Вирок від 15 жовтня 2026 р. у справі №569/24353/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Суд: Рівненський міський суд Рівненської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом

Дата: 15 жовтня 2026 р.

Справа: №569/24353/26

Суддя: Сидорук Є. І.

Справа № 569/24353/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в особі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт по кримінальному провадженні №62026240030004281 від 23.04.2026 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Велике Вербче Сарненського району Рівненської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, з середньою освітою, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді водія-спостерігача третього зенітного кулеметного взводу військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший сержант»,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 409, ч. 1 ст. 190 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника-адвоката ОСОБА_5 , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації Збройних Сил України, проходячи військову службу на посаді водія-спостерігача третього зенітного кулеметного взводу військової частини НОМЕР_1 , діючи у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч. 1 ст. 1, ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від несення обов`язків військової служби, знаходячись у невстановлений досудовим розслідування час та місці, але не пізніше 11.12.2025 придбав у невстановленої особи завідомо неправдивий офіційний документ у вигляді довідки до Акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ №544957 від 13.12.2024, яка нібито видана Рівненським обласним центром медико-соціальної експертизи №2, згідно з якої дружині ОСОБА_3 – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено 2-гу групу інвалідності із потребою постійного стороннього догляду.

Надалі, старший сержант ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, перебуваючи у м. Рівне, діючи умисно, тобто усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, з метою ухилитись від несення обов`язків військової служби, 11.12.2025 подав командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт, у якому зазначив завідомо неправдиві відомості про наявність у нього підстав для звільнення із лав Збройних Сил України, передбачених підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме сімейні обставини – необхідність здійснювати постійний догляд за його дружиною ОСОБА_6 , яка має інвалідність 2-ї групи із потребою стороннього догляду.

До свого рапорту про звільнення старший сержант ОСОБА_3 долучив завідомо підроблений документ - довідку до Акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ №544957 від 13.12.2024, яка нібито видана Рівненським обласним центром медико-соціальної експертизи №2, згідно з якої дружині ОСОБА_6 , встановлено 2-гу групу інвалідності із потребою постійного стороннього догляду.

29.12.2025 за результатами розгляду поданого старшим сержантом ОСОБА_3 рапорту та долучених до нього підроблених документів наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 363 від 29.12.2025 старшого сержанта ОСОБА_3 звільнено з військової служби в запас на підставі підпункту «Г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тобто за сімейними обставинами та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Окрім того, старший сержант ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації Збройних Сил України, проходячи військову службу на посаді водія-спостерігача третього зенітного кулеметного взводу військової частини НОМЕР_1 , діючи у порушення вимог у порушення вимог ст. ст. 13, 41 Конституції України, ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, умисно, будучи достеменно обізнаним про відсутність законних підстав для звільнення з військової служби в умовах воєнного стану, знаходячись у невстановлений досудовим розслідування час та місці, але не пізніше 11.12.2025 придбав у невстановленої особи завідомо неправдивий офіційний документ у вигляді довідки до Акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ №544957 від 13.12.2024, яка нібито видана Рівненським обласним центром медико-соціальної експертизи №2, згідно з якої дружині ОСОБА_3 – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено 2-гу групу інвалідності із потребою постійного стороннього догляду.

Надалі, старший сержант ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, перебуваючи у м. Рівне, діючи умисно, тобто усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, з метою ухилитись від несення обов`язків військової служби, 11.12.2025 подав командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт, у якому зазначив завідомо неправдиві відомості про наявність у нього підстав для звільнення із лав Збройних Сил України, передбачених підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме сімейні обставини – необхідність здійснювати постійний догляд за його дружиною ОСОБА_6 , яка має інвалідність 2-ї групи із потребою стороннього догляду.

29.12.2025 внаслідок звільнення з військової служби ОСОБА_3 перебуваючи у місті Сарни Сарненського району Рівненської області, діючи умисно, тобто усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою незаконного заволодіння чужим майном, використовуючи завідомо неправдиві документи, шляхом обману командування військової частини, заволодів державними грошовими коштами належними військовій частині НОМЕР_1 , а саме: у вигляді одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірі 5 558, 87 грн. та компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки у розмірі – 2 223, 55 грн., які були перераховані на його особистий банківський рахунок, після чого розпорядився ними на власний розсуд, задавши майнової шкоди державі в особі військової частини НОМЕР_1 на загальну суму 7 782, 42 гривень.

Таким чином, ОСОБА_3 , своїми умисними діями, які виразились в ухиленні військовослужбовцем від несення обов`язків військової служби шляхом підроблення документів, вчинене в умовах воєнного стану, а також у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 409, ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України.

23 вересня 2026 року між прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_3 , з участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості. Згідно з угодою, останній повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні під час досудового розслідування та зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення у обсязі підозри у судовому засіданні.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_3 буде призначене покарання:

- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі;

- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України сторони узгодили можливість виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання та звільнити його від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, тривалість якого буде визначено судом.

У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням сторони узгодили клопотати перед судом покласти на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені п. п. 1-2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Кримінальні правопорушення у вчиненні яких обвинувачений визнав себе винним, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до проступку та тяжкого злочину, а отже угода відповідає вимогам закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 цілком розуміє положення ст. 474 КПК України. Крім того, укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідок обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

В судовому засіданні також встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України та КК України, зокрема вимогам ст. ст. 50 - 52 КК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних обставин для визнання винуватості.

Згідно зі ст. 65 КК України суд призначає покарання, зокрема враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, досліджуючи дані про особу підсудного, повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Так, під час судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_3 , беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочинів у обсязі висунутого обвинувачення; сприяв, досудовому розслідуванню кримінального провадження у з`ясуванні обставин вчинення ним злочину; добровільно відшкодував завдані збитки та здійснити добровільний внесок на потреби військової частини НОМЕР_2 .

Поведінка обвинуваченого ОСОБА_3 , після вчинення кримінального правопорушення, ґрунтується на належній критичній оцінці ним своєї протиправної діяльності, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась та готовність нести кримінальну відповідальність за вчинене, здійснення добровільного внеску на потреби військової частини НОМЕР_2 свідчить про те, що обвинувачений не становить на даний час великої суспільної загрози та істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Крім того, ОСОБА_3 погоджується на призначення узгодженого покарання.

Суд приходить до переконання про призначення ОСОБА_3 мінімального іспитового строку, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують покарання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості від 23 вересня 2026 року укладеної між прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_3 , з участю захисника - адвоката ОСОБА_5 .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374, 475 КПК України, ст. ст. 50 - 52 КК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду від 23 вересня 2026 року укладену між прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_3 , з участю захисника - адвоката ОСОБА_5 .

ОСОБА_3 , визнати винним за ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України та призначити узгоджене основне покарання:

- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, у виді 2 (двох) років обмеження волі;

- за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням, іспитовим строком терміном на 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

У відповідності до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з часу проголошення вироку.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирати.

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, прокурором шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили, якщо інше не передбачене цим Кодексом після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для всіх фізичних чи юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя –

Оригінал: reyestr.court.gov.ua