Суд: Подільський районний суд міста Полтави
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: дорожнього руху
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №553/3890/26
Суддя: Москаленко В. В.
Подільський районний суд міста Полтави
Справа № 553/3890/26
Провадження № 2-а/553/33/2026
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
20.10.2026м. Полтава
Подільський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді Москаленко В.В.,
за участі секретаря судового засідання Черняєвої Є.М.,
позивача Данілова І.В,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу № 553/3890/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Подільського районного суду міста Полтави з вищевказаним позовом та просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії АВ № 00013150 від 21.09.2026 року про притягнення
ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 132-1 КУпАП та накладення на ОСОБА_1 , адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 8500,00 грн, провадження у справі закрити.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що постановою серії АВ № 00013151 від 21.09.2026 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АВ
№ 00013151 від 21.09.2026, з якої вбачається, що 04.08.2026 о 17 год 31 хв за адресою М-03, км 349+890 Полтавська область, автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , відповідальною особою за яким є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який в свою чергу допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених п. 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 7,213% (2,885 тон) при дозволеній максимальній фактичній вазі 40 тон. Вимірювання ваги транспортного засобу здійснювалось технічним засобом WIM53, WAGA –WIM35, зав №44. Фактичні зафіксовані параметри ТЗ: кількість вісей -5 шт, спарені колеса – 2 вісь, відстань між вісями 1-2 -3810мм, 2-3 -5420 мм, 3-4 -1300 мм, 4-5 -1300 мм, навантаження на вісь 1 – 8400 кг, 2-11050 кг, 3-9150 кг, 4-9350 кг, 5-9700 кг, загальна маса -47650 кг, висота -3,758 м, ширина -2,604 м, довжина – 15,548 м. Даною постановою на позивача накладено адміністративний штраф у розмірі 8500,00 грн.
В позові позивачем зазначалось про те, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 власником транспортного засобу DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , 2011 року випуску, є ОСОБА_1 . Особливі відмітки: спеціалізований вантажний сідловий тягач обклеєний плівкою оранжевого кольору.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 власником транспортного засобу GROENEWEGEN 40.14 CC 12-27, д.н.з. НОМЕР_3 ,1996 року випуску, є ОСОБА_1 . Особливі відмітки: спеціалізований напівпричіп Н/ПР – контейнеровоз. Згідно з фотозображеннями, здійсненими в автоматичному режимі в момент фіксації правопорушення, зафіксовано проїзд транспортного засобу DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , із напівпричепом.
Позивач зазначав про те, що в оскаржуваній постанові відсутні відомості про марку, модель та державний номерний знак спеціалізованого напівпричепу, з яким цей транспортний засіб перебував у складі автопоїзда, що є на думку сторони позивача порушенням вимог ст. 283
КУпАП. Відповідно товарно – транспортної накладної №48 від 04.08.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «Одісея –Метгруп» (вантажовідправник) відвантажено товар, а саме металобрухт, загальною вагою 22,20 т, для ТОВ «Полтаваметпром» (вантажоодержувач). Відповідно до товарно – транспортної накладної загальна вага транспортного засобу DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , та напівпричепа контейнеровоза GROENEWEGEN 40.14 CC 12-27, д.н.з. НОМЕР_3 , з вантажем у пункті завантаження смт. Есхар Харківська область становила 41,5 т. На думку позивача, жодного перевищення нормативних параметрів ваги для руху транспортного засобу не було.
Разом з тим, позивач вважає вищевказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Дії посадової особи, а саме: винесення постанови позивач вважає протиправним, постанову не обґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку із відсутністю доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення та порушенням державним інспектором норм матеріального права при складанні постанови. Обставини, які вказані в постанові, не підтверджені належними та допустимими доказами, та не відповідають дійсним обставинам справи, а постанова винесена без дослідження всіх обставин справи, з порушенням чинного законодавства.
Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 02.10.2026 року пропущений позивачем строк звернення до адміністративного суду - поновлено та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.
09.10.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому Державна служба України з безпеки на транспорті не погоджується із викладеними доводами, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, не підтверджуються належними доказами.
У відзиві зазначалось про те, що постановою у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання /перебування на території України серії АВ
№ 00013150 від 21.09.2026 встановлено, що 04.08.2026 о 17 год. 31 хв, за адресою М-03 км 349-890, Полтавська область зафіксовано транспортний засіб DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених п. 22.5 ПДР : перевищення загальної маси транспортного засобу на 7,213 (2,885 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 132-1 КУпАП.
