Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №210/3247/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10876/26 Справа № 210/3247/26 Суддя у 1-й інстанції - Нестеренко О.М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів – Акуленка В.В., Остапенко В.О.

сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс»,

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в порядку ч.13 ст. 7, ч.2 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Брюховецького Миколи Миколайовича на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2026 року, яке ухвалено суддею Нестеренком О.М. в м. Кривому розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 07 серпня 2026 року, -

ВСТАНОВИВ

В травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Венера Фінанс" (далі - ТОВ «ФК «Венера фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

20 квітня 2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (перший кредитор) та ОСОБА_1 (відповідач) укладено кредитний договір №281211, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 6 000,00 грн строком на 90 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,72 % в день (262,8 % річних) та комісії за надання, обслуговування і повернення кредиту у розмірі 25% від суми кредиту.

Кредитний договір укладено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора KL2681, що підтверджує факт його укладення у письмовій формі.

Перший кредитор свої зобов`язання за Договором виконав, перерахувавши 20.04.2025 року на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 кредитні кошти в сумі 6 000,00 грн, що підтверджується Інформаційною довідкою ТОВ «ПрофітГід».

19.12.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ФК «Венера фінанс» (позивач) укладено Договір факторингу №19122025/1, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб-боржників, в тому числі за кредитним договором №281211 від 20.04.2025, що підтверджується Витягом з реєстру боржників.

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 20.02.2026 утворилась заборгованість у розмірі 11 388,00 грн, з яких: 6 000,00 грн – заборгованість за основною сумою боргу; 3 888,00 грн – заборгованість за процентами; 1 500,00 грн – заборгованість по комісії.

Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2026 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №281211 від 20.04.2025 у розмірі 9 888,00 грн (дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) гривень 00 копійок, з яких:

6 000,00 грн – заборгованість за основною сумою боргу;

3 888,00 грн – заборгованість за процентами.

У задоволенні позовних вимог про стягнення комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1 500,00 грн – відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» судовий збір у розмірі 2 311 (дві тисячі триста одинадцять) гривень 59 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

В апеляційній скарзі представник відповідача адвокат Брюховецький М.М. просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення в частині процентів, яким у стягненні процентів відмовити та відповідно змінити розмір судових витрат.

На обґрунтування апеляційної скарги представник зазначив, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, не отримав копію позовної заяви та доданих документів. Не мав можливості ознайомитися з матеріалами справи та надати заперечення. На момент розгляду перебував на військовій службі, що підтверджується довідкою та військовим квитком. Суд першої інстанції не врахував положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які передбачають звільнення від нарахування пені та процентів за кредитом під час проходження військової служби. Відповідач визнає основний борг (6000 грн), але заперечує проти стягнення процентів (3888 грн).

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивач просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Зазначив, що відповідач посилається на Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Але для застосування пільг необхідно надати визначені документи (довідки за формами 5 або 6, витяг із наказу, довідку про призов тощо). Відповідач таких документів первісному кредитору не надав, тому підстав для звільнення від нарахування процентів немає. Позивач заявив витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 500 грн. Ці витрати підтверджені договорами, розрахунками та документами про оплату. Заперечення відповідача щодо недоведеності витрат є безпідставними.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 квітня 2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №281211, що підтверджується наявним в матеріалах справи Договором, підписаним електронним підписом позичальника (одноразовим ідентифікатором KL2681).

Відповідно до умов Договору:

п. 1.1 Договору – сума кредиту: 6 000,00 грн;

п. 1.2 Договору – строк кредиту: 90 днів з 20.04.2025;

п. 1.3 Договору – процентна ставка: 0,72 % в день (262,8 % річних);

п. 1.4 Договору – комісія за надання, обслуговування і повернення кредиту: 25% від суми кредиту (1 500,00 грн);

п. 1.5 Договору – кредит надається в безготівковій формі на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом.

