Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №380/13476/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/13476/24 пров. № А/857/41110/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року (ухвалене головуючим – суддею Желік О.М. у м. Львові) у справі № 38013476/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПРЕС ГРУП» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.01.2024 № 409-13-01-07-10, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби України у Львівській області, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та/або пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 392193,21 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області податкове повідомлення-рішення від 04.01.2024 № 409-13-01-07-10.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що суперечності щодо можливості завершення здійснення банками валютного нагляду на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, наявні в пункті 14-6постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18та підпункт 5 пункту 10 розділу III постанови Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 7 повинні трактуватися на користь позивача.

Крім того, обмеження щодо зняття експортних операцій з валютного контролю, запроваджені пунктом 14-6 Постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», адресовані виключно уповноваженим банкам, не означають та не встановлюють заборону суб`єктам господарювання припиняти зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог.

Тож, резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому перебування таких операцій на валютному контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені). У разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог.

Таким чином, хоча обмеження щодо зняття експортних операцій з валютного контролю, запроваджені пунктом 14-6 Постанови № 18 не підлягають застосування до Позивача, водночас саме застосування Відповідачем вказаних положень до угод про зарахування зустрічних вимог слугували підставою для висновку про допущення Позивачем порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та відповідно для нарахування йому пені оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 01.08.2022 між ТзОВ «Експрес Груп» як продавцем та компанією Pressroom Technologies Ltd, Об`єднане Королівство було укладено Контракт купівлі-продажу від 01.08.2022, за умовами якого ТзОВ «Експрес Груп» брало на себе зобов`язання здійснити поставку товару - вкладально-рахувальний пристрій RS 3210A серійний номер 328781, дата виробництва 10/2007 вартістю 12 500 (дванадцять тисяч п`ятсот) ЄВРО на адресу компанії Pressroom Technologies Ltd, Об`єднане Королівство на умовах CIF Вільнюс, Литва протягом трьох місяців з дати підписання даного контракту.

Відповідно до умов Додатку № 2 до Контракту оплата за вказаний товар повинна була надійти від компанії Діджітал Фаб.Ю с. р. о. (DigitalFab.U s.r.o.) (резидент Чеської Республіки). Строк розрахунку згідно Контракту купівлі-продажу від 01.08.2022 за відвантажений товар становив 15.01.2023.

25.08.2022 на підставі Контракту купівлі-продажу від 01.08.2022 ТзОВ «Експрес Груп» здійснило поставку товару - вкладально-рахувальний пристрій RS 3210A серійний номер 328781, дата виробництва 10/2007 та суму 12 500 (дванадцять тисяч п`ятсот) ЄВРО на адресу компанії Pressroom Technologies Ltd, Об`єднане Королівство згідно рахунку № 01082022 від 01.08.2022 та пакувального листа від 01.08.2022 № 01082022.

25.08.2022 було оформлено експорт по вказаній поставці на підставі вантажної митної декларації UA2091170/2022/064919 від 25.08.2022.

Компанія DigitalFab.U s.r.o. не сплачувала суми заборгованості за Контрактом купівлі-продажу від 01.08.2022 на рахунок ТзОВ «Експрес Груп». Водночас, відповідно до Контракту про надані послуги з продажу від 01.01.2022 компанія Digital Fab.U s.r.o. є боржником ТзОВ «Експрес Груп» за надані послуги на загальну суму 12 580 (дванадцять тисяч п`ятсот а тридцять) ЄВРО, які підтверджуються Актами наданих послуг від 31.07.2022 на суму 2890,00 ЄВРО; від 13.10.2022 на суму 2 720,00 ЄВРО; від 30.11.2022 на суму 3 400,00 ЄВРО; від 15.12.2022 на суму 3 570,00 ЄВРО.

16.02.2023 ТзОВ «Експрес Груп» та Digital Fab.U s.r.o. уклали договір про зарахування зустрічних вимог від 16.02.2023 на суму 12 500 ЄВРО, згідно якого на підставі статті 601 ЦК України припинили зустрічні зобов`язання між компаніями, які виникли на підставі Контракту купівлі-продажу від 01.08.2022 та Контракту про надані послуги з продажу від 01.01.2022.

04.01.2024 ТзОВ «Експрес Груп» отримало податкове повідомлення-рішення від 04.01.2024 № 409-13-01-07-10 прийняте ГУ ДПС у Львівській області на підставі акта перевірки від 22.11.2023 № 30246/13/01-07-10 /38057535, яким встановлено порушення вимог частини 2 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» з урахуванням вимог пунктів 14-2, 14-4 Постанови правління НБУ від 24.02.2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» та частини 8 статті 354 Митного кодексу України.

