Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №711/5209/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5209/26

Провадження № 2/711/3026/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.,

при секретарі Півень С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі законного представника (піклувальника) ОСОБА_2 , до Черкаської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції України, Служба у справах дітей Черкаської міської ради, про визнання права власності на спадкове майно та звільнення майна з-під решту,

в с т а н о в и в:

Представник позивача – адвокат Ульянов С.М., який діє на підставі ордеру серії СА №1154672 від 21.05.2026р., – звернувся до суду з позовом, в якому просив: 1) визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , – в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 2) скасувати арешт всього нерухомого майна, накладений постановою Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 27.02.2025р. ВП №77307450, номер запису обтяження 58766497 та вилучити запис про обтяження.

В обґрунтування вимог в позові зазначено, що 1/3 частка спірної квартири входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 , який є батьком позивача і помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Єдиним спадкоємцем спадщини після смерті ОСОБА_3 , який прийняв спадщину у встановленому законом порядку, є позивач, який є неповнолітнім сином померлого і натепер є сиротою. 05.05.2026р. нотаріусом було винесено постанову про відмову у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину щодо 1/3 частки спірної квартири через наявність зареєстрованого обтяження у вигляді арешту всього нерухомого майна ОСОБА_3 .. Відповідне обтяження було зареєстроване на підставі постанови державного виконавця про арешт майна боржника по ВП №77307450 з метою забезпечення виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження 39 436грн. Оскільки позивач не має можливості в позасудовому порядку зняти відповідне обтяження та реалізувати своє право на спадкування за законом після смерті батька, то він змушений звертатись до суду з даним позовом.

ІНФОРМАЦІЯ_4 заперечив проти позову та у письмовому відзиві просив відмовити в частині позовних вимог до такого відповідача. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що відповідна державна установа не є належним відповідачем за даним позовом, оскільки діями такого суб`єкту не порушувались права позивача.

Від Черкаської міської ради до суду не надходило письмового відзиву щодо позовних вимог.

25.05.2026р. судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

05.06.2026р. від представника ІНФОРМАЦІЯ_3 – Кисельовр А.В., який діє на підставі довіреності юридичної особи від 06.02.2026р., – до суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві акцентується увага на тому, що обов`язок завершення виконавчого провадження у зв`язку зі смертю боржника та зняття арешту з майна покладається виключно на державного виконавця. ІНФОРМАЦІЯ_4 є стягувачем у виконавчому провадженні і не володіє повноваженнями приймати постанови про зняття арешту чи самостійно виключати майно боржника з Державного реєстру обтяжень. Зазначається, що такий відповідач не є органом, що реєструє право власності, не претендує на спадкове майно померлого ОСОБА_3 та не заперечує проти права неповнолітнього позивача на спадкування за законом після смерті його батька, а відтак між такими сторонами відсутній матеріально-правовий спір.

12.06.2026 року від представника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції України (далі – Другий ВДВС) Олексієнко О.С., яка діє на підставі довіреності в підсистемі «Електронний суд» від 05.06.2024р., до суду надійшов відзив на позовну заяву. У такій заяві вказується, що арешт на майно боржника ОСОБА_3 накладений в межах ВП №77307450 з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 №2882/М/2024 від 25.12.2024р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави штрафу в сумі 35 020грн. 18.12.2025р. відповідне виконавче провадження завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Окрім того щодо боржника ОСОБА_3 здійснювались виконавчі провадження №77960603 (виконання постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.02.2024р. №711/451/24 про стягнення на користь держави штрафу в розмірі 34 000грн.), №77960879 (виконання постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.02.2024р. №711/451/24 про стягнення на користь держави судового збору в сумі 605,60грн.), №22572225 (виконання виконавчого листа №2-6507, виданого 28.12.2009р. Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення на користь держави державного мита у сумі 51грн.). Всі відповідні виконавчі провадження завершені, але у державної виконавчої служби відсутня інформація щодо сплати боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, що унеможливлює вирішення питання щодо скасування арешту майна померлого ОСОБА_3 .. У відзиві акцентується увага на тому, що боргові зобов`язання померлого включаються до складу спадщини в межах вартості спадкового майна, а обов`язок спадкоємців перед кредиторами померлого боржника регулюється положеннями ст.ст. 1281, 1282 ЦК. За таких обставин відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у Другого ВДВС відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника.

За клопотанням представника позивача судом постановлено ухвалу від 26.06.2026р. про витребування у приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А.О., належним чином засвідченої копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На виконання такої ухвали суду 10.07.2026р. від приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А.О. на адресу суду надійшли витребувані судом документи.

