Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №460/13042/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/13042/26 пров. № А/857/51122/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Валюха В.М.,

суддів Бруновської Н.В., Хобор Р.Б.,

розглянувши без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2026 року у справі № 460/13042/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій (суддя Нор У.М.; час і місце ухвалення рішення - 25 серпня 2026 року, м. Рівне; дата складання повного рішення - 25 серпня 2026 року),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області) про: - визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Рівненській області, яка полягає в обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 без встановлення доплати до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 1 проценту від заробітної плати, взятої для обчислення пенсії за кожен рік роботи понад 15 років, встановлений частиною другою статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) в редакції, чинній до 01.10.2017; - зобов`язання ГУ ПФУ в Рівненській області здійснити з 01.07.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в частині доплати за понаднормовий стаж відповідно до частини другої статті 56 Закону №796-ХІІ в редакції, чинній до 01.10.2017, збільшивши пенсію на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, з урахуванням проведених платежів.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25.08.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржила позивачка. У поданій апеляційній скарзі просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.08.2026 в адміністративній справі №460/13042/26 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинення певних дій, та ухвалити нове рішення, яким задоволити адміністративний позов.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що підставою для оскарження рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 перебуває на обліку у відповідача, отримуючи пенсію з 07.11.2017. Проте, у листі ГУ ПФУ помилково вказано, що позивач перебуває на обліку з 07.11.2017, тоді як пенсія позивачці призначена з 21.02.2007 по віку. Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не повно з`ясував дату виходу позивачки на пенсію, тому неправомірно відмовив у задоволенні позову.

Відповідач не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, з урахуванням пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Суд першої інстанції встановив, що позивачка перебуває на обліку у відповідача, отримуючи пенсію; має статус громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 4).

На запит позивачки щодо перерахунку пенсії на умовах частини другої статті 56 Закону №796-ХІІ відповідач повідомив про відсутність підстав для перерахунку та виплати пенсії.

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивачка з 21.02.2007 знаходиться на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області і отримує пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 08.05.2012, довідкою ГУ ПФУ в Рівненській області від 21.09.2026 №875.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки пенсія позивачці призначена після 11.10.2017, відтак збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений пунктом 2 статті 56 Закону №796-ХІІ стаж можливе лише за умови призначення пенсії на підставі частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Оскільки позивачка отримує пенсію, розмір якої визначено за правилами частини першої, а не частини другої статті 27 Закону №1058-IV, позивачка не виявляла бажання переходу на пенсію за віком на умовах частини другої статті 27 вказаного Закону, тому відповідач правомірно відмовив у перерахунку пенсії позивачу зі збільшенням її розміру на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно із пунктом 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

У подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), який набрав чинності 11.10.2017, зокрема, до пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Отже, правове регулювання щодо права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж змінилось і у зв`язку із цими змінами Закон № 796-ХІІ пов`язує збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж, встановлений пунктом 2 статті 56 цього Закону з призначенням пенсії на умовах, визначених частиною другою статті 27 Закону № 1058-IV.

Водночас, суд наголошує на конституційному принципі незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, який сформульований, зокрема, у рішеннях Конституційного Суду України від 12.02.2019 № 5-р(I)/2019, від 26.01.2011 № 1-рп/2011, від 13.05.1997 № 1-зп, від 03.10.1997 № 4-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99.

Враховуючи положення статей 22, 58 Конституції України, можна стверджувати про те, що у разі, якщо в подальшому у чинному законодавстві відбуваються зміни щодо правового регулювання умов призначення пенсії в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ, які запроваджують нові правила виплати такої надбавки в залежності від призначення пенсії на умовах визначення її розміру згідно із частиною другою статті 27 Закону № 1058-IV, тобто за інших умов її призначення ніж ті, що діяли на час призначення, то такі зміни є такими, що звужують зміст та обсяг існуючих прав зазначеної категорії осіб (в яких таке право раніше виникло).

Держава гарантувала, зокрема учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особливі норми та умови пенсійного забезпечення як компенсацію особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, тому за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону № 796-ХІІ (редакцією пункту 2 статі 56 якого було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку), таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин. У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або запроваджені рівноцінні чи більш сприятливі умови соціального захисту.