Судом встановлено, що ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (первісний кредитор) свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу грошові кошти в розмірі 6 000,00 грн, що підтверджується:

Договором про надання фінансового кредиту №281211 від 20.04.2025;

Інформаційною довідкою ТОВ «ПрофітГід» від 20.04.2025, яка підтверджує перерахування коштів у сумі 6 000,00 грн на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 ;

Випискою з особового рахунку за Кредитним договором №281211.

Відповідач користувався кредитними коштами, однак у зв`язку з неналежним виконанням ним зобов`язань за договором, утворилась заборгованість.

19 грудня 2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» (позивач) укладено Договір факторингу №19122025/1, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №281211 від 20.04.2025, що підтверджується відповідним договором, Витягом з реєстру боржників та платіжними інструкціями про сплату Фактором коштів за відступлення права вимоги.

Відповідно до Виписки з особового рахунку та Витягу з реєстру боржників, станом на 20.02.2026 заборгованість відповідача становить 11 388,00 грн, яка складається з:

заборгованості за основною сумою боргу – 6 000,00 грн;

заборгованості за процентами – 3 888,00 грн;

заборгованості по комісії – 1 500,00 грн.

Доказів погашення заборгованості відповідач не надав.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо неповідомлення сторони відповідача про дату та час розгляду справи, невручення процесуальних документів, неможливість подати свої докази тощо, спростовуються даними системи «Електронний суд" (картки руху документу), до якої представника відповідача Брюховецького було залучено за його відповідною заявою від 16.07.2026 року, а рішення суду ухвалено 07.08.2026 року. Отже представник відповідача мав час ознайомитися з усіма матеріалами справи та подати усі процесуальні документи та докази, які мав бажання та намір подати до ухвалення судом рішення.

По суті позову дану рішення оскаржене представником відповідача в частині стягнення процентів та відповідного розподілу судових витрат, тому в іншій частині апеляційним судом не перевіряється.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20.

Відповідно до ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли договірні відносини з приводу отримання відповідачем кредиту у ТОВ «Клай Інвест», яке відступило своє право вимоги позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Щодо законності рішення суду в частині повного задоволення позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами, колегія суддів виходить з наступного.

В позові заявлено вимоги про стягнення процентів за період з 20 квітня 2025?року на строк кредиту 90 днів (по 19.07.2025) в сумі 3888,00 грн.

Проте, згідно до довідки №2082 від 28.09.2026 відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 17.06.2025 року (а.с.44).

Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

У постанові Верховного Суду від 14 травня 2021 року у справі № 502/1438/18 зазначено, що дія пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Тому колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги про наявність підстав для відмови в позові про стягнення процентів з часу перебування відповідача на військовій службі. Тобто кредитор мав право на проценти до 16.06.2025 року.

Отже сума процентів за кредитним договором №281211 за період з 20.04.2025 по 16.06.2025 має складати 2505,60 грн. (з розрахунку 6000,00 тіло кредиту*58 днів*0,72%).

Суд першої інстанції вищевказаного не врахував, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції – зміні із відповідним розподілом судових витрат.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дослідив надані стороною позивача докази, враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн, з розміром яких повністю погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки він відповідає співмірності та розумності.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з чим колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Вененра Фінанс» та зменшує цей розмірі з 2 311,59 грн. до 1988,81 грн. пропорційно задоволених позовних вимог. (74,7)

Крім того, з позивача ТОВ «ФК «Венера Фінанс» на користь відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 2 233,00 грн., тобто пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги. (64,4%)

Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Брюховецького Миколи Миколайовича задовольнити частково.

Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2026 року змінити в частині розміру стягнутих з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» процентів за користування кредитом №281211 від 20.04.2025 року, зменшивши його з 3888,00 грн. до 2505,60 грн.

Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2026 року змінити в частині розміру витрат по сплаті судового збору, стягнутих з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС», змінити, зменшивши цей розмір з 2 311,59 гривень до 1988,81 гривень.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені на оплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 2 233,00 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню до Верховного Суду не підлягає.

Повне судове рішення складено 21 жовтня 2026 року.

Головуючий

Судді