Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №140/3188/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Смокович В.І.

20 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/3188/26 пров. № А/857/45126/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Валюха В.М., Хобор Р.Б.

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Рівненської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року у справі № 140/3188/26 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АБМ-ТРЕЙД» до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

16.03.2026р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АБМ - ТРЕЙД» (далі по тексту ТОВ «АБМ - ТРЕЙД») звернувся з позовом до Рівненської митниці, в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати Рівненської митниці №UA204150/2025/000096/2 від 31.12.2025р. про коригування митної вартості товарів; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Рівненської митниці №UA204150/2025/000323 від 31.12.2025р.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15.07.2026р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішеннями, апелянт Рівненська митниця подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15.07.2026р. скасувати та прийняти нову постанову якою в позові відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.07.2025р. ТОВ «АБМ-Трейд» (Покупець) та QINGDAO DERGANO INTERNATIONAL TRADE CO., LTD (Продавець) уклали Контракт №01072025, за умовами якого продавець приймає на себе зобов`язання з поставки та передачі в порядку та строки, встановлені даним контрактом, товару. Номенклатура, кількість, ціна і загальна вартість товару вказуються в Додатках (Специфікаціях) до Контракту (п.1.1, п.1.2 контракту).

В п.2.1видно, що базис поставки товару згідно законодавством України за правилами «INCOTERMS 2020», вказано у відповідному додатку (Специфікації) до контракту.

п.3.1. контракту передбачено, що валюта контракту і платежу долари США.

Загальна сума цього контракту складається зі загальної суми товарів, поставлених відповідно до підписаних Додатків (Специфікацій) до Контракту (п.3.4 контракту).

Згідно п.3.5 контракту у вартість товару включається вартість упаковки, маркування, вартість тари, палет, навантаження і сертифікату походження. Витрати, пов`язані з виконанням даного Контракту, розподіляються між Сторонами відповідно до правил «INCOTERMS 2020».

В п.4.1 контракту видно, що оплата товару за цим договором здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок в наступному порядку.

Сторони контракту можуть передбачити інші умови оплати товару, які вказуються в Специфікації на поставку відповідної партії товару, що є невід`ємною частиною контракту (п.4.2 контракту).

Відповідно до специфікації від 03.07.2025р. №1 сторонами узгоджено поставку Sodium Bicarbonate HS code 2836300000Бікарбонат натрію УКТЗЕД 2836300000 в кількості 53,80 т за ціною 183 Дол.США за 1 т на загальну суму 9 845,00 дол. США. Умови поставки FOB Qingdao, China згідно з умовами «INCOTERMS». Обумовлено умови оплати: 30% передоплата і 70% перед завантаженням.

29.08.2025р. з метою виконання Контракту QINGDAO DERGANO INTERNATIONAL TRADE CO., LTD виставлено проформу-інфойс на загальну суму 9 845,40 дол. США із умовами оплати: 2 953,62 дол. США предоплата та 6 891,78 перед завантаженням.

09.09.2025р. ТОВ «АБМ-Трейд» здійснив оплату за товар у розмірі 2 954,02 дол. США та 22.09.2025р. – 6 891,78 дол. США, що підтверджується банківськими платіжними документами (swift) та виписками по рахунку .

Для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України, а саме: «Бікарбонат натрію харчовий (FOOD GRADE) номер CAS-144-55-8, індивідуальна хімічна формула NaHCO3 3 вмістом бікарбонату натрію (загальна лужність) - 99,95%, NaCI-0.4%, у вигляді кристалічного порошку білого кольору без запаху, вага нетто 53800кг, дозування розчиняється в воді при 20гр. С г/1000г. Використовується в харчовій та хімічній промисловості. Упаковка 2152 поліетиленові мішків. Виробник: QINGDAO BERGANO INTERNATIONAL TRADE CO., LTD, CN.», ТОВ «АБМ-Трейд» 30.12.2025р. подав до Рівненської митниці МД №25UA204150005182U4 .

