Вирок від 20 жовтня 2026 р. у справі №953/14522/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/14522/26

н/п 1-кп/953/1115/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2026 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові кримінальне провадження № 12026221130000905 від 10.07.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Велика Писарівка, Сумської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, курсанта 3 навчальної роти зведеного навчального батальйону «ГРАНІТ-2» військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , судимого:

09.01.2019 вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки;

30.10.2020 вироком Жовтневого районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки, звільнений 30.10.2024 по відбуттю покарання,

10.09.2026 вироком Київського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 190 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч.4 ст. 185 КК України,-

встановив:

Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призивом під час мобілізації на особливий період, перебуваючи на посаді курсанта 3 навчальної роти зведеного навчального батальйону «ГРАНІТ-2» військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без дозволу командування, за відсутності законних підстав та без поважних причин, в умовах воєнного стану, 07.08.2025 не повернувся вчасно з лікувального закладу до місця тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , поблизу АДРЕСА_3 та перебував за межами місця служби, проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби до 10.09.2026, тобто до моменту встановлення особи працівниками ХРУП №1 ГУНП в Харківській області, таким чином обвинувачується у не з`явленні військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Таким чином, ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 407 КК України не з`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

Крім того, 08.07.2026 в нічний час (встановити точний час не виявилось можливим) ОСОБА_4 , знаходячись в готелі «Central Apartments» в к. № 4 по вул. Мистецтв, 17 в м. Харкові, де орендував вищевказану кімнату, побачив телевізор ТМ LCD/LED Xiaomi TV A PRO 32 ” (L32M8-A2ME). У цей час у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, будучи раніше судимий за вчинення умисних злочинів проти власності, судимість за яких не знята та не погашена, на шлях виправлення та перевиховання не став, з корисливих мотивів, діючи умисно, повторно із прямим умислом, будучи достеменно обізнаним про введення військового стану починаючи з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, строк дії якого в подальшому продовжувався у зв`язку із військовою агресією Російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015», неодноразово продовженого на всій території України, з метою отримання доходу за рахунок чужого майна, в умовах воєнного стану, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав телевізор LCD/LED Xiaomi TV A PRO 32 ” (L32M8-A2ME), вартістю згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи - 7203,28 грн, що належать на праві приватної власності потерпілому ОСОБА_5 .

Після чого, ОСОБА_4 , покинув місце вчинення злочину з викраденим майном, обернувши його на свою користь та розпорядившись ним у подальшому на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 , матеріальну шкоду на суму 7203,28 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений винуватим себе у вчиненні кримінальних правопорушень визнав, підтвердив факти та обставини вчинення кримінальних правопорушень, викладені вище, їх не оспорював, у скоєному щиро розкаявся. Заявлений потерпілим цивільний позов про стягнення з нього 5000 грн. матеріальної шкоди, визнав.

Враховуючи, що обвинувачений визнав себе винним у вчинені кримінальних правопорушеньта цивільний позов, йому роз`яснені наслідки вимог ч.3 ст. 349 КПК України, інші учасники судового провадження не оспорюють обставини даного кримінального провадження, суд вважає недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчинені кримінальних правопорушень та вірну кваліфікацію його дій за ч.5 ст. 407 КК України - не з`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану та за ч. 4 ст. 185 КК України, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття, що підтверджується висловленням щирого жалю з приводу скоєного, осуду своєї поведінки .

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає рецидив злочинів.

Як особа ОСОБА_4 : на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, є військовослужбовцем, судимий: 09.01.2019 вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки; 30.10.2020 вироком Жовтневого районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки, звільнений 30.10.2024 по відбуттю покарання, 10.09.2026 вироком Київського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 190 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відносяться до тяжких злочинів, конкретні обставини за яким вчинені злочини, особу винного, наявність обставини, яка пом`якшує покарання обвинуваченого та наявність обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого, і вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції встановленої ч.5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі та в межах санкції встановленої ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, суд вважає за необхідне визначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Згідно ч.4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

За положеннями ч.5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

Судом встановлено, що кримінальні правопорушення по даному кримінальному провадженню ОСОБА_4 вчинив до ухвалення вироку 10.09.2026 Київським районним судом м. Харкова, що свідчить про наявність підстав для застосування ч.4 ст. 70 КК України.

З урахуванням викладеного, на підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених за цим вироком та за вироком Київського районного суду м. Харкова, від 10.09.2026р., суд вважає за необхідне призначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, і призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі .

Призначене покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Строк покарання, суд вважає за необхідне рахувати з 10.09.2026р., у відповідності до ч.5 ст. 72, ч.4 ст. 70 КК України.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженню не обирався.

Долю речових доказів, суд вважає за необхідне визначити у порядку ст. 100 КПК України.

Цивільний позов ОСОБА_5 про стягнення із ОСОБА_4 матеріальної шкоду в сумі 5000 грн, підлягає задоволенню.

Судові витрати на залучення експерта в сумі 3664,08 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 174, 349, 370,371, 373 КПК України, суд,-

ухвалив :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч.4 ст. 185 КК України на призначити йому наступне покарання:

за ч.5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць;

за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком 5 років;

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі строком 5 років 1 місяць . На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, за цим вироком та за вироком Київського районного суду м.Харкова від 10.09.2026р., шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 5 років 1 місяць .

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 10.09.2026.

Речовий доказ – один DVD-R диск, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 5000 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 3664 грн. 08 коп.

На вирок може бути подано апеляцію до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, через Київський районний суд м.Харкова. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку суду негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_1