За вказаних обставин постановою на Позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн. Адміністративні правопорушення зафіксовані автоматичним зважувальним комплексом WIM53,WAGA-WIM35, зав. №44.
Основним аргументом позивача з приводу незаконності оскаржуваної постанови є та обставина, що перевезення вантажів здійснювалось транспортними засобами (двовісний сідловий тягач) з трьохвісним напівпричепом контейнеровозом. При цьому Позивач помилково вважає, що зазначення в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу типу транспортного засобу «напівпричіп контейнеровоз» дає підстави застосовувати збільшений ваговий норматив 42 т, передбачений в п.22.5 Правил дорожнього руху (двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або знімних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра). Жодних доказів на підтвердження того, що перевезення вантажу здійснювалось в контейнері Позивачем не надано. Крім того, Позивач вважає, що Відповідачем умисно не відображено в постанові про адміністративне правопорушення тип причепу, що вплинуло на визначення граничного вагового нормативу. Оскаржуваною постановою зафіксовано фактичні параметри транспортно засобу. кількість вісей - 5 шт.; спарені колеса - 2 вісь; відстань між вісями 1-2: 3810 мм, 2-3: 5420мм, 3-4: 1300 мм; 4-5: 1300 мм; навантаження на вісь 1 - 8400 кг, 2 - 11050кг, 3 - 9150 кг, 4 – 9350 кг; 5 - 9700 кг; загальна маса – 47 650 кг. висота - 3.758 м.; ширина – 2.604 м.; довжина - 15.548 м. Так, згідно інформаційної карти габаритно-вагового контролю за оскаржуваною постановою перевищення загальної маси транспортного засобу на 7,213% (2.885 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.
Щодо механізму фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі. Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174. Звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів
України від 23.02.2024 №202 «Про внесення змін до Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі» внесено зміни до Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 р. № 1174 Деякі питання фіксації порушень законодавства про автомобільний транспорт, які набрали чинності 28.02.2024. Відтак, з 28.02.2024 почали діяти зміни до Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, які не передбачають фіксацію в метаданих державного номерного знаку причепу та визначення його типу. Згідно пункту другого Порядку № 1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі система) взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи. Відповідно до пункту 7 Порядку № 1174 фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку. Положеннями пункту 12 Порядку № 1174 врегульовано, що автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу (за можливості); вимірювання габаритів транспортного засобу (за можливості); Абзац сьомий пункту 12 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 202 від 23.02.2024 фіксацію та розпізнавання номерного знака транспортного засобу; Абзац восьмий пункту 12 в редакції Постанови КМ № 202 від 23.02.2024 фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-комунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-комунікаційної системи. Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно телекомунікаційної системи у вигляді метаданих (пункт 14 Порядку фіксації адміністративних правопорушень).
Згідно пункту 15 Порядку № 1174 метадані повинні містити дані про: засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, найменування власника засобу вимірювальної техніки, інформацію про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); Абзац другий пункту 15 в редакції Постанови КМ № 202 від 23.02.2024 місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати); найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, номерний знак транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку, повну масу транспортного засобу, зовнішні габарити транспортного засобу (за можливості), розподіл навантаження за осями транспортного засобу (номер осі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на осі (за наявності); фотографії транспортного засобу: фронтальну, фотографію номерного знака транспортного засобу, оглядову фотографію із зображенням розпізнаного номерного знака. Враховуючи вищезазначене, звинувачення позивача щодо умисного не визначення/не відображення (приховування) номера та типу причепа в постановах про адміністративне правопорушення є безпідставними та не обгрунтованими. Зазначаючи про протиправність дій відповідача, позивачем не наведено положення нормативно правових актів, якими встановлено вимогу відображати в постанові про адміністративне правопорушення інформації щодо причепу (ДНЗ та тип). Система забезпечує автоматизоване формування проекту постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, відповідно до законодавства з фіксацією тієї інформації, яка передбачена ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Тобто, суть процесу автофіксації правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті полягає у забезпеченні прозорості фіксації порушень, зменшення участі посадових осіб у вказаному процесі, що спрямовано на об`єктивну оцінку обставин та фактів вчинення правопорушення. Посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в
автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей: - про транспортний засіб; - відповідальну особу, визначену статтею 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення; - наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; - та метаданих, сформованих автоматичним пунктом (пункти 2,16 Порядку № 1174). Факт належної фіксації руху транспортних засобів Позивача через автоматичний пункт з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, а також справності технічного засобу та достовірності встановлених ним відомостей повідомляємо, що прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WIM53, WAGA-WIM35, зав №44, яким здійснювалась фіксація правопорушення в автоматичному режимі, підтверджується: - сертифікатом перевірки типу №UA.TR.113- 0619/25F-26;
Щодо твердження про застосування помилкового нормативного вагового параметру вказує, що відповідно до чинної редакції ПДР для двовісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом допустимим навантаженням є 40 т. Позивачем помилково зазначено, що відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху допускається навантаження в 42 тони. Для застосування збільшених нормативів визначальною обставиною є саме сукупність факторів: здійснення перевезення напівпричепом (контейнеровозом) одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра. При цьому, позивачем до матеріалів справи не долучено належних доказів, що під час проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, здійснювалися безпечні вантажні перевезення в контейнері або знімному кузові згідно з їх призначенням. На думку позивача, для застосування збільшених вагових нормативів (42т або 44т в залежності від кількості осей) достатньо наявності одного критерію, передбаченого п.22.5 ПДР, а саме: здійснення перевезення вантажу напівпричепом - контейнеровозом. При цьому, позивач не зазначає на якій підставі він не враховує інші критерії, передбачені п 22.5 ПДР (наявність контейнера або знімного кузова, загальна довжина 13,716 м), хоча детально зображує відмінності між контейнеровозом та контейнером. Водночас, Державна служба України з безпеки на транспорті не заперечує той факт, що перевезення здійснювалось напівпричепом контейнеровозом, тобто платформою, на яку може встановлюватись контейнер. Однак, конструкція, яка міститься на платформі не відповідає вимогам ані визначенню «контейнер», а ні «знімний кузов». У Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 січня 1997 року за № 363 (надалі Наказ № 363), наведено визначення: вантажний контейнер одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об`єм дорівнює 1 куб.м і більше). Відповідно до п. п. 17.1 - 17.5 Наказу № 363 універсальні автомобільні контейнери призначені для перевезення дрібних партій вантажів без тари, у первинній або у полегшеній тарі. В цих контейнерах перевозяться продовольчі і промислові товари широкого споживання, продукція виробничо-технічного призначення, сільськогосподарські продукти і домашні речі громадян. Забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів. Окремі вантажні місця, які подаються для перевезення в контейнері, мають бути масою не більше 80 кг. Спеціальні контейнери належать вантажовідправникам і вантажоодержувачам та призначаються для перевезення автомобільним транспортом певних видів вантажів, які потребують додержання особливих умов під час транспортування. Універсальні автомобільні контейнери, що належать Перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: - розпізнавальний знак; -номер контейнера; - найменування власника контейнера; -вантажність і маса тари контейнера, кг; -внутрішній об`єм контейнера, куб. м; -місце, місяць і рік виготовлення контейнера; -час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера. Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов`язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об`єм контейнера (куб. м). Крім цього, відповідно до вимог п. 17.15 Наказу N 363 після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил навісити бірку довжиною 120-150 мм
і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача. Відповідно до вимог законодавства забороняється перевезення вантажів у контейнерах, які завантажені з порушенням Міжнародної конвенції щодо безпечних контейнерів. З матеріалів справи, а саме з фотознімків доданих до оскаржуваних постанов, встановлено, що вказаний у постанові сідельний тягач з напівпричепом перевозив предмет з ознаками контейнеру. Вказаний предмет не містив маркування, пломбування та інших характеристик, які встановлені законом. Вказані обставини вказують на відсутність належних доказів перевезення вантажів за допомогою контейнеру, з огляду на що фактична маса транспортного засобу позивача повинна була бути не більше 40 тон. Водночас, інформація, яка формує об`єктивну сторону порушення, міститься не лише в постанові, але й підтверджується інформаційними файлами та даними фотофіксації . Так інформація щодо зважування міститься в інформаційній карті габаритно-вагового контролю, яка безпосередньо формується автоматичним пунктом та надсилається уповноваженій посадовій особі, яка здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення, у вигляді метаданих та використовується нею при встановленні події та складу адміністративного правопорушення, відображає, як саме відбувається розгляд справи про адміністративне правопорушення. В інформаційній карті