Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №140/6340/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/6340/26 пров. № А/857/50822/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Глазька С.М.,

суддів Глушка І.В., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року (головуючий суддя Стецик Н.В., м. Луцьк) у справі № 140/6340/26 за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також – ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Волинської митниці (далі також – митний орган, митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 15.04.2026 №UA205100/2026/000008/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2026/000076.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що ФОП ОСОБА_1 придбав у нерезидента транспортний засіб - автобус марки VOLKSWAGEN CRAFTER за ціною 5000,00 євро, визначеною договором купівлі-продажу від 17.02.2026 №5549/17.02.2026 та рахунком-фактурою (інвойсом) від 17.02.2026 №А-08-2026. Оплату товару в зазначеному розмірі здійснено 12.03.2026 платіжною інструкцією в іноземній валюті №30. Для митного оформлення транспортного засобу позивач через декларанта подав Волинській митниці митну декларацію та документи на підтвердження заявленої митної вартості, визначеної за основним методом — за ціною договору. Однак Волинська митниця прийняла рішення від 15.04.2026 №UA205100/2026/000008/2 про коригування митної вартості товару, визначивши її у розмірі 31 000,00 євро, та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач вважає такі рішення протиправними, оскільки подані ним документи у сукупності містили необхідні відомості щодо ціни транспортного засобу та підтверджували фактично сплачену за нього суму. На його переконання, зазначені митним органом розбіжності не впливають на можливість визначення митної вартості товару за ціною договору та не спростовують заявленої вартості транспортного засобу.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 15.04.2026 №UA205100/2026/000008/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2026/000076.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходи з того, що декларант подав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару, і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та оцінивши усі доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 17.02.2026 між SIA «Iv Pluss Latvia» (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу автомобіля №5549/17.02.2026, відповідно до пункту 1.1 якого продавець продав, а покупець придбав автомобіль VW CRAFTER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , дата виробництва 12.08.2016, максимальна потужність двигуна 120 кВт, тип палива — дизель, пробіг 644323 км.

Відповідно до пункту 2.1 договору ціна купівлі автомобіля встановлена у розмірі 5000,00 євро без урахування ПДВ 21%, а згідно з пунктом 2.5 договору поставка здійснювалася за рахунок покупця на умовах EXW Бауска відповідно до Incoterms 2010.

На виконання умов вказаного договору продавцем виставлено рахунок-фактуру (інвойс) від 17.02.2026 №А-08-2026 на суму 5000,00 євро та 17.02.2026 сторонами складено акт приймання-передачі автомобіля. Оплату вартості придбаного транспортного засобу в сумі 5000,00 євро здійснено позивачем 12.03.2026, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті (витяг із системи SWIFT) №30.

14.04.2026 з метою митного оформлення ввезеного на митну територію України транспортного засобу декларантом в інтересах ФОП ОСОБА_1 подано до Волинської митниці митну декларацію №26UA205100002307U3 на товар «Автобус пасажирський категорії «М2» марки VOLKSWAGEN CRAFTER номер кузова: НОМЕР_2 номер шасі: НОМЕР_2 , бувший у використанні, тип двигуна: дизельний, маркування двигуна n/v , робочий об`єм двигуна 1968 см3, маса спорядженого 3310 кг, повна маса 5000 кг потужність:120кВт, календарний рік виготовлення 10.02.2016р, модельний рік виготовлення 2016р, місць для сидіння - 20, стоячих - 3. Автобус загального призначення для перевезення пасажирів. Автобус має дефекти: корозія на кузові, витік масла з двигуна, підвищений шум від заднього моста».

Митну вартість товару декларантом визначено за основним методом - за ціною договору. Фактурну вартість автомобіля заявлено в розмірі 5000,00 євро, що за курсом на день декларування становило 253 760,36 грн. З урахуванням доданих до ціни договору витрат на транспортування до митного кордону України у сумі 8199,33 грн заявлена митна вартість товару становила 261 959,49 грн.

