Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №527/2871/26 — Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/2871/26

провадження 2/527/2117/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Свістєльнік Ю.М., за участю секретаря судового засідання Скорик В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Глобине у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який подано представником ОСОБА_2 до Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників,

В С Т А Н О В И В:

09 жовтня 2026 року представник позивача адвокат Костенко О.О. звернулася до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_1 стало відомо, що в Єдиному реєстрі боржників містяться відомості щодо нього у зв`язку з виконавчим провадженням № 57251900. Так, з 21.09.2018 року на примусовому виконанні у Глобинському відділі державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження № 57251900 з примусового виконання виконавчого листа № 527/1030/18 виданого Глобинським районним судом Полтавської області. Виконавчий документ стосується застосованої спеціальної конфіскації, а саме: цепну пилу бензинову «Минськ», синьо-чорного кольору, розпиляні частини стовбурів дерев породи клен, загальним об`ємом 1,2 метра кубічних, що знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області (квитанція № 55/18 від 25 квітня 2018 року) - конфіскувано в дохід держави.

30.06.2021 року державним виконавцем у межах виконавчого провадження № 57251900 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон №1404-VІІІ).

Після повернення виконавчого документа виконавче провадження № 57251900 фактично не перебуває на примусовому виконанні. В той же час, в Єдиному реєстрі боржників містяться відомості про дане виконавче провадження № 57251900.

Позивач звернувся до Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області щодо виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників. Однак, листом від 30.09.2026 року № 62125 Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області в задоволенні заяви про виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників відмовлено. Також повідомлено, що державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження». Роз`яснено право звернення до суду, який видав виконавчий документ.

Водночас чинне законодавство України не передбачає сплив строку пред`явлення виконавчого документа до виконання або його повернення стягувану на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» як самостійної підстави для автоматичного виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

За таких обставин, якщо відомості про боржника продовжують перебувати в Реєстрі, а передбачені законом підстави для їх виключення відсутні, позивач змушений звернутися до суду за захистом свої прав та законних інтересів.

З урахування викладеного, просить суд виключити відомості щодо ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників, внесені у зв`язку з виконавчим провадженням № 57251900. Зобов`язати Глобинський відділ державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити необхідні дії щодо виключення відомостей щодо ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників.

Ухвалою від 13 жовтня 2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання позивач та його представник не з`явився, представник надав до суду клопотання в якому просить проводити розгляд справи без їх участі, вказавши, що позовні вимоги підтримують.

Відповідач в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, надав до суду клопотання в якому просив проводити розгляд справи без його участі, вказавши, що проти задоволення позову не заперечує.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Примусове виконання рішень в силу частини 1 статті 5 Закону «Про виконавче провадження» покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до інформаційного листа Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №62125 від 30.09.2026, Відділ повідомив, що з 21.09.2018 року на примусовому виконанні у Глобинському відділі державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження № 57251900 з примусового виконання виконавчого листа № 527/1030/18 виданого Глобинським районним судом Полтавської області в частині застосування спеціальної конфіскації, а саме: цепної бензинової пили «Минськ», синьо-чорного кольору, розпиляних частин стовбурів дерев породи клен, загальним об`ємом 1,2 метра кубічних, що знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів Глобинського ВП ГУНП в Полтавській області. 30.06.2026 державним виконавцем в межах даного виконавчого провадження винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження». Роз`яснено право звернення до суду, який видав виконавчий документ.

Як встановлено судом, станом на день звернення представника позивача до суду із позовною заявою, в Єдиному реєстрі боржників містяться записи про те, що ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні № 57251900 з примусового виконання виконавчого листа № 527/1030/18 виданого Глобинським районним судом Полтавської області.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна (ч.1 ст.9 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч.7 ст.9 ЗУ «Про виконавче провадження» відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників у разі повернення виконавчого документа на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Частиною п`ятою статті 37 Закону №1404-VІІІ визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Отже, повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом з цим повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення.

Наслідки завершення виконавчого провадження визначені статтею 40 Закону №1404-VІІІ.

Так, відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 40 Закону №1404-VІІІ у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Проте, ч. 4 ст. 40 Закону №1404-VІІІ визначено, що у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Так, у межах ВП №57251900 виконавчий документ повернутий стягувачу з огляду на відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (п.2 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VІІІ). При цьому, постанову про виключення відомостей про боржника державним виконавцем винесено не було, що зумовило звернення до суду.

Отже, у цьому випадку відповідачем має бути застосована ч. 4 ст. 40 Закону №1404-VІІІ, зі змісту якої вбачається, що підставою виключення відомостей про боржника є зокрема встановлення того, що виконавчий документ не підлягає виконанню.

На даний час виконавче провадження знищено згідно з розділом XI п. 2 Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 року №1829/5, строк зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень становить три роки.

Відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом №2274/5 від 25.12.2008 року Міністерством юстиції України, строк зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень та здавальних описів становить три роки, після чого вони підлягають знищенню.

Підстави для виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників у державного виконавця відсутні. Виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників може бути лише в судовому порядку.

Враховуючи те, що виконавче провадження в рамках якого було застосовано спеціальну конфіскацію наразі на виконанні не перебуває, майно передано в дохід держави, стягувач у справі тривалий час не звертався до відділу ДВС з метою повторного пред`явлення до виконання виконавчого листа, наявність відомостей в Єдиному реєстрі боржників позбавляє позивача права щодо володіння та вільно розпоряджатись належним йому нерухомим майном, тому можна прийти до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову.

Наявність відомостей вищевказаного виконавчого провадження в Єдиному реєстрі боржників позбавляє можливості позивача реалізувати свої права, встановлені законодавством, та є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Право власності є непорушним.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, останній наголошує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/WestAllianceLimited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, за правовою позицією Суду, є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:- втручання держави у право особи повинне мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними; - якщо можливість втручання у право особи передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання; - втручання у право особи, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції лише в тому випадку, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її права.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Конвенція в статті 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, характерного для України, як і в цілому для держав континентальної системи права, Європейський суд з прав людини тлумачить поняття «майно» (possessions) набагато ширше й у контексті ст.1 Першого протоколу під «майном» розуміє не тільки «наявне майно» (existingpossessions), але й цілу низку інтересів економічного характеру (активи (assets)).

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відновлення порушеного конституційного права на вільне користування своєю власністю є покладення на відповідача обов`язку усунути перешкоди у користуванні майном.

Відповідно до положень ст. 124 Конституції України та ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Враховуючи встановлені обставини у справі та досліджені докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача стосовно виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей про ОСОБА_1 , як боржника у виконавчому провадженні № 57251900 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.24 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 2 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 2 квітня 2012 року за № 489/20802, за виконавчим провадженням, виконавчий документ за яким повернуто стягувачу, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження на підставі постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника, та у разі, якщо відомості про боржника підлягають виключенню з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення (абз.6 п.24 Інструкції).

Керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-268, 284 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , який подано представником ОСОБА_2 до Глобинського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників – задовольнити.

Виключити відомості щодо ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників, внесені у зв`язку з виконавчим провадженням № 57251900. Зобов`язати Глобинський відділ державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити необхідні дії щодо виключення відомостей щодо ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 );

представник позивач: ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 );

відповідач: Глобинський відділ держаної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління юстиції України про стягнення заборгованості (місцезнаходження: Полтавська область, Кременчуцький район, м.Глобине,вул. Центральна, 212, код ЄДРПОУ 34815627).

Суддя Ю. М. Свістєльнік