Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №213/2070/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10797/26 Справа № 213/2070/26 Суддя у 1-й інстанції - Хмельова С.М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.,

суддів – Акуленка В.В., Остапенко В.О.

сторони:

позивач – Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК",

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу представника позивача Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК" на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 серпня 2026 року, яке ухвалено суддею Хмельової С.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 19 серпня 2026 року, -

ВСТАНОВИВ

В травні 2026 року АТ «Акцент-банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 квітня 2025 року між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №A411CT155101381721, за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 6 000,00 грн строком на 24 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 75% річних. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. ОСОБА_1 порушила зобов`язання, не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками відповідно до умов договору. Станом на 11 травня 2026 року заборгованість становить 10 164,83 грн: 5 761,00 грн – заборгованість за кредитом; 3 727,54 грн – заборгованість за процентами; 676,29 грн – пеня.

Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 серпня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АКЦЕНТ-БАНК" заборгованість за кредитним договором A411CT155101381721 від 10 квітня 2025 року, яка станом на 11 травня 2026 року становить 5 442 (п`ять тисяч чотириста сорок дві) грн 83 коп., з яких: прострочене тіло кредиту – 1 715,29 грн, проценти – 3 727,54 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позов суд виходив із фактичного розміру простроченої заборгованості та строків виконання відповідачем кредитного зобов`язання. Суд встановив, що відповідно до умов кредитного договору та графіка платежів станом на час звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 442,83 грн: прострочене тіло кредиту – 1 715,29 грн, проценти – 3 727,54 грн., яку суд стягнув.

Водночас суд не погодився з вимогою про стягнення поточної заборгованості за тілом кредиту, оскільки ця сума є майбутніми платежами, строк виконання яких на момент звернення до суду ще не настав. Суд також відмовив у стягнені пені, посилаючись на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, АТ «Акцент-Банк» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати в частині відмовлених вимог та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача заборгованості у повному обсязі, вирішити питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням, у якому суд, відмовляючи у достроковому стягненні заборгованості, застосував положення частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», вказує, що до спірних правовідносин повинні застосовуватися умови укладеного між сторонами кредитного договору, зокрема пункт 6 Паспорту споживчого кредиту, які передбачають право банку на дострокове розірвання кредитного договору та здійснення дій, направлених на погашення залишку заборгованості, що виникла при користуванні клієнтом послугою, у разі наявності заборгованості у клієнта зі сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів. При цьому умовами кредитного договору не передбачено обов`язкове повідомлення про вимогу дострокового погашення кредиту, тому з такою вимогою банк звернувся до суду, відповідач у свою чергу знав про порушення умови кредитного договору, оскільки мав графік погашення кредиту.

Зазначає, що перехідні положення ЦК не є спеціальним законом, а слід застосовувати ЗУ «Про споживче кредитування», який є спеціальним та передбачає стягнення пені.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача адвокат Трофименко М.В., посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність апеляційної скарги позивача, просить рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 серпня 2026 року залишити без змін, апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Судом встановлено, що 10 квітня 2025 року ОСОБА_1 підписана заява про надання послуги «Швидка готівка» № A411CT155101381721, згідно з якою відповідачка просить надати їй в АТ «А-БАНК» кредит за послугою «Швидка готівка» на таких умовах: вид кредиту – послуга «Швидка готівка»; тип кредиту – кредит строковий; мета отримання кредиту – придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг; сума кредиту – 6 000,00 грн; строк кредиту – 24 місяці (з 10 квітня 2025 року по 10 квітня 2027 року включно).

Згідно з п. 6, 7 заяви процентна ставка (фіксована) – 75 % річних. Проценти за користування кредитом сплачуються у складі щомісячного платежу. Розрахунок процентів здійснюється на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, за формулою: сума заборгованості * річну відсоткову ставку/360 днів (умовно) на рік. Розмір щомісячного платежу – 493,43 грн.

Денна процентна ставка становить – 0,13% (п. 8 заяви).