На підтвердження заявленої митної вартості разом із митною декларацією декларантом подано: рахунок-фактуру (інвойс) від 17.02.2026 №А-08-2026; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 12.02.2026 № НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 23.03.2026 № НОМЕР_4 ; платіжну інструкцію в іноземній валюті (витяг із системи SWIFT) від 12.03.2026 №30; калькуляцію транспортних витрат від 09.04.2026 №09042026/1; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №б/н від 09.04.2026; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями від 08.04.2026 №194; страховий поліс від 24.03.2026 №LT/AEE 5666269; договір купівлі-продажу автомобіля від 17.02.2026 №5549/17.02.2026; договір про надання послуг митного брокера від 03.03.2026 №05/03/2026/1Е; паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 від 27.01.1996; фотоматеріали від 14.04.2026; платіжне доручення від 08.04.2026 №2177; копію митної декларації країни відправлення від 02.04.2026 №26PL301010000ZLWB0; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 14.04.2026 №009926; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України, від 12.01.2026 №GN214210.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару Волинською митницею встановлено, що подані декларантом документи містять розбіжності та не підтверджують усі числові значення складових митної вартості, а заявлений рівень митної вартості ставить під сумнів задекларовану митну вартість товарів.

Митний орган вказує на наступні розбіжності у поданих документах.

Заявлена митна вартість – 5 161,5568 євро не відповідає рівню, за яким здійснюється митне оформлення ідентичних товарів на інших митницях Держмитслужби (31 000 євро).

Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано калькуляцію транспортних витрат від 09.04.2026 №15122025/1, яка не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує витрати на транспортування оцінюваного товару, оскільки не відповідає вимогам Наказу №599 (відсутні відомості розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту). На думку митниці, декларантом не надано належних документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу та неможливість перевірити числовий розрахунок митної вартості.

Вартість подібних транспортних засобів на міжнародних сайтах продажу автомобілів з Європи в мережі інтернет значно вища в рази.

До митного оформлення подано рахунок-фактуру від 17.02.2026 №А-08-2026, однак відсутні обов`язкові реквізити, передбачені формою документа, а саме: підпис та штамп Покупця, що свідчить погодження даного документа сторонами.

Відповідно до п 2.2 контракту від 17.02.2026№ 5549/17.02.2026 передбачена, що ціна купівлі має бути сплачена покупцем продавцю відповідно до виставленого рахунку від 17.02.2026 №5549/17.02.2026 напротязі 10 днів шляхом здійснення платежу банківським переказом за реквізитами вказаними в рахунку-фактурі, що не відповідає терміну оплати відповідно витягу із системи SWIFT від 12.03.2026 №30. Витяг із системи SWIFT від 12.03.2026 №30 не відповідає нормам Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положенню про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, оскільки не містить відомостей про ID ключ виконавця надавача платіжних послуг (банку), які свідчать про виконання операції за такою платіжною інструкцією. Митниця відмічає, що даний витяг із системи SWIFT не містить визначених підпунктами 11, 13 пункту 14 Положення № 216 коду країни отримувача (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) або країни реєстрації; підпис(у) [власноручного(их)/електронного(их)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації.

Крім того, відповідач зазначив, що митна декларація країни експорту від 02.04.2026 №26PL301010000ZLWB0 не відповідає вимогам статті 254 МК України, у зв`язку з чим просив надати її переклад відповідно до статті 254 цього Кодексу. У відповідності до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, митницею було встановлено, що задекларований заявлений рівень митної вартості не відповідає наявній в митного органу ціновій інформації. З огляду на вищевикладене, митний орган вважав, що існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості. У зв`язку з цим, є підстави вважати, що інвойс, який подавався до митного оформлення не містить достовірної інформації щодо «дійсної вартості» транспортного засобу відповідно до статті VII ГАТТ.

