Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №380/6541/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/6541/26 пров. № А/857/35537/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Кушнір В.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року з питань продовження процесуального строку (суддя – Хома О.П., час ухвалення – не зазначено, місце ухвалення – м.Львів, дата складання повного тексту – не зазначено),

в адміністративній справі №380/6541/26 за позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

про визнання протиправною бездіяльності, відшкодування моральної шкоди,

встановив:

У квітні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просила: 1) визнати протиправними дії, рішення та бездіяльність Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, що полягають у несвоєчасному винесені постанови про накладення штрафу від 24.03.2026 ВП №71984429; 2) відшкодувати відповідачем завдану позивачу протиправним рішеннями, діями та бездіяльністю моральну шкоду у сумі 2000000,00 грн.; 3) відшкодувати відповідачем позивачу усі витрати, пов`язані з оформленням, поданням та розглядом судом цього адміністративного позову.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 позовну заяву залишено без руху, оскільки до позовної заяви не надано належним чином завірених доказів адміністративно-процесуальної правоздатності (копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків) на підтвердження особи позивача. Також позивач не надала копії примірника позовної заяви для відповідача. До позовної заяви не додано документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. У позовній заяві позивач не зазначила обґрунтованого розрахунку суми моральної шкоди, яка є предметом позову. Позивач не надала жодних доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Позивачем в позовній заяві не вказано, чи вживались заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали усунути зазначені недоліки шляхом подання в канцелярію Львівського окружного адміністративного суду оригіналу документа про сплату судового збору за позовну вимогу немайнового характеру у розмірі 1331 грн 20 к. та за позовну вимогу майнового характеру у розмірі 16640 грн, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону; обґрунтованого розрахунку суми моральної шкоди, завданої оскаржуваними рішенням, діями та бездіяльністю відповідача; позовної заяви, оформленої відповідно до вимог частини 2, пунктів 5 та 7 частини 5, статті 160, частин 1, 3 та 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначено, що у разі невиконання вказівок судді по усуненню недоліків позовної заяви у визначений термін, така буде вважатись неподаною та повернута позивачу відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвала про залишення позовної заяви без руху вручена позивачу поштовим зв`язком 28.04.2026.

01.05.2026 позивач подала суду першої інстанції клопотання (заяву) з проханням продовжити строк виконання вимог ухвали від 09.04.2026 у зв`язку із погіршенням стану здоров`я.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 продовжено встановлений ухвалою від 09.04.2026 процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви на десять днів з дня отримання копії ухвали про продовження процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви. Зазначено, що позивачу необхідно протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали усунути зазначені в мотивувальній частині недоліки шляхом подання в канцелярію Львівського окружного адміністративного суду позовної заяви, оформленої відповідно до вимог чинного Кодексу адміністративного судочинства України. У разі невиконання вказівок судді по усуненню недоліків позовної заяви у визначений термін, така буде вважатись неподаною та повернута позивачу відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

Ухвала суду від 04.05.2026 вручена позивачу поштовим зв`язком 20.05.2026 згідно штрихового поштового коду R067163219309.

26.05.2026 позивачем повторно подано клопотання про продовження процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви – відмовлено.

З ухвалою суду першої інстанції з питань продовження процесуального строку від 27.05.2026 не погодилася позивач та оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена ухвала суду не ґрунтується на засадах верховенства права, є протиправною та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає те, що оскаржувана ухвала від 27.05.2026 не ґрунтуються на засадах верховенства права, оскільки позивачу створено перешкоди у доступі до правосуддя. Судом не враховано, що позивач перебувала на стаціонарному лікуванні, формально розглянуто клопотання позивача, яким порушено право позивача як стягувача та право на справедливий суд. Вважає незаконною ухвалу суду від 09.04.2026 про залишення позовної заяви без руху, яка полягає у тому, що у її резолютивній частині зазначено для усунення недоліки з посиланням на норми права, які неможливо було усунути, оскільки в частині 2 ст.160 КАСУ немає жодних пунктів. Суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження необґрунтовано вимагав від позивача обґрунтованого розрахунку суми завданої моральної шкоди. Ці всі питання можуть та повинні вирішуватися на інших стадіях адміністративного процесу. Також сума судового збору розраховувалася за вимогами цивільно-процесуального кодексу. Тому вказані обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду від 27.05.2026 та винести нове рішення, яким клопотання ОСОБА_1 про продовження процесуального строку задоволити.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги позивача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Судом встановлено, що у розглядуваній справі при винесенні спірної ухвали від 27.05.2026 про відмову у задоволенні клопотання про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви суд першої інстанції виходив з відсутності у ОСОБА_1 поважних причини для продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви, які встановлені ухвалою суду від 09.04.2026 та продовжені ухвалою суду від 04.05.2026.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з врахуванням наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Отже, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема і щодо необхідності дотримання позивачем вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України щодо форми і змісту позовної заяви, подання підтверджень щодо сплати судового збору та необхідних додаткових документів.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 позовна заява залишена без руху у зв`язку із тим, що подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України.

Позивачем 01.05.2026 подано клопотання про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 продовжено встановлений ухвалою суду від 09.04.2026 процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви на десять днів з дня отримання копії ухвали про продовження процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви.

