Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №553/1733/26 — Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 553/1733/26

Провадження № 2/553/1522/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20.10.2026м. Полтава

Подільський районний суд міста Полтави у складі:

головуючої - судді Подмаркової Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Мороза Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШИН" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.

Від ТОВ "ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШИН" надійшла позовна заява до ОСОБА_1 з наступними вимогами: стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № 1912476 від 19.06.2021 в розмірі 7 162,00 грн, з яких: 2 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 5 162,00 грн - прострочена заборгованість за відсотками, понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19.06.2021 між ТОВ «ФК «ВЕРОНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1912476 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти, які зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування ними. Відповідно до умов кредитного договору сума кредиту становить 2 000,00 грн; дата надання кредиту 19.06.2021, строк кредиту 29 днів; відсоткова ставка 1,9% в день. Однак відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 20.02.2026 становить 7 162,00 грн, з яких: 2 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5 162,00 грн - заборгованість за відсотками. На підставі договору відступлення права вимоги право грошової вимоги по цьому кредитному договору перейшло до ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», що і стало підставою для звернення до суду.

Посилаючись на викладене просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 7 162,00 грн та судові витрати.

Аргументи учасників справи.

22.06.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що не погоджується з позовом, просить відмовити у його задоволенні. Позивач не надав належних доказів набуття права вимоги, договір оформлювався в електронній формі через екран телефону, відповідач був позбавлений технічної можливості вивчити умови, приховані за посиланням. Незаконно нараховано відсотки поза межами строку кредитування. Факт викупу боргу саме відповідачем не доведений. Позивачем не надано оригіналу жодного первинного фінансового документа про реальне перерахування коштів відповідачу. Відповідач не отримував письмових повідомлень про відступлення права вимоги. Вимога про стягнення 13 000,00 грн витрат на адвоката Пархомчука С.В. є проявом грубого зловживання процесуальними правами та штучним завищенням витрат, про що ним заявлено в клопотанні про зменшення витрат на правову допомогу. На підставі вищевикладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

03.07.2026 від представника позивача Пархомчука С.В. надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено наступне: Позивач надав суду належні та допустимі докази, що підтверджують факт переходу до нього права грошової вимоги. Твердження Відповідача про не доведення такого факту є необґрунтованими та не відповідають дійсності. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позичальник погодився на умови визначені Договором, щодо його пролонгації та нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту, тому твердження Відповідача про незаконність нарахування процентів є необґрунтованими.

Станом на 03.07.2026 Позивач отримав відповідь на запити від Первісного кредитора. У зв`язку з цим, з метою ґрунтовного, повного та об`єктивного вирішення справи, Позивач просить суд долучити до матеріалів справи документ, наданий Первісним кредитором, а саме: Детальний розрахунок заборгованості за договором № 1912476. На момент подачі позовної заяви Позивачем було надано до суду всі наявні документи по кредитній справі, які були передані Первинним кредитором в рамках укладеного договору щодо відступлення права вимоги.

Відповідачем не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що зазначений картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, Відповідач не був позбавлений можливості надати відповідні банківські дані чи інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний і повний доступ до таких.

Первісний кредитор та Позивач не є банківськими установами, дія Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 на них не поширюється, а отже - формування виписок по особових рахунках клієнтів у їхній діяльності не передбачено.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 "…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. … неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".

Позивачем належними та допустимими доказами підтверджено розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, з урахуванням кваліфікації, досвіду та завантаженості адвоката. Відтак, заперечення Відповідача щодо недоведеності понесених витрат є безпідставними, не ґрунтуються на матеріалах справи та не підлягають задоволенню.