Враховуючи вищенаведене, декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

У відповідь декларантом надано наступні документи: платіжні інструкції від 12.03.2026 №Q0312DQG5P та №Q0312DQ5KT, виписку з бухгалтерської документації від 12.03.2026 б/н, звіт про оцінку транспортного засобу від 15.04.2026 №78/26.

В заяві від 15.04.2026 б/н декларант повідомив, що інших додаткових документів надати не може.

Внаслідок цього Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 15.04.2026 №UA205100/2026/000008/2 та сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2026/000076.

У графі 33 оскаржуваного рішення від 15.04.2026 №UA205100/2026/000008/2 зазначено, що платіжні інструкції від 12.03.2026 №Q0312DQG5P та №Q0312DQ5KT не являються платіжними інструкціями в іноземній валюті та не відповідають умовам розрахунків відповідно до п 2.2 контракту від 17.02.2026 №5549/17.02.2026.

Отже, митний орган вважав, що йому не надано належного документального підтвердження ціни, що фактично сплачена за товар.

Згідно вимог п. 54, п. 57 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 10.09.2013 №1440, зібрані експертом вихідні дані та інша інформація повинні відображатись у висновку з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього відповідно. Також у висновку відсутній виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок. Цінових пропозицій до висновків , а також розрахунків, які б дали змогу впевнитись у достовірності, об`єктивності наведеної інформації, наданий експертний висновок не містить. Звіт про оцінку транспортного засобу від 15.04.2026 №78/26, підготовлений з порушенням вищезазначеного підходу, не може засвідчувати обгрунтованість числового розрахунку вартості імпортованих товарів, які в ньому наведені в зв`язку з відсутністю документально-підтверджених даних.

Таким чином, митниця вважала, що декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар.

Як зазначено у графі 33 оскаржуваного рішення, було проведено процедуру консультації та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару, відповідно митна вартість визначена за другорядним методом відповідно до вимог ст. 64 МК України. Також зазначено, що митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МК України) по причині відсутності у митного органу та ненадання інформації про вартість операції з ідентичними та побідними товари. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 62 та 63 МК України) по причині відсутності у митного органу та ненадання декларантом інформації основи для віднімання та додавання вартості.

У рішенні зазначено, що джерелами числового значення митної вартості товару є аналогічна модель автобуса 2016 року виготовлення: « 1. Автобус, що був у використанні: -марка згідно з довідником - VOLKSWAGEN; -модель згідно з довідником - CRAFTER; -номер кузова (шасі) - WV1ZZZ2EZG6062292; - загальна кількість місць, включаючи водія - 21, - призначення - для перевезення людей по дорогах загального користування, - тип палива - дизель; - об`єм двигуна - 1968 см. куб; -потужність двигуна - 120 кВт; -колісна формула - 4х2; -календарний рік виготовлення - 2016; -модельний рік виготовлення - 2016; - повна маса - 5000 кг; - власна маса - 3470 кг; - торговельна марка - VOLKSWAGEN; - виробник - VOLKSWAGEN; - країна виробник - Німеччина», який ввозився з Литви на умовах поставки DAP, та з урахуванням обсягу партії товару (1 шт) за рівнем митної вартості 31 000 євро - МД від 17.02.2026 №26UA205050004968U8, згідно з якою здійснено митне оформлення в максимально наближений час. Коригування на обсяг партії, комерційні умови не здійснювалося.

Додатково зазначено, що декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг, за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х та статті 55 МК України. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або в судовому порядку.

Товар випущено у вільний обіг згідно з МД №26UA205100002340U8 від 15.04.2026 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови, звернувся до суду із цим позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 МК України).

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (частина восьма статті 57 МК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно частин першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з приписами частин першої та другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (частина шоста статті 54 МК України).

Частиною сьомою статті 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З системного аналізу вищенаведених норм суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, які свідчать про: заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведення декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 МК України; відсутність у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Крім цього, обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20, від 21 вересня 2023 року у справі № 520/18432/21.

Щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, слід зазначити, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом – за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зокрема, рахунок-фактуру (інвойс), контракт (договір купівлі-продажу товару), калькуляцію транспортних витрат, банківський платіжний документ, що стосуються оцінюваного товару).

Відтак, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом.

Так, декларант позивача подав наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) від 17.02.2026 №А-08-2026; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 12.02.2026 № НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 23.03.2026 № НОМЕР_4 ; платіжну інструкцію в іноземній валюті (витяг із системи SWIFT) від 12.03.2026 №30; калькуляцію транспортних витрат від 09.04.2026 №09042026/1; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №б/н від 09.04.2026; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями від 08.04.2026 №194; страховий поліс від 24.03.2026 №LT/AEE 5666269; договір купівлі-продажу автомобіля від 17.02.2026 №5549/17.02.2026; договір про надання послуг митного брокера від 03.03.2026 №05/03/2026/1Е; паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 від 27.01.1996; фотоматеріали від 14.04.2026; платіжне доручення від 08.04.2026 №2177; копію митної декларації країни відправлення від 02.04.2026 №26PL301010000ZLWB0; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 14.04.2026 №009926; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України, від 12.01.2026 №GN214210.

Додатково на вимогу митниці декларант надав наступні документи: платіжні інструкції від 12.03.2026 №Q0312DQG5P та №Q0312DQ5KT, виписку з бухгалтерської документації від 12.03.2026 б/н, звіт про оцінку транспортного засобу від 15.04.2026 №78/26.

Так, пунктом 2.1 договору купівлі-продажу автомобіля від 17.02.2026 №5549/17.02.2026 визначено ціну товару - автомобіля VW CRAFTER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , у розмірі 5000,00 євро, що узгоджується із вартістю, зазначеною в рахунку-фактурі (інвойсі) від 17.02.2026 №А-08-2026 та в платіжній інструкції в іноземній валюті (витяг із системи SWIFT) від 12.03.2026 №30.

Вартість транспортування товару до митного кодону України у сумі 8199,33 грн, яка включена до митної вартості, підтверджена калькуляцією транспортних витрат від 09.04.2026 №09042026/1, так як транспортування товару здійснювалося власним ходом.

Отже, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати.

Щодо підтвердження транспортних витрат, то, на думку суду, позивачем були надані відповідачу всі належні документи.

Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування.

Згідно пунктом 6 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Щодо посилання у спірному рішенні на те, що декларантом надано калькуляцію транспортних витрат, яка не містить відомостей про розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за один кілометр маршруту суд зазначає наступне.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення до зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Відомості, зазначені у калькуляції транспортних витрат № 03112025/1 від 03.11.2025 підтверджують розмір понесених витрат у зв`язку із транспортуванням імпортованого товару до кордону України. Подані позивачем до митного оформлення документи у сукупності надають можливість визначити розмір транспортних витрат та не мають суперечностей, а тому доводи митного органу у цій частині є безпідставними.

МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, не вказав, що такими доказами повинні бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи, а тому надана до митного оформлення калькуляція транспортних витрат № 03112025/1 від 03.11.2025 є достатнім доказом на підтвердження витрат на транспортування.

Крім того, Верховний Суд у справі № 804/16553/14 від 31.05.2019 звернув увагу нате, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому калькуляція транспортних витрат є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.019 у справі № 815/2501/18, від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18.

Отже, з огляду на те, що розмір транспортних витрат, понесених позивачем під час перевезення оцінюваного товару, підтверджується документально, тому суд дійшов висновку про відсутності у митного органу підстав вважати непідтвердженими числові значення складових митної вартості.

Щодо доводів апелянта про рахунок-фактуру (інвойсу) від 17.02.2026 №А-08-2026 суд зазначає таке.

В оскаржуваному рішенні відповідач вказав, що зазначений рахунок-фактура не містить обов`язкових, на думку митного органу, реквізитів, а саме підпису та штампа покупця, які свідчили б про погодження цього документа сторонами.