Тож, щодо осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону № 796-ХІІ її розрахунок мав здійснюватися згідно із пунктом 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, визнана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи) та ця норма права зберігає юридичну силу як для пенсіонера так і для органу, який призначає пенсію. Поширення на таких осіб нових правил виплати надбавки за понаднормативний стаж залежно від призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV, запроваджених у зв`язку із внесенням до цієї норми змін Законом № 2148-VIII, свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України, є неприпустимим.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 25.06.2024 у справі № 300/3435/21 вказала, що висновки, викладені в раніше ухвалених постановах Верховного Суду, зокрема від 23.10.2019 у справі № 809/627/18, від 29.08.2022 у справі № 300/1390/19, від 06.09.2023 у справі № 300/2091/21, від 10.01.2024 у справі № 300/168/21 та інших, у яких викладено правовий висновок про розповсюдження пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ в редакції змін, внесених Законом № 2148-VIII на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, та відповідно про те, що згідно із пунктом 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ (у редакції, що діяла на час її реалізації за заявою пенсіонера) умовою призначення надбавки за понаднормативний стаж є призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV; пенсіонер, щодо якого не дотримано цієї умови, не має права на отримання надбавки за понаднормовий стаж, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні, а відтак вважала за необхідне відступити від таких висновків та сформувати наступні висновки:

(1) держава гарантувала зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особливі норми та умови пенсійного забезпечення як компенсацію особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, тому за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону № 796-ХІІ, редакцією пункту 2 статі 56 якого було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин. У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або шляхом запровадження рівноцінних чи більш сприятливих умов соціального захисту.

(2) до осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону № 796-ХІІ її розрахунок мав здійснюватися згідно із пунктом 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, вказана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи). Розповсюдження на таких осіб нових правил виплати надбавки за понаднормовий стаж в залежності від призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV, запроваджених у зв`язку із внесенням до цієї норми змін Законом № 2148-VIII, свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України, є неприпустимим.

Вказана правова позиція в подальшому підтримана в постановах Верховного Суду від 09.07.2024 у справі № 240/16372/23, від 16.07.2024 у справі № 460/14017/23, від 26.07.2024 у справі № 460/11256/23, від 30.07.2024 у справі № 460/14636/23, від 02.10.2024 у справі № 460/6767/23, від 12.02.2025 у справі № 380/26337/23, від 17.06.2025 у справі № 400/7832/23, від 28.11.2025 у справі № 580/5538/24 та ін.

Згідно із частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосовуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду до спірних відносин, які виникли у цій справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на те, що оскільки пенсія за віком призначена позивачці до внесення змін до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII (з матеріалів справи видно, що пенсію позивачці призначено з 21.02.2007, а не з 07.11.2017, як про це помилково зазначив суд першої інстанції), то в силу вимог статті 58 Конституції України такі зміни не позбавляють позивачку права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж, позаяк таке право вона набула значно раніше, ніж набрав чинності Закон № 2148-VIII, яким було внесено зміни до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII.

Суд першої інстанції, неповно з`ясувавши обставини, що мають значення для справи, а саме щодо дати призначення позивачці пенсії за віком, дійшов помилкового висновку про правомірність дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивачці відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ, що мало наслідком ухвалення помилкового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

За змістом частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно із частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору. У зв`язку із цим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову, з вирішенням питання про розподіл судових витрат, понесених позивачкою у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 139, 242, 292, 308, 311, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2026 року у справі № 460/13042/26 скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яка полягає в обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 без встановлення доплати до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 1 проценту від заробітної плати, взятої для обчислення пенсії за кожен рік роботи понад 15 років, встановлений пунктом 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (в редакції, чинній до 11.10.2017).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.07.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в частині доплати за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (в редакції, чинній до 11.10.2017), збільшивши пенсію на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, з урахуванням проведених платежів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції в сумі 1331 гривня 20 копійок та судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції в сумі 1996 гривень 50 копійок, а всього стягнути - 3327 гривень 70 копійок (три тисячі триста двадцять сім гривень 70 коп.).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її складення.

Головуючий суддяВ. М. Валюх

суддіН. В. Бруновська

Р. Б. Хобор