31.07.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення, в яких останній зазначив, що позивачем не надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу на підтвердження факту укладення та підписання договору з боку відповідача. Недоведеність перерахування коштів, Позивач не надав належних і допустимих первинних бухгалтерських документів (платіжної інструкції з відміткою банку, виписки тощо), що підтверджують реальний факт та суму перерахування коштів Відповідачу. Додані до позову копії документів, зокрема Витяг з Реєстру боржників, завірені з порушенням ч. 5 ст. 95 ЦПК України та ДСТУ 4163:2020 (відсутня дата засвідчення), а Акт приймання-передачі є незаповненим бланком. Крім того, оплата за договором факторингу здійснена лише через два роки. Позивач протиправно застосував автоматичну односторонню пролонгацію договору на 70 діб. Нарахування відсотків і штрафів здійснено поза межами строку кредитування, що суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12. Загальний розмір нарахувань перевищує граничний двократний розмір тіла кредиту (подвійне тіло), що є порушенням норм Законів України «Про споживче кредитування» та «Про захист прав споживачів». Деталізований розрахунок заборгованості та додаткові докази подано Позивачем поза межами позовної заяви (на стадії відповіді на відзив) без поважних причин, що є порушенням процесуального порядку (постанови ВС у справах № 755/16124/15-ц, № 335/12095/18). Вимога про стягнення 13 000,00 грн витрат на правничу допомогу є безпідставною через наявність конфлікту інтересів (адвокат є бенефіціарним власником Позивача), шаблонний характер позову, недоведеність реальності та співмірності витрат, а також явне розходження в поштових витратах. З огляду на це, відповідач просить у задоволенні позовних вимог та вимог про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити повністю.

24.08.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначив, що позовні вимоги обґрунтовані Договором про відступлення прав вимоги від 01 грудня 2023 року, за яким ТОВ «ФК «ВЕРОНА» передало право вимоги до Відповідача на користь ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН». Однак, Рішенням Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку України від 01.05.2023 року (оприлюднено 02.05.2023 року) ТОВ «ФК «ВЕРОНА» було повністю анульовано всі ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг. Згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду (зокрема, у постанові від 16.03.2021 р. у справі № 906/1174/18), відступлення права вимоги за кредитним договором є фінансовою послугою (факторингом) і може здійснюватися виключно ліцензованими фінансовими установами. Оскільки станом на дату укладення договору відступлення (01.12.2023 року) ТОВ «ФК «ВЕРОНА» вже не мало чинної ліцензії НБУ та втратило статус фінансової установи, воно не мало необхідного обсягу цивільної правоздатності (спеціальної правосуб`єктності) на укладення цього правочину. Відповідно до ст. 203, ст. 227 Цивільного кодексу України правочин, вчинений юридичною особою без відповідної ліцензії, є недійсним і не утворює законних правових наслідків. Позивач не набув статусу кредитора у зобов`язанні та є неналежним позивачем.

24.09.2026 від представника позивача Пархомчука С.В. надійшли письмові заперечення, в яких зазначено наступне: Після видачі кредиту змістом зобов`язання є лише обов`язок боржника повернути борги та право вимоги кредитора, при цьому кредитор більше не надає боржнику жодних фінансових послуг. На цій стадії наявність у нового кредитора статусу фінансової установи не має значення, а право вимоги за кредитним договором може бути законно відступлене за договором цесії будь-якій юридичній або фізичній особі (зокрема ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН»). На підставі Договору відступлення права вимоги № 1-01/12/2023 від 01.12.2023, укладеного з ТОВ «ФК «ВЕРОНА», Позивач належним чином набував право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 1912476 від 19.06.2021. Позивач вважає заперечення Відповідача безпідставними та такими, що суперечать умовам договорів і сталій судовій практиці.

Рух справи.

Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 12.05.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Аргументи учасників справи.

Представник ТОВ "ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШИН" Пархомчук С.В. у відповіді на відзив просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся із заявою про розгляд справи за його відсутності.

У зв`язку з неявкою у судове засідання усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, судом не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Дослідивши доводи позовної заяви, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, додаткові пояснення відповідачки, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 19.06.2021 між ТОВ «ФК «ВЕРОНА» та Відповідачем було укладено Кредитний договір № 1912476.

Згідно з п. 1.1 Договору кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові грошові кошти (Кредит) на умовах терміновості, повернення та платності, в національній валюті України - гривні у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, у розмірі та порядку, встановлених Договором.

Загальний розмір наданого Кредиту (сума коштів, які Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові за цим Договором) складає 2 000,00 грн. Строк, на який надається Кредит, складає 29 календарних днів з моменту підписання цього Договору та перерахування (видачі) коштів Позичальнику, а саме: з 19.06.2021 по 17.07.2021 включно. Процентна ставка за Кредитом становить 1.90 % від суми Кредиту в день. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму Кредиту, а у разі часткового погашення - на непогашену частину (п. 1.2-1.4 Кредитного договору).