З метою підтвердження митної вартості ТОВ «АБМ-Трейд» додано: зовнішньоекономічний договір (контракт) №01072025 від 01.07.2025р. (а.с.69-71); специфікація №1 видана 07.08.2025р. до контракту №01072025 від 01.07.2025р. (а.с. 66); специфікація №2 видана 29.08.2025р. до контракту №01072025 від 01.07.2025р. (а.с. 67); проформа інвойс №BGS250829 від 29.08.2025р. (а.с.63); комерційний інвойс №BGS250829 від 23.09.2025р. (а.с.68); коносамент №UTRUST25092418 від 30.09.2025р. (а.с.59); сертифікат походження товару №25C520121071/00022 від 30.09.2025р.(а.с. 65); банківський платіжний документ у формі swift від 09.09.2025р. №300021776.090925 на суму 2 954,02 дол. США із відміткою, що проведено банківською установою (в графі 70 призначення платежу: за контрактом №01072025 від 01.07.2025р., специфікацією №2 від 29.08.2025р., інвойс № BGS250829 від 29.08.2025р.) (а.с.49); банківський платіжний документ у формі swift від 22.09.2025р. №300025713.220925 на суму 6 891,78 дол. США із відміткою, що проведено банківською установою (в графі 70 призначення платежу: за контрактом №01072025 від 01.07.2025р., специфікацією №2 від 29.08.2025р., інвойс № BGS250829 від 29.08.2025р.) (а.с. 50); договір про надання транспортно – експедиторських послуг з перевезення експортно – імпортних та транзитних вантажів №2322-Т/25 від 22.09.2025р. (а.с.38); заявка про надання транспортно – експедиторських послуг №2 від 22.09.2025р. (а.с. 43); накладна УМВС №07457 від 23.12.2025р. (а.с.44); довідка про транспортні витрати №13885 від 29.12.2025р.(а.с.36); довідка про транспортні витрати №13887 від 29.12.2025р. (а.с.37); рахунок на оплату №76409 від 24.12.2025р. (а.с.45); рахунок на оплату №76410 від 24.12.2025р. (а.с.46).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, контролюючим органом встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності:

- рахунок-проформа від 29.08.2025р. № BGS250829 не містить посилання на зовнішньо-економічний контракт;

- згідно коносаменту від 30.09.2025р. №UTRUST25092418, порт призначення Гданськ (Польща), згідно накладної УМВС від 23.10.2025 №07457, маршрут перевезення Шебжешин–Хрубешов–Ізов–Клевань. При цьому, до МД не надано транспортних документів та документів, що підтверджують понесені витрати за усім маршрутом перевезення товарів до митного кордону України;

- зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу від 01.07.2025р. №01072025 зазначено під кодом 4104 (стороною якого є виробник товарів, що декларуються), однак інформація про виробника товарів не підтверджується товаросупровідними документами;

- рахунки від 24.12.2025р. №№ 76409, 76410 та довідки від 29.12.2025р. №13885, 13887 не містять всіх відомостей про розмір інших додаткових витрат, які присутні при інтермодальному перевезенні товарів, зокрема, оформлення транзитних документів, портові збори, зберігання товарів в порту призначення тощо;

- додаткова угода від 07.08.2025р. №1 містить посилання на специфікацію №1 яка до митного оформлення не надана;

- в графі 28 УМВС від 23.10.2025р. № 07457 зазначено декларації Т1, що до митного оформлення не надані.

З метою підтвердження заявленої митної вартості товару контролюючим органом запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: 1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 2) виписку з бухгалтерської документації продавця; 3) транспортні (перевізні) документи за маршрутом Гданськ (Польща) Шебжешин–Хрубешов–Ізов–Клевань; 4) специфікацію №1; 5) декларації Т1.

31.12.2025р. ТОВ «АБМ-Трейд» надав додаткові пояснення та документи №31/12, а саме: копії транзитних декларацій (Т1) від 13.12.02025р. №MRN 25PL322080NS1927M2 та №MRN 25PL322080N1924M5 (а.с.47-48); копія специфікації від 03.07.2025р. №1 (а.с.66) та виписки по рахунку АТ «Укрексімбанк» за 09.09.2025р. та 22.09.2025р. (а.с.45-46).

