Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №380/1452/26
Суддя: Довга Ольга Іванівна
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/1452/26 пров. № А/857/26634/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Шинкар Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року (головуючий суддя Сподарик Н.І., м.Львів) у справі №380/1452/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В:
27.01.2026 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач), в якому просив: визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №33950018821 про призначення пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 12.10.2025 без врахування до його страхового стажу та до розрахунку середньої заробітної плати період роботи з 01.10.2024 по 09.10.2025; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 12.10 2025 пенсію по інвалідності, як особі з інвалідністю ІІІ групи внаслідок професійного захворювання з 12.10.2025 зарахувавши період його роботи у ВП шахта «Межирічанська» ДП «Львіввугілля» з 01.10.2024 по 09.10.2025 до страхового/пільгового страхового стажу та до розрахунку середньої заробітної плати.
Позов обґрунтовує тим, що позивач є інвалідом ІІІ групи, з 12.10.2025 перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію по інвалідності внаслідок професійного захворювання. При призначенні пенсії відповідачем не було зараховано до страхового стажу роботи та пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 01.10.2024 по 09.10.2025, оскільки відсутні відомості про сплату підприємством страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за цей період. Зазначає, що сама по собі наявність заборгованості у платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не може обмежувати права позивача як працівника, а тому не може впливати на визначення його страхового стажу. Обґрунтовуючи свою позицію, позивач посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не зарахування страхового стажу ОСОБА_1 до страхового та пільгового стажу і до розрахунку середньої заробітної плати періоду роботи з 01.10.2024 по 09.10.2025 у Відокремленому підрозділі «Шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового та пільгового стажу за списком №1 і до розрахунку середньої заробітної плати ОСОБА_1 період роботи з 01.10.2024 по 09.10.2025 у Відокремленому підрозділі «Шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля» та провести перерахунок і виплату пенсії по інвалідності з урахуванням збільшеного страхового стажу з 12.10.2025 з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що згідно із матеріалами електронної пенсійної справи № 133950018821 ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності, як особі з інвалідністю ІІІ групи внаслідок професійного захворювання з 12.10.2025, відповідно до Закону № 1058 та Закону № 345. Страховий стаж позивача, обчислено по 30.09.2024 за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу про сплату страхових внесків та становить 20 років 05 місяців 18 днів, в тому числі стаж на підземних роботах за списком № 1, що дає право на обчислення пенсії відповідно до статті 8 Закону № 345 -15 років 10 місяців 17 днів пільговий (підземний) стаж за Списком № 1, в тому числі 03 місяці 26 днів – навчання за фахом та 1 рік 09 днів – період роботи з 01.10.2024 по 09.10.2025 на ВП «Шахта «Межирічанська» ДП «Львіввугілля» зараховано до пільгового стажу на право для обчислення пенсії на пільгових умовах. Додатково до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності зараховано період з дня встановлення інвалідності до досягнення пенсійного віку – 19 років 04 місяці 25 днів. Індивідуальний коефіцієнт страхового стажу становить 0,54833. При призначенні пенсії періоди роботи позивача з 01.10.2024 по 09.10.2025 не було зараховано до страхового та до пільгового (підземного) стажу за списком № 1 для обчислення пенсії з 12.10.2025, оскільки згідно «Індивідуальних відомостей про застраховану особу» Форми ОК-5 ОСОБА_1 , за вказаний період були відсутні відомості про сплату страхових внесків ВП “Шахта «Межирічанська» ДП «Львіввугілля». Однак, періоди роботи з 01.10.2024 по 09.10.2025 на ВП «Межирічанська» ДП «Львіввугілля» ( 01 рік 09 днів) враховано до пільгового (підземного) стажу за списком № 1, що дає право на обчислення пенсії у розмірі, передбаченому абзацом 3 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058 та ст.8 Закону № 345. Також зазначив, що оскільки, страхові внески за періоди роботи з 01.10.2024 по 09.10.2025 на ВП «Шахта «Межирічанська» ДП «Львіввугілля» не надійшли протягом чотирьох місяців з дня звернення за призначенням пенсії, тому відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсії, з дати її призначення, а саме з 12.10.2025. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови в задоволенні позову, відтак, у відповідності до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 , з 12.10.2025 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію по інвалідності як особа з інвалідністю III групи внаслідок професійного захворювання відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 у період з 09.06.2011 по 09.10.2025 позивач працював у ВП «Межирічанська» ДП «Львіввугілля».
Представник позивача 08.01.2026 звернувся до відповідача із адвокатським запитом стосовно пенсійного забезпечення ОСОБА_1
ГУ ПФУ у Львівській області листом від 13.01.2026 №1300-0903-8/4982 повідомило, що при прийнятті рішення про призначення пенсії по інвалідності не враховано період роботи ОСОБА_1 на ВП «Шахта «Межирічанська» ДП «Львіввугілля» з 01.10.2024 по 09.10.2025 до страхового стажу та до розрахунку середньої заробітної плати, оскільки на час призначення пенсії підприємством не сплачені страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Не погодившись з діями відповідача щодо не зарахування до страхового стажу та до стажу роботи за Списком № 1 періоду роботи з 01.10.2024 по 09.10.2025, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 (Закон № 1058-ІV).
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.