габаритно-вагового контролю відображено дані про кількість осей транспортного засобу, відстань між осями, навантаження на кожну вісь, висоту, довжину, ширину транспортного засобу, перевищення габаритів, перевищення ваги, температуру повітря, повну масу, шинність, клас транспортного засобу, загальну масу транспортного засобу тощо. Відповідно до фотофіксації транспортних засобів вбачається, що напівпричепи не мають верхньої частини, тобто до конструкції внесено зміни. Також, з фотофіксації вбачається відсутність будь-якого маркування. У відзиві відповідачем зазначалось про те, що для застосування збільшених вагових нормативів (42 т) визначальною обставиною є саме сукупність факторів: 1) здійснення перевезення контейнеровозом 2) одного або більше контейнерів або змінних кузовів 3) загальною максимальною довжиною 13,716 метра. Постановами про адміністративне правопорушення, як вже зазначалось, зафіксовані фактичні параметри транспортних засобів: довжина перевищує 13,716 м. Так, у Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.01.1997 року за №363 (далі - Правила № 363), дані визначення: н/причеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій-контейнерів; вантажний контейнер - одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об`єм дорівнює 1 куб.м і більше). Разом з тим, з наявних в матеріалах справи фотознімків не вбачається, що сідловий тягач з напівпричепом - контейнеровоз перевозив контейнер. Так, виокремлення в п.22.5ПДР України законодавцем такого виду перевезень, як перевезення контейнеровозом, та встановлення іншого (вищого) вагового обмеження, може бути застосовано до спірних правовідносин та аналогічних ним лише у випадку здійснення перевезення вантажу контейнеровозом з використанням, зокрема, одного або декілька контейнерів та дотриманням допустимо-встановленої максимальної довжини транспортного засобу-13,716метра.
Однак, як вбачається з оскаржуваної постанови (у графі "Результати автоматичної фіксації транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення" "Фактично зафіксовані параметри ТЗ"), під час габаритно-вагового контролю транспортного засобу DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , його довжина склала 15,548 м,що перевищує гранично-допустиму довжину, встановлену для перевезення вантажу контейнеровозом ( 13,716м). Отже, у спірній постанові відповідачем було правомірна визначено максимально дозволену фактичну масу транспортного засобу DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , у 40 тон. Таким чином, в справі відсутні жодні докази, що під час проведення габаритно-вагового контролю транспортним засобом, здійснювалися безпечні вантажні перевезення в спеціалізованих контейнерах, згідно з їх призначенням..
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті в судове засідання не з`явилась, але надала на адресу суду заяву, в якій просила проводити судовий розгляд справи у відсутності представника. У задоволенні позовних вимог просила відмовити у повному обсязі та прийняти рішення з урахуванням доводів зазначених стороною відповідача у відзиві.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне
значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до постанови серії АВ № 00013150 від 21.09.2026 по справі про адміністративне правопорушення, винесеною Головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Головня Т.С. притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, з якої вбачається, що 04.08.2026 о 17 год. 31 хв, за адресою М-03, км 349+890, Полтавська область, зафіксовано транспортний засіб DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , відповідальною особою за яким є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який в свою чергу допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативний параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 7,213% (2,885 тон) при дозволеній максимальній фактичній вазі 40 тон.
Вимірювання ваги транспортного засобу здійснювалось технічним засобом WIM53. WAGA –WIM35, зав №44.
Фактичні зафіксовані параметри ТЗ: кількість вісей -5 шт, спарені колеса – 2 вісь, відстань між вісями 1-2 -3810 мм, 2-3 -5420 мм, 3-4 1300 мм, 4-5 -1300 мм, навантаження на вісь 1-8400 кг, 2-11050 кг, 3-9150 кг, 4-9350 кг, 5-9700 кг, загальна маса -47650 кг, висота -3,758 м, ширина – 2,604, довжина -15,548 м.
Відповідно до положень ст. 6 Законом України «Про автомобільний транспорт» №2344 (надалі Закон № 2344) реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно п.7 Положення № 103 Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, зокрема спеціалізовані, та засоби вимірювальної техніки; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.
Таким чином, Укртрансбезпека з метою забезпечення виконання покладених на неї законодавством завдань, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, має право: проводити рейдові перевірки (перевірки на дорозі); використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно із ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа)
встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Одночасно суд зазначає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення являється остаточним рішенням, яке приймається відповідною посадовою особою на підставі повно, всебічно та об`єктивно досліджених обставин справи, та яке в подальшому підлягає оскарженню.