Разом з тим рахунок-фактура (інвойс) є одним із документів, які відповідно до частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару. При цьому Митний кодекс України не ставить можливість використання рахунку-фактури для підтвердження митної вартості у залежність від наявності на ньому підпису чи штампа покупця.

Крім того, рахунок-фактура від 17.02.2026 №А-08-2026 подавався не окремо, а разом із договором купівлі-продажу від 17.02.2026 №5549/17.02.2026, актом приймання-передачі від 17.02.2026 та платіжною інструкцією в іноземній валюті (витяг із системи SWIFT) від 12.03.2026 №30. Вказані документи стосуються однієї господарської операції та у сукупності дають можливість ідентифікувати продавця, покупця, транспортний засіб та його ціну.

При цьому визначена в рахунку-фактурі вартість транспортного засобу у розмірі 5000,00 євро відповідає його вартості, визначеній договором купівлі-продажу, а факт прийняття транспортного засобу покупцем підтверджується окремо складеним сторонами актом приймання-передачі.

Отже, сама по собі відсутність підпису та штампа покупця на рахунку-фактурі за наявності інших документів, які підтверджують укладення та виконання відповідної господарської операції, не спростовує зазначеної у ньому ціни товару та не свідчить про наявність розбіжностей, які впливають на правильність визначення митної вартості.

Щодо доводів апелянта, які стосуються платіжної інструкції від 12.03.2026 №30, слід зазначити, що суд першої інстанції вірно підмітив, що оплату за придбаний товар позивачем здійснено із застосуванням засобів міжнародної електронної платіжної системи SWIFT.

SWIFT-код – це стандартний формат Ідентифікаційного коду банку (Business Identifier Codes (BIC)), який використовується для ідентифікації банків та фінансових установ у міжнародній банківській мережі. Цей код містить інформацію про найменування та місцезнаходження банку - свого роду міжнародний код або ID банку, а саме «PBAN» - банківський код, «UA» - код країни, « 2X» - код місцезнаходження банку, «XXX» - код філіалу банку. Таким чином, ідентифікація банку, зокрема його найменування та місцезнаходження, в даному випадку здійснюється саме за вищевказаними кодами.

В оскаржуваному рішенні митний орган вказав на відсутність у ньому відомостей про ID ключ виконавця надавача платіжних послуг (банку), коду країни отримувача відповідно до його місцезнаходження або країни реєстрації, а також підпису відповідальної особи платника або коду автентифікації.

Разом з тим зазначені нормативно-правові акти Національного банку України регулюють порядок здійснення валютних та платіжних операцій, тоді як для цілей митного контролю визначальним є те, чи дає поданий банківський документ у сукупності з іншими документами можливість ідентифікувати здійснений платіж як такий, що стосується оцінюваного товару, та встановити його суму.

Як встановлено судом, витяг із системи SWIFT від 12.03.2026 №30 підтверджує здійснення платежу у сумі 5000,00 євро. Саме така вартість транспортного засобу зазначена у договорі купівлі-продажу від 17.02.2026 №5549/17.02.2026 та рахунку-фактурі (інвойсі) від 17.02.2026 №А-08-2026.

Таким чином, договір купівлі-продажу, рахунок-фактура та банківський платіжний документ містять узгоджені між собою відомості щодо вартості придбаного транспортного засобу 5000,00 євро. Відповідачем не встановлено здійснення позивачем на користь продавця інших платежів, пов`язаних із придбанням оцінюваного товару, або сплати за нього суми в іншому розмірі.

За таких обставин зазначені митним органом недоліки оформлення витягу із системи SWIFT не спростовують факту здійснення платежу у сумі 5000,00 євро та не доводять, що фактично сплачена або така, що підлягала сплаті, ціна транспортного засобу відрізнялася від ціни, зазначеної у договорі та рахунку-фактурі.

Отже, наведені відповідачем зауваження до платіжної інструкції в іноземній валюті (витягу із системи SWIFT) від 12.03.2026 №30 не є достатньою підставою для висновку про документальну непідтвердженість ціни, фактично сплаченої за оцінюваний товар.