23.07.2026р. судом закрите підготовче провадження у справі, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Від представника позивача – адвоката Ульянов С.М. – на адресу суду надійшла заява, в якій він просив провести розгляд справи без участі позивача та його представників та зазначив, що позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Від представників ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с. 100-101/, Другого ВДВС /а.с. 114-115/ на адресу суду також надійшли заяви про розгляд справи без їх участі з врахуванням їх позиції, викладеної у заявах по суті.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися та не повідомили про причини своєї неявки, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, а отже враховуючи положення ч. 1 ст. 223 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

14.10.2026р. суд перейшов до стадії ухвалення рішення по справі.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Об`єктом спору є квартира за адресою: АДРЕСА_1 , (далі – спірна квартира) – яка з 28.09.2010р. зареєстрована на праві спільної часткової власності в рівних частках за ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно /а.с. 16-17/.

Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_5 і його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ..

Мати позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , а батько – ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначені обставини підтверджуються відповідними свідоцтвами, що видані органами державної реєстрації актів цивільного стану /а.с. 6-7/.

З 14.01.2025р. позивач перебуває на обліку у службі у справах дітей Черкаської міської ради і з 21.01.2025р. має статус дитини-сироти, що підтверджується витягом з електронної обліково-статистичної картки дитини та копією рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради №19 від 21.01.2025р. /а.с. 10-11/.

На підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради №162 від 04.03.2025р. над позивачем встановлено піклування та призначено його піклувальником ОСОБА_2 /а.с. 8-9/.

До складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , входить право власності на 1/3 частку спірної квартири. Ринкова вартість такого майна станом на 20.05.2026р. складає 441 335грн., що підтверджується висновком оцінювача /а.с. 20/.

Після смерті ОСОБА_3 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А.О. 02.07.2025р. було заведено спадкову справу №56/2025 (номер у Спадковому реєстрі 74283240). За матеріалами спадкової справи єдиним спадкоємцем, який прийняв у встановленому законом порядку спадщину після смерті ОСОБА_3 , є позивач /а.с. 90-99/.

Постановою №85/02-31 від 05.05.2026р. приватний нотаріус Сопільняк А.О. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом щодо 1/3 частки спірної квартири, яка належала померлому ОСОБА_3 , у зв`язку з наявністю зареєстрованого обтяження від 27.02.2025р. – арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 58766497 (спеціальний розділ) /а.с. 14/.

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав щодо ОСОБА_3 наявне зареєстроване обтяження наступного змісту:

- номер запису про обтяження 58766497 (спеціальний розділ); дата державної реєстрації 27.02.2025; вид обтяження – арешт нерухомого майна; тип майна – усе нерухоме майно; документи, подані для державної реєстрації – рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно №77307450, виданий 27.02.2025 Другим ВДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); обтяжувач – держава, орган державної влади, Другий ВДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) /а.с. 15/.

Відповідне обтяження було зареєстровано на підставі постанови державного виконавця Другого ВДВС про арешт майна боржника від 27.02.2025р. у зведеному виконавчому провадженні №77307450. За змістом такої постанови арешт накладався у зв`язку з примусовим виконанням постанови Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області серії ЕГА №1465094 від 17.06.2024р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави 170грн. та постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 №2882/М/2024 від 25.12.2024р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави штрафу у сумі 35 020грн., внаслідок чого метою накладення арешту є забезпечення боргових зобов`язань боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в загальній сумі 39 436грн. /а.с. 19/.

Натомість ВП №77307450 було завершене 18.12.2025р. відповідно до постанови державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення. Залишок нестягненої суми за виконавчим документом – 31 396,05грн., сума стягнутого виконавчого збору – 362,39грн. /а.с. 54/.

Відповідно до відомостей з Автоматизованої системи виконавчих проваджень на виконанні у Другому ВДВС відносно боржника ОСОБА_3 перебували наступні виконавчі провадження:

- №22572225 – стягнення на користь держави державного мита в сумі 51грн. на підставі виконавчого листа №2-6507 від 28.12.2009р., виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси; дата відкриття ВП – 05.11.2010; дата закінчення ВП – 09.12.2010; результат ВП – повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення /а.с. 53/;

- №77960603 – стягнення на користь держави штрафу у сумі 34 000грн. на підставі постанови Соснівського районного суду м. Черкаси №711/451/24 від 06.02.2024р.; дата закінчення ВП – 18.12.2025р.; результат ВП – повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення. Залишок нестягненої суми за виконавчим документом – 34 000грн., сума стягнутого виконавчого збору – 0грн. /а.с. 55/;

- №77960879 – стягнення на користь держави судового збору у сумі 605,60грн. на підставі постанови Соснівського районного суду м. Черкаси №711/451/24 від 06.02.2024р.; дата закінчення ВП – 18.12.2025р.; результат ВП – повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення. Залишок нестягненої суми за виконавчим документом – 605,60грн., сума стягнутого виконавчого збору – 0грн. /а.с. 56/.

