Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №260/5612/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/5612/24 пров. № А/857/44509/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Глазька С.М.,

суддів Глушка І.В., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року з питань встановлення судового контролю (головуючий суддя Микуляк П.П., м. Ужгород) у справі № 260/5612/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796 починаючи з 01.03.2024 року;

стягнути судові витрати.

23 квітня 2025 року Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено:

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2023 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії.

Постановою 15 червня 2026 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі № 260/5612/24 було залишено без змін.

22 липня 2026 року представником позивача було подано до Закарпатського окружного адміністративного суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Подану заяву обґрунтовує тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області листом від 06.07.2026 року повідомило, що рішення суду у справі №260/5612/24 виконано, та надало відповідні розрахунки.

З отриманих розрахунків на виконання Рішення суду вбачається, що розмір пенсії з надбавками становить 16869,72 грн.

Головним управління Пенсійного фонду в Закарпатській області після виконання рішення суду було протиправно зменшено індивідуальний коефіцієнт для обчислення (після оптимізації) з 2,12921 до 2,10496 та встановлено обмеження індексації.

Представник позивача вважає, що основний розмір пенсії за віком на виконання рішення суду повинен був розраховуватись за формулою: 13433,83 (9118,218* 1,14*1,197*1,0796) * 2,12921 * 0,49333 = 14110,93 грн. розмір пенсії за віком + 315,18 грн. (доплата за понаднормовий стаж (за 17 років)) + 3527,73 грн – підвищення згідно до ст. 29 (25%) = 17953,84 грн.

Згідно до відповідного розрахунку вбачається правильне нарахування пенсії, причини щодо застосування обмеження індексації у сумі 920,34 грн, позивач вважає абсурдним, оскільки п. 5 Порядку №124 чітко передбачено перерахунок пенсії із збільшенням показника середньої заробітної плати наростаючим підсумком.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду відмовлено.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції послався на висновки, викладені в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 800/592/17, додатковій постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 235/7638/16-а, ухвалі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 805/516/18-а та постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, та виходив із того, що встановлення судового контролю є диспозитивним правом, а не обов`язком суду. Суд першої інстанції вказав, що рішення у цій справі набрало законної сили 15 червня 2026 року, а примусове виконання судових рішень здійснюється в порядку Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, відтак позивачці для початку слід звернутися до суду за виготовленням виконавчого листа для подальшого пред`явлення його до відділу примусового виконання рішень, а тому підстави для встановлення судового контролю є необґрунтованими.

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач, в апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що частина друга статті 382 КАС України передбачає зазначення у заяві ідентифікатора для повного доступу до інформації про виконавче провадження лише за його наявності, отже попереднє звернення до органів державної виконавчої служби не є обов`язковою умовою для встановлення судового контролю. Скаржник також вказує на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою обставини фактичного проведення відповідачем перерахунку пенсії на виконання рішення суду із протиправним зміненням розрахункового коефіцієнта та застосуванням обмеження індексації у розмірі 920,34 грн.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши за матеріалами справи доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Як наголосив Конституційний Суд України у Рішенні від 01 березня 2023 року № 2-р(II)/2023, судовий контроль за виконанням судового рішення є щонайпершим елементом у юридичному механізмі забезпечення виконання судового рішення; держава має запровадити дієвий, а не ілюзорний юридичний механізм здійснення судового контролю, який дасть змогу особі, на користь якої ухвалено судове рішення, домогтися його виконання, щоб реально захистити та поновити порушені права, свободи та інтереси.

Згідно зі статтею 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Водночас згідно з абзацом другим частини першої статті 382 КАС України в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Частиною другою статті 382 КАС України визначено, що у заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності), а частиною четвертою цієї статті прямо встановлено, що відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.

За частинами першою та другою статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тлумачачи наведені положення частини першої статті 382 КАС України, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30 квітня 2026 року у справі № 9901/459/21 та від 02 липня 2026 року у справі № 990/282/24, висновки яких застосовані Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в ухвалі від 28 липня 2026 року у справі № 990/29/22 вказала, що зазначена норма закріплює два правила здійснення судового контролю в адміністративних справах:

абзац перший визначає диспозитивне право суду першої інстанції («може зобов`язати») у загальних адміністративних справах зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення залежно від наявності об`єктивних обставин, які ставлять під сумнів належне виконання рішення;

абзац другий установлює імперативний обов`язок суду («суд зобов`язує») за письмовою заявою стягувача зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення у категорії адміністративних справ щодо пенсійних та інших соціальних виплат.

Крім того, у вищевказаних судових рішеннях Верховний Суд наголосив, що судовий контроль за статтею 382 КАС України здійснюється безвідносно до факту наявності виконавчого провадження, а законодавчо визначений алгоритм дій суду (статті 382-382-3 КАС України) передбачає чітке розмежування двох стадій судового контролю за предметом дослідження та правовими наслідками:

розгляд заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення (стаття 382-1 КАС України), під час якого суд не надає остаточної оцінки правильності дій боржника щодо виконання судового рішення та не вдається до аналізу причин його невиконання чи неповного виконання;

розгляд звіту та оцінка виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень (статті 382-2, 382-3 КАС України), на якій суб`єкт владних повноважень зобов`язаний викласти у звіті відомості про строк, порядок і спосіб виконання судового рішення (пункти 5, 6 частини другої статті 382-2 КАС України), а суд досліджує спосіб та повноту виконання судового рішення і постановляє ухвалу про прийняття звіту або відмову в його прийнятті (частина перша статті 382-3 КАС України).

За висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02 липня 2026 року у справі № 990/282/24 та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 28 липня 2026 року у справі № 990/29/22, обов`язок обґрунтувати спосіб і повноту виконання судового рішення покладається на суб`єкта владних повноважень під час подання звіту, а оцінка цих обставин судом належить до предмета розгляду звіту, а не до предмета розгляду заяви про зобов`язання подати такий звіт.

Оскільки справа № 260/5612/24 є адміністративною справою з приводу перерахунку та виплати пенсії, висновки суду першої інстанції про те, що встановлення судового контролю у цій справі є «диспозитивним правом, а не обов`язком суду» і вимагає попереднього отримання позивачкою виконавчого листа та звернення до органів державної виконавчої служби, прямо суперечать імперативним приписам абзацу другого частини першої та частини четвертої статті 382 КАС України.

Помилковим є посилання суду першої інстанції на додаткову постанову Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі № 235/7638/16-а щодо диспозитивності права суду на встановлення судового контролю, оскільки зазначена правова позиція була висловлена до внесення змін до частини 1 статті 382 КАС України, якою встановлено, що в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції передчасно відмовив у задоволенні заяви про встановлення судового контролю.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми процесуального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення, прийняття нової постанови.

Керуючись ст. ст. 311, 320, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року з питань судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 380/28294/23 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяС. М. Глазько

суддіІ. В. Глушко

Р. М. Шавель