Колегія суддів також відхиляє доводи митниці щодо невідповідності Звіту про оцінку транспортного засобу від 15.04.2026 №78/26 вимогам Національного стандарту №1. За змістом ч. 2 та ч. 3 ст. 53 МК України, висновок спеціалізованої експертної організації є додатковим, а не обов`язковим основним документом для підтвердження митної вартості за ціною договору. Оскільки позивачем подано вичерпний пакет основних документів (договір, інвойс, банківський документ), які узгоджуються між собою та підтверджують заявлену вартість, можливі недоліки в оформленні додатково поданого Звіту про оцінку не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про непідтвердження митної вартості товару в цілому.

Щодо посилання відповідача на ненадання перекладу митної декларації країни експорту від 02.04.2026 №26PL301010000ZLWB0 суд зазначає таке.

В оскаржуваному рішенні митний орган зазначив, що митна декларація країни експорту не відповідає вимогам статті 254 МК України, у зв`язку із чим вказав на необхідність надання її перекладу.

Відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, подаються митним органам українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Отже, сама по собі відсутність перекладу документа не є безумовною підставою для його неприйняття митним органом. Необхідність перекладу виникає у разі, якщо відповідні відомості потрібні митному органу для перевірки або підтвердження задекларованих даних.

Щодо посилань апелянта на постанову Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №826/5915/15, колегія суддів зазначає таке. У вказаній справі підставою для висновків суду про непідтвердження митної вартості стала сукупність обставин: декларант взагалі не надав митному органу документів про оплату вартості товару (бухгалтерських чи платіжних документів), а також не надав переклад експортної декларації.

Натомість, у справі, що розглядається, позивачем надано вичерпний пакет первинних та платіжних документів (договір, інвойс, витяг із системи SWIFT), які узгоджуються між собою та повністю підтверджують факт і розмір оплати за транспортний засіб 5000 євро. За наявності належних доказів оплати товару, сама лише відсутність перекладу експортної декларації (яка є допоміжним документом) не може бути самостійною підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості. Відтак, фактичні обставини у справі №826/5915/15 та у цій справі є суттєво відмінними, що виключає застосування наведених висновків касаційного суду до спірних правовідносин.

Щодо покликання митного органу на те, що митну вартість товару визначено за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митного органу, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин відповідну практику Верховного Суду, зокрема постанову від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15, в якій зазначено, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Окрім цього, Верховний Суд у зазначеному рішенні справі звернув увагу на те, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі № 809/1838/15 зазначив, що приписи чинного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Рішення митного органу про коригування митної вартості товару має бути чітким та зрозумілим, деталізовано описувати виявлені недоліки в документах або роз`яснювати чому ненадання платником податків певних документів унеможливлює визначення митної вартості за основним методом, а також містити посилання на конкретні факти, які є підставою для коригування митної вартості.

У постанові від 04.11.2021 р. у справі № 120/2634/19-а Верховний Суд звернув увагу на необхідність зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Таким чином, вказана норма передбачає, що самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

Рішення про коригування митної вартості також повинне містити обґрунтування обраного методу визначення митної вартості товару та підстави для відступлення від методу, застосованого платником податків.

Статтею 64 МК України передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Аналізуючи обґрунтованість застосування відповідачем резервного методу та обраного джерела цінової інформації (МД від 17.02.2026 №26UA205050004968U8 із вартістю 31 000 євро), колегія суддів зазначає таке.

Митний орган дійсно навів у рішенні перелік технічних характеристик транспортного засобу, що брався для порівняння (марка, модель, рік, об`єм двигуна тощо).