Підписанням заяви відповідачка підтвердила і погодилася з тим, що до укладання цієї угоди ознайомилася з актуальними Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-БАНК» та інформацією, що розміщені за на веб-сайті, в повному об`ємі відповідно до ч.2 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»; ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, що розміщені на сайті банку, таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять договір. Отримала їх примірники, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

У таблиці обчислення загальної вартості кредиту наведено графік внесення щомісячних платежів, складові щомісячного платежу та їхній розмір, кількість днів у розрахункову періоді; міститься застереження про те, що розподіл частково внесених коштів на погашення кредиту проводиться 10 числа.

Заява, таблиця обчислення загальної вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту підписанні відповідачкою простим електронним підписом за ідентифікатором.

Таким чином, між ОСОБА_1 та АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "АКЦЕНТ-БАНК" укладено електронний кредитний договір.

Банк надав відповідачці кредитні кошти, що підтверджується меморіальним ордером №TR.45536115.46709.5203 від 10 квітня 2025 року.

Відповідачка свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість. Виписка по кредиту та розрахунок заборгованості розкривають інформацію про сплату відповідачкою грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитом, зокрема дати та суми здійснених платежів.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідачки за кредитним договором станом на 11 травня 2026 року становить 10 164,83 грн, з яких: загальний залишок заборгованості за кредитом – 5 761,00 грн (залишок заборгованості за тілом кредиту – 4 045,71 грн, залишок заборгованості за тілом кредиту (прострочений) – 1 715,29 грн); загальний залишок заборгованості за процентами – 3 727,54 грн (залишок заборгованості за процентами на поточну заборгованість – 261,74 грн, залишок заборгованості за процентами на прострочену заборгованість – 3 465,80 грн); пеня – 676,29 грн.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Кредитні правовідносини, які виникли між сторонами за вказаним кредитним договором мають споживчий характер і на них поширюються вимоги законодавства про споживче кредитування.

Відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла – щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла – 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Аналіз наведеної норми вказує на те, що за умови затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, законодавець надав право кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

У тому випадку, якщо умовами договору про споживчий кредит передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту, останній зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення і строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Також встановлено, що умовами кредитного договору не передбачено право кредитора на дострокове стягнення кредитних коштів, а Умови та правила надання банківських послуг АТ «А-Банк», не є складовою цього кредитного договору, оскільки відсутній підпис позичальника про ознайомлення з ними, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту, пунктом 6 якого передбачено право кредитора вчинити дії, спрямовані на погашення залишку заборгованості, апеляційний суд зазначає, що сам факт ознайомлення споживача з паспортом споживчого кредиту та його підписання не свідчить про укладення сторонами договору про споживчий кредит у належній формі, оскільки у паспорті споживчого кредиту не фіксується воля сторін договору щодо погодження його умов та змісту, у зв`язку з чим він не є складовою частиною кредитного договору. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20).

Оскільки умовами кредитного договору не передбачено право кредитора вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, колегія суддів вважає відсутніми правові підстави для дострокового стягнення споживчого кредиту за цим кредитним договором.

У зв`язку з викладеним зайвим є перевірка дотримання кредитором процедури дострокового стягнення кредитних коштів, передбачених абзацами 2, 3 частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки кредитодавець не набув право на дострокове повернення споживчого кредиту в повному обсязі, строк повернення якого не настав, то з позичальника на користь банку підлягає стягненню прострочена заборгованість, яка виникла на час звернення позивача до суду з цим позовом.

Враховуючи, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином, а позичальник, отримавши кредитні кошти, не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання щодо їх повернення, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстави для стягнення простроченої заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом станом на час звернення до суду з позовом. Такий висновок відповідає позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 61-5945св23).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача простроченої станом на день звернення банку до суду заборгованості за кредитним договором за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами в загальному розмірі 5442,83 грн. Розрахунок цієї заборгованості, визначений судом першої інстанції, доводами апеляційної скарги банку не спростовано.

Суд також дійшов правильного висновку, відмовляючи у стягненні пені, оскільки за п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина 1 статті 374 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 375 ЦПК України).

За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині – без змін.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для відшкодування заявнику апеляційної скарги судових витрат зі сплати судового збору за її подання відсутні.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-банк» залишити без задоволення, а рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 серпня 2026 року в оскаржуваній частині – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 21 жовтня 2026 року.

Головуючий

Суддя