Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №460/16330/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/16330/25 пров. № А/857/53351/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Варшавський-Нетішин» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Гресько О.Р.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

Обслуговуючий кооператив «Житлово-Будівельний кооператив «Варшавський-Нетішин» звернувся до суд з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.06.2025 № 955617000704.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що реальність господарських операцій між ОК ЖБК «Варшавський-Нетішин» та ОСОБА_1 підтверджується первинними документами, наданими до перевірки та описаними в акті перевірки. Вказує, що роблячи висновки про нереальність господарських операцій з придбання ТМЦ у ОСОБА_1 та не враховуючи відповідні первинні документи, якими такі операції оформлені в документообігу, відповідач безпідставно використав дані первинних документів, зокрема тих, якими визначено вартість ТМЦ, що таким контрагентом постачаються. Зауважує, що Акт перевірки не містить жодних відомостей з покликанням на відповідні докази, розрахунки та нормативні акти, з урахуванням яких відповідачем визначено справедливу вартість таких безоплатно отриманих активів. Натомість відповідачем справедливу вартість безоплатно отриманих позивачем активів визначено на тому ж рівні, що дорівнює тій вартості, за якою позивач їх отримав у ОСОБА_1 на платній, а не на безоплатній основі.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 02.06.2025 №955617000704.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що всупереч вимогам частини 2 статті 77 КАС України, відповідачем не надано доказів на підтвердження нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом та, відповідно, заниження фінансового результату до оподаткування за рахунок заниження інших доходів на вартість безоплатно отриманих активів на суму 4611000 грн, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 829 980 грн. Посилання відповідача щодо непідтвердження руху товару по ланцюгу постачання базуються лише на результатах податкового контролю контрагентів позивача, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його контрагентом, зазначене є лише припущенням відповідача.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що згідно наданих до перевірки документів встановлено відображення ОК ЖБК «Варшавський-Нетішин» в даних податкового обліку нереальних господарських операцій і отримання будматеріалів від ОСОБА_1 , щодо якого наявна податкова інформація свідчить про ризиковість здійснених операцій. Вказує про те, що ОСОБА_1 не мав належного доходу для придбання будівельних матеріалів, а також про відсутність в нього належних транспортних засобів на їх переміщення, враховуючи їхні об`єми та кількість.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, в період з 16.04.2025 по 24.04.2025 працівниками Головного управління ДПС у Рівненській області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ОК ЖБК “Варшавський-Нетішин” з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 20.09.2018 по 15.04.2025, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 20.09.2018 по 15.04.2025 та іншого законодавства за період з 20.09.2018 по 15.04.2025.

За результатами такої перевірки було складено акт №6970/Ж5/17-00-07-04-15/42487290 від 01.05.2025, згідно висновків якого встановлено порушення п. 44.1 п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1, п. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 829 980 грн, в т.ч. за 2019 рік на суму 701 529 грн., 2020 рік – 90 738 грн., 2021 рік – 37 713 грн.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки, до яких надано документи щодо реальності здійснення господарських операцій з ОСОБА_1 .

За результатами розгляду заперечення у відповіді №5657/Ж12/17-00-07-04 від 28.05.2025 висновки акту залишено без змін.

На підставі акту перевірки ГУ ДПС у Рівненській області було прийнято податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області №955617000704 від 02.06.2025, яким збільшено суму податку на прибуток в розмірі 1 005 362 грн., з яких 829 980 грн – за податковими зобов`язаннями та 175 382 грн. – за штрафними санкціями.

Позивачем подано скаргу від 12.06.2025 до ДПС України, яка рішенням №23494/6/99-00-06-01-01-06 від 13.08.2025 про результати розгляду скарги залишила податкове повідомлення-рішення №955617000704 від 02.06.2025 без змін, а скаргу – без задоволення.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 ПКУ передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Таким чином, платник податку на прибуток підприємстві з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку або Міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Відповідно до пунктів 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 року №996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі – Закон №996-XIV).

Відповідно до ст. 1 Закону №996-XIV, первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За змістом ч. 2 ст. 3 Закону № 996-XIV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено з акту перевірки, перевіркою ОК ЖБК “Варшавський-Нетішин” повноти визначення задекларованих платником податків показників у рядку 01 Декларацій “дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку” за період з 20.09.2018 по 15.04.2025 встановлено його заниження на суму 4 611 000 грн, в т.ч. за 2019р. в сумі 3 900 000 грн., 2020р. в сумі 711 000,0 грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період діяльності з 20.09.2018 по 15.04.2025 встановлено заниження фінансового результату до оподаткування за рахунок заниження інших доходів на вартість безоплатно отриманих активів на суму 4 611 000 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 829 980 грн., в т.ч. 2019 р. – на суму 701 529 грн., 2020р. – 90 738 грн, 2021р. – 37 713 грн.

В ході проведення перевірки, згідно наданих до перевірки документів встановлено відображення ОК ЖБК “Варшавський-Нетішин” в даних податкового обліку нереальних господарських операцій і отримання будматеріалів від ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ).

Щодо ОСОБА_1 , то у відповідача наявна податкова інформація свідчить, про ризиковість здійснених операцій, а саме: згідно отриманих даних про отримання доходів громадянином ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2021 роки, загальна сума отриманого доходу за весь період становить 280 154,46 грн. Також, згідно баз даних “Податковий блок”, ОСОБА_1 не є ФОП або засновником/директором підприємств від діяльності яких мав би можливість отримувати дохід.

Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, що гр. ОСОБА_1 не мав належного доходу для придбання будівельних матеріалів, а також відсутність в нього належних транспортних засобів на їх переміщення, враховуючи їхні об`єми та кількість, (таких як: - пісок 620 т., щебінь 920 т., цегла керамічна повнотіла рядова М 75 в кількості 30 000,0 шт., цегла керамічна рядова М 100 в кількості 250 000,0 шт., плити перекриття ПБ72 в кількості 120,0 шт., плити перекриття ПБ66 в кількості 60,0 шт., труби тощо), які у десятиденний термін після підписання договору було передано ОК ЖБК “Варшавський-Нетішин”, згідно акту приймання-передачі майна від 29.03.2019 року передано будівельні матеріали на суму 3 900 000,0 грн., та акту приймання-передачі майна від 31.01.2020 року на суму 711 000,0 грн., для Будівництва багатоквартирного нежитлового будинку з приміщеннями громадського призначення по вул. Варшавській, 9в в м. Нетішин.

Як зазначено в акті перевірки, оскільки надходження активів (будівельних матеріалів) загальною вартістю 4 611 000 грн. призвело до зростання власного капіталу ОК ЖБК “Варшавський-Нетішин”, тому безоплатно отримані активи загальною вартістю 4 611 000 грн. є доходом у розумінні п. 5 П(С)БО 15 “Доходи”.

Проте, як встановлено судом, до перевірки, до матеріалів справи та до заперечень на акт перевірки позивачем було надано документи на підтвердження факту здійснення господарських операцій з ОСОБА_1 , а саме: договір про асоційоване членство №1/1 від 19.03.2019 року, акти приймання-передачі майна від 29.03.2019 року та від 31.01.2020 року, акт приймання-передачі нежитлового приміщення від 25.05.2021 року, звіти про витрати основних матеріалів у будівництві за формою М-29, які підтверджують списання матеріальних цінностей на об`єкті будівництва, товарно-транспортні накладні, акти приймання виконаних робіт КБ-2в про використання отриманих ТМЦ у господарській діяльності ОК ЖБК “Варшавський-Нетішин”, картки обліку по рахунках 3771, 26, 206, 205, 701 за період з 2019 по 2021 роки по розрахунках з ОСОБА_1 та аналіз рахунку 791 за 2020 та 2021 роки, щодо формування фінансового результату та відображення в доходах Кооперативу вартості поставки нежитлового приміщення 25.05.2021 року.