При цьому, суд звертає увагу, що рішення щодо наявності чи відсутності в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ознак складу адміністративного правопорушення має ґрунтуватись виключно на наявних у справі доказах. Такий висновок не може ґрунтуватись на спостереженні особи, яка розглянула справу.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній», рух учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» № 2862-IV визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
В пунктах 1.3, 1.9 Правил зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими; особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі по тексту - Правила № 30), рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі по тексту - ПДР), рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: фактичну масу Комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 т, двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 т.
Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними
дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75).
Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами б та в цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.
Таким чином, пунктом 22.5 ПДР передбачені обмеження як вагових, так і габаритних параметрів транспортних засобів та їх составів.
Стаття 132-1 КУпАП визначає відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
Частиною 2 ст. 132-1 КУпАП (в редакції Закону № 1582-IX від 29.06.2021) визначено наступне порушення: «Перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %.
Згідно з ч. 1 ст. 14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Згідно з ч. 3 ст. 14-3 КУпАП ,відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, у випадках, передбачених статтею 279-7 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 279-7 КУпАП ,відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили:
- така особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння;
- внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;
- особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Згідно з ч. 1 ст. 279-5 КУпАП, у разі якщо адміністративні правопорушення у сфері
безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника.
За запитом уповноваженої на те посадової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (у тому числі за умови ідентифікації такої посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису), відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов`язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов`язковим дотриманням Закону України «Про захист персональних даних».
За запитом уповноваженої на те посадової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (у тому числі за умови ідентифікації такої посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису), відповідні органи державної влади або місцевого самоврядування, їх посадові (службові) особи зобов`язані надати відомості про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи вантажовідправника.
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Постанова про накладення адміністративного стягнення надсилається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня її винесення рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи).
Днем отримання постанови є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення її особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, або повнолітньому члену сім`ї такої особи. У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відмовляється від отримання постанови, днем отримання постанови є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову від її отримання.
У разі невручення постанови адресату за зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або Єдиному державному демографічному реєстрі адресою днем отримання постанови вважається день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення до органу (підрозділу), уповноважена посадова особа якого винесла відповідну постанову.
Відповідно до пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (далі - Порядок №1388) за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
При цьому, відповідно до п. 3 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1197 від 14.11.2018 (далі Порядок № 1197), підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є:
1) визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування;
2) визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем;
3) оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом;
4) користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички);
5) користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу;
6) оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона.
Внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, якого визначив безпосередньо власник транспортного засобу, здійснюється у сервісному центрі МВС у присутності власника транспортного засобу (його представника за довіреністю) та належного користувача (п. 21 Порядку №1197).
Відповідно до п. 23 Порядку №1197 внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, якого визначив безпосередньо власник транспортного засобу, здійснюється також через: 1) веб-додаток, розміщений на офіційному веб-сайті Головного сервісного центру МВС, шляхом заповнення електронної заяви за формою згідно з додатком 1 із застосуванням кваліфікованого електронного підпису власника транспортного засобу та належного користувача; 2) Єдиний державний вебпортал електронних послуг, шляхом заповнення електронної заяви у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, відповідно до відомостей, передбачених додатком 1, із застосуванням кваліфікованої електронної печатки технічного адміністратора Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, електронних підписів або кваліфікованих електронних підписів власника транспортного засобу та належного користувача.
Пунктом 36 Порядку №1197 встановлено, що внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, який користується транспортним засобом на підставі тимчасового реєстраційного талона, здійснюється у сервісному центрі МВС за заявою належного користувача.
Таким чином, оформлення тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб не є самостійною підставою для внесення до ЄДРТЗ відомостей про належного користувача транспортного засобу за відсутності на те відповідної заяви уповноваженого суб`єкта.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 179-7 КУпАП відповідальна особа, зазначена у 1 ст.14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 власником транспортного засобу DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_1 , 2011 року випуску, є ОСОБА_1 .
Позивач не заперечував того, що він є суб`єктом відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті.
При цьому, позивачем не заперечувався факт достовірності результатів вимірювання дорожніх транспортних засобів в русі та правомірності введення технічного засобу в експлуатацію.
