Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №380/5913/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/5913/26 пров. № А/857/38805/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Глазька С.М., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року, ухвалене суддею Кузаном Р.І. у справі № 380/5913/26 за адміністративним позовом Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка до Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною і скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2026 року позивач - Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка звернувся до суду з позовом до відповідача - Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця у ВП № 80430684 про стягнення виконавчого збору у розмірі 34 588,00 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року позов задоволено.

Рішення мотивоване тим, що державним виконавцем при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору від 19.03.2026 не враховано усіх обставин, що мають значення для її винесення, зокрема факту добровільного фактичного виконання позивачем виконавчого документа, а також поведінки стягувача щодо відмови у прийнятті від позивача документів на виконання рішення суду. Крім цього, ця постанова прийнята з порушенням процедури та строків (прийняття такої постанови через 14 днів після відкриття виконавчого провадження), що відповідно до норм ст. 13 Закону № 1404-VIII може слугувати самостійною підставою для її скасування.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець незалежно від здійснених дій і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку їх ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. При цьому, за правилами ч.3 ст.27 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішення немайнового характеру передбачає стягнення виконавчого збору у розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати із боржника – юридичної особи. Тож у такому випадку виконавчий збір є фіксованою платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюється державним виконавцем. Цей збір стягується з боржника. Водночас зазначає, що поза увагою залишились обставини, що наказ Господарського суду у справі №914/1262/25 від 26.02.2026 був пред`явлений до виконання головою ОСББ «Грушевського 4» Кузан Надією Іванівною 05.03.2026. Постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 06.03.2026. Спірна постанова про стягнення виконавчого збору винесена державним виконавцем 19.03.2026 та на вказану дату наказ Господарського суду №914/1262/25 від 26.02.2026 боржником виконаний не був.

20.03.2026 представником Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, а саме юрисконсультом Ілик Оксаною Григорівною, було передано голові правління ОСББ «Грушевського 4» Кузан Надії Іванівні технічну документацію на будинок, розташований за адресою: Львівська область, м. Дробич, вул. Грушекого,4, однак голова правління ОСББ «Грушевського 4» Кузан Надія Іванівна її прийняти відмовилась, про що 20.03.2026 складено акт державного виконавця та відібрано відповідні пояснення. 11.05.2026 складено акт державного виконавця про передання боржником стягувачу проектної документації; а 17.06.2026 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

З наведеного слідує, що наказ Господарського суду у справі №914/1262/25 від 26.02.2026 було виконано боржником вже після винесення постанов про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору. Зауважує, що стягнення виконавчого збору, окрім випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов`язується із початком примусового виконання. Примусове виконання розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 11.11.2025 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2026 Господарським судом Львівської області 26.02.2026 видано наказ №914/1262/25, яким зобов`язано Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка передати Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку “Грушевського, 4” наступну технічну документацію на будинок, розташований за адресою Львівська область, м. Дрогобич, вул. М. Грушевського, 4:

- технічний паспорт на багатоквартирний будинок №4 по вул. М. Грушевського у місті Дрогобичі;

- проектну документацію із схемами влаштування внутрішньобудинкових систем будинку №4 по вул. М. Грушевського у місті Дрогобичі;

- план земельної ділянки, на якій розташовується будинок №4 по вул. М. Грушевського у місті Дрогобичі.

За заявою керівника ОСББ “Грушевського 4” від 04.03.2026 державним виконавцем Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 06.03.2026 відкрито виконавче провадження ВП № 80430684 щодо виконання судового наказу №914/1262/25, виданого Господарським судом Львівської області 26.02.2026. У постанові про відкриття виконавчого провадження від 06.03.2026 позивачу встановлено строк для добровільного виконання рішення – 10 робочих днів.

Листом №367 від 19.03.2026 “Про виконання постанови про відкриття виконавчого провадження” Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка в межах строку для добровільного виконання виконавчого документа надано державному виконавцю для передачі стягувачу такі документи:

- технічний паспорт на житловий будинок №4 вулиця М.Грушевського на 7 аркушах;

- технічний паспорт на житловий (не житловий) будинок державного, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів по вулиці Грушевського, будинок №4 на 6 аркушах;

- проект переобладнання гуртожитку №6 Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка під житловий будинок по вулиці М.Грушевського на 34 аркушах;

- план земельної ділянки (кадастровий план), на якій розташовується будинок №4 по вулиці М.Грушевського у місті Дрогобичі на 1 аркуші.

Згідно з актом державного виконавця від 20.03.2026 передано голові правління ОСББ “Грушевського 4” технічний паспорт на багатоквартирний будинок №4 по вул.М.Грушевського у місті Дрогобичі та план земельної ділянки, на якій розташовується будинок №4 по вул. М. Грушевського у місті Дрогобичі. Проектну документацію із схемами влаштування внутрішньо-будинкових систем будинку №4 по вул. М. Грушевського у місті Дрогобичі голова ОСББ «Грушевського 4» прийняти відмовилась. В письмових поясненнях представник стягувача повідомив державного виконавця, що відмовляється прийняти проектну документацію із схемами влаштування внутрішньо-будинкових систем будинку №4 по вул. М. Грушевського у місті Дрогобичі у зв`язку з тим, що така документація передається боржником в копіях, а не оригінали.

Постановою про стягнення виконавчого збору від 19.03.2026 ВП №80430684 постановлено стягнути з Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка виконавчий збір у розмірі 34588,00 грн.

Позивач, вважаючи постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору протиправною, звернувся до суду з вимогами про її скасування.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи межі перегляду справи, передбачені ст. 308 КАС України, колегія суддів суду апеляційної інстанції враховує наступне.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми визначають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, згідно ч.1 ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі – Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до положень статті 26 Закону України “Про виконавче провадження” № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 цього Закону.

Згідно з частинами 1-4 статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Отже, наведені приписи свідчать про те, що стягнення виконавчого збору пов`язується з початком примусового виконання.

При цьому, примусове виконання виконавчого документу розпочинається з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 28.04.2020 у справі № 480/3452/19, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Таким чином, стягнення виконавчого збору зумовлюється лише фактом початку примусового виконання (відкриттям виконавчого провадження) та не ставиться у залежність від фактично вчинених дій щодо примусового виконання. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження державний виконавець не зобов`язаний самостійно з`ясовувати будь-яку інформацію щодо виконання судового рішення боржником, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено.

Аналогічна правова позиція також наведена у постановах Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 360/3324/19 та від 23.12.2020 у справі № 620/334/20.

Посилання позивача на те, що про стягнення виконавчого збору не було вказано у постанові про відкриття виконавчого провадження не впливає на законодавчий обов`язок державного виконавця стягнути виконавчий збір з боржника за проведення виконавчого провадження.

Отже, не заслуговують на увагу, доводи позивача про протиправність постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки колегією суддів суду апеляційної інстанції не встановлено порушень вимог законодавства, а винесення постанови про стягнення виконавчого збору є обов`язком державного виконавця, передбаченим статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження». Відтак, відсутні правові підстави для визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору.

При ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини справи суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід та судом апеляційної інстанції були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які підлягають скасуванню.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями 139, 242, 271, 272, 287, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задовольнити, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі №380/5913/26 – скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка до Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною і скасування постанови відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяІ. В. Глушко

суддіС. М. Глазько

Р. М. Шавель