Факт використання в господарській діяльності позивача таких будівельних матеріалів не заперечується відповідачем.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем дотримано вимоги пп. 44.1 та 44.2 ст. 44 ПК України та надано під час перевірки усі первинні документи щодо отримання та фактичного використання матеріальних цінностей отриманих від фізичної особи ОСОБА_1 , а саме: акт приймання-передачі майна від 29.03.2019 року, акт приймання-передачі майна від 31.01.2020 року, акти приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в (Форми КБ-2в), в яких зазначено будівельні матеріали використані для спорудження житлово-будівельного комплексу Кооперативом (в т.ч. матеріальні цінності, отримані від ОСОБА_1 ) за 2019-2021 роки, що підтверджує використання отриманих ТМЦ у господарській діяльності ОК ЖБК “Варшавський-Нетішин”, звіти про витрати основних матеріалів у будівництві за формою М-29, які підтверджують списання матеріальних цінностей на об`єкті будівництва (в т.ч. матеріальні цінності, отримані від ОСОБА_1 ) за 2019-2021 роки, що підтверджує використання отриманих ТМЦ у господарській діяльності ОК ЖБК, акт приймання-передачі нежитлового приміщення від 25.05.2021 року ОСОБА_1 в сумі 4 611 000 грн., товарно-транспортні накладні на поставку матеріальних цінностей від ОСОБА_1 в 2019 та 2020 роках, що оприбутковані в обліку Кооперативу відповідно актів приймання-передачі майна від 29.03.2019 року та від 31.01.2020 року.

Щодо посилання скаржника на пункт 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Як зазначено в акті перевірки, оприбуткування матеріальних цінностей відображено в обліку позивача за Дт 205 Кт 3771 на суму 4 611 000 грн., отже в обліку зросли активи (запаси) на суму 4 611 000 грн. та зросли пасиви (кредиторська заборгованість перед ОСОБА_1 ) на суму 4 611 000 грн., чим не дотримано вимоги п. 5 П(С)БО 15 в частині визнання доходу за рахунок збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу.

Проте, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що оскільки в позивача відбулося одночасно зростання активів та зобов`язань, то дана обставина не зумовлює зростання власного капіталу. Отже, щодо зазначеної операції у позивача не виникають доходи.

Заборгованість перед ОСОБА_1 була погашена позивачем 25.05.2021 шляхом передання йому нежитлового приміщення вартістю 4 611 000 грн. за актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 25.05.2021 на зазначену суму, що ще раз підтверджує факт отримання матеріальних цінностей від ОСОБА_1 не безкоштовно, а в рахунок оплати за нежитлове приміщення, що передане фізичній особі після введення нерухомого майна в експлуатацію відповідно до Сертифікату №ХМ122210416695, видане відділом містобудування, архітектури та благоустрою ВК Нетішинської міської ради 22.04.2021.

Крім того, колегія суддів враховує, що за Договором про асоційоване членство №1/1 від 19.03.2019 між ОСОБА_1 та Кооперативом встановлюються відносини сторін, пов`язані із участю асоційованого члена у діяльності Кооперативу та внесенням ним пайового внеску та інших внесків, які є обов`язковою умовою членства в Кооперативі та підставою отримання на праві власності нежитлового приміщення №1 на об`єкті “Будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 , яке після введення Об`єкту в експлуатацію стає об`єктом нерухомості.

Відповідно до п 1.1 зазначеного Договору, обов`язковою умовою членства в Кооперативі є оплата Асоційованим членом пайового внеску, що є підставою отримання на праві власності нежитлового приміщення. Відповідно до п. 3.3.2 зазначеного Договору, Кооператив зобов`язаний передати Асоційованому члену по акту приймання-передачі нежитлове приміщення в рахунок сплаченого паю, а відповідно до п. 3.4.1 зазначеного Договору, Асоційований член зобов`язаний сплатити пайовий внесок в розмірі передбаченому Договором.