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначає Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 №1174 (далі по тексту Порядок №1174), п.2 якого передбачено, що автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті - комплекс технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу в русі, визначених пунктом 12 цього Порядку, з одночасною його фотозйомкою, відеозаписом (за наявністю) та ідентифікацією за державним реєстраційним номером.
Відповідно до п.7 Порядку №1174 фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.
Пунктами 11-17 Порядку №1174 визначено, що автоматичними пунктами фіксуються правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.
Під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.
Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих.
Метадані - структуровані дані, які містять відомості про подію, зафіксовану за допомогою автоматичного пункту, характеристики зафіксованого транспортного засобу, необхідні для його ідентифікації, параметри функціонування технічних засобів автоматичного пункту, а також інші дані, необхідні для обліку, пошуку, оцінки та управління такими відомостями (п.2 Порядку №1174)
Метадані повинні містити дані про: -засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати); найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку, повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі); фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака; відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).
Крім того, процедуру оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті відповідно до покладених на них повноважень матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, визначено Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 № 512 (далі по тексту Інструкція № 512).
Пунктом 1 Розділу ІІ Інструкції № 512 передбачено, що уповноважена посадова особа розглядає справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному
транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, які передбачені, зокрема, ч.2 та 3 ст.132-1 КУпАП. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем оброблення таких правопорушень в Державній службі України з безпеки на транспорті.
Згідно з п.2 Розділу ІІ Інструкції №512 уповноважена посадова особа здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення шляхом опрацювання інформаційного файлу системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, необхідного для об`єктивного розгляду справи та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі.
Пунктом 3 Розділу ІІ Інструкції №512 передбачено, що під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою в автоматичому режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції.
Суд визнає твердження позивача щодо невідповідності оскаржуваної постанови вимогам Інструкції №512 безпідставними, оскільки інструкцією затверджено лише форму, а не вимоги до змісту постанови. Дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися в постанові, в залежності від обставин вчинення порушення.
Суд констатує, що згідно з вимогами ст.283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи;зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Як вбачається із оскаржуваної постанови, в ній наявні відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак, технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання, навантаження на одиночну вісь.
Суд констатує, що юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 ч.1 ст.85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.
Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України
Згідно з ч.3 ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова містить необхідну інформацію, передбачену ст.283 КУпАП, який має вищу юридичну силу по відношенню до Інструкції №512, і саме за порушення норм КУпАП позивача притягнуто до відповідальності. Таким чином, зміст постанови відображає усі істотні ознаки складу правопорушення.
Перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу, визначених пунктом 22.5 ПДР України, було встановлено із врахуванням допустимої похибки вагового комплексу, як передбачено ДСТУ OIML R 134-1:2010 (OIML R 134- 1:2006, IDT).
Відсоткове та натуральне значення перевищення максимально допустимої маси транспортних засобів отримується з урахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, яка, у цьому випадку складає 10% щодо загальної маси та 16% щодо навантаження на осі.
Оскаржувана постанова містить посилання на веб-сайт з ідентифікатором доступу, на якому відображені світлини відповідного транспортного засобу за результатами автоматичної фіксації транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення. Крім того у постанові зазначено технічний прилад яким в автоматичному режимі зафіксовано правопорушення WIM753,WAGA-WIM35, свідоцтво про повірку технічного засобу серія UA.TR.113-0695/21F-26 дійсне до 16.03.2027 року, UA.TR.113-0619/25F-26 дійсне до 19.03.2027.
Встановлено, що фактично зафіксована загальна маса транспортного засобу становила 47650 кг (47,650 т), загальна маса з урахуванням похибки вагового комплексу -42885 кг (42,885т). Згідно формули було здійснено розрахунок та встановлено перевищення нормативних параметрів, визначених п. 22.5 ПДР, відповідно до оскаржуваної постанови серії АВ №00013150 від 21.09.2026: перевищення загальної маси транспортного засобу на 7,213% (2,885 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон: розрахунок *% перевищення = ((Хфакт –Хнорм- похибка пристрою)/Хнорм)*100; *% перевищення =((47650-40000 кг-10%*47650)/40000)*100=7,213%.
Таким чином зміст спірної постанови підтверджує допущення перевізником інкримінованого йому порушення у вигляді перевищення загальної маси транспортного засобу на 7,213% (2,885 тон) (з урахуванням похибки 10% від загальної маси транспортного засобу) щодо загальної маси транспортного засобу при дозволеній максимальній вазі 40 тон, належними та допустимими доказами.