Оскільки документи, що подані на вимогу митного органу, не усувають вищезазначені невідповідності, а інші додаткові документи не надано, тому митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA204150/2025/000096/2 від 31.12.2025р. (а.с. 64), відповідно до графи 33 даного рішення, митну вартість товарів скориговано із застосування резервного методу визначення митної вартості згідно положень ст.64 МК України та визначено на підставі інформації щодо митної вартості товару, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 18.09.2025р. №25UA401020042780U6 на рівні – 0,3570 дол. США/кг. Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 19206,6 дол. США (53800 кг * 0,357 дол. США/кг), що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 810862,3181грн. (19206,6 дол. США * 42,2179 грн/дол. США).

Крім того, у зв`язку з винесенням рішення, Рівненською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204150/2025/000323 (а.с.58).

В подальшому, товар випущено у вільний обіг за МД 31.12.2026р. №25UA204150005219U3 (а.с. 61-62) із застосуванням положень ч.7 ст.55 МК України.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст.49 МК України видо, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

ч.2 ст.51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Із змісту ст.52 МК України видно, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

ч.4,ч.5 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

ч.3 ст.53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Тобто, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду в постанові від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а.

Відповідно до ч.1-4 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

ч.1,ч.2 ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5,ч.6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно ч.1-3 ст.54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

ч.6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що обов`язок митного органу зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Також, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019р. у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст.53) заборонено.

Поряд з цим, відповідно до норм ст.ст.51-58 МК України самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені ст.53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт) №01072025 від 01.07.2025р. (а.с.69-71); специфікація №1 видана 07.08.2025р. до контракту №01072025 від 01.07.2025р. (а.с. 66); специфікація №2 видана 29.08.2025р. до контракту №01072025 від 01.07.2025р. (а.с. 67); проформа інвойс №BGS250829 від 29.08.2025р. (а.с.63); комерційний інвойс №BGS250829 від 23.09.2025р. (а.с.68); коносамент №UTRUST25092418 від 30.09.2025р. (а.с.59); сертифікат походження товару №25C520121071/00022 від 30.09.2025р.(а.с. 65); банківський платіжний документ у формі swift від 09.09.2025р. №300021776.090925 на суму 2 954,02 дол. США із відміткою, що проведено банківською установою (в графі 70 призначення платежу: за контрактом №01072025 від 01.07.2025р., специфікацією №2 від 29.08.2025р., інвойс № BGS250829 від 29.08.2025р.) (а.с.49); банківський платіжний документ у формі swift від 22.09.2025р. №300025713.220925 на суму 6 891,78 дол. США із відміткою, що проведено банківською установою (в графі 70 призначення платежу: за контрактом №01072025 від 01.07.2025р., специфікацією №2 від 29.08.2025р., інвойс № BGS250829 від 29.08.2025р.) (а.с. 50); договір про надання транспортно – експедиторських послуг з перевезення експортно – імпортних та транзитних вантажів №2322-Т/25 від 22.09.2025р. (а.с.38); заявка про надання транспортно – експедиторських послуг №2 від 22.09.2025р. (а.с. 43); накладна УМВС №07457 від 23.12.2025р. (а.с.44); довідка про транспортні витрати №13885 від 29.12.2025р.(а.с.36); довідка про транспортні витрати №13887 від 29.12.2025р. (а.с.37); рахунок на оплату №76409 від 24.12.2025р. (а.с.45); рахунок на оплату №76410 від 24.12.2025р. (а.с.46).

Крім того, колегія суддів зазначає, що декларант, на вимогу митного органу, 31.12.2025р. подано додаткові пояснення та документи №31/12, а саме: копії транзитних декларацій (Т1) від 13.12.02025р. №MRN 25PL322080NS1927M2 та №MRN 25PL322080N1924M5 (а.с. 47-48); копія специфікації від 03.07.2025р. №1 (а.с. 66) та виписки по рахунку АТ «Укрексімбанк» за 09.09.2025р. та 22.09.2025р. (а.с. 45-46).

Одночасно, суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні ознаки підробки або розбіжності щодо вартості товару, та документи містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Стосовно доводів апелянта про відсутність покликання на зовнішньо-економічний контракт в рахунку-проформі від 29.08.2025р. № BGS250829, оскільки затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено колегія суддів зазначає наступне.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості митний орган має впевнитись, що рахунок-фактуру можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару та він містить відомості, які підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті.

Відсутність у рахунку-проформі прямого покликання на зовнішньоекономічний контракт не може бути підставою для визнання документів такими, що не підтверджують митну вартість, оскільки рахунки-фактури містять всі ідентифікаційні ознаки товару, кількість, ціну, дані покупця і продавця, що дають змогу ідентифікувати зв`язок з контрактом. За відсутності прямих доказів, які б вказували на недійсність проформа-інвойс від 29.08.2025р. №BGS250829 (а.с.63), нема підстав не приймати цей документ для підтвердження ціни товару.

В п.4.1 Контракту №01072025 видно, що оплата товару за цим договором здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок в наступному порядку.

Сторони контракту можуть передбачити інші умови оплати товару, які вказуються в Специфікації на поставку відповідної партії товару, що є невід`ємною частиною контракту (п. 4.2 контракту).

На виконання вищевказаного Контракту 29.08.2025р. QINGDAO DERGANO INTERNATIONAL TRADE CO., LTD виставлено проформу-інфойс на загальну суму 9 845,40 дол. США із умовами оплати: 2 953,62 дол. США предоплата та 6 891,78 перед завантаженням (а.с. 63).

Суд апеляційної інстанції вказує, що ТОВ «АБМ -ТРЕЙД» здійснив оплату за товар 09.09.2025р. у розмірі 2 954,02 дол. США та 22.09.2025р. – 6 891,78 дол. США, що підтверджується банківськими платіжними документами (swift) та виписками по рахунку (а.с 49-52).

Наведене також узгоджується зі специфікацією від 03.07.2025р. №1, у якій сторонами узгоджено поставку Sodium Bicarbonate HS code 2836300000Бікарбонат натрію УКТЗЕД 2836300000 в кількості 53,80 т за ціною 183 Дол.США за 1 т на загальну суму 9 845,00 дол. США. Умови поставки FOB Qingdao, China згідно з умовами «INCOTERMS». Тут же обумовлено умови оплати: 30% передоплата і 70% перед завантаженням (а.с.66).

Однією із підстав для прийняття оскаржуваного рішення є те, що згідно коносаменту від 30.09.2025р. №UTRUST25092418, порт призначення Гданськ (Польща), згідно накладної УМВС від 23.10.2025р. №07457, маршрут перевезення Шебжешин–Хрубешов–Ізов–Клевань. При цьому, до МД не надано транспортних документів та документів, що підтверджують понесені витрати за усім маршрутом перевезення товарів до митного кордону України.

Згідно накладної УМВС від 23.10.2025р. №07457, у графі зазначено повний маршрут транспортування: Китай Гданськ (Польща) Клевань (Україна), що підтверджує безперервність маршруту доставки товару з країни відправлення до місця митного оформлення.

Крім того, відповідно до умов специфікації від 03.07.2025р. №1 товар поставлявся на умовах FOB Qingdao згідно міжнародних торговельних правил «ІНКОТЕРМС».

У графі 22 накладної УМВС від 23.10.2025р. №07457 додатково вказано ключові транзитні пункти маршруту, зокрема: Шебжешин Хрубешів Ізов Клевань, що узгоджується з типовим маршрутом контейнерного перевезення територією Польщі та України.

Подані до митного оформлення документи, зокрема коносамент №UTRUST25092418 від 30.09.2025р. (арк. спр. 59) та накладної УМВС від 23.10.2025р. №07457, у сукупності підтверджують повний, безперервний та логічно узгоджений маршрут транспортування товару від місця відправлення (Qingdao, Китай) до місця митного оформлення (Клевань, Україна).