Вказаним рішенням застосовано штрафні (фінансових) санкції (штрафів) за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за платежем – пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 392193,21 грн.

Підставою нарахування пені порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності стало наявність простроченої дебіторської заборгованості у сумі 12 500,00 ЄВРО по контракту купівлі-продажу від 01.08.2022, укладеному з нерезидентом - Pressroom Technologies ltd. (Сполучене Королівство) по експортній операції від 25.08.2022, ВМД № UA2091170/2022/064919, законодавчо встановлений строк завершення розрахунків по даній ВМД – 20.02.2023, кількість днів прострочення - 268 днів – з 21.02.2023 по 15.11.2023.

14.12.2024 ТзОВ «Експрес груп» подало скаргу на оскаржуване рішення до ДПС України, за результатами було прийнято рішення ДПС України від 14.04.2024 №7146/6199-00-06-01-02-069 про результати розгляду скарги, яким було відмовлено у задоволенні скарги ТзОВ «Експрес Груп» та залишено в силі оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.01.2024 № 409-13-01-07-10.

Позивач, вважаючи протиправним спірне податкове повідомлення-рішення, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VІII (далі - Закон №2473) встановлено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 2473 органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Частинами п`ятою, шостою цієї статті Закону № 2473 передбачено, що Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

Згідно з частиною дев`ятою статті 11 Закону № 2473 органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п`ятою і шостою цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об`єктом таких перевірок, зобов`язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.

За змістом частини десятої статті 11 Закону № 2473 у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 Закону № 2473 Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Статтею 13 вказаного Закону врегульовано особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Зокрема частинами першою та другою статті 13 Закону № 2473 встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів, грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

За правилами частини третьої статті 13 Закону № 2473 у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) (частина п`ята статті 13 Закону № 2473).

Згідно з частиною восьмою статті 13 Закону № 2473 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

Положеннями частини восьмої статті 16 Закону № 2473 визначено, що рішення про застосування до уповноважених установ, суб`єктів валютних операцій заходів впливу приймається органами валютного нагляду відповідно до компетенції, визначеної частинами п`ятою і шостою статті 11 цього Закону, у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення.

Правління Національного банку України постановою № 5 від 02.01.2019 затвердило Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення № 5), яке відповідно до пункту 1 розділу І, визначає заходи захисту, запроваджені Національним банком України, порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті.

Згідно з пунктом 21 розділу ІІ Положення № 5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Пункт 23 розділу ІІ Положення № 5 визначає, що розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.

24.02.2022 з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи Національний банк України прийняв Постанову № 18, яку постановою Правління Національного банку України від 04.04.2022 № 68 було доповнено, зокрема, пунктами 14-2. Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 5 квітня 2022 року; 14-4. Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 14-2 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні. В подальшому до пункту 14-2 Постанови № 18 постановами Правління Національного банку України від 07.06.2022 № 113, від 07.07.2022 № 142 вносились зміни та з 07.06.2022 цифру 90 було замінено цифрою 120, а з 07.07.2022 - цифру 120 замінено цифрою 180 відповідно.

З огляду на введення в Україні воєнного стану Національний банк України змінив граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту.

Відповідно до указаних змін у період з 05.04.2022 по 07.06.2022 такі строки становили 90 календарних днів, з 07.06.2022 по 07.07.2022 - 120 календарних днів, з 07.07.2022 - 180 календарних днів.

При цьому змінені Постановою №18 строки застосовуються лише до операцій, що здійснені з 05.04.2022.

Отже, законодавство, чинне на час виникнення спірних правовідносин, установлювало чіткі граничні строки розрахунків за операціями з іноземним елементом, визначені Національним банком України, а у разі їх порушення передбачало нарахування пені як заходу відповідальності.

Відповідно до пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №7 (далі також - Інструкція № 7) граничні строки розрахунків за операціями з експорту й імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Відповідно до підпункту 5 пункту 10 розділу III Інструкції № 7 банк, крім підстав, передбачених у пункті 9 розділу III цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов: - вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; - вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; - між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.

Отже, залік (або зарахування) зустрічних однорідних вимог контрагентів є одним із законних засобів врегулювання сторонами своїх взаємних зобов`язань. Водночас, для проведення зарахування необхідна сукупність певних умов, а саме: вимоги повинні бути зустрічними (тобто такими, що випливають зі взаємних зобов`язань між двома особами) та однорідними (як правило, йдеться про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті); має настати строк виконання за всіма зустрічними вимогами.

