Вирок від 20 жовтня 2026 р. у справі №711/9893/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/9893/26

Номер провадження 1-кп/711/558/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілих ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

представника потерпілих ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026250310001749 від 22.06.2026, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Наталівка, Запорізької області, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, має на утриманні неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працюючого на посаді директора ТОВ «Завод фланцевих з`єднань», зареєстрованого в АДРЕСА_1 та мешканця АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , 21.06.2026 року близько 16 години 35 хвилин, керуючи автомобілем марки Nissan Leaf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись в місті Черкаси по проїзній частині бульвару Шевченка зі сторони вулиці Кривалівська в напрямку до вулиці Пастерівська, поблизу будинку №297 по бульвару Шевченка, проявив неуважність та порушив вимоги:

- п. 2.3.б) Правил дорожнього руху України, відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п. 12.4 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.;

- п. 12.9.б) Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих правил;

- п. 18.4 Правил дорожнього руху України, згідно до якого якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Так він, керуючи автомобілем Nissan Leaf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись в місті Черкаси по проїзній частині бульвару Шевченка зі сторони вулиці Кривалівська в напрямку до вулиці Пастерівська в правій смузі для руху, зі швидкістю 58,3…63,1 км/год., яка перевищує дозволену в населеному пункті швидкість руху транспортних засобів, грубо порушуючи вказані правила безпеки дорожнього руху, будучи заздалегідь об`єктивно проінформованим про наближення до нерегульованого пішохідного переходу, що розташований по бульвару Шевченка, за перехрестям з вулицею Гуржіївська поблизу будинку №297 по бульвару Шевченка та позначений дорожніми знаками 5.38.1 та 5.38.2 «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.1 «Зебра» Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, а тому в момент, коли перед вказаним пішохідним переходом розпочав зменшувати свою швидкість автомобіль Volkswagen Caddy, білого кольору, що рухався попереду у попутному напрямку в лівій смузі для руху, вчасно не застосував заходів для зменшення швидкості руху свого транспортного засобу та не зупинився, не переконавшись в тому, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, продовжив рух прямо та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які перетинали проїзну частину бульвару Шевченка по вказаному вище нерегульованому пішохідному переходу, зліва направо відносно напрямку руху автомобіля.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_11 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 02-01/582 від 30.07.2026, отримав тілесні ушкодження: травма голови з переломом кісток склепіння черепа, крововиливом над твердою мозковою оболонкою правої півкулі головного мозку зі стисненням головного мозку, раною м`яких тканин, саднами обличчя голови, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя; рани правого передпліччя, обох колінних суглобів до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; множинні садна верхніх та нижніх кінцівок до категорії легких тілесних ушкоджень.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_6 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 02-01/581 від 27.07.2026, отримала тілесні ушкодження: закритий перелом правої малогомілкової кістки, перелом тіла дев`ятого грудного хребця без ушкодження спинного мозку, що відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров`я; рана правого ліктьового суглобу до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Спричинення потерпілому ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкоджень та потерпілій ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесних ушкоджень знаходиться в причинному зв`язку, відповідно до висновку судової комплексної фототехнічної та автотехнічної експертизи № КСЕ-19/124-26/11339 від 11.09.2026, з порушенням водієм автомобіля Nissan Leaf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 вимог пп. 12.4, 12.9 б) та 18.4 Правил дорожнього руху України.

Вказаними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху, а саме вимог пунктів 12.4, 12.9 б) та 18.4 Правил дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 21.06.2026 зранку з родиною знаходились в м. Чигирин і відвідували церкву. Потім поїхали назад в м. Черкаси, приблизно о 16.30 рухались на електроавтомобілі Nissan Leaf, р.н. НОМЕР_1 в потоці, не дуже швидко, як всі автомобілі. Електромобіль у разі виникнення перешкоди чи небезпеки сам гальмує, у нього є відповідні датчики. Попереду нього рухався автомобіль Volkswagen Caddy, який здійснив екстрене гальмування зі звуковим сигналом, оскільки діти перебігали дорогу по пішохідному переходу. Він перед цим бачив дорожній знак про пішохідний перехід, але оскільки він рухався трохи правіше, дітей він не побачив, бо була сліпа зона. Він, щоб уникнути зіткнення з автомобілем, який загальмував перед ним, взяв правіше, щоб об`їхати його. А діти злякалися сигналу і побігли не назад, а вперед по пішохідному переходу, тому він здійснив на них наїзд, контактувавши передньою частиною авто. Очевидці ДТП зразу викликали швидку медичну допомогу та поліцію, десь через 10 хв вона вже під`їхала. Після оформлення всіх матеріалів він одразу поїхав в лікарню спитати що потрібно, йому повідомили, що діти в реанімації. На наступний день він під`їхав у лікарню, оплатив всі витрати, потім операцію, проживання у квартирі, всього вийшло приблизно 150 000 грн. Потрібне лікування він оплачував. Повідомив, що і надалі буде допомагати дітям. Його стаж керування більше 40 років, це перше його ДТП за все життя, використовує орендований автомобіль для пересування по місту та відвідин лікарів і реабілітаційних заходів для його сина, який являється особою з інвалідністю і самостійно пересуватися не може, також використовує даний автомобіль в робочих цілях. В скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив та повністю визнав, просив суворо не наказувати, надавши шанс на виправлення. Також просив врахувати, що під час досудового розслідування він визнавав свою провину, зробивши для себе належні висновки, надавав правдиві свідчення про обставини вчинення ним злочину, відшкодував завдані ним збитки.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що учасники не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України – порушення правил безпеки дорожнього руху, а саме вимог пунктів пп. 12.4, 12.9 б) та 18.4 Правил дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, розлучений, має на утриманні неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимий, працює, особою з інвалідністю не являється, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, вину визнав, щиро розкаявся.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданих збитків.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся та вибачився, висловлював жаль з приводу скоєного, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинений злочин, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Відповідно до постанови Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.11.2018 активне сприяння розкриттю злочину є окремою обставиною, що пом`якшує покарання, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України. Тобто, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставини, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття і активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, є альтернативними, незалежними та можуть існувати відокремлено одна від одної.

Активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення як обставина, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, наданні допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Під активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення слід вважати надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи, при цьому таке сприяння має бути активним. ОСОБА_4 надав активну допомогу слідству, яка полягала в тому, що він розповів про всі суттєві обставини вчиненого ним злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Згідно до п.п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23 грудня 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1, 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

При вирішенні питання про призначення додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує суспільну небезпечність вчиненого злочину, направленого проти безпеки дорожнього руху, а також наслідки у виді середньої тяжкості та тяжких тілесних ушкоджень. Так, ОСОБА_4 своїми необережними діями, які виразились в порушенні трьох пунктів Правил дорожнього руху завдав потерпілим, які перебували на пішохідному переході, середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 вперше вчинив необережне кримінальне правопорушення, використовує автомобіль в робочих та сімейних цілях, має на утриманні дитину, яка є особою з інвалідністю, тому, при вирішенні питання про призначення додаткового покарання обвинуваченому у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд приходить до висновку про доцільність застосування до винного вказаного додаткового покарання на мінімальний строк, передбачений санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, особи обвинуваченого, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Підстав для застосування ст.ст. 69, 69-1 КК України до обвинуваченого суд не вбачає.

Водночас, кримінальний закон передбачає, що згідно з ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24.05.2018 справа №167/341/16-к цей суд указав, що загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

На переконання суду, призначення обвинуваченому реальної міри покарання є недоцільним, оскільки не сприятиме досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства з огляду на встановлені в ході судового розгляду конкретні обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення та даних про його особу, який вперше вчинив необережний тяжкий злочин, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, один з яких є особою з інвалідністю, працює, враховуючи думки потерпілих, які не наполягали на реальному позбавленні обвинуваченого волі. Крім того, відсутні будь-які об`єктивні дані щодо неможливості виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства.

Тому, з урахуванням щирого каяття, повного визнання вини, добровільного відшкодування завданих збитків, позитивної посткримінальної поведінки обвинуваченого, а саме усвідомлення протиправності своєї злочинної поведінки та наміру в подальшому суворо дотримуватись закону, відношення потерпілих та їх думку щодо покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливо без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування основного покарання з іспитовим строком, на підставі ст. 75 КК України, а також вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки у відповідності з ч. 1 п.п. 1,2, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Згідно ч.4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Так, ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.06.2026 року накладений арешт на автомобіль марки Nissan Leaf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_12 .

Із змісту ухвали встановлено, що цей захід забезпечення кримінального провадження застосовано з метою збереження речових доказів. Мета вказаного заходу досягнута.

Відповідно до положень ч.2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експертів в розмірі 11552 грн. 64 коп.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст.349, ст.368-370, ст.373, ст.374 КПК України,

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 п.п. 1,2, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили - не обирати.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта: висновок № СЕ-19/124-26/8573-ІТ від 23.07.2026 в розмірі 3850,88 грн. та висновок № КСЕ-19/124-26/11339 від 11.09.2026 в розмірі 7701,76 грн., що всього становить 11552 (одинадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят дві) грн. 64 (шістдесят чотири) коп.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.06.2026 на автомобіль Nissan Leaf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_12 , після набрання вироком законної сили.

Речові докази по справі:

-автомобіль Nissan Leaf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_12 та зберігається на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області за адресою м. Черкаси, вул. Пастерівська, 104 - повернути власнику за належністю;

-лазерний диск «Axent СD-R», який приєднаний до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя:ОСОБА_1