26.05.2026 позивачем повторно подано клопотання про продовження процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви, який був продовжений ухвалою суду від 04.05.2026, у зв`язку із перебуванням позивача на стаціонарному лікуванні.

При вирішення питання про продовження процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви, окружний суд вірно керується таким.

Як визначено частиною першою статті 118 КАС України, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно з частиною другою статті 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію (частини 4, 5 статті 121 КАС України).

Відповідно до частини шостої статті 121 КАС України, про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що заявити про продовження процесуального строку учасник справи може до його закінчення. Продовження процесуального строку - це надання судом додаткового часу для вчинення процесуальної дії, що з поважної причини не може бути вчинена в установлений строк. Метою продовження процесуального строку, установленого судом, є сприяння особі у реалізації процесуального права та/або виконанні процесуального обов`язку. Доцільність продовження процесуального строку обумовлюється рівнем ймовірності, наскільки таке продовження буде ефективним у контексті не тільки реалізації особою процесуального права та/або виконання процесуального обов`язку, а й правової визначеності учасників матеріально-правових відносин, спір між якими вирішується.

Продовження процесуального строку є правом, а не обов`язком суду і таке право має бути реалізовано судом у межах процесуального закону із належним мотивуванням будь-якого рішення (продовження або відмова у продовженні строку), які дають скаржнику чітке розуміння дій суду.

Оцінюючи обставини щодо продовження процесуального строку, суд повинен виходити з оцінки та аналізу усіх наведених у заяві (клопотанні) доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно виконати свій обов`язок.

Вказаний висновок узгоджується із висновком Верховного Суду, що наведений у постанові від 18.02.2025 у справі №560/16696/23.

Звертаючись до суду першої інстанції 26.05.2026 з повторним клопотанням про продовження процесуального строку, ОСОБА_1 просила суд продовжити процесуальний строк на усунення недоліків позовної заяви, оскільки з 21.05.2026 перебуває на стаціонарному лікуванні. На підтвердження вказаного факту позивачем долучено титульну сторінку Медичної карти стаціонарного хворого №20727.

Надаючи правову оцінку поданому позивачем 26.05.2026 клопотанню про продовження процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви, суд першої інстанції вірно врахував, що у відповідності до пункту 5.27 Національного стандарту України “Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів” (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 року №55, копія документа засвідчується відміткою, що складається зі слів “Згідно з оригіналом”, назвою посади, особистим підписом особи, яка засвідчує копію, її ініціалами та прізвищем, датою засвідчення копії, що проставляється у лівому нижньому куті документа. Одночасно підпис відповідальної особи на документі має бути засвідчений відбитком печатки організації (п.5.26 цього Національного стандарту України).

Разом з тим, долучена позивачем титульна сторінка Медичної карти стаціонарного хворого №20727 не є належним чином засвідчена, не відповідає вимогам статті 94 КАС України та пункту 5.27 Національного стандарту України “Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів” (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 року №55.

Суд першої інстанції також цілком слушно врахував, що стаціонарне лікування (госпіталізація) – це форма надання медичної допомоги, яка передбачає цілодобове перебування пацієнта в лікарні. Разом з тим, ОСОБА_1 26.05.2026 особисто подала до Львівського окружного адміністративного суду клопотання про продовження процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви, що свідчить про наявність у позивача реальної можливості перебувати поза межами медичного закладу, а отже і реальної можливості виконати вимоги ухвали суду від 09.04.2026 про залишення позовної заяви без руху у строки, продовжені ухвалою суду від 04.05.2026 на строк до десяти днів з дня отримання такої ухвали.

Як вказує сама ОСОБА_1 у клопотанні від 26.05.2026, ухвалу суду від 04.05.2026 вона отримала 20.05.2026, тобто у позивача до 30.05.2026 включно був час для приведення позовної заяви у відповідність до вимог КАС України.

В такій ситуації являються обґрунтованими висновки суду першої інстанції в спірній ухвалі суду від 27.05.2026 про відсутність поважних причин для продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви, які встановлені ухвалою суду від 09.04.2026 та продовжені ухвалою суду від 04.05.2026, а тому суд обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви, що не спростовано доводами апеляційної скарги.

Колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги позивача і в тому, що ухвала суду від 09.04.2026 про залишення позовної заяви без руху являється незаконною і неможливою до виконання, оскільки у резолютивній частині цієї ухвали суду чітко вказано про спосіб усунення недоліків позовної заяви, в тому числі подання позовної заяви, оформленої відповідно до вимог частини 2, пунктів 5 та 7 частини 5, статті 160, частин 1, 3 та 4 статті 161 КАС України.

Отже, доводи апелянта на правомірність прийнятої ухвали суду від 27.05.2026 з питань продовження процесуального строку не впливають та висновків суду у відповідній частині не спростовують.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали у цій адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржена ухвала суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року з питань продовження процесуального строку в адміністративній справі №380/6541/26 за позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, відшкодування моральної шкоди – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення і в касаційному порядку не оскаржується.

Головуючий суддяВ. В. Гуляк

суддіН. В. Ільчишин

В. О. Кушнір