Стосовно посилання позивача на те, що допустима маса його транспортного засобу складає 42 т, так як транспортний засіб DAF XF 105.460, д.н.з НОМЕР_1 , є двовісним тягачем, а напівпричіп – контейнеровоз GROENEWEGEN 40.14 СС 12-27, д.н.з. НОМЕР_3 , трьохвісним причепом – контейнеровозом, суд зазначає наступне.
Як вже зазначалося, п. 22.5 ПДР передбачає, зокрема, що параметри транспортного засобу не мають перевищувати фактичну масу:
- двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 т,
- двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 т.
Тобто, максимальна фактична маса у 42 тони застосовується щодо таких транспортних засобів:
- двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 т.
- двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 т.
Суд констатує, що вказана норма чітко й однозначно визначає параметр загальної максимальної довжини 13,716 метра, який стосується, як тягача так і напівпричепу, а не самого причепа.
Відповідно до спірної постанови, загальна довжина транспортного засобу позивача складає 15248м тобто, загальна максимальна довжина транспортного засобу позивача є більшою за 13,716 метра, що в свою чергу виключає підстави вважати, що на транспортний засіб позивача розповсюджують вимоги до максимальної фактичної маси у 42 т.
Крім того, суд констатує, що доводи позивача про те, що його транспортний засіб є контейнеровозом не має значення, оскільки довжина транспортного засобу позивача перевищує 13,716 метра.
Так як визначальною обставиною для застосування збільшених вагових нормативів 42 (44) т є сукупність факторів: здійснення перевезення контейнеровозом; одного або більше контейнерів або змінних кузовів; загальною максимальною довжиною 13,716 метра.
Відповідно до даних автоматичної фіксації (фотофіксації) спеціалізований сідловий тягач з напівпричепом – контейнеровозом на платформі для контейнерів перевозив не контейнер та не змінний кузов.
Вимоги до експлуатації колісних транспортних засобів та механізм організації безпечного утримання колісних транспортних засобів категорії M,N,O впродовж експлуатаційного життєвого циклу автомобільним перевізником (їх власником, орендарем), автомобільним само зайнятим перевізником, а також підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності затверджено чинний в даний час Правилами експлуатації колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 26.07.2013 №550. Відповідно, якщо в реєстраційних документах транспортний засіб вказано як «контейнеровоз», тобто як колісний транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій – контейнерів, то і його експлуатація повинна відповідати як його конструкції, так і його призначенню.
Так, на матеріалах фотофіксації, вбачається, що на контейнері відсутнє маркування, яке повинно бути нанесене на контейнер, що спростовує твердження позивача у справі.
Стороною відповідача до відзиву на підтвердження даних обставин було надано зображення прикладів кутових фітингів та контейнера з такими кутовими фітингами.
З метою встановлення єдиних технічних приписів, яким повинні відповідати з метою використання в країнах, що їх виготовляють, деякі транспортні засоби, предмети обладнання та частини була прийнята «Угода про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів 1958 року з поправками 1995 року (Про приєднання до Угоди). Для цілей цієї угоди термін «колісні транспортні засоби, предмети обладнання та частини» включає будь-які колісні транспортні засоби, предмети обладнання та частини, характеристики яких впливають на безпеку дорожнього руху, охорону навколишнього середовища та економію енергії. Термін «офіційне затвердження за типом конструкції на підставі Правил для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, що можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах» вказує на адміністративну процедуру, через яку компетентні органи Договірної Сторони після проведення необхідних перевірок заявляють, що транспортний засіб, предмети обладнання або частин, подані виготовлювачем, відповідають приписам цих Правил.
Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.01.1997 №363, н/причеп-контейнеровоз – транспортний засіб спеціалізованого призначення , який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій – контейнерів.
Вантажний контейнер – одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об`єм дорівнює 1 куб м і більше).
В свою чергу позивачем не надано жодних належних доказів на підтвердження того, що під час проведення габаритно – вагового контролю транспортного засобу , який належить позивачу, здійснювалися безпечні вантажні перевезення в контейнері згідно з їх призначенням та з відповідним маркуванням.