23.01.2026р. піклувальник позивача – ОСОБА_2 – звернулась до Другого ВДВС з заявою, в якій просила закінчити ВП №77307450 та скасувати постанову про накладення арешту від 27.02.2025р., на підставі якої було зареєстроване обтяження №58766497, посилаючись на те, що виконавче провадження відкрито та заходи забезпечення виконавчого провадження вчинені після смерті боржника, а їх наслідки перешкоджають реалізації права ОСОБА_1 на прийняття спадщини після смерті батька /а.с. 12/.

Відповідно до листа Другого ВДВС від 24.02.2026р. за вих. №1069/20.21-46/26675 піклувальника позивача повідомлено про відсутність підстав для надання їй інформації відносно ОСОБА_3 , оскільки вона не є стороною виконавчого провадження та не надала документів на підтвердження наявності повноважень представника боржника. Додатково роз`яснено право звернення до суду з позовом про визнання права власності та зняття арешту з майна /а.с. 13/.

За таких обставин на теперішній час позивач вважає, що право власності на 1/3 частку спірної квартири в порядку спадкування перейшло до нього, але він позбавлений можливості реалізувати своє право на спадкування через відсутність механізму зняття обтяження з успадкованого нерухомого майна, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Тож спір виник з правовідносин про право власності і регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦК), Закону України від 01.07.2004р. №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон №1952) та Законом України від 02.06.2016р. №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404).

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами ст. 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ст. 1216 ЦК спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК (статті 1218, 1231 ЦК).

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною першою статті 1268 ЦК передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК).

Частиною першою статті 1297 ЦК передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

В той же час за змістом ст. 331 ЦК право власності на нерухоме майно, яке відповідно до закону підлягає державній реєстрації, виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №1952 право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

Разом з тим, варто звернути увагу, що відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону №1952 не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

В цьому контексті слід зауважити, що у спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606), у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналогічні приписи містяться у ст. 40 Закону №1404, відповідно до яких у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 59 Закону №1404 підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону №1404 особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що позивач є єдиним спадкоємцем та прийняв спадщину, яка відкрилась після смерті його батька ОСОБА_3 , до складу якої входить право власності на 1/3 частку спірної квартири. Враховуючи положення ч. 5 ст. 1268 ЦК України, то слід виснувати, що відповідне майно належить позивачу з 08.01.2025р. В той же час обтяження №58766497 виникло на підставі постанови державного виконавця про арешт майна боржника від 27.02.2025р. Таким чином відповідне обтяження фактично виникло та розповсюджує свою дію щодо майна, яке вже не належало боржнику. Враховуючи, що позивач обмежений у можливості отримати документ про підтвердження набуття у власність відповідної частки спірної квартири, то його права, як спадкоємця, порушені та підлягають захисту.

Стосовно питання про належність відповідачів, то слід зауважити, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладено в пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019р. у справі № 910/17792/17).

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023р. у справі № 910/15792/20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019р. у справі №905/386/18 зроблено висновок про те, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Звертаючись до суду з позовною заявою позивач визначив в якості відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_4 , як стягувача, в інтересах якого застосоване обтяження спірної квартири, та Черкаську міська раду, як представника територіальної громади на території якої знаходиться спадкове майно.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що неможливість реалізації позивачем його права на набуття у власність майна померлого батька та отримання документу, що підтверджує право власності в порядку спадкування, є наявність обтяження, яке виникло під час примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 про стягнення штрафу на користь держави. Очевидним є те, що фактичним стягувачем у такому виконавчому провадженні є держава, а представником інтересів держави є відповідний державний орган (державна установа), який постановив рішення про накладення штрафу, тобто ІНФОРМАЦІЯ_4 , який власне і визначений виконавцем як стягувач у виконавчому провадженні №77307450. Саме внаслідок звернення таким суб`єктом до примусового виконання своєї постанови №2882/М/2024 від 25.12.2024р. державним виконавцем вжито заходів забезпечення виконавчого провадження шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та зареєстроване обтяження №58766497. За таких обставин доводи ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що такий суб`єкт не є належним відповідачем, є необґрунтованими.

