Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб, звільнених з публічної служби
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №500/1568/25
Суддя: Курилець Андрій Романович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/1568/25 пров. № А/857/30594/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року про прийняття звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення в справі № 500/1568/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
суддя в 1-й інстанції Мартиць О.І.,
час ухвалення рішення 13 травня 2026 року,
місце ухвалення рішення м. Тернопіль,
дата складання повного тексту рішення 13 травня 2026 року,
в с т а н о в и в:
У березні 2025 року ОСОБА_1 , (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях (далі - відповідач) в якому, із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд:
визнати протиправною бездіяльність регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області (філія ГСЦ МВС), яка полягає у відмові ОСОБА_1 у підготовці та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, станом на листопад 2019 року, та на 01.01.2024, за посадою старший викладач державного університету внутрішніх справ, яку я обіймав на дату звільнення, із визначенням посадового окладу як старшого викладача університету за 17 тарифним розрядом згідно з Додатком 2 до наказу Міністерства освіти і науки України №557 від 26 вересня 2005 року «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ, який, згідно із Законом України від 9 листопада 2023 року №3460-ІХ «Про державний бюджет України на 2024 рік», постановою КМУ №1037 від 28 грудня 2016 року «Про оплату працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», постановою КМУ №1298 від 30 серпня 2002 року «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», станом на 01.01.2024 становив - 10639,35 грн, - із значенням відомостей про розмір окладу за спеціальним званням полковник - 2400,00 грн, відсоткової надбавки за вислугу років та обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, відповідно до вимог постанови КМУ №988 від 11.11.2015 та наказу МВС України №260 від 06.04.2016, - для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру пенсії з 01.01.2024;
зобов`язати регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Тернопільській області (філія ГСЦ МВС) підготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 зазначивши за нормами чинними станом на листопад 2019 року та на 01.01.2024 посаду старшого викладача державного університету за 17тарифним розрядом згідно з Додатком 2 до наказу Міністерства освіти і науки України №557 від 26 вересня 2005 року «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ, який, згідно із Законом України від 9 листопада 2023 року №3460-ІХ «Про державний бюджет України на 2024 рік», постановою КМУ №1037 від 28 грудня 2016 року «Про оплату праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», постановою КМУ №1298 від 30 серпня 2002 року «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», станом на 01.01.2024, становив - 10 639,35 грн; із значенням відомостей про розмір окладу за спеціальним званням полковник - 2400,00 грн, відсоткової надбавки за вислугу років та обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, відповідно до вимог постанови КМУ №988 від 11.11.2015 та наказу МВС України №260 від 06.04.2016, - для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру пенсії з 01.01.2024.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2026 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Тернопільській області у виготовленні та надісланні до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , в якій зазначити за чинними нормами, станом на листопад 2019 року, посаду "старшого викладача державного університету внутрішніх справ", із визначенням посадового окладу відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України №557 від 26.09.2005 "Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ", постанови Кабінету Міністрів України №1298 від 30.08.2002 "Про оплату працівників на основі Єдиної тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери", постанови Кабінету Міністрів України від 23.01.2019 №36 "Про підвищення посадових окладів науково-педагогічних працівників", із значенням відомостей про розмір окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років та обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання" для перерахунку пенсії.
Зобов`язано Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо підготовки на надіслання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідку про розмір грошового забезпечення, в якій зазначити за чинними нормами, станом на листопад 2019 року, посаду "старшого викладача державного університету внутрішніх справ", із визначенням посадового окладу відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України №557 від 26.09.2005 "Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ", постанови Кабінету Міністрів України №1298 від 30.08.2002 "Про оплату працівників на основі Єдиної тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери", постанови Кабінету Міністрів України від 23.01.2019 №36 "Про підвищення посадових окладів науково-педагогічних працівників", із значенням відомостей про розмір окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років та обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та наказу Міністерства внутрішніх справ України" від 06.04.2016 №260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання" для перерахунку пенсії.
16.02.2026 до суду надійшла заява представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі.
Ухвалою суду від 02.03.2026 заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.
01.04.2026 до суду надійшов звіт РСЦ ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 у справі №500/1568/25, за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 13.04.2026 його прийнято та зобов`язано відповідача (боржника) РСЦ ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях у строк до 13.05.2026 подати до Тернопільського окружного адміністративного суду новий звіт про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 у справі №500/1568/25, разом з доказами надіслання копії звіту позивачу.
13.05.2026 до суду надійшов звіт про виконання судового рішення, у якому РСЦ ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях повідомляє, що 08.05.2026 за результатами повторного розгляду заяви ОСОБА_1 видано оновлену довідку №14 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за чинними нормами законодавства України станом на листопад 2019 року, копію якої листом від 11 травня 2026 року вих. №31/34-5120-2026 направлено на адресу стягувача, оригінал довідки листом від 11.05.2026 за вих. №31/34-5121-2026 надано до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, що підтверджується відміткою про отримання 12 травня 2026 року.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та зобов`язати відповідача подати новий звіт.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що посада зазначена в довідці №14 фактично відтворює, ту, незгода з якою зумовила публічно-правовий спір в справі 500/1568/25. Скаржник наголошує, що висновки судових рішень не враховані відповідачем при їх виконання.
Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому висловив незгоду з її доводами, вважає оскаржуване судове рішення обґрунтованим та законним. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу – без змін.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із частиною другою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Положення щодо обов`язковості виконання судового рішення також закріплені у статті 370 КАС України, яка визначає, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне відповідальність, встановлену законом.
Схожі за змістом норми містяться у частинах другій - четвертій статті 13 Закону № 1402-VIII, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Конституційний Суд України наголошував, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Таке право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
У Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України зауважив, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019).
Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні від 21 грудня 2004 року у справі «Деркач та Палек проти України» ЄСПЛ наголошував, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 Конвенції як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції провадження з виконання судового рішення є невід`ємною частиною судового розгляду та важливою стадією процесу правосуддя (див. рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», від 27 липня 2004 року у справі «Ромашов проти України», від 11 січня 2005 року у справі «Дубенко проти України»).
Право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення ЄСПЛ від 28 липня 1999 року у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії»).
Отже, невід`ємним елементом обов`язковості судових рішень є їх виконуваність (executability), що передбачає своєчасне та належне виконання ухваленого на користь особи судового рішення як фундаментальну складову права кожного на справедливий суд, адже лише виконаний судовий акт реалізує право на справедливість.
Відповідно до статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-3823 і 383 цього Кодексу.
Правовий інститут судового контролю за виконанням судових рішень є комплексним механізмом, спрямованим на забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судового рішення, який охоплює:
- оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного або приватного виконавця, а також посадових осіб органів державної виконавчої служби (стаття 287 КАС України);
- застосування судом заходів процесуального впливу, зокрема, шляхом зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (статті 382 - 382-3 КАС України);
- визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених боржником на виконання судового рішення (стаття 383 КАС України).
Такий інститут має на меті забезпечення належного та повного виконання судового рішення, що набрало законної сили, а підставою для застосування норм зазначеного інституту є підтверджений факт невиконання цього рішення (або його виконання не в повному обсязі).
У Рішенні від 01 березня 2023 року № 2-р (II)/2023 Конституційний Суд України наголошував, що судовий контроль за виконанням судового рішення є щонайпершим елементом у юридичному механізмі забезпечення виконання судового рішення; держава для забезпечення виконання судового рішення має насамперед запровадити дієвий, а не ілюзорний юридичний механізм здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, який дасть змогу особі, на користь якої ухвалено судове рішення, домогтися його виконання, щоб реально захистити та поновити права, свободи та інтереси.
ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на те, що ефективний захист учасника судового провадження й відновлення справедливості передбачає зобов`язання адміністративних органів влади виконувати рішення [див. рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece); від 28 травня 2003 року у справі «Киртатос проти Греції» (Kyrtatos v. Greece)].У цьому розумінні виконання рішення повинно бути повним та вичерпним, а не частковим [див. рішення від 02 березня 2004 року у справі «Сабін Попеску проти Румунії» (Sabin Popescu v. Romania); від 31 березня 2005 року у справі «Матеус проти Франції» (Matheus v. France)], і рішення не може не виконуватись, бути позбавленим юридичної сили, або незаконно відкладатися [див. рішення від 28 липня 1999 року у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy)].
Позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично (див. рішення ЄСПЛ від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України»).
У рішенні від 05 липня 2012 року у справі «Глоба проти України» ЄСПЛ зауважував, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.
Ураховуючи наведене, інститут судового контролю є ключовою гарантією реальності судового захисту та юридичним механізмом діяльності суду, який покликаний забезпечити виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист та який реалізовується за допомогою комплексу нормативно визначених правових засобів і процедур у межах окремих форм судочинства.
Судовий контроль передбачає активну роль суду у забезпеченні остаточного виконання судового рішення. Відмова від активного застосування процесуальних інструментів судового контролю фактично нівелює право заявника на виконання судового рішення, що суперечить практиці ЄСПЛ щодо недопустимості «ілюзорності» правосуддя та позитивного обов`язку держави забезпечити виконання остаточного рішення.
Згідно із частиною першою, пунктами 5, 6 частини другої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити, зокрема, відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення.
За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 3821 цього Кодексу. Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу (частини перша, одинадцята статті 382-3 КАС України).
Отже питання виконання судового рішення (повноти виконання / причин невиконання) є предметом розгляду саме звіту суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення та ухвалення одного з рішень за результатами його розгляду.
Як встановлено судом, рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2026 року, зобов`язано Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо підготовки на надіслання до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідку про розмір грошового забезпечення, в якій зазначити за чинними нормами, станом на листопад 2019 року, посаду "старшого викладача державного університету внутрішніх справ", із визначенням посадового окладу відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України №557 від 26.09.2005 "Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ", постанови Кабінету Міністрів України №1298 від 30.08.2002 "Про оплату працівників на основі Єдиної тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери", постанови Кабінету Міністрів України від 23.01.2019 №36 "Про підвищення посадових окладів науково-педагогічних працівників", із значенням відомостей про розмір окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років та обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та наказу Міністерства внутрішніх справ України" від 06.04.2016 №260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання" для перерахунку пенсії.
