Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №153/1634/26 — Ямпільський районний суд Вінницької області

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2026 р. Справа153/1634/26

Провадження2-др/153/6/26

Ямпільський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Швеця Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін заяву представника позивача – адвоката Вишньовської Юлії Станіславівни, про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вишньовська Юлія Станіславівна, до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Ямпільського районного суду Вінницької області знаходилася вказана вище цивільна справа. Відповідно до рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 01.10.2026 задоволено позовні вимоги позивача та: змінено спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 09 лютого 2022 року у справі №153/28/22; постановлено стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) – НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) – НОМЕР_2 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття; з дня набрання цим рішенням суду законної сили припинено стягнення з ОСОБА_2 аліментів у розмірі, визначеному рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 09 лютого 2022 року у справі №153/28/22; стягнуто із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) – НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

06.10.2026 до суду надійшла заява від представника позивача – адвоката Вишньовської Ю.С., про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Заява мотивована тим, що у зв`язку із розглядом даної справи позивач понесла витрати пов`язані з професійною правничою допомогою в сумі 10000 грн. До вказаної заяви представником подані докази на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ухвали судді Ямпільського районного суду Вінницької області від 07.10.2026 заяву прийнято до розгляду та призначено її розгляд проводити протягом десяти днів без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалу суду від 07.10.2026 доставлено до електронних кабінетів учасників справи 08.10.2026, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа.

Ознайомившись з матеріалами справи, змістом заяви та доданими до неї документами, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч.2 ст.270 ЦПК України).

За змістом ч.3 ст.270 ЦПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

При зверненні з позовом до суду представник позивача вказала, що попередньо визначений розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 10000 грн. та зазначила, що відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України після ухвалення рішення протягом п`яти днів подасть до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на правничу допомогу разом з підтвердженням розміру судових витрат.

При цьому, судом в рішенні від 01.10.2026 не було вирішено питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвокат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч.5 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, а також чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням значення справи для сторін.

Суд встановив, що відповідно до Договору №б/н про надання правової допомоги від 30.07.2026 ОСОБА_1 та адвокат Вишньовська Юлія Станіславівна домовились, що КЛІЄНТ доручає, а АДВОКАТ приймає на себе зобов`язання надавати правничу/правову допомогу та представляти інтереси КЛІЄНТА у судах усіх інстанцій у справі щодо зміни способу стягнення аліментів на дитину, а КЛІЄНТ зобв`язується сплатити гонорар (винагороду) за наду правничу/правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.

Згідно п.4.1 Договору за правничу/правову допомогу, що надається АДВОКАТОМ, КЛІЄНТ сплачує гонорар у гривнях у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн за підготовку та ведення справи у Ямпільському районному суді Вінницької області шляхом переказу на розрахунковий рахунок АДВОКАТА, визначений у Договорі. Протягом трьох днів з моменту підписання Договору КЛІЄНТ сплачує передплату за надані послуги в розмірі, що становить 50% від загальної вартості послуг. Інша частина гонорару підлягає сплаті протягом 3 днів з моменту ухвалення судом 1-ї інстанції рішення по справі.

Згідно з Актом приймання-передачі наданої правничої допомоги до Договору про надання правової допомоги від 30.07.2026, складеного 05.10.2026 сторони погодили, що адвокат надав, а клієнт прийняв правничу допомогу за Договором про надання правової допомоги від 30 липня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів в Ямпільському районному суді Вінницької області, що включала в себе: Первинна консультація Клієнта, з`ясування обставин справи, правовий аналіз наданих документів; Аналіз чинного законодавства та судової практики у аналогічних спорах щодо зміни способу стягнення аліментів; Складання та подання позовної заяви про зміну способу стягнення аліментів до суду. Загальна вартість наданої правничої допомоги за Договором становить 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок).

На виконання умов п. 4.1 Договору оплата здійснена Клієнтом у повному обсязі, а саме: 5 000,00 грн. — сплачено 15 серпня 2026 року (згідно з платіжною інструкцією АТ КБ «ПриватБанк» від 15.08.2026, код документа: 8424-4802-6484-9229); 5 000,00 грн — сплачено 05 жовтня 2026 року (згідно з платіжною інструкцією АТ КБ «ПриватБанк» від 05.10.2026, код документа: 8429-5648-6486-3578) (а.с.40).

З платіжної інструкцією АТ КБ «ПриватБанк» від 15.08.2026, код документа: 8424-4802-6484-9229) та платіжної інструкції АТ КБ «ПриватБанк» від 05.10.2026, код документа: 8429-5648-6486-3578 встановлено, що ОСОБА_1 перерахувала 15.08.2026 та 05.10.2026 кошти в сумі відповідно 5000,00 грн. та 5000,00 грн. на рахунок ОСОБА_4 (а.с.36, 39).

Таким чином, представником позивачки надано докази на підтвердження понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Водночас у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 звернула увагу на те, що зобов`язання, які склалися між адвокатом і клієнтом, не є обов`язковими для суду в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, які мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, зокрема з погляду їх необхідності.

Крім того, у постанові від 22.05.2024 у справі №754/8750/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, керуючись критеріями, визначеними ч.3 ст.141 ЦПК України, за клопотанням сторони або з власної ініціативи може відступити від загального правила їх розподілу та не покладати витрати на професійну правничу допомогу повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено судове рішення. При цьому суд повинен конкретно визначити, які саме витрати не підлягають відшкодуванню, навести відповідне обґрунтування та правові підстави для ухвалення такого рішення, враховуючи, що розмір відшкодування не повинен бути непропорційним до предмета спору.

Велика Палата Верховного Суду також наголосила, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, тобто їх дійсності та необхідності, а також розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

При вирішенні цього питання суд враховує, що справа про зміну способу стягнення аліментів не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин.

Так, переважна більшість тексту позову містить перелік норм чинного законодавства, використання яких є типовим для даного виду цивільно-правових спорів. Розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що не потребувало витрат часу адвоката на участь у судових засіданнях.

Суд також враховує, що зазначені в акті приймання-передачі наданої правничої допомоги від 05.10.2026 консультаційні та аналітичні послуги безпосередньо пов`язані з підготовкою позовної заяви, а інших процесуальних дій, які потребували б істотних додаткових затрат часу та професійних зусиль адвоката, наданими документами не підтверджено.

Оцінюючи характер та складність справи, фактичний обсяг наданої правничої допомоги, зміст підготовленої позовної заяви та особливості розгляду справи, суд вважає, що заявлений до відшкодування розмір витрат у сумі 10000 грн не є пропорційним предмету спору та обсягу виконаної адвокатом роботи.

Та обставина, що відповідач не подав заперечень щодо розміру заявлених витрат, не позбавляє суд можливості оцінити їх обґрунтованість та пропорційність під час вирішення питання про розподіл судових витрат відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що обґрунтованим, розумним та пропорційним розміром витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню із відповідача є 5 000 грн.

Отже, заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивачки слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Керуючись ст.ст. 133-141, 259, 268, 270 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву представника позивача – адвоката Вишньовської Ю.С., про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вишньовська Юлія Станіславівна, до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП – НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП – НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

У задоволенні іншої частини вимог щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручене у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому додаткового рішення суду.

Повний текст додаткового рішення складено 21 жовтня 2026 року.

Суддя Р.В. Швець