Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №344/16473/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 344/16473/26 пров. № А/857/51557/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,

з участю секретаря Майстрів Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2026 року у справі № 344/16473/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

суддя в 1-й інстанції Кіндратишин С.Л.,

час ухвалення рішення 14 вересня 2026 року,

місце ухвалення рішення м.Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення 14 вересня 2026 року

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просить : поновити строк звернення до адміністративного суду для оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 №682488 від 07.08.2026; визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №682488 від 07.08.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу; також просить закрити справу про адміністративне правопорушення щодо нього.

Рішенням вано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2026 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невстановлення всіх обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що 22.05.2026 позивач мав з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до отриманої повістки. Однак цього дня він не ухилявся від виконання обов`язків військового обліку та не ігнорував виклик ТЦК навмисно. 22.05.2026 він перебував на очному прийомі відповідного лікаря у КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради». Згідно з медичним записом № 289250851/1 від 22.05.2026 року, прийом відбувся 22.05.2026 з 13:30 до 14:02. Того ж дня лікарем було підтверджено діагноз та призначено подальший 40-денний курс медикаментозного лікування. Таким чином, 22.05.2026 позивач вказує, що не просто посилався на певне суб`єктивне погіршення самопочуття, а фактично перебував на очному медичному прийомі в рамках тривалого лікування психічного розладу, що підтверджується медичною документацією. При цьому зазначений прийом не був випадковою одноразовою консультацією. Медична документація, що додається до цього позову, підтверджує, що до 22.05.2026, він вже тривалий час проходив лікування, у тому числі стаціонарне лікування, а також подальше амбулаторне спостереження. Зокрема, наявні медичні документи щодо звернень до лікаря-психіатра від 30.03.2026, 27.04.2026 та 22.05.2026, а також документи щодо попереднього стаціонарного лікування. Отже, обставини, пов`язані з його станом здоров`я та лікуванням, існували задовго до виникнення спору щодо постанови №682488 і не були створені постфактум з метою уникнення адміністративної відповідальності Вже 24.05.2026, тобто через два дні після визначеної у повістці дати явки, позивач направив на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 рекомендоване поштове відправлення, до якого були додані документи, що підтверджували причину його неявки та стан його здоров`я. Факт направлення підтверджується поштовими документами. Відповідно до інформації АТ «Укрпошта», зазначене відправлення було вручено відповідачу 26.05.2026. Таким чином, відповідач був повідомлений про причину його неявки та отримав відповідні документи ще до винесення постанови №682488 від 07.08.2026. Отже, у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з поясненнями та медичною документацією. Жодного аналізу щодо вказаних дій позивача, відповідачем у постанові не надано. Згодом, 05.08.2026, після доставлення до ТЦК, позивач повторно пред`явив наявні медичні документи, після чого був відпущений додому того ж вечора. Ця поведінка узгоджується з його поясненням про те, що він не мав наміру ухилятися від виконання законних обов`язків, а намагався виконувати їх у межах можливого з урахуванням стану здоров`я та лікування.

Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце. У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановою № R682488 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 07.08.2026, що складена начальником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , місце роботи та посада не зазначено, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього штраф у сумі 17 000 грн.

В обґрунтування такої постанови зазначено, що за результатами з`ясування обставин встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, що зазначений у повістці, чим допустив порушення законодавства про оборону та мобілізаційну підготовку. Отримано таку постанову позивачем 11.08.2026.

Разом з тим, згідно із протоколом про адміністративне правопорушення №05/183 від 05.08.2026, ОСОБА_1 не з`явився до ТЦК та СП за місцем обліку за повісткою №7299281, номер поштового відправлення №R067167654654 у визначений повісткою час та дату, а саме 22.05.2026 на 09 год. 00 хв. Згідно трекінгом такого поштового відправлення. Повістка щодо прибуття для уточнення даних була вручена 15.05.2026 ( такі дані відповідають відомостями, що містяться у повістці та вказаному поштовому відправлені).

05.08.2026- у ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 у письмовій заяві зазначив, що не прийшов по повістці, бо перебуває на амбулаторному лікуванні.