Згідно із положеннями частини четвертої статті 6 та частини першої статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України, та самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 Припинення зобов`язання розділу І книги п`ятої Зобов`язальне право ЦК. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК), зокрема зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (стаття 601 ЦК). Аналогічні положення закріплені також у статті 203 Господарського кодексу України, згідно з частиною третьою якої господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Отже, залік (або зарахування) зустрічних однорідних вимог контрагентів є одним із засобів врегулювання сторонами своїх взаємних зобов`язань. Водночас, для проведення зарахування необхідна сукупність певних наведених вище умов.

При тлумаченні наведених норм слід виходити з того, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов`язаннях, де кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, і навпаки.

Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними.

Із цього приводу Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в низці судових рішень (постанова від 31.01.2020 у справі № 1340/3649/18; постанова від 16.04.2019 у справі № 911/483/18; постанова від 21.11.2018 у справі № 755/9929/15-ц) дотримуються послідовної позиції щодо умов, яким мають відповідати вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, зокрема, вони мають: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань із передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог поширюється на їхню правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.01.2020 у справі № 1340/3649/18 сформував правову позицію, відповідно до якої резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому перебування таких операцій на валютному контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені), передбачених статтею 4 Закону № 185/94-ВР. Припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.

У розвиток наведеної правової позиції щодо застосування норм частини першої статті 1, частини першої статті 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, пункту 1.10 вказаної Інструкції № 136 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.07.2021 у справі № 817/1200/15 сформував такий висновок: у разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог. Обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов`язань за зовнішньоекономічним договором підлягають встановленню судом з дослідженням належних щодо цього доказів.

Також Верховний Суд у постанові від 22.01.2025 по справі № 420/12562/23 зробив висновок відповідно до якого та обставина, що у заліку однорідних зустрічних вимог одночасно приймало участь більше, ніж дві сторони у зобов`язаннях, де кредитори за одними зобов`язаннями по відношенню до позивача та один до одного виступали боржниками в іншому і навпаки, не змінює сутності заліку як способу припинення зобов`язання за зовнішньоекономічними договорами.

Відтак, наразі існує усталена практика Верховного Суду щодо питання запровадження нормативно-правовими актами Національного банку України обмежень щодо зняття з валютного контролю експортних операцій клієнтів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог в іноземній валюті.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в зазначеній вище постанові від 31.01.2020 у справі № 1340/3649/18 також вказав наступне: Практика обмежень щодо зняття з валютного контролю експортних операцій клієнтів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог в іноземній валюті вперше була запроваджена Постановою Правління НБУ від 20.08.2014 №515 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України».

Метою такого обмеження було недопущення використання фінансової системи України для відмивання грошей і фінансування тероризму та врегулювання ситуації на валютному ринку України та контролю валютних операцій. Їх норми адресовані уповноваженому банку, що здійснює валютний контроль за експортною операцією. Саме у контексті мети введено в дію обов`язковий продаж на міжбанківському валютному ринку України частини надходжень у визначеному розмірі.

В подальшому, дія таких обмежень пролонгувалась Правлінням НБУ шляхом прийняття типових постанов, в т. ч. і постанов Правління НБУ № 386 та № 410, у пунктах 4 яких встановлено, що уповноважені банки не можуть знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора/російських рублях (незалежно від суми операції).

Водночас вказані обмеження щодо зняття експортних операцій з валютного контролю, запроваджені Постановами Правління НБУ № 386 та № 410, адресовані виключно уповноваженим банкам. Обов`язок продажу валютної виручки у певному розмірі сам по собі не є обмеженням для сторін у здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами шляхом зарахування зустрічних грошових вимог.

Крім того, вказані положення актів НБУ не регулюють підприємницької діяльності суб`єктів господарювання, не встановлюють форми розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами та, як підзаконні акти, не можуть обмежувати дію норм Законів України, положення яких судом наведено вище, та якими передбачено вільний вибір сторонами контракту форми розрахунків.

Суд першої інстанції правильно врахував, що викладені вище правові висновки Верховного Суду були сформульовані у контексті застосування положень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», який станом на момент виникнення спірних правовідносин втратив чинність. Разом з тим, хоча зазначений Закон втратив чинність у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про валюту і валютні операції», наведені вище висновки та підходи Верховного Суду залишаються актуальними та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Це пояснюється тим, що Закон України «Про валюту і валютні операції» не запровадив нових концептуальних підходів до вирішення питання припинення зобов`язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог або відступлення права вимоги, не змінив засад свободи вибору способу розрахунків у межах законодавчо дозволених форм, а також не заперечив можливості припинення валютних зобов`язань способами, передбаченими цивільним законодавством.

Вказане узгоджується з правовою позицією, що міститься в постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно, від 22.01.2025 у справі № 420/12562/23, від 16.07.2025 у справі № 320/29423/23.

