Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №140/1782/26
Суддя: Курилець Андрій Романович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/1782/26 пров. № А/857/36706/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі № 140/1782/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції Костюкевич С.Ф.,
час ухвалення рішення 22 червня 2026 року,
місце ухвалення рішення м.Луцьк,
дата складання повного тексту рішення 22 червня 2026 року,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі – в/ч НОМЕР_1 , відповідач 2) про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з основної діяльності) №1905-мп від 17.11.2025 в частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; визнання протиправним та скасування наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №329 від 17.11.2025 в частині зарахування до списків в/ч НОМЕР_1 ; зобов`язати в/ч НОМЕР_1 виключити списків особового складу військової частини.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що він взятий на облік в ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), як непридатний, що підтверджується посвідчення про приписку до призовної дільниці № 589 від 04.02.1999. Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, підлягають виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки. За таких обставин, у зв`язку з визнанням військово-лікарською комісією позивача в 1999 році непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку він підлягав виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ. В свою чергу, відповідач не надав інформацію, яким чином його було взято на військовий облік військовозобов`язаних після виключення з військового обліку у 1999 році за станом здоров`я. Згідно з п. 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист” від 21.03.2024 року № 3621-IX (в первинній редакції) громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби. Разом з цим, оскільки позивач на підставі рішення військово-лікарської комісії у 1999 році був визнаним не придатним до військової? служби з виключенням з військового обліку, тому в цього не виникло обов`язку проходити повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби згідно вимог Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист” від 21.03.2024 року № 3621-IX.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав, а саме.
Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані наказ ІНФОРМАЦІЯ_3 від 17.11.2025 №1905-мп “Про призов резервістів і військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації” в частині, що стосується позивача, наказ командира в/ч в/ч НОМЕР_1 №329 від 17.11.2025 (по стройовій частині) в частині зарахування до списків особового складу військової частини на всі види забезпечення солдата ОСОБА_1 , прийняті відповідачами на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову на військову службу під час мобілізації позивача ґрунтуються на вимогах законодавства України, підстави для зобов`язання в/ч НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 відсутні.
Проте, колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , згідно посвідчення про приписку до призовної дільниці № 589 від 04.02.1999 прийнятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_7 .
17.11.2025 відповідно до довідки військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 № 2025-1117-1232-5839-0 проведено медичний огляд позивача та на підставі статті графи ІІ розкладу хвороб, графи ТДВ визнано його придатним до військової служби.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №1905-мп від 17.11.2025 “Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період” позивач призваний на військову службу по мобілізації на підставі Указу Президента від 24.02.2022 №65/2022 “Про загальну мобілізацію”.
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 №329 від 17.11.2025 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки.
Позивач вважає, що його протиправно призвано під час мобілізації на військову службу. Не погодившись із діями щодо взяття його на військовий облік та вищевказаними наказами та вважаючи їх протиправними звернувся з позовом до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України “Про військову службу і військовий обов`язок” від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Приписами ч. 7 ст. 1 Закону №2232-XII установлено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (ч. 9 ст.1 Закону №2232-ХІІ).
Також, відповідно до ч.1 ст. 1 Закону №2232-ХІІ громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
За приписами ч. 1 ст. 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”. На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).
Відповідно до ст. 1 цього Закону мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 “Про загальну мобілізацію” постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані, окрім іншого, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (абзац перший ч. 5 ст. 22 Закону №3543-ХІІ).
Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. Військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, тобто період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, належить до військової служби за призовом.
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України (ч. 5 ст. 22 Закону №3543-ХІІ).
Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402).
Пунктом 1.2 розділу І Положення №402 передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно абзацу 1 пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення №402 постанови ВЛК ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.
Так, абзацом 2 підпункту “б” пункту 20.3 глави 20 розділу II Положення №402 передбачено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймається постанова, в тому числі, такого змісту: “Непридатний до військової служби”.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 взятий на облік в ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), як непридатний, що підтверджується посвідчення про приписку до призовної дільниці № 589 від 04.02.1999.
Питання виключення осіб з військового обліку врегульовано положеннями статті 37 Закону №2232-XII.
Так, відповідно до пункту “а” частини п`ятої статі 37 Закону №2232-XII (в редакції на час проходження позивачем ВЛК), виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Відповідно до чинної на сьогодні редакції ч. 6 ст. 37 Закону №2233-XII установлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають, зокрема, громадяни України, які визнані непридатними до військової служби
Відтак, підстава “визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку” була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку. Проте, в чинній редакції міститься підстава виключення з військового обліку як “визнані непридатними до військової служби”.
Аналіз наведених вище норм Закону №2233-XII в контексті спірних правовідносин дозволяє зробити висновок про те, що виключення громадянина України з військового обліку як такого, що визнаний непридатним до військової служби, свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (ТЦК та СП) прийняла рішення про визнання особи непридатною до проходження військової служби та на підставі Закону №2232-XII звільнила цю особу від виконання військового обов`язку.
Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов`язаного, а отже не може бути призваною на військову службу за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану.