Так, 24.05.2026 ОСОБА_1 звернувся із заявою до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що не мав можливості з`явитися за повісткою №72992281 22.05.2026 у зв`язку з перебуванням на медичному прийомі в межах тривалого амбулаторного лікування після чергової госпіталізації та стаціонарного лікування. На підтвердження поважності причин неявки додає копії медичних документів. Зазначено, щеребуває на тривалому амбулаторному лікування та потребує регулярного медичного нагляду та лікування. З огляду на стан його здоров`я та особливості перебігу захворювання в окремі періоди лікування можливі труднощі із своєчасною явкою та викликами. Вручено таку заяву адресату 26.05.2026 ( а.с. 19-20).

Відповідно до запису №289250851/1 від 22.05.2026 13:56 КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради», мало місце повторне звернення пацієнта ОСОБА_1 , клас амбулаторна медична допомога 22.05.2026 з 13-30 по 14:02, призначено медикаментозне лікування впродовж 40 днів ( а.с. 11).

Разом з тим, долучено виписки із медичної карти стаціонарного хворого КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради» від 27.03.2026 № 3989 за період з 23.03.2026 по 27.03.2026 та за №162/26 від 08.01.2026 за період з 06.01.2026 по 08.01.2026 ( а.с. 14-17).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.ст.210, 210-1, 211).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ст.235 КУпАП).

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Уточнення військових облікових даних є не правом, а обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.

Процедура оповіщення військовозобов`язаних і їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 (надалі Порядок №560).

Відповідно до п.28 Порядку №560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.

В силу вимог п.41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про такий виклик є, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку, день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Отже, з аналізу наведених вище норм вбачається, що оповіщення військовозобов`язаного про виклик до ТЦК може здійснюватися шляхом особистого вручення військовозобов`язаному повістки або шляхом її направлення засобами поштового зв`язку. У випадку направлення повістки засобами поштового зв`язку належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до ТЦК та СП є документами від поштового оператора про особисте отримання поштового відправлення, відмітка у поштовому повідомленні про відмову від його отримання або відмітка у поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою.

Нормами Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, прийнятого на виконання ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», закладено презумпцію обізнаності військовозобов`язаного у разі надіслання повісток підрозділами ТЦК та СП за зареєстрованим (зазначеним військовозобов`язаним) місцем проживання.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.

Такі ж обов`язки встановлені Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487.

Чинний Порядок №1487 покладає на районні та міські територіальні центри комплектування та соціальної підтримки обов`язок організовувати військовий облік, здійснювати заходи щодо контролю за дотримання правил військового обліку, організовувати оповіщення громадян про їх виклик до ТЦК та СП та забезпечувати здійснення контролю за їх прибуттям.

Пунктом 23 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, передбачено, що поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, визнаються, зокрема, хвороба громадянина, яка підтверджена документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій.

Відповідно до пункту 24 Порядку №560 у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття, повідомити про причини неявки до відповідного ТЦК та СП або в інший спосіб, з подальшим прибуттям у строк, що не перевищує семи календарних днів.

Відтак, пункт 24 Порядку №560 сформульований імперативно: громадянин зобов`язаний повідомити про причини неявки не пізніше трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття.

Так, щодо неможливості прибуття 22.05.2026 на 09 год., позивач посилається виключно на те, що перебував на прийомі у лікаря з 13 год. 30 хв., про що повідомив відповідача заявою, та попереднім стаціонарним лікуванням у січні, березні 2026 року, при цьому жодним чином не обґрунтовує неможливість прибуття саме на 09 год. 22.05.2026 до ТЦК та СП.

Разом з тим, навіть якщо особа з об`єктивних причин не могла особисто прибути до ТЦК, пункт 24 Порядку №560 прямо передбачає можливість повідомлення в інший спосіб із подальшим прибуттям у встановлений семиденний строк. Однак, і такого обов`язку позивачем не виконано.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За положеннями ст.72, 73, 74 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2026 року у справі № 344/16473/26 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяА. Р. Курилець

суддіС. М. Кузьмич

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 21 жовтня 2026 року.