Відповідно до наявних в матеріалах справи матеріалів фотофіксації адміністративного правопорушення вбачається відсутність на транспортному засобі відповідного маркування універсального контейнера – відсутні позначення розпізнавального знака; номера контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера; кг; внутрішній об`єм контейнера; куб.м; місце і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. З матеріалів справи вбачається, що зазначений у постанові сідловий тягач з напівпричепом перевозив контейнер, до конструкції якого внесено зміни - додано тентовий верх, а також відсутні кутові фітинги.
Таким чином, позивачем не надано доказів того , що в момент фіксації адміністративного правопорушення транспортним засобом позивача здійснювалося перевезення саме контейнера як зазначено в свідоцтві про реєстрацію напівпричепа.
Відповідно до товарно – транспортної накладної № 48 ввід 04.08.2026 року вбачається, що перевезення вантажу - брухт чорних металів здійснювалося, спосіб навантаження – навалом.
Вказані дає суду констатувати, що позивач здійснював вантажні перевезення транспортним засобом, який не є контейнеровозом в розумінні вищезазначених норм та не використовувався в момент зафіксованого порушення як контейнеровоз. Таким чином,
максимально допустиме навантаження для транспортного засобу позивача, відповідно до п. 22.5 ПДР становить 40т.
Відповідно до п. 17.9 Правил № 363 приймання вантажів для перевезення в контейнерах здійснюється: при наявності договору – на підставі заявки, а при відсутності договору - разового договору.
Суд констатує, що позивачем, всупереч вимогам п. 17.9 Правил № 363, до позовної заяви не надано доказів про приймання вантажів для перевезення в контейнерах за наявності договору – на підставі заяви, а при відсутності договору - разового договору. Вказане свідчить про відсутність належних доказів перевезення вантажів за допомогою контейнерів.
Як і не надано позивачем доказів того, що під час проведення габаритно вагового контролю транспортним засобом здійснювалися безпечні вантажні перевезення в спеціалізованих контейнерах згідно з їх призначенням чи в спеціалізованих контейнерах – платформах згідно з їх призначенням.
Таким чином, вказане свідчить про те, що максимально допустиме навантаження для вказаного транспортного засобу відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху є 40 т.
Поряд з цим, позивачем в ході судового розгляду справи стверджувалось про те, що перевезення не є перевезенням змінного кузову, що є хибним.
Так, відповідно до положення Митного кодексу України кузови прирівнюються до контейнерів.
Відповідно до фотознімків доданих до оскаржуваної постанови вбачається, що вказаний у постанові сідельний тягач з напівпричепом, який перевозив предмет з ознаками контейнеру з тентовим верхом не містить будь-якого маркування.
В свою чергу ОСОБА_1 не надав доказів, щодо здійснення вантажного перевезення саме змінним кузовом, ідентифікації такого кузова, доказів щодо придбання або використання змінного кузова, товарно – супровідних документів на перевезення вантажу, які б могли свідчити на користь сторони позивача у справі.
Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_2 про реєстрацію напівпричепа – контейнеровоза марки GROENEWEGEN, д.н.з. НОМЕР_3 , вбачається, що вказаний напівпричіп призначений для перевезення особливого виду вантажу – контейнерів. Відомості щодо переобладнання вказаного напівпричепу для перевезення змінного кузова в особливих відмітках свідоцтва відсутні.
Відповідно позивачем не надано доказів того,що вказаний вище напівпричіп перевозив контейнер чи змінний кузов, які і не доведено позивачем підстав для застосування у даному випадку для даного транспортного засобу збільшених вагових параметрів загальної маси, а тому застосуванню підлягають нормативні вагові параметри для двовісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом – Максимальна фактична маса 40т.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що спірна постанова винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, тому підстави для її скасування відсутні.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з підстав їх необґрунтованості.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того,
ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів наданих сторонами, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки досліджені докази свідчать про наявність події адміністративних правопорушень.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає доведеними вчинення позивачем, як власником транспортних засобів, вищевказаних порушень, передбачених пунктом 22.5 ПДР України та наявності події адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Таким чином, правові підстави для скасування оскаржуваної постанови серії АВ № 00013150 від 21.09.2026, відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ч.2 ст. 132-1 КУпАП, ст. ст. 245, 247, 251, 283, 288, 289 КУпАП, ст.ст. 8-9, 72, 77, 79, 90, 243-244, 246, 250, 268, 272, 286 КАС України, суд-
у х в а л и в :
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа: Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Подільського районного суду міста Полтави В. В. Москаленко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua