченнях) не подав жодних доказів, які б спростовували розмір заборгованості або свідчили про її погашення.

Укладаючи договір №7294157 про надання позики від 15.09.2025 року сторони погодили наступні умови.

За цим Договором Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі «Строк Позики»), для придбання товарів та/або робіт та/або послуг (на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Комісію та Проценти) від Суми Позики.

Сума кредиту (загальний розмір) становить 4000,00 грн. Кредит надається строком на 30 днів. Тип процентної ставки фіксована 1,0 % в день. Комісія 29,71% від суми кредиту – 1188,40 грн.

Розмір процентної ставки не перевищує встановлений Законом України «Про споживче кредитування».

Розрахунок заборгованості за кредитним договором, укладеним між першим кредитором і ОСОБА_1 , довідка про перерахування кредитних коштів на банківську картку позичальника, реквізити якої зазначено договорі ним самим, надані суду позивачем, є належними та допустимими доказами, стосовно надання кредитних коштів клієнту, отримання і використання таких коштів клієнтом, а також нарахування процентів.

Враховуючи умови договору розмір процентів за даним договором повинен складати 1200,00 грн. (4000,00*30*1%).

Проте позивачем заявлено до стягнення суму процентів – 11,60 грн. Тому виходячи із принципу диспозитивності, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення більшої суми, ніж просить позивач.

Разом з тим не можна погодитися із вимогами про стягнення нарахованої позивачем пені в розмірі 8000,00 грн. Оскільки за п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Відповідно до розрахунку позивача, заборгованість відповідача за Кредитним договором №426097578 від 23.03.2024 року, яку він просив стягнути, становить 63880,39 грн., що складається з: 12818,06 грн. – заборгованість за кредитом, 44662,42 грн. – заборгованість за нарахованими процентами, 6399,91 грн. – неустойка.

Отже апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення суду – скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог, про стягнення тіла кредиту процентів та комісії. Крім того, з відповідача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог та апеляційної скраги, а саме по сплаті судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій в сумі 3474,43 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.

Рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 07 серпня 2026 року скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №7294157 від 15.09.2025 року у розмірі 5200,00 гривень, з яких 4000,00 гривень заборгованість за тілом кредиту, 11,60 гривень – заборгованість за процентами, 1188,40 заборгованість за комісією.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 3 474,43 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 01 липня 2026 року.

Головуючий

Судді

Оригінал: reyestr.court.gov.ua