Вказані документи узгоджуються між собою за змістом, датами, пунктами відправлення, призначення та ідентифікаційними ознаками вантажу, що унеможливлює сумнів у достовірності наданих відомостей.

Зазначення у накладній УМВС від 23.10.2025р. №07457 транзитного пункту Шебжешин (Польща) не свідчить про відсутність частини транспортного маршруту. Вказаний пункт є залізничним контейнерним терміналом, через який здійснюється перевалка контейнерів із морського транспорту на залізничний після прибуття вантажу до порту Гданськ.

Тобто, пункт Шебжешин (Польща) є залізничним контейнерним терміналом, де здійснюється перевантаження контейнерів на потяг після їх розвантаження у морському порту Гданськ.

Такий ланцюг доставки є типовим для мультимодального транспортування й не потребує окремого коносамента або ЦМР для внутрішньопольського залізничного сегменту. Як наслідок, Шебжешин не є початковим пунктом перевезення, а транзитним, складовою частиною маршруту Гданськ Клевань Локачі. Відсутність окремого транспортного документа на ділянку Гданськ Шебжешин не свідчить про розрив або невідповідність маршруту, оскільки доставка контейнерів залізничним транспортом із порту до терміналу в межах однієї країни не завжди супроводжується окремим документом, що подається для митного оформлення.

Із змісту ст.ст. 53-54 МК України видно, що митний орган зобов`язаний здійснювати контроль правильності визначення митної вартості на підставі достовірних, документально підтверджених відомостей, що містяться у поданих документах. При цьому, митний орган не обґрунтував, що відсутність окремого транспортного документа на ділянку Гданськ Шебжешин будь-яким чином вплинула або могла вплинути на числове значення заявленої митної вартості товару.

Таким чином, позиція Рівненської митниці щодо відсутності транспортних документів є такою, що суперечить як фактичним обставинам, так і вимогам чинного митного законодавства, і не може братися до уваги як належна підстава для коригування митної вартості.

Стосовно доводів апелянта, що зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу від 01.07.2025р. №01072025 зазначено під кодом 4104 (стороною якого є виробник товарів, що декларуються), однак інформація про виробника товарів не підтверджується товаросупровідними документами, колегія суддів вказує про таке.

ч.2 ст. 53 МК України встановлено, що інформація та документи про виробника товару не є документами, що підтверджують митну вартість товару та жодним чином не стосується складових цінового значення товару.

Вказана норма не покладає на декларанта обов`язку надавати документи, які безпосередньо підтверджують дані про виробника товару.

Також, зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу від 01.07.2025р. №01072025 прямо визначає сторону-продавця, яка одночасно є виробником товару. Ця інформація повністю узгоджується з даними, наведеними в інвойсах, специфікації та пакувальному листі, що підтверджують походження товару.

Додатково слід зауважити, що митному органу позивач надав сертифікат походження товару №25C520121071/00022 від 30.09.2025р. (а.с.65), який є офіційним документом, виданим уповноваженим органом країни експорту, що підтверджує країну походження товару Китайська Народна Республіка.

Таким чином, надані документи містять повні та достовірні відомості про виробника товару, що унеможливлює сумнів у достовірності цих даних.

Стосовно доводів апелянта про те, що в рахунках від 24.12.2025р. №76409, №76410 та довідках від 29.12.2025р. №13885, №13887 не містять всіх відомостей про розмір інших додаткових витрат, які присутні при інтермодальному перевезенні товарів, зокрема, оформлення транзитних документів, портові збори, зберігання товарів в порту призначення тощо, колегія суддів зазначає наступне.

У рахунках на оплату від 24.12.2025р. №76409, №76410 (а.с.45-46) та довідках від 29.12.2025р. №13885, №13887 (а.с.36-37) ТОВ «Глобал Оушен Лінк» чітко зазначені найменування наданих робіт та послуг, а також визначена загальна вартість транспортних послуг за усім маршрутом перевезення задекларованого товару: Гданськ (Польща) Ізов (Україна). Це свідчить, що усі витрати, пов`язані з транспортуванням і супутніми експедиторськими послугами, включені у єдину суму рахунку та підтверджені документально.

Транспортно-експедиторська діяльність передбачає, що експедитор має право виставляти рахунок у вигляді зведеної вартості транспортних послуг, без деталізації кожного допоміжного платежу (портових зборів, оформлення транзитних документів, витрат на зберігання тощо). Всі такі витрати є складовими єдиної вартості транспортно-експедиційних послуг і не підлягають окремому виділенню, якщо інше прямо не передбачено договором із замовником.

Верховний Суд у постановах від 15.10.2024р. у справі №520/6058/24, від 31.05.2019р. у справі №804/16553/14 зазначив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

У свою чергу, висновки контролюючого органу в оскаржуваному рішенні щодо заниження витрат на транспортування товару є лише суб`єктивними припущеннями митного органу.

Щодо доводів апелянта на відсутність під час митного оформлення товару специфікації №1 та декларацій Т1, колегія суддів вказує, що декларантом, на вимогу митного органу, 31.12.2025р. подано додаткові пояснення та документи №31/12, а саме: копії транзитних декларацій (Т1) від 13.12.02025р. №MRN 25PL322080NS1927M2 та №MRN 25PL322080N1924M5 (а.с. 47-48); копія специфікації від 03.07.2025р. №1 (а.с. 66) та виписки по рахунку АТ «Укрексімбанк» за 09.09.2025р. та 22.09.2025р. (а.с.45-46), а тому такі документи митному органу надано.

Таким чином, надані документи містять повні та достовірні відомості про виробника товару, що унеможливлює сумнів у достовірності цих даних.

Одночасно, колегія суддів наголошує на тому, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у ч.3, ч.4 ст.53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи митний орган не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях.

В даній справі митний орган не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

В процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено.

Отже, відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).

З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому, митний орган жодним чином не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі №826/2313/16, від 13.06.2019р. у справі №820/6315/15, що вимоги ч.3, ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (підтримана постановою Верховного Суду від 27.02.2025р. у справі № 300/784/24).

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 11.11.2021р. у справі № 808/1411/17, від 10.06.2021р. у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020р. у справі № 809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Колегія суддів звертає увагу, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Таким чином, доводи митного органу про наявність істотних розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи та суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

З урахуванням наведеного висновки у спірних рішеннях про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити і про те, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене ст.64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.58-ст.63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

В п.п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України видно, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а спирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митого оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2018р. у справі № 815/228/17 дійшов висновків, що наявність в інформаційних базах даних митною органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у постанові від 10.10.2019р. у справі № 809/1469/16.

Як наслідок вірним є висновок суду першої інстанції, що прийняте Рівненською митницею рішення про коригування митної вартості товару №UA204150/2025/000096/2 від 31.12.2025р. є протиправним та яке слід скасувати.

Одночасно, колегія суддів зазначає, що ТОВ «АБМ - ТРЕЙД» відмовлено у митному оформленні товару шляхом винесення картки відмови №UA204150/2025/000323 від 31.12.2025р. з підстав неподання декларантом додаткових документів на вимогу митного органу.

ст.256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом, рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

В п.7.1., п.7.2. «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 631 передбачено, що у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Враховуючи, що спірна Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є похідною від оспорюваного рішення про коригування митної вартості товару, яке підлягає скасуванню, то її також слід визнати протиправною та скасувати.

ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Рівненської митниці діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач в порушення вимог ст.77КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за основним методом. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови є протиправними, які слід скасувати.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/1. від 09.10.2018 у справі № 826/24835/15, від 24.01.2019р. у справі № 820/636/17, від 21.01.2020р. у справі № 812/2336/14, від 13.02.2020р. у справі № 810/1175/16, від 26.01.2021р. у справі № 826/13892/16).

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Рівненської митниці – залишити без задоволення, а Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року у справі № 140/3188/26- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяН. В. Бруновська

суддіВ. М. Валюх

Р. Б. Хобор