Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №700/927/26 — Лисянський районний суд Черкаської області

Справа № 700/927/26

Провадження № 2/700/800/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року Лисянський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Бесараб Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравець І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Лисянка цивільну справу №700/927/26 провадження №2/700/800/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дитини та на утримання дружини,

В С Т А H О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дитини та утримання дружини.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 15.11.2025 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстрований Звенигородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис №193 Від шлюбу в них народився син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом останніх пів року сімейне життя між ними поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвели до фактичного припинення шлюбних відносин. Примирення неможливе. Малолітній син перебуває на повному її утриманні. Відповідач проживає окремо, матеріальної допомоги добровільно не надає. Оскільки спільний син є малолітнім (віком до 3 років) позивач здійснює догляд за ним, не працює та не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги. За таких обставин просить розірвати шлюб, укладений між позивачем та відповідачем, стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини, у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж прожитковий мінімум для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття та аліменти на утримання дружини в сумі 3000 грн. щомісячно до досягнення дитиною 3-х років. Крім того, просить стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Ухвалою суду від 21.08.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач у судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просила про розгляд справи без її участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою, в якій не заперечує на розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини та утримання дружини.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований 15.11.2025 року Звенигородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис №193, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 16.11.2025 року.

Відповідно до ч.3 ст.105 Сімейного Кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст.110 Сімейного Кодексу.

Згідно зі ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст.110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Згідно зі ст.109 СК України, шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.

Відповідно до ч.2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Згідно зі ст.113 Сімейного Кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідно до ч.2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч.3 ст.115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Судом було встановлено, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б її інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого шлюб підлягає розірванню.

Від шлюбу у сторін є спільний малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 09.01.2026 року.

З довідки виконавчого комітету Будищенської сільської ради від 22.06.2026 року №109, вбачається, що малолітній син проживає разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1

Згідно з ч.2 ст.51 Конституції України, закріплений конституційний обов`язок батьків утримувати своїх дітей.

Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У ст.8 ЗУ "Про охорону дитинства", зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 27 Конвенції ООН "Про права дитини", передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини.

Згідно з ч.1 ст.181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК, аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

Згідно з положеннями ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У відповідності до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж прожитковий мінімум для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, згідно з ч. 5 ст. 49 СК України, дружині-матері мають бути створені у сім`ї умови для поєднання материнства із здійсненням нею інших прав та обов`язків.

Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Відповідно до ч.2 ст. 91 СК України, якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до ч.2-4 ст.84 та ст. 86, 88 Сімейного Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.84СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Згідно з положеннями ч. 4 ст.84СК України дружина має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до Постанови КЦС ВС від 27.05.2020 в справі № 712/4702/19 (61-929 св20), право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Відповідно до ч. 1 ст.80СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суд виходить з того, що враховуючи відсутність у позивача самостійного доходу, та відсутність доказів неможливості надання чоловіком матеріальної допомоги, останній має їй компенсувати втрату можливості повноцінно себе реалізувати у громадському житті та надавати визначену законодавством допомогу дружині.

У Сімейному кодексіУкраїни не встановлено максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя. Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. При цьому, суд у першу чергу виходить з прожиткового мінімуму й життєвих потреб особи. Аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов`язання по утриманню. Критерії, якими має керуватися суд при визначенні розміру аліментів, в законі значно розширені.

Виходячи з положень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

У відповідності до ч. 1 та 2 ст.80СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

Отже, аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.

При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини під час вагітності та до досягнення дитиною трьох років, суд виходить з положень ст. 84 Сімейного Кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

Твердження про те, що відповідач може надавати матеріальну допомогу позивачці, відповідач не спростував.

Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів на утримання дружини керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.

З урахуванням встановлених обставин у цій справі, виходячи норм права, які регулюють спірні правовідносини, керуючись принципом справедливості та розумності, з урахуванням потреб дружини, приймаючи до уваги згоду відповідача на стягнення аліментів на утримання дружини, суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивачки підлягають аліменти на утримання дружини в твердій грошовій формі в розмірі 3000 грн. щомісячно, починаючи стягувати від дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною трьох років.

Відтак, позов підлягає до задоволення.

Положеннями ч. 3 ст.77СК України визначено, що аліменти сплачуються щомісячно.

Згідно з ч. 1 ст.79 СК України аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі п.3 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1331 грн 20 коп.

Крім того, у відповідності до вищевказаних вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір за подання до суду позовної заяви в частині вимоги про розірвання шлюбу в сумі 1331 грн 20 коп. (квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки № 2.739771885.1 від 03.07.2026).

Керуючись ст.ст. 12, 81, 247, 258, 263-265, 273,354 ЦПК України, ст.ст. 75, 84, 85, 104,105, 110, 112, 113, 180-182 СК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дитини та утримання дружини – задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 15.11.2025 року Звенигородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис №193, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 – розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж прожитковий мінімум для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягувати з дня пред`явлення позову до суду – 07.08.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 (три тисячі) гривень щомісячно, починаючи стягувати з дня пред`явлення позову до суду – 07.08.2026 року і до досягнення сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331 грн 20 коп. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Стягнути із ОСОБА_2 на користь позивача - ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331 грн 20 коп. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Після розірвання шлюбу залишити позивачу прізвище, набуте у шлюбі, а саме « ОСОБА_4 ».

Рішення про стягнення аліментів допустити до негайного виконання у межах одного місяця.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової карти платників податків: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 реєстраційний номер облікової карти платників податків: НОМЕР_4 , місце реєстрації: село Безводне Бериславський район, Херсонська область, 74145.

Суддя Наталія БЕСАРАБ