Згідно з нормами статей 14, 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків є страхувальники (роботодавці), які зобов`язані сплачувати страхові внески за застрахованих осіб (працівників) до органів Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Здійснення персоніфікованого обліку в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування врегульовано статтею 21 Закону №1058-IV. Як зазначено в частині другій цієї статті, на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Частиною третьою статті 21 Закону №1058-IV визначено перелік відомостей, які повинна містити персональна електронна облікова картка застрахованої особи та, серед іншого, частина персональної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід) та розмір сплачених страхових внесків.
Нормами статті 106 Закону №1058-IV передбачена відповідальність страхувальників, зокрема за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків.
Надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв`язанні соціально-побутових проблем шахтарів визначає Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 №345-VІ (Закон №345-VІ).
Дія цього Закону, згідно зі статтею 1 поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Згідно зі статтею 8 Закону №345-VІ передбачено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Аналогічні гарантії закріплені у статті 28 Закону №1058-IV.
Проаналізувавши вищезазначену норму, апеляційний суд наголошує що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за Списком №1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Саме такий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 26.06.2020 у справі справа №205/8712/16-а.
Статтею 13 Закону № 1788-XII передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року;
Відповідно до статті 14 Закону №1788-XII працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.
При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», знижується на 1 рік.
Згідно статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З метою забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (Порядок №383).
Відповідно до пункту 10 цього Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637.
Згідно пункту 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461.
До цього Списку відносяться «Гірничі роботи», визначені розділом І (видобування корисних копалин. Геологорозвідувальні роботи. Будівництво, реконструкція, технічне переозброєння і капітальний ремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд) та посади працівників, що зайняті повний робочий день на підземних роботах в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а від 30.09.2019, у справі № 316/1392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Законодавством не передбачена відповідальність застрахованої особи - найманого працівника за невиконання страхувальником - роботодавцем обов`язку сплати страхових внесків.
При тому, найманий працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії особи періодів її роботи на такому підприємстві.
Позбавлення працівника соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на підприємстві внаслідок невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України є неприпустимим та суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у випадку невиконання страхувальником обов`язку щодо сплати єдиного внеску, в тому числі порушення строків його сплати, законодавством передбачає відповідальність страхувальника, шляхом сплати недоїмки, штрафу та пені на вимогу органу доходів і зборів, встановлюючи можливість виконання такої вимоги як виконавчого документа державною виконавчою службою та наділяючи орган доходів і зборів правом звернення до суду з позовом про стягнення такої недоїмки.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 01.0.2021 у справі № 423/757/17 та від 31.03.2021 у справі № 242/5696/16-а, за умови підтвердження пільгового стажу, позивач як громадянин України наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Відповідно до відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач 09.06.2011 прийнятий електрослюсарем підземним 4-го розряду з повним робочим днем під землею на д. Автоматика по переводу з шахти «Великомостівська» 13.03.2020 переведений електрослюсарем підземним 4-го розряду на ДПУ з повним робочим днем під землею. 16.04.2021 переведений електрослюсарем підземним 5-го розряду з повним робочим днем під землею. 09.10.2025 звільнений з роботи по п.2 ст.40 КЗпП України в зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі по стану здоров`я з виплатою вихідної допомоги згідно ст.44 КЗпП України.
Період роботи позивача з 01.10.2024 по 09.10.2025 у ВП «Шахта «Межирічанська» ДП «Львіввугілля» відповідачем не заперечується.
Відтак, відомостями трудової книжки позивача підтверджується стаж роботи позивача з 01.10.2024 по 09.10.2025 з повним робочим днем в шахті.
З матеріалів справи вбачається, що період роботи позивача з 01.10.2024 по 09.10.2025 відповідачем не зараховано до пільгового стажу з підстав несплати страхувальником єдиного соціального внеску.
З індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України встановлено відсутність сплати ВП «Шахта «Межирічанська» ДП «Львіввугілля» страхових внесків за період з 01.10.2024 по 09.10.2025.
Вказане свідчить, що фактично єдиною підставою для відмови у зарахуванні позивачу до страхового стажу та пільгового стажу періоду роботи з 01.10.2024 по 09.10.2025 стала несплата страхувальником єдиного соціального внеску.
Враховуючи те, що обов`язок зі сплати страхових внесків покладено на ВП «Шахта «Межирічанська» ДП «Львіввугілля», то вказаний період роботи підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Апеляційний суд звертає увагу, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для незарахування позивачу ані до страхового (загального), ані до пільгового стажу періодів роботи у ВП «Шахта «Межирічанська» ДП «Львіввугілля» через несплату страхувальником страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Колегія суддів також зазначає, що записами трудової книжки позивача підтверджується період роботи позивача у період з 01.10.2024 по 09.10.2025 повний робочий день за професією, котра за Списком №1 є роботою зі шкідливими та важкими умовами праці.
Тому апеляційний суд констатує, що не зарахування відповідачем вказаного вище періоду роботи ОСОБА_1 до страхового (загального) та до пільгового (спеціального) стажу за Списком №1, який становить 01 рік 00 місяців 8 днів страхового та пільгового стажу, є протиправним.
Таким чином, проаналізувавши вищезазначені нормативно-правові акти, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового та пільгового стажу за списком №1 і до розрахунку середньої заробітної плати ОСОБА_1 період роботи з 01.10.2024 по 09.10.2025 у Відокремленому підрозділі «Шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля» та провести перерахунок і виплату пенсії по інвалідності з урахуванням збільшеного страхового стажу з 12.10.2025 з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі № 380/1452/26 – без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддяО. І. Довга
суддіІ. І. Запотічний
Т. І. Шинкар
Оригінал: reyestr.court.gov.ua