Також суд бере до уваги, що об`єктом спору є майно, власник якого помер. При відсутності осіб, які приймають спадщину, відповідна спадщина може бути визнана відумерлою та набута у власність територіальної громади, на території якої знаходиться спадкове майно, а представництво інтересів такої громади здійснює Черкаська міська рада.

Отже з огляду на характер та обставини спірних правовідносин, а також обраний позивачем спосіб захисту, суд вважає, що позовні вимоги пред`явлені до належних відповідачів

Щодо оцінки позовних вимог на предмет ефективності обраного позивачем способу захисту, то слід зауважити наступне.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №806/5244/15 було роз`яснено, що:

«Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.»

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (п.63).

Ефективність способу захисту досягається, зокрема, у тому разі, коли застосування конкретного способу захисту відповідає принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (п.6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (п.82)).

Згідно ст. 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Статтею 16 ЦК передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи, до яких, зокрема, законодавцем віднесено визнання права. Право на обрання способу захисту своїх прав та законних інтересів (нотаріальний чи судовий) належить виключно особі і не може бути обмежене з формальних міркувань.

Згідно ст. 392 ЦК власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Зазначена норма кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 59 Закону №1404 відповідно до якої, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як встановлено судом підставою звернення позивача до суду є неможливість ним підтвердити належним чином набуття права власності в порядку спадкування на належну його батькові частку спірної квартири. Натомість враховуючи що ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3 , але не має можливості отримати документ на підтвердження права власності на спадщину, до складу якої входить нерухоме майно, то вимоги про визнання права власності на відповідне майно є обґрунтованими та правомірними.

Разом з тим, стосовно вимоги про скасування арешту всього нерухомого майна, тобто обтяження №58766497, та вилучення запису про таке обтяження, то слід зауважити, що дана вимога не відповідає критерію ефективності обраного позивачем способу захисту.

В цьому контексті слід звернути увагу, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону №1952).

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону №1952 відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Аналіз змісту наведених положень законодавчої норми свідчить, що скасування державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно є окремим спеціальним способом захисту прав, який може бути застосований у випадку, коли встановлено відсутність правових підстав для проведення такої державної реєстрації. Такий спосіб захисту застосовний при оскарженні рішення, на підставі якого здійснено реєстрацію обтяження. Разом з тим, в даному випадку позивачем не оскаржувалась постанова державного виконавця про арешт майна боржника від 27.02.2025р., до того ж оскарження такої постанови має здійснюватись виключно в порядку адміністративного судочинства, а не цивільного.

Враховуючи, що в даному випадку підставою позову є не правомірність накладення обтяження на спірне майно, а необхідність та виправданість його подальшого збереження стосовно спірного майна, то підстави для ухвалення судом окремого рішення про скасування державної реєстрації обтяження №58766497 відсутні.

В той же час рішення суду про зняття арешту з майна є підставою для здійснення державної реєстрації припинення відповідного обтяження щодо конкретного майна та вчинення реєстраційних дій щодо речових прав на таке майно.

З огляду на зазначені обставини належним способом захисту прав позивача є визнання за ним права власності на спірне майно та зняття арешту з такого майна, тобто шляхом застосування способу захисту, який передбачений ч. 1 ст. 59 Закону №1404.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд бере до уваги, що такі витрати складаються з судового збору, який підлягав сплаті позивачем при поданні позову. Натомість оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», то відповідно до ст. 11, ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України витрати зі сплати судового збору слід віднести на рахунок держави, оскільки необхідність у захисті прав позивача обумовлена існуванням обтяження нерухомого майна у виконавчому провадженні, де стягувачем є держава.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 11-13, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в особі законного представника (піклувальника) ОСОБА_2 , до Черкаської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції України, Служба у справах дітей Черкаської міської ради, про визнання права власності на спадкове майно та звільнення майна з-під решту – задовольнити частково.

Зняти арешт з 1/3 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , – яка належала на праві приватної власності ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що накладений на підставі наступного обтяження: номер запису обтяження 58766497 (спеціальний розділ); дата державної реєстрації 27.02.2025; вид обтяження – арешт нерухомого майна; тип майна – усе нерухоме майно; документи, подані для державної реєстрації – рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно №77307450, виданий 27.02.2025 Другим ВДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); обтяжувач – держава, орган державної влади, Другий ВДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) право власності на 1/3 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , – в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 21 жовтня 2026 року.

Головуючий: В.М. Скляренко