Проте, відповідачем залишено поза увагою ту обставину, що оцінюваний товар (автобус позивача) декларувався із прямою вказівкою на наявність суттєвих дефектів: корозії на кузові, витоку масла з двигуна та підвищеного шуму від заднього моста. Технічний стан транспортного засобу, що був у використанні, наявність пошкоджень та дефектів є визначальними критеріями, які безпосередньо і суттєво впливають на його комерційну вартість. Здійснивши коригування митної вартості до рівня 31 000 євро, митний орган не навів жодних обґрунтувань того, чи мав порівнюваний транспортний засіб аналогічний технічний стан та ступінь зносу, і не здійснив відповідних коригувань ціни, що суперечить суті резервного методу та робить таке порівняння нерелевантним.

У постанові Верховного Суду від 29.09.2020 року справі № 520/7041/19 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що митний орган не вказав на будь-які розбіжності чи ознаки підробки зазначених документів, або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Тому апеляційний суд вважає, що митний орган, як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її заперечення, а відтак відповідачем неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205100/2026/000076 від 15.04.2026.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відтак рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправною та підлягає скасуванню.

Апеляційний суд вважає, що приймаючи спірне рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган послався лише на неподання декларантом додаткових документів, не навів при цьому пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. Тобто, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

З огляду на те, що декларантом відповідачу надані документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у митного органу були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/1.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог по суті спору. Відповідач, порушуючи вимоги ст. 77 КАС України, не довів наявності в нього обґрунтованого сумніву щодо правильності визначення декларантом митної вартості товару за ціною договору. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції, а відтак не спростовують факту протиправності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та оцінюючи доводи апелянта в цій частині, колегія суддів виходить з наступного.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов повністю, стягнув за рахунок бюджетних асигнувань митниці на користь позивача судовий збір у загальному розмірі 7 614,61 грн. Як вбачається з матеріалів справи та тексту позовної заяви, вказана сума складалася з судового збору за вимогу майнового характеру (різниця митних платежів у сумі 428 660,36 грн) та за окрему вимогу немайнового характеру (скасування картки відмови).

Проте, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.08.2024 у справі № 120/15468/23, рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийняті митної декларації є взаємопов`язаними однаковими правовідносинами, відтак у випадку їх спільного оскарження вони розцінюються як одне ціле. Розрахунок судового збору у такому випадку має здійснюватися виходячи лише з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваним рішенням. Суд не повинен додатково стягувати судовий збір за оскарження картки відмови як немайнову вимогу.

Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України !Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем встановлено ставку 1 відсоток ціни позову (але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів).

Оскільки ціна позову (різниця митних платежів) становить 428 660,36 грн, належний до сплати та відшкодуванню судовий збір за розгляд цієї справи в суді першої інстанції становить 4 286,60 грн (428 660,36 грн х 1%). Решта суми (3328,01 грн) сплачена позивачем надмірно (як за окрему немайнову вимогу) та не підлягає стягненню з суб`єкта владних повноважень, а може бути повернута позивачу з Державного бюджету в порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи викладене, доводи Волинської митниці в цій частині є обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат підлягає зміні шляхом зменшення суми стягнутого судового збору з 7 614,61 грн до 4 286,60 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити в частині розподілу судових витрат.

В іншій частині рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та скасуванню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Положеннями статті 139 КАС України не передбачено стягнення судового збору, сплаченого суб`єктом владних повноважень за подання апеляційної скарги, за рахунок позивача (приватної особи).

З огляду на вказане, а також враховуючи, що апеляційну скаргу відповідача задоволено частково виключно з підстав виправлення помилки щодо розподілу судових витрат у суді першої інстанції, тоді як по суті спору рішення ухвалено на користь позивача, судові витрати Волинської митниці зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці - задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року у справі № 140/6340/26 - змінити в частині розподілу судових витрат.

Абзац третій резолютивної частини рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року викласти в такій редакції: «Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судовий збір у сумі 4 286 (чотири тисячі двісті вісімдесят шість) грн 60 коп.».

В іншій частині рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року у справі № 140/6340/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених у статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддяС. М. Глазько

суддіІ. В. Глушко

Р. М. Шавель