При цьому судами обох інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на підставі наказу ректора генерала-лейтенанта міліції №20 0/с від 24.01.2003 звільнений з посади старшого викладача кафедри оперативно - розшукової діяльності Львівського інституту внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України у спеціальному званні - полковник міліції.
Станом на листопад 2019 року посадовий оклад за посадою старшого викладача складав 6396,93 грн (17 тарифний розряд збільшений на 11%).
Судами зазначено, що МВС України прирівняв посаду «старший викладач навчального закладу МВС» до посади «заступник начальника відділу апарату Головного управління в м. Києві.
Як вбачається із змісту судових рішень в справі №500/1568/25, одним з основних (ключових) висновків є те, що вищезазначені посади за своїми класифікаційними характеристиками, перш за все розмірами посадових окладів та іншими особливостями є абсолютно різними, отже таке прирівняння грубо порушує інтереси позивача, оскільки впливає на визначення посадового окладу та, як наслідок, грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача.
Матеріалами справи стверджується, що на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2026 року, Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях видав довідку №14 від 08 травня 2026 року за посадою «заступник начальника відділу в апараті Національної поліції України» з посадовим окладом 3800 грн.
Колегія апеляційного суду погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів відповідності посади «заступник начальника відділу в апараті Національної поліції України» за класифікаційними характеристиками: розміром посадового окладу, функціональністю та організаційним рівнем підрозділу у структурі органу, посаді «старшого викладача кафедри оперативно - розшукової діяльності Львівського інституту внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України».
Ба більше, судові рішення в цій справі містять найменування посади за якою довідка підлягає до видачі.
Суд зауважує, що задоволення позовних вимог в цій справі зумовлювала констатована судовим рішенням, яке набрало законної сили, протиправність відповідача при виготовленні оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на листопад 2019 року застосування лише норми Постанови №988, що суперечить викладеному в судовому рішенні, порядку визначення складових грошового забезпечення старших викладачів Львівського державного університету внутрішніх справ.
Подана до суду довідка №14 від 08 травня 2026 року, не містить врахування зазначеного висновку.
Колегія суддів нагадує, що згідно з положенням частин 2, 3 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Додатково варто вказати, що відповідність посади позивача, відповідач визначив шляхом урахування Переліку посад поліцейських, які рівнозначні (аналогічні) посадам, що можуть бути заміщені поліцейськими в державних органах, установах та організаціях, який затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 липня 2018 року № 601 відповідно до статті 71 Закону України «Про Національну поліцію», Указу Президента України від 09 грудня 2015 року № 691 «Про перелік посад, які можуть бути заміщені поліцейськими в державних органах, установах та організаціях», постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 2015 року № 910 «Про грошове забезпечення поліцейських, відряджених до державних органів, установ та організацій».
Разом з цим, з посиланням на лист-відповідь Львівського державного університету внутрішніх справ, боржник зазначає, що полковник міліції у відставці ОСОБА_2 до Львівського державного університету внутрішніх справ із залишенням на службі в поліції (міліції) відповідно до статті 71 Закону України «Про Національну поліцію» та Указу Президента України від 9 грудня 2015 року № 691/2015 «Про перелік посад, які можуть бути заміщені поліцейськими в державних органах, установах та організаціях» не відряджався.
Отже такий підхід Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях, є суперечливим.
Зрештою колегія суддів підкреслює, що відповіді на істотні аргументи та обставини, які висловлює відповідач на стадії виконання судового рішення (щодо посади та розрахунку складових грошового забезпечення) містяться в рішенні Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року, а доводи боржника своєю суттю сягають повторної ревізії рішення суду, яке вже набрало законної сили на наслідками апеляційного перегляду.
З огляду на виявлені обставини, висновок місцевого суду про повне виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року в цій справі, не можна вважати законним та обґрунтованим.
За приписами ч.2 ст.382-3 КАС України, суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Також, враховуючи передбачене у частині 5 статті 382-3 КАС України право суду звільнити боржника від сплати штрафу за невиконання (неповне виконання) судового рішення, за наявності документально доведених обставин щодо вжиття дій, які спрямовані на виконання судового рішення, (зокрема виготовлення відповідної довідки та скерування запитів щодо розміру складових грошового забезпечення), суд розглядає як прийнятне не застосовувати до відповідача штраф та надати йому можливість виконати судове рішення належним чином, у зв`язку з чим, згідно з положенням частини 3 статті 382-3 КАС України вирішив встановити новий строк для надання звіту про виконання судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст.308,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року про прийняття звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення в справі № 500/1568/25 скасувати та ухвалити постанову, якою в прийнятті звіту Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях відмовити.
Встановити Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях місячний строк для подання звіту про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року в справі № 500/1568/25.
Зобов`язати Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях надати Тернопільському окружному адміністративному суду звіт про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року в справі № 500/1568/25 протягом одного місяця з дня отримання копії цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяА. Р. Курилець
суддіС. М. Кузьмич
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 21 жовтня 2026 року.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua