Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №707/2432/26 — Черкаський районний суд Черкаської області

707/2432/26

2/707/1876/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

14.10.2026 Черкаський районний суд Черкаської області:

у складі: головуючого - судді Тептюка Є.П.,

за участю: секретаря Заруби Н.М.,

представника позивача адвоката Білінкіної Т.В., (в режимі відеоконференції),

представника відповідача адвокати Юрченко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м.Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: виконавчий комітет Білозірської сільської ради, як орган опіки та піклування, виконавчий комітет Мліївської сільської ради, як орган опіки та піклування,, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом і просить розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем ОСОБА_2 , зареєстрований 12.09.2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Городищенського районного управління юстиції у Черкаській області, актовий запис № 120, а також визначити місце проживання дітей – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю.

Спільне сімейне життя між ними не склалося, внаслідок чого вони втратили взаєморозуміння та довіру один до одного, їх подальше сумісне життя є не можливим, шлюбні відносини між ними фактично припинені. Вважає, що подальше подружнє життя та збереження родини неможливе і суперечить її інтересам, посилаючись на ці обставини, просить шлюб розірвати.

Разом з тим, позивач просить визначити місце проживання дітей, разом з нею, хоча в тексті заяви зазначає, що діти проживають з нею і спір відсутній з даного приводу.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково. Пояснила, що відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу, разом з тим, вважає, що спору про визначення місця проживання дітей немає. Тому просить позов задоволити частково.

Суд, заслухавши представника позивача, яка позов підтримала, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що 12.09.2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Городищенського районного управління юстиції у Черкаській області, зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , актовий запис № 120.

Сторони є батьками дітей – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Діти проживають разом з матір`ю за кордоном в Чеській Республіці, вказана обставини визнається сторонами.

Відповідно до листа виконавчого комітету Білозірської сільської ради від 13.08.2026 року №1436/14-03 підготувати висновок органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не можливо, оскільки ОСОБА_2 за зареєстрованим місцем проживання відсутній.

Згідно довідки Білозірської сільської ради від 11.08.2026 року № 393 ОСОБА_2 за зареєстрованим місцем проживання відсутній.

Мліївська сільська рада повідомила суд листом поданим через систему «Електронний суд», підготувати висновок органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не можливо, оскільки вони виїхали за кордон з батьками.

В силу статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Згідно з ч.2 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 109 цього Кодексу.

Частиною третьою ст.109 СК України визначено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Частиною другою ст.112 СК України визначено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

З`ясувавши фактичні взаємини сторін, які фактично припинили подружні стосунки, сторони спільно не проживають, збереження сім`ї не бажають та наполягають на розірванні шлюбу, суд дійшов висновку, що ця сім`я вже повністю розпалась, a подальше збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін та засадам добровільності шлюбу, який повинен ґрунтуватися на вільній згоді жінки і чоловіка.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання шлюбу укладеного між позивачем та відповідачем підлягають задоволенню.

Виходячи з ч. 1 ст. 113 СК України, якою закріплено право особи, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище, відповідачу слід залишити шлюбне прізвище, зважаючи на те, що про відновлення свого дошлюбного прізвища перед судом вона не клопотала.

Що стосується позовних вимог про визначення місця дітей – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.51 Конституції України та положення Сімейного кодексу передбачають державну охорону сім`ї, дитинства, материнства і батьківства. При регулюванні сімейних відносин держава повинна максимально враховувати інтереси дитини.

Водночас міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли когось із батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю між їх учасниками та мають регулюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, на засадах справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

За ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо дитина досягла десяти років, її місце проживання визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них проживатиме малолітня дитина, такий спір може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Як вбачається з матеріалів справи, на час розгляду спарави в суді діти проживають разом з матір`ю, - позивачем по справі, та батько дітей, який є відповідачем по справі, проти цього не заперечує, про що зазначає його представник.

Таким чином, судом не встановлено наявності між батьками реального спору щодо того, з ким має проживати дитина.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 2 лютого 2026 року у справі № 522/3747/22 Верховний Суд наголосив, що позов у справі, який стосується дитини, може бути задоволений лише тоді, коли суд дійде висновку, що судове втручання є необхідним і корисним для інтересів та благополуччя дитини.

Такі правові висновки Верховний Суд уже формулював у постановах від 4 грудня 2024 року у справі № 295/13519/22, від 26 серпня 2025 року у справі № 753/18526/21, від 1 жовтня 2025 року у справі № 760/18574/22, від 5 листопада 2025 року у справі № 645/5180/19, від 12 листопада 2025 року у справах № 202/2883/22 та № 686/31442/24, від 4 березня 2026 року у справі № 188/846/23, від 27 квітня 2026 року у справі № 501/2820/21 та від 3 липня 2026 року у справі № 752/13051/22.

Крім того, Верховний Суд послідовно виходить із того, що відсутність між батьками спору щодо місця проживання дитини свідчить саме про відсутність порушення прав позивача, а не є підставою для закриття провадження у справі.

Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23, від 10 грудня 2024 року у справі № 299/8679/23 та від 19 червня 2026 року у справі № 166/1168/25.

Враховуючи вищевикладене у сукупності та те, що інтереси дітей не потребують втручання держави у сімейні відносини, які вже врегульовані за згодою батьків, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині визнання місця проживання дітей, разом з матір`ю, необхідно відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 1077 грн. 76 коп. витрат по сплаті судового збору при подачі позову, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.150, 164, 165, 166 СК України, ст.ст. 141, 263-268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: виконавчий комітет Білозірської сільської ради, як орган опіки та піклування, виконавчий комітет Мліївської сільської ради, як орган опіки та піклування,, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 12.09.2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Городищенського районного управління юстиції у Черкаській області, актовий запис № 120.

Після розірвання шлюбу залишити прізвище позивача - " ОСОБА_5 ".

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1077 грн. 76 коп. витрат по сплаті судового збору при подачі позову.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20.10.2026 року.

Суддя: Є. П. Тептюк