Відповідно до п. 1.6 Договору орієнтовна загальна вартість Кредиту становить 3 102,00 гривень. Обчислення орієнтовної загальної вартості Кредиту та загальних витрат за Кредитом, базується на припущенні, що платежі за послуги Кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору, якщо договір містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги Кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки.

У п. 2.1 Кредитного договору визначено, що Кредитодавець надає Позичальнику Кредит у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок банківської платіжної картки Позичальника протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання Договору.

У випадку неможливості виконання зобов`язань за Договором у повному обсязі та у встановлений строк, Позичальник має право ініціювати продовження строку користування Кредитом та зміну дати повернення Кредиту шляхом здійснення платежу на користь Кредитодавця у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів не пізніше останнього дня строку користування кредитом. Після отримання Кредитодавцем коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява Позичальника про продовження строку користування Кредитом вважається поданою, а дія Договору автоматично продовжується (лонгується) на тих самих умовах на наступні 10 календарних днів. За умови своєчасної сплати Позичальником всіх нарахованих процентів за користування Кредитом, можливе продовження строку користування кредитом та продовження дії Договору автоматично (автопролонгація) на тих самих умовах на наступні 10 календарних днів без підписання сторонами додаткових угод, починаючи з дня, наступного за днем запланованої дати повернення кредиту. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії Договору може застосовуватися неодноразово, необмежену кількість разів. Автоматичне продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження дії Договору (автопролонгація) без підписання сторонами додаткових угод застосовується також після настання дати погашення Кредиту в разі неповернення суми кредиту та несплати або часткової сплати Позичальником нарахованих процентів за користування Кредитом до закінчення строку дії Договору. У разі несплати Позичальником заборгованості до закінчення строку користування кредитом та закінчення строку дії Договору, Сторонами застосовується автопролонгація з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. Позичальник, який підписує даний Договір, дає згоду Кредитодавцю на його автопролонгацію - продовження строку користування кредитом та строку дії Договору на наступні 10 календарних днів без підписання сторонами додаткових угод, починаючи з дня, наступного за днем запланованої дати повернення кредиту (п. 9.4 Договору).

У вказаному вище пункті також визначено, що сторони погодили, що у випадку несплати Позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей Договір вважатиметься автоматично продовженим (автопролонгованим), а строк користування кредитом - подовженим на наступних умовах: строк автопролонгації Договору та подовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 (десяти) календарних днів включно; в період автопролонгації діє підвищена процентна ставка, у розмірі 2,9 % від суми Кредиту в день. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії Договору може застосовуватися неодноразово, але не більш ніж на 70 календарних днів в сукупності такої пролонгації.

Продовження строку користування кредитом та строку дії Договору не є зміною істотних умов Електронного Договору, оскільки автопролонгація є відкладальною обставиною, яка настає за умов, описаних в цьому Договорі та Сторони погодили такий порядок пролонгації на момент укладення Електронного договору. Пролонгація можлива і після настання дати погашення Кредиту та сплати процентів за користування Кредитом автоматично без підписання додаткових угод у випадку, якщо строк дії договору закінчився та не відбулася його чергова автопролонгація, термін користування кредитом та строк дії договору автоматично продовжується на кількість днів, зазначених в пунктах 9.4.1, 9.4.2. цього Договору, в дату здійснення Позичальником оплати заборгованості за процентами та у разі наявності - неустойки (пені, штрафів), що передбачені Договором та Правилами. Після кожної пролонгації терміну погашення суми боргу та строку дії Договору, день повернення Кредиту зазначається в Особистому кабінеті Позичальника.

До укладання цього Договору Кредитодавець, керуючись ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», запропонував Позичальнику, а Позичальник надав згоду, усвідомлюючи її правові наслідки, на використання в якості аналога власноручного підпису для підписання цього Договору електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надається Кредитодавцем. Сторони дійшли взаємної згоди та погодили застосування (використання) аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Кредитодавця та відбитку (відтиску) печатки Кредитодавця (у разі її використання), що відтворені шляхом факсимільного відтворення печатки та підпису зі сторони Кредитодавця (уповноваженої особи) за допомогою нанесення та/або використання механічних приладів (засобів, механізмів) або іншого способу нанесення (відтворення) підпису та печатки, для підписання Кредитодавцем будь-яких документів та вчинення будь-яких правочинів в межах Договору, підписання яких можливе із використанням аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Кредитодавця. Використання факсимільного відтворення печатки та підпису дозволяється на усіх первинних документах, які оформлюються Сторонами та на інших документах (листах, вимогах, первинних документах та документах, що підтверджують факти виконання сторонами своїх зобов`язань, а також інших документах, що мають значення для виконання цього Договору) (п. 10.11, 10.12 Кредитного договору).

