Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №717/1878/26 — Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа № 717/1878/26

Номер провадження2-а/717/70/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026 року селище Кельменці

Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Кудиби З. І.,

секретаря судового засідання Житарюк А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Бучинський О. С. звернувся до Кельменецького районного суду Чернівецької області із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, у якому просить:

-визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення № 3934 від 30 жовтня 2025 року, прийняту начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , якою позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн;

--закрити адміністративну справу за відсутністю у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

16 вересня 2026 року ухвалою суду провадження у справі було відкрито, призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження та витребувано від відповідача копії всіх матеріалів справи для належного ознайомлення з обставинами, що мають юридичне значення для прийняття рішення.

Крім того, судом витребувано від Хотинського ВДВС у Дністровському районі Чернівецької області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження щодо виконання оскарженої постанови. Станом на дату винесення судового рішення у справі вказані документи не надійшли на адресу суду.

25 вересня 2026 року до суду надійшов відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, а також на те, що її прийнято уповноваженою посадовою особою в межах наданих законом повноважень. До відзиву відповідачем долучено копії документів, які, на його думку, підтверджують правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази та оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач зазначає, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 від 30 жовтня 2025 року № 3934 його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Як зазначає позивач, про існування вказаної постанови його належним чином не повідомлено, а про її винесення він дізнався лише після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, у зв`язку з чим вважає причини пропуску строку звернення до суду поважними та просить його поновити.

Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки її винесено з порушенням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зокрема, позивач зазначає, що відповідно до змісту оскаржуваної постанови 22 жовтня 2025 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено факт порушення ним правил військового обліку. У постанові зазначено, що позивач після досягнення 25-річного віку у встановлений законом строк не з`явився до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних та отримання військово-облікового документа, у зв`язку з чим був автоматично взятий на військовий облік в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Водночас позивач звертає увагу на те, що у 2015 році, коли йому виповнилося 25 років, чинне на той час законодавство не встановлювало конкретного строку виконання обов`язку щодо взяття на військовий облік військовозобов`язаних, а частина третя статті 210 КУпАП на той час взагалі не існувала. Зазначена норма КУпАП набрала чинності 19 травня 2024 року.

На думку позивача, застосування до нього частини третьої статті 210 КУпАП за невиконання обов`язку, який, за змістом оскаржуваної постанови, виник у 2015 році, суперечить принципу незворотності дії закону в часі, оскільки закон, який встановлює або посилює відповідальність за адміністративне правопорушення, не має зворотної дії.

Крім того, позивач зазначає, що в оскаржуваній постанові не конкретизовано, коли саме у нього виник обов`язок стати на військовий облік як військовозобов`язаного, який строк був встановлений для виконання такого обов`язку та коли саме цей строк сплинув. Саме посилання на статтю 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та абзац перший частини першої додатка 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, без зазначення конкретних фактичних обставин, на думку позивача, не дає можливості встановити об`єктивну сторону адміністративного правопорушення.

Позивач також звертає увагу на те, що частина третя статті 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення діяння, передбаченого частиною першою цієї статті, в особливий період. Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП, на його думку, відповідач повинен був встановити конкретне порушення правил військового обліку, час та обставини його вчинення, а також наявність усіх елементів складу адміністративного правопорушення.

Крім того, позивач посилається на примітку до статті 210 КУпАП та зазначає, що положення цієї статті застосовуються за умови можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідних персональних даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами та базами даних. На думку позивача, відповідачем не доведено наявності передбачених законом умов для притягнення його до адміністративної відповідальності з урахуванням зазначеної примітки.

Позивач також зазначає, що відповідно до наявних у нього відомостей із застосунку «Резерв+» 05 серпня 2025 року його дані були успішно оновлені, а також йому було надано відстрочку. При цьому, за твердженням позивача, у наявному військово-обліковому документі відсутні відомості про порушення ним правил військового обліку.

Крім того, позивач вказує, що в оскаржуваній постанові не наведено конкретних доказів, які б підтверджували факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП, окрім посилання на протокол про адміністративне правопорушення № 992 від 22 жовтня 2025 року.

Позивач також звертає увагу суду на те, що на момент винесення оскаржуваної постанови він мав на утриманні чотирьох дітей та є особою, яка відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. На його думку, зазначені обставини також підлягали врахуванню відповідачем під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Окремо позивач зазначає, що в оскаржуваній постанові місцем встановлення порушення вказано приміщення «четвертого відділу» ІНФОРМАЦІЯ_2 , тоді як, за його твердженням, такого відділу у структурі ІНФОРМАЦІЯ_2 немає.

Позивач вважає, що зазначені обставини свідчать про неповне та необ`єктивне з`ясування відповідачем обставин справи, а також про відсутність належного обґрунтування висновку щодо вчинення ним адміністративного правопорушення.

На переконання позивача, відповідач не довів належними та допустимими доказами наявності в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП, а також правомірності оскаржуваної постанови.

З огляду на викладене позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 від 30 жовтня 2025 року № 3934 про накладення адміністративного стягнення за частиною третьою статті 210 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

У відзиві на адміністративний позов ІНФОРМАЦІЯ_3 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 від 30 жовтня 2025 року № 3934 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП є законною та обґрунтованою.

На обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на положення частини другої статті 19 Конституції України, Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а також Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.

Відповідач зазначає, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Посилаючись на підпункт 1 пункту 1 додатка 2 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, відповідач зазначає, що громадяни зобов`язані перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.

Як зазначає відповідач, під час складання щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 КУпАП було встановлено, що позивач не з`явився до відповідного відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 за задекларованим місцем проживання для взяття на військовий облік.

На підтвердження зазначених обставин відповідач посилається на військово-обліковий документ позивача, який, за його твердженням, був наданий для ознайомлення службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_2 та не містив відміток, які б свідчили про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку.

Крім того, відповідач зазначає, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач був ознайомлений із положеннями статті 268 КУпАП та повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, однак на розгляд справи не з`явився, про поважні причини неявки не повідомив та клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.

У зв`язку з неявкою позивача відповідачем під час розгляду справи про адміністративне правопорушення були з`ясовані обставини, передбачені статтею 280 КУпАП, на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Відповідач вважає, що ОСОБА_1 , будучи ознайомленим із положеннями статті 268 КУпАП, не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема не надав пояснень, не заявив клопотань та не подав доказів, які б, на думку відповідача, свідчили про наявність підстав для закриття справи про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене відповідач вважає, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ним було дотримано вимог чинного законодавства, а постанова від 30 жовтня 2025 року № 3934 прийнята на підставі встановлених обставин та наявних матеріалів справи.

У зв`язку з цим відповідач вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними та просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідно до частин першої та десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, а громадяни, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані виконувати обов`язки, встановлені законодавством про військовий обов`язок і військову службу.

Згідно з частиною першою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації військовозобов`язані зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені у повістці.

Відповідно до статей 72, 77 Кодексу адміністративного судочинства України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а в адміністративних справах щодо оскарження рішень суб`єкта владних повноважень саме на відповідача покладається обов`язок доведення правомірності прийнятого ним рішення.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статей 245, 251 та 280 КУпАП орган (посадова особа), уповноважений розглядати справу про адміністративне правопорушення, зобов`язаний своєчасно, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, а висновок про винуватість особи має ґрунтуватися на належних, допустимих і достатніх доказах.

Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 від 30 жовтня 2025 року № 3934 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало встановлення відповідачем факту невиконання ним правил військового обліку, а саме нез`явлення після досягнення 25-річного віку у встановлений законодавством строк для взяття на військовий облік військовозобов`язаних та отримання військово-облікового документа. У постанові зазначено, що відповідні відомості встановлено за результатами вивчення інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, та посиланням на статтю 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що громадяни України зобов`язані виконувати правила військового обліку, а також зазначає, що під час складання протоколу щодо ОСОБА_1 встановлено його нез`явлення до відповідного відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 для взяття на військовий облік. При цьому відповідач посилається на військово-обліковий документ позивача, який, за його твердженням, не містив відміток, що підтверджували б перебування позивача на військовому обліку.