Зазначені дії були виконані двома Сторонами відповідно до наявних первинних документів, отже отримання позивачем матеріальних цінностей від ОСОБА_1 у вигляді пайового внеску не є безоплатною передачею та відповідно не може визнаватися у складі доходів позивача.

Відповідно до ст. 10 Закону України “Про кооперацію”, членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про кооперацію”, основними обов`язками члена кооперативу є виконання своїх зобов`язань перед кооперативом, сплата визначених статутом кооперативу внесків. Відповідно до ст. 21 Закону України “Про кооперацію”, пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі. Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі.

Отже, при виході ОСОБА_1 зі складу пайовиків Кооперативу ним було отримано свою частку паю в натурі у вигляді нежитлового приміщення відповідно до акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 25.05.2021 в сумі 4 611 000 грн., що повністю відповідає вимогам Закону України “Про кооперацію”.

В обліку позивача зазначена операція відображена за Дт 3771 Кт 701, і саме ця господарська операція призвела до зменшення кредиторської заборгованості, яка виникла в Кооперативі перед ОСОБА_1 під час отримання матеріальних цінностей від нього. Операції відображені в бухгалтерському обліку Кооперативу щодо розрахунків з фізичною особою ОСОБА_1 свідчать про оплатність та реальність господарської операції щодо оприбуткування ТМЦ та передачі нерухомого майна в рахунок заборгованості за ці ТМЦ та вкотре підтверджує, що зазначена господарська операція не є безоплатною.

Саме операція з поставки нежитлового приміщення ОСОБА_1 є операцією, що зменшує зобов`язання та зумовлює зростання власного капіталу та відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" визнається Доходом, що і було зроблено позивачем у травні 2021 року та відображено у складі доходів 2021 року у фінансовій звітності у рядку 2000 Звіту про фінансові результати.

Крім того, роблячи висновки про нереальність господарських операцій позивача з придбання ТМЦ у ОСОБА_1 та відкидаючи у зв`язку з цим відповідні первинні документи, якими такі операції оформлені в документообігу позивача, на переконання суду відповідач не мав права використовувати дані таких первинних документів, зокрема тих, якими визначено вартість ТМЦ, що таким контрагентом постачаються.

Згідно з п. 21 П(с)БО 15 “Дохід”, дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди. Як правило, справедлива вартість це сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов`язання за звичайних умов на визначену дату. Визначення справедливої вартості окремих видів запасів наведено в додатку до П(с)БО 19, де справедлива вартість - це сума, за якою можна обміняти актив або погасити заборгованість в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Так, якщо підприємство отримає товар і планує надалі пустити його на продаж, то справедливою вартістю визнається ціна його реалізації за вирахуванням витрат на реалізацію та суми надбавки. Якщо ж для підприємства безоплатно отриманий актив згодиться як витратний матеріал, то його справедлива вартість визначається на рівні купівельної вартості на аналогічні товари.

В той же час, акт перевірки, висновки якого покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не містить жодних відомостей з покликанням на відповідні докази, розрахунки та нормативні акти, з урахуванням яких відповідачем визначено справедливу вартість таких безоплатно отриманих активів. Натомість відповідачем справедливу вартість безоплатно отриманих позивачем активів визначено на тому ж рівні, що дорівнює тій вартості, за якою позивач їх отримав у ОСОБА_1 на платній, а не на безоплатній основі.

Щодо посилання в акті перевірки про те, що ОСОБА_1 не мав належного доходу для придбання будівельних матеріалів, які в подальшому передав для ОК ЖБК “Варшавський-Нетішин”, то як зазначив Верховний Суд в постанові від 26.02.2025 по справі №520/5646/2020, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування даних податкового обліку у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на підтвердження розміру своїх доходів та витрат, податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість. Приймаючи до уваги встановлення судами використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних товарів шляхом їх подальшої реалізації, руху активів, колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність доказів використання товарів у господарській діяльності та неправомірність формування Товариством податкового даних податкового обліку за наведеними вище господарськими операціями.

Крім того, згідно матеріалів справи, відповідач звертався до ОСОБА_1 із запитом №5527/Ж12/17-00-07-04 від 26.05.2025 про надання документів, і у відповіді від 12.06.2025 на який ОСОБА_1 надав пояснення щодо походження коштів на придбання будівельних матеріалів.

Щодо наявної податкової інформації про ОСОБА_1 в базах даних податкового органу, то суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.12.2022 у справі №320/5878/19 про те, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Крім того, посилання щодо непідтвердження руху товару по ланцюгу постачання базуються лише на результатах податкового контролю контрагентів позивача, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його контрагентом. Зазначене є лише припущенням відповідача.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 зазначала, що відсутності у контрагентів трудових чи матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності, не виключають можливість виконання господарської операції, не спростовують обставин поставки товару, адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів).

Щодо певних недоліків товарно-транспортних накладних (неможливість встановити наявність транспортних засобів у перевізника, не зазначення детальної адреси пункту завантаження), то судом першої інстанції правильно враховано постанову Верховного Суду від 25.09.2019 по справі №826/4361/15, де зазначено, що наявність або відсутність окремих документів або ж недоліки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує позицію Верхового Суду, викладену в постанові від 15.02.2023 по справі №1740/2380/18, де зазначено, що товарно-транспортна накладна є транспортною документацією, яка підтверджує операції саме з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Щодо твердження скаржника про не підтвердження факту поставки товару виходячи із не співпадіння дат на окремих товаро-транспортних накладних та актів приймання-передачі майна, то такий висновок є безпідставним, оскільки дата, зазначена у товаро-транспортній накладній, є датою складання товарно-транспортної накладної і передачі постачальником вантажу перевізнику, а датою складення акту приймання-передачі в даній справі, є фактична дата одержання товару позивачем. Таким чином, враховуючи тривалість транспортування товару, дата доставки та передачі товару позивачу не завжди співпадає з датою навантаження автомобіля та прийняття товару до перевезення.

Відповідно до п. 14.1.191 ст. 14 Податкового кодексу України, постачання товару - це будь-яка передача права на розпорядження товарами, як власник.

Отже, факт поставки товарів, в розумінні Податкового кодексу України, виник не в момент передачі товару перевізнику, а в момент передачі товару безпосередньо позивачу на будівельному майданчику, що і зафіксовано в актах приймання-передачі майна від 29.03.2019 та від 31.01.2020.

Слід також зазначити, що розбіжності у датах виписки актів приймання-передачі товару та ТТН можуть мати місце, оскільки законодавством не передбачено обов`язку платника створювати документи в один день, більше того це може бути обумовлено специфікою певних господарських правовідносин між суб`єктами, що відповідає принципу здійснення господарської діяльності.

Про це також зазначав Верховний Суд в п. 73 постанови від 26.12.2024 по справі №420/13156/22.

У постанові Верховного Суду від 18.12.2018 року у справі №826/13058/15 суд зазначив, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. В межах спірних відносин податковий кредит та витрати по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що обумовлює безпідставність доводів податкового органу в частині вимог до товарно-транспортних накладних взагалі.

Враховуючи викладене, всупереч вимогам частини 2 статті 77 КАС України, відповідачем не надано доказів на підтвердження нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом та, відповідно, заниження фінансового результату до оподаткування за рахунок заниження інших доходів на вартість безоплатно отриманих активів на суму 4611000 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 829 980 грн.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції обгрунтованість позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року у справі №460/16330/25 – без змін.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяО. Б. Заверуха

суддіО. М. Гінда

З. М. Матковська