У розділі 11 Договору визначені реквізити сторін, зокрема, Відповідача: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , місце проживання: -; паспорт НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; Контактні номери телефонів: НОМЕР_3 ; НОМЕР_3 ; Адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2

Кредитний договір № 1912476 від 19.06.2021 та паспорт споживчого кредиту підписані Відповідачем електронний підпис одноразовим ідентифікатором G9944.

З довідки про ідентифікацію ТОВ «ФК «ВЕРОНА» вбачається, що ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким укладено Договір № 1912476 від 19.06.2021 ідентифікований ТОВ «ФК «ВЕРОНА». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі https://topcredit.ua: Одноразовий ідентифікатор: G9944; Час відправки ідентифікатору позичальнику: 19.06.2021; Номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор: НОМЕР_3.

Відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю «САНРАЙЗ ФІНАНС» Відповідачу було надано кредитні кошти: ПІБ: ОСОБА_1 ; ІПН: НОМЕР_2 ; Order ID: 1912476; Сума: 2000; Дата видачі: 19.06.2021 грн; Маска карти: НОМЕР_4 ; Статус: Успішно.

Згідно з даними виписки з особового рахунка за Кредитним договором № 1912476 заборгованість Відповідача становить 7 162,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 2 000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 5 162,00 грн.

Згідно з даними розрахунку заборгованості за договором № 1912476 від 19.06.2021 про надання коштів на умовах споживчого кредиту заборгованість Відповідача становить 7 162,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 2 000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 5 162,00 грн.

З наданого позивачем розрахунку судом установлено, що відповідачу нараховані відсотки за 29 днів за процентною ставкою 1,90 % на день, що відповідає 1 102,00 грн (2 000 грн х 1,90 %/день х 29 днів= 1 102,00 грн).

Таким чином, у межах обумовленого сторонами строку кредитування (29 днів) сума відсотків за кредитом становить 1 102,00 грн.

У той же час, первісним кредитором нараховані відповідачеві прострочені відсотки за кредитом у сумі 4 060,00 грн за ставкою 2,90 % на день за 70 днів, до 25.09.2021 (2 000 грн х 2,90 %/день х 70 днів = 4 060,00 грн).

01.12.2023 між ТОВ «ФК «ВЕРОНА» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір відступлення права вимоги № 1-01/12/2023, відповідно до якого на підставі до реєстру боржників від 01.12.2023 ТОВ «ФК «ВЕРОНА» відступило ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» права вимоги за Кредитним договором № 1912476 від 19.06.2021 року, укладеним із Відповідачем.

Платіжною інструкцією № 1172 від 30.12.2025 ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» здійснило оплату фінансування за права вимоги.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до відступлення права вимоги № 1-01/12/2023 від 01.12.2023 до Позивача перейшло право грошової вимоги за Кредитним договором № 1912476 від 19.06.2021, укладеним із ОСОБА_1 , у розмірі 7 162,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 2 000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 5 162,00 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» за Кредитним договором № 1912476 від 19.06.2021 у розмірі 7 162,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 2 000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 5 162,00 грн.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно- телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. б ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Суд приходить до висновку, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строки та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором Банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

За положеннями ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України та ст. 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 1 ст. 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).

Згідно ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У цій справі Позивач набув права вимоги до Відповідачки за Кредитним договором № 1912476 від 19.06.2021 на підставі Договору відступлення права вимоги № 1-01/12/2023 від 01.12.2023, укладеного з Первісним кредитором (ТОВ "ФК "ВЕРОНА"). Факт переходу права вимоги підтверджується Витягом з Реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги, де ідентифіковано Відповідача та суму його боргу.

Презумпція чинності цього договору не спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).