Колегія суддів враховує правову позицію, викладену у п.37-п.39 Постанови Верховного Суду від 21.05.2025 р. у справі №280/2880/24, відповідно до якої законодавець виокремлює поняття “зняття з військового обліку” та “виключення з військового обліку”, при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік.
Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку.
З аналізу положень Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” №2232-XII видно, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 проігнорував ту обставину, що позивач більше не є військовозобов`язаним та, відповідно не має обов`язку проходити військово-лікарську комісію та не може бути призваний на військову службу під час мобілізації внаслідок того, що він виключений з військового обліку.
На переконання суду, після отримання від позивача відомостей про його виключення з військового з обліку за станом здоров`я, ІНФОРМАЦІЯ_2 повинен був вжити належних заходів для перевірки цих відомостей та врахувати їх при проведенні подальших мобілізаційних заходів стосовно позивача, а не поновлювати позивача на військовому обліку та направляти його на повторне медичне обстеження.
Враховуючи наведене вище, колегія судді наголошує, що повторний медичний огляд, так і призов на військову службу під час мобілізації позивача, визнаного непридатного до військової служби з виключенням з військового обліку, не пов`язане з жодною передбаченою Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” та Законом України “Про військовий обов`язок і військову службу” підставою.
Відтак, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1905- мп від 17.11.2025, в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період військовозобов`язаних та резервістів, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), відповідно до поіменного списку, який призваний і направлений в склад військової частини НОМЕР_1 підлягає скасуванню.
Отже, оскільки судом встановлено, що позивача незаконно мобілізовано на військову службу, а чинним законодавством щодо проходження військової служби не передбачено, що скасування документів з оформлення процедури мобілізації має наслідком скасування наказу про зарахування особи до складу військової частини та виключення такої особи зі складу військової частини, куди її направлено відповідним районним ТЦК та СП, то наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 329 від 17.11.2025 року в частині зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_4 солдата ОСОБА_1 на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_9 , з 17.11.2025 також є протиправним та підлягає скасуванню, незважаючи на те, що командир військової частини безпосередньо і фактично не вчиняв протиправної поведінки чи дій при прийнятті такого наказу.
Суд зауважує, що після видання ІНФОРМАЦІЯ_2 наказу від 17.11.2025 №1905- мп про призов та направлення позивача для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_4 , стосовно позивача виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-XII.
Пунктом 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Вказаним законом не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про зарахування особи в списки особового складу військової частини.
Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 329 від 17.11.2025 року вже реалізовано, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.
На переконання суду, відсутність у статті 26 Закону №2232-XII такої підстави для звільнення з військової служби як скасування наказів на призов особи на військову службу та зарахування до складу військової частини є виключно свідченням того, що законодавець при прийнятті зазначеної норми виключав можливість проходження військової служби особою, яка мобілізована до складу Збройних Сил України з порушенням вимог законодавства.
Вказана стаття встановлює ті випадки та підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби, які виникають після призову громадян на військову службу, а сам призов особи на військову службу під час мобілізації проведено у відповідності до вимог закону (інакше кажучи, процедура призову не ставиться під сумнів на предмет її законності та легітимності).
У даному ж випадку, звернувшись до суду, позивач оскаржував правомірність його призову на військову службу під час мобілізації.
За результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку про протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову позивача на військову службу та, як наслідок, наказу командира Військової частини НОМЕР_4 про зарахування останнього до особового складу даної військової частини.
Суд враховує, що Верховним Судом в постанові 11.04.2024 у справі №520/7954/22 підтверджено можливість звільнення особи з військової служби, у зв`язку із визнанням протиправним та скасуванням наказів про мобілізацію і зарахування до списків особового складу військової частини.
Наведеним спростовуються доводи ІНФОРМАЦІЯ_3 про безповоротну дію мобілізації. Протилежні ж висновки призвели б до неможливості відновлення порушеного права незаконно мобілізованих осіб.
Згідно із позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13.02.2018 у справі №361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі №569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі №461/2579/17, від 20.03.2018 у справі №820/4554/17, від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а, від 12.04.2018 справі №826/8803/15, від 21.06.2018 у справі №274/1717/17, від 14.08.2018 у справі №820/5134/17, від 17.10.2019 у справі №826/521/16, від 30.03.2021 у справі №400/1825/20, від 14.09.2021 у справі №320/5007/20 та від 27.09.2021 року у справі №380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.
Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, висловлена у постановах від 04.09.2021 у справі №320/5007/20, від 14.09.2021 у справі №320/5007/20, від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 та від 13.10.2022 у справі №380/13558/21.
Враховуючи наведене вище, апеляційний суд вважає що не є втручанням в дискреційні повноваження військової частини скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_4 про зарахування ОСОБА_1 до особового складу даної військової частини, оскільки матеріалами справи встановлено протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову позивача на військову службу, а відтак це єдиний правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.308,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року у справі № 140/1782/26 скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1905- мп від 17.11.2025, в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період військовозобов`язаних та резервістів, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), відповідно до поіменного списку, який призваний і направлений в склад військової частини НОМЕР_1 .
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 329 від 17.11.2025 року в частині зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_4 солдата ОСОБА_1 на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_9 , з 17.11.2025.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддяА. Р. Курилець
суддіС. М. Кузьмич
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 21 жовтня 2026 року.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua