Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №638/21591/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа №638/21591/26

Провадження № 3/638/4181/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Харків

Суддя Шевченківського районного суду міста Харкова Гребенюк В.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Департаменту патрульної поліції УПП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

26.08.2026 о 00 год. 00 хв. в м. Харкові по просп. Науки, 60 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - електросамокатом Like Bike з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, що зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За вказане правопорушення щодо ОСОБА_1 26.08.2026 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №755160.

В судові засідання 22.09.2026 та 20.10.2026 року, ОСОБА_1 не з`явився про місце і час судового розгляду повідомлявся, причини своєї неявки суду не повідомив.

При цьому ОСОБА_1 скористався правом на правову допомогу захисника – адвоката Огієнко Б.С. За клопотанням даного захисника суд відкладав судовий розгляд для надання йому можливості ознайомлення з матеріалами справи.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі, проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

Отже, передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989).

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП розглядаються районними у місті судами (ст. 221 КУпАП). Виходячи з положень ст. 284 КУпАП лише орган, що розглядає справу приймає по ній передбачене законом рішення, зокрема, про накладення стягнення чи закриття справи. Про провадження у справі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності знала про що свідчить відеозапис камери працівника поліції та підпис даної особи в протоколі, участь захисника у справі.

Доказів на підтвердження обставин, визначених п.п. 2 – 10 ч. 1 ст. 247 КУпАП, які перешкоджають провадженню у справі матеріали останньої на момент судового розгляду не містять. Тому перешкоди для проведення судового засідання відсутні.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Огієнко Б.С. у судовому засіданні надав клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своєї позиції адвокат зазначає, що обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є керування механічним транспортним засобом, тоді як електросамокат, на його думку, до таких транспортних засобів не належить. Крім того, захисник стверджує, що особа, яка керує електросамокатом, не набуває статусу водія в розумінні законодавства, оскільки для керування таким транспортним засобом не передбачено обов`язку отримання посвідчення водія відповідної категорії, а тому не може бути суб`єктом зазначеного адміністративного правопорушення. Також, адвокат зазначає, що працівниками патрульної поліції у протоколі про адміністративне правопорушення, як підставу зупинки транспортного засобу вказано його виявлення та зупинку під час дії комендантської години. Водночас, на думку захисника, із дослідженого відеозапису вбачається, що зупинка транспортного засобу відбулася до початку комендантської години, у зв`язку з чим він вважає таку зупинку безпідставною. Незаконність зупинки має призводити до незаконності результатів її.

Вина ОСОБА_1 підтверджується сукупністю відомостей, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення від 26.08.2026 серії ЕПР1 №755160, відеозаписом з камер поліцейських з яких вбачається керування ОСОБА_1 транспортним засобом, довідкою, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленням на медичний огляд водія тренспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та шивідкість реакції, рапортом.

Зокрема на відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 керував електросамокатом та був зупинений працівниками поліції. На пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння погодився, однак уникав проходження такого огляду за різних приводів, що є фактичною відмовою.

Регулювання суспільних відносин у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначення прав, обов`язків і відповідальності суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань) здійснюється Законом України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (ст. 1).

Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» №2956-IX від 24.02.2023 визначено поняття електричний колісний траснспортний засіб – дво - і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії і внесено зміни щодо таких транспортних засобів до Закону України «Про дорожній рух».

Учасниками дорожнього руху ч.ч. 1-2 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» визначає осіб, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Названою статтею Закону України «Про дорожній рух» в її ч. 5 для учасників дорожнього руху встановлено обов`язок, крім іншого, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти ними та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

За положеннями п. 1.1 Правил дорожнього руху, правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

В абз.абз. 25, 39 п. 1.10 Правила дорожнього руху визначають, водія, як особу, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія, а транспортний засіб, як пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Отже, у відповідності до діючого законодавства електросамокат, яким керував ОСОБА_1 є таким що відноситься до поняття - транспортних засобів. А сам ОСОБА_1 є водієм, позаяк, в тому числі згідно до довідки інспектора ВАП УПП в Харківській області отримав посвідчення водія НОМЕР_2 .

Можлива незаконність зупинки працівниками поліції ОСОБА_1 , на що вказує захисник, не спростовує встановлені обставини і не звільняє працівників поліції від складання протоколу про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 254 КУпАП.

Склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 встановлений. Відповідно, відсутні підстави для задоволення клопотання захисника про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Обставин, що обтяжують чи пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 не встановлено.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь вини ОСОБА_1 його особу, суд вважає можливим накласти за дане адміністративне правопорушення, встановлений ч. 1 ст. 130 КУпАП штраф у розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Згідно ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 33, 130, 251, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять грн. 60 коп.).

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Шевченківській районний суд м. Харкова.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці.

Суддя В. В. Гребенюк