У терміни, встановлені кредитним договором, взяті на себе зобов`язання Відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25.01.2023 року у справі № 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

Відповідач, всупереч положенням ст. 81 ЦПК України, не надав суду жодних доказів чи власного розрахунку заборгованості, які б спростовували факт існування вказаної заборгованості чи її розмір у цій частині, тому суд приймає до уваги наданий Позивачем розрахунок заборгованості достовірним, оскільки доказів виконання відповідачем боргових зобов`язань перед Позивачем суду не надано, а також не спростовано у встановленому законом порядку вищезазначений розрахунок.

Згідно з даними розрахунку заборгованості за договором № 1912476 від 19.06.2021 про надання коштів на умовах споживчого кредиту заборгованість Відповідача становить 7 162,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 2 000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 5 162,00 грн.

З наданого позивачем розрахунку судом установлено, що відповідачеві нараховані відсотки за 29 днів за процентною ставкою 1,90 % на день, що відповідає 1 102,00 грн (2 000 грн х 1,90 %/день х 29 днів= 1 102,00 грн).

Таким чином, у межах обумовленого сторонами строку кредитування (29 днів) сума відсотків за кредитом становить 1 102,00 грн.

У той же час, первісним кредитором нараховані відповідачеві прострочені відсотки за кредитом у сумі 4 060,00 грн за ставкою 2,90 % на день за 70 днів, до 25.09.2021 (2 000 грн х 2,90 %/день х 70 днів = 4 060,00 грн).

За умов що склалися відбулася автопролонгація кредитного договору відповідно до наступних пунктів: 9.4.3. Сторони погодили, що у випадку несплати Позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей Договір вважатиметься автоматично продовженим (автопролонгованим), а строк користування кредитом подовженим на наступних умовах: 9.4.3.1. Строк автопролонгації Договору та подовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 (десяти) календарних днів включно; 9.4.3.2. В період автопролонгації діє підвищена процентна ставка, у розмірі 2,9 % від суми Кредиту в день. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії Договору може застосовуватися неодноразово, але не більш ніж на 70 календарних днів в сукупності такої пролонгації.

Аналізуючи докази у справі, суд вважає, що ОСОБА_1 порушив права ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», які підлягають захисту шляхом задоволення позовних вимог та стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованості за Кредитним договором № 1912476 від 19.06.2021 року у розмірі 7 162,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 2 000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 5 162,00 грн.

Доводи відповідача судом не приймаються, оскільки наведене спростовується дослідженими під час судового розгляду доказами.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження цих заперечень.

Судові витрати.

Згідно платіжної інструкції № 2393 від 09.04.2026 при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження суми витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду: договір про надання правової допомоги № 09/07/2025 від 09.07.2025; додаткову угоду № 1 від 20.01.2026; акт отримання правової допомоги від 02.06.2026; рахунок № 02.06.2026-84 на 13 000,00 грн; платіжну інструкцію № 2821 від 02.06.2026; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Водночас, слід зазначити, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України), що узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема, постановою від 22.01.2021 року в праві 925/1137/19.

Частиною 4 вищевказаної статті вказано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог цієї частини статті, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (п. 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року заява №19336/04, § 268)).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21); з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23).

Отже, Велика Палата Верховного Суду послідовно сформувала та дотримується підходу, за якого клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в частині третій статті 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони.

Оцінка реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру здійснюється з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Оцінка суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2026 року у справі № 522/7662/23.

З огляду на викладене суд, посилаючись, зокрема, на перелічені в частині третій статті 141 ЦПК України критерії, а саме обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу, які підлягають до стягнення та вважає за доцільне стягнути з Відповідача на користь Позивача понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 133, 141, 258-259, 264-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позовні вимоги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» ( НОМЕР_5 у АТ «ПУМБ», МФО 334851) заборгованість за Кредитним договором № 1912476 від 19.06.2021 в розмірі 7 162 (сім тисяч сто шістдесят дві) грн 00 к., яка складається з наступного: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2 000,00 грн; простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 5 162,00 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 к. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн 00 к.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20.10.2026.

Найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШИН", юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, інше, нежитлове приміщення 1008, код ЄДРПОУ 44002941;

Відповідач - ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Головуюча Ю.М. Подмаркова