Доводячи безпідставність оскарженого податкового повідомлення-рішення, Товариство зазначало, що ним не було допущено порушення граничних строків розрахунків по зовнішньоекономічному контракту, з огляду на те, що позивач та Digital Fab.U s.r.o. прийняли рішення про зарахування зустрічних вимог, і таке виконання не перевищувало граничних строків проведення розрахунків, а отже пеню за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності до нього застосовано протиправно.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 01.08.2022 між ТзОВ «Експрес Груп» як продавцем та компанією Pressroom Technologies Ltd, Об`єднане Королівство було укладено Контракт купівлі-продажу від 01.08.2022, за умовами якого ТзОВ «Експрес Груп» брало на себе зобов`язання здійснити поставку товару - вкладально-рахувальний пристрій RS 3210A серійний номер 328781, дата виробництва 10/2007 вартістю 12 500 (дванадцять тисяч п`ятсот) ЄВРО на адресу компанії Pressroom Technologies Ltd, Об`єднане Королівство на умовах CIF Вільнюс, Литва протягом трьох місяців з дати підписання даного контракту.

Відповідно до умов Додатку № 2 до Контракту оплата за вказаний товар повинна була надійти від компанії Діджітал Фаб.Ю с. р. о. (DigitalFab.U s.r.o.) (резидент Чеської Республіки). Строк розрахунку згідно Контракту купівлі-продажу від 01.08.2022 за відвантажений товар становив 15.01.2023.

25.08.2022 на підставі Контракту купівлі-продажу від 01.08.2022 ТзОВ «Експрес Груп» здійснило поставку товару - вкладально-рахувальний пристрій RS 3210A серійний номер 328781, дата виробництва 10/2007 та суму 12 500 (дванадцять тисяч п`ятсот) ЄВРО на адресу компанії Pressroom Technologies Ltd, Об`єднане Королівство згідно рахунку № 01082022 від 01.08.2022 та пакувального листа від 01.08.2022 № 01082022.

25.08.2022 було оформлено експорт по вказаній поставці на підставі вантажної митної декларації UA2091170/2022/064919 від 25.08.2022.

Компанія DigitalFab.U s.r.o. не сплачувала суми заборгованості за Контрактом купівлі-продажу від 01.08.2022 на рахунок ТзОВ «Експрес Груп». Водночас, відповідно до Контракту про надані послуги з продажу від 01.01.2022 компанія Digital Fab.U s.r.o. є боржником ТзОВ «Експрес Груп» за надані послуги на загальну суму 12 580 (дванадцять тисяч п`ятсот а тридцять) ЄВРО, які підтверджуються Актами наданих послуг від 31.07.2022 на суму 2890,00 ЄВРО; від 13.10.2022 на суму 2 720,00 ЄВРО; від 30.11.2022 на суму 3 400,00 ЄВРО; від 15.12.2022 на суму 3 570,00 ЄВРО.

16.02.2023 ТзОВ «Експрес Груп» та Digital Fab.U s.r.o. уклали договір про зарахування зустрічних вимог від 16.02.2023 на суму 12 500 ЄВРО, згідно якого на підставі статті 601 ЦК України припинили зустрічні зобов`язання між компаніями, які виникли на підставі Контракту купівлі-продажу від 01.08.2022 та Контракту про надані послуги з продажу від 01.01.2022.

Оцінивши наведені договори та правове регулювання колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у межах спірних правовідносин контролюючий орган неправомірно нарахував позивачу пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, оскільки зобов`язання були належним чином припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Разом з цим, суд першої інстанції правильно виснував, що зустрічні зобов`язання між резидентом ТзОВ «Експрес Груп» та нерезидентом Digital Fab.U s.r.o., які виникли на підставі Контракту купівлі продажу від 01.08.2022 року та Контрактом про надані послуги з продажу від 01.01.2022 року є однорідними, оскільки мають грошовий характер та виражені в одній валюті, строк виконання зобов`язання за наведеними контрактами настав станом на момент укладення Договору зарахування зустрічних вимог від 16.02.2023 року, та є безспірними, оскільки між сторонами названих контрактів відсутні заперечення та спори щодо виконання вимог за зобов`язаннями, встановленими контрактами.

Посилання апелянта на пункт 146 Постанови № 18, згідно якого Банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до законодавства України одним із способів припинення зобов`язань є зарахування відповідних однорідних вимог та може бути обмежено виключно законами України, а банк має право, а не обов`язок завершити валютний нагляд за суб`єктом, і це право є за межами компетенцій суб`єкта та не може вплинути на спільні правовідносини.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року у справі № 38013476/24 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяС. М. Кузьмич

суддіА. Р. Курилець

О. І. Мікула