Разом із тим для притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП необхідним є встановлення конкретного порушення правил військового обліку, часу та обставин його вчинення, відповідного обов`язку особи та факту його невиконання, а також інших елементів складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються, зокрема, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винність особи в його вчиненні.

Згідно зі статтею 280 КУпАП посадова особа під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому з оскаржуваної постанови не вбачається належної конкретизації обставин, які свідчили б про виникнення у позивача саме у зазначений відповідачем період обов`язку стати на військовий облік військовозобов`язаних, визначення строку виконання такого обов`язку та його порушення позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач пов`язує порушення позивачем правил військового обліку з тим, що після досягнення ним 25-річного віку він не став на військовий облік військовозобов`язаних. Водночас позивач зазначає, що 25 років йому виповнилося у 2015 році, коли чинне законодавство передбачало інший віковий поріг для переходу з військового обліку призовників на військовий облік військовозобов`язаних, а частина третя статті 210 КУпАП у чинній редакції на той час не існувала.

Відповідно до статті 8 КУпАП особа підлягає адміністративній відповідальності на підставі закону, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Аналогічний принцип закріплено у статті 58 Конституції України.

Таким чином, якщо відповідач вважає, що адміністративне правопорушення полягає у невиконанні позивачем обов`язку, який виник у зв`язку з досягненням ним 25-річного віку у 2015 році, він повинен був встановити, яка саме норма законодавства, чинна на той час, покладала на позивача відповідний обов`язок, зміст такого обов`язку, строк його виконання та правові наслідки його невиконання.

Самого посилання в оскаржуваній постанові на статтю 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та положення Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, недостатньо для підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки зазначені нормативні положення мають бути застосовані з урахуванням часу виникнення відповідного обов`язку та часу його невиконання.

Крім того, відповідачем не наведено достатнього обґрунтування того, що невиконання позивачем обов`язку щодо взяття на військовий облік, на яке посилається відповідач, продовжувалося до моменту набрання чинності частиною третьою статті 210 КУпАП або утворило склад адміністративного правопорушення саме на час винесення оскаржуваної постанови.

Посилання відповідача на відсутність у військово-обліковому документі позивача відповідних відміток саме по собі також не підтверджує часу виникнення відповідного обов`язку, строку його виконання та факту вчинення адміністративного правопорушення у період дії норми, за якою позивача притягнуто до відповідальності.

Водночас суд враховує, що позивач посилається на відомості із застосунку «Резерв+» від 05 серпня 2025 року про успішне оновлення даних та отримання відстрочки, а також на відсутність у його військово-обліковому документі відомостей про порушення правил військового обліку. Зазначені обставини самі по собі не вирішують питання про наявність складу адміністративного правопорушення, однак підлягали оцінці відповідачем під час встановлення всіх обставин справи.

Також суд бере до уваги доводи позивача про те, що на момент розгляду справи він мав на утриманні чотирьох дітей та належав до осіб, визначених пунктом 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Водночас сама по собі наявність права на відстрочку від призову не звільняє особу від виконання правил військового обліку, а тому ця обставина може мати значення лише у сукупності з іншими доказами та не є самостійною підставою для висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Отже, саме відповідач повинен довести належними та допустимими доказами наявність правових і фактичних підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, у тому числі конкретне порушення ним правил військового обліку, час його вчинення, зміст невиконаного обов`язку та наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП.

Однак таких обставин відповідачем належним чином не доведено, а оскаржувана постанова не містить достатньої конкретизації фактичних обставин правопорушення та правового обґрунтування притягнення позивача до адміністративної відповідальності саме за частиною третьою статті 210 КУпАП.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірності постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30 жовтня 2025 року № 3934, а тому вона підлягає скасуванню.

Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на встановлені судом обставини оскаржувану постанову слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 2, 9, 72–77, 90, 241–246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 8, 245, 247, 251, 268, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності — задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 3934 від 30 жовтня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано апеляційним судом, набирає законної сили після: повернення апеляційної скарги; відмови у відкритті або закриття апеляційного провадження; прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст судового рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи відсутній.

Суддя Кудиба З. І.