Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №260/6799/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/6799/25 пров. № А/857/53621/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Плеханова З.Б.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, що полягають у невключенні періодів роботи до страхового стажу та скасувати рішення № 071950006301 від 18.07.2025; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до загального страхового стажу період роботи з період роботи з 04.08.1982 по 04.10.1983 тривалістю 1 рік 2 місяці 1 день та період роботи з 25.11.1985 по 04.08.2001 тривалістю 15 років 8 місяців 10 днів, а всього – тривалістю 16 років 10 місяців 11 днів, відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити йому пенсію за віком з 09.07.2025 відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

На обґрунтування позовної заяви зазначив, що звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком, подав відповідні документи, які підтверджують стаж роботи, ця заява була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області. За результатами розгляду зазначеної заяви надійшло рішення-відмова у призначенні пенсії за віком №071950006301 від 18.07.2025. З цього рішення слідує, що страховий стаж заявника становить 24 роки 1 місяць 1 день, з урахуванням роботи за кордоном – 25 років 11 місяців 18 днів. З цього рішення про відмову у призначенні пенсії також слідує, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу роботи позивача не зараховано період роботи з 04.08.1982 по 04.10.1983 по трудовій книжці НОМЕР_1 від 25.11.1985, оскільки дата видачі трудової книжки має велику різницю в часі з періодом роботи та період роботи з 25.11.1985 по 04.08.2001 рік по трудовій книжці НОМЕР_1 від 25.11.1985, оскільки даний запис завірений печаткою УССР, що не відповідає “Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів від 18.10.1993 року № 643 та з 01.07.2000 року за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не прослідковується робота за вказаний період. Зазначає, що дії відповідача є протиправними й такими, що порушують його право на соціальний захист. Оскільки на думку позивача, працівник не може відповідати за правильність та повноту заповнення трудової книжки, а тому вказані обставини (в частині використання не тої печатки) не можуть бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист в частині розрахунку пенсії.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №071950006301 від 18.07.2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи за трудовою книжкою НОМЕР_1 від 25.11.1985 року - з 04.08.1982 року по 04.10.1983 року та з 25.11.1985 року по 04.08.2001 року у Воловецькому ДОФ “Бескид”, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 липня 2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” із врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачу надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Відповідач не навів жодного аргументу, який би вказував на невідповідність трудової книжки позивача чи записів у ній вимогам чинного законодавства, та звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд першої інстанції вказав, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. З огляду на викладене вище, період роботи позивача з 25.11.1985 року по 04.08.2001 року у Воловецькому ДОФ “Бескид” підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача, однак неправомірно не зараховані пенсійним органом до страхового стажу позивача. Зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 18 липня 2025 року №071950006301 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що звернувшись до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії, позивачем окрім інших документів було надано трудову книжку серії НОМЕР_1 від 25.11.1985. Розглянувши документи, відповідачем було встановлено, що дата заповнення не відповідає записам в трудовій книжці, а саме, дата видачі трудової книжки має велику різницю в часі з періодом роботи. Враховуючи зазначене, вказує, що зарахувати до страхового стажу позивача періоди його роботи з 04.08.1992 року по 04.10.1993 року у відповідності до записів трудової книжки правових підстав нема, оскільки відомості про трудову діяльність зазначені з порушенням вимог Інструкції №58. Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 25.11.1985 року, запис про роботу 25.11.1985 по 04.08.2001 завірений печаткою УССР, що не відповідає “Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів” від 18.10.1993 року №643. Отже підстав для зарахування періоду роботи 25.11.1985 по 04.08.2001 до страхового стажу не має законних підстав. За періоди роботи з 01.07.2001 по 04.08.2001 відповідно до даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня сплата страхових внесків, у відповідача відсутні підстави для зарахування вищезазначених періодів до страхового стажу.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 11.07.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якого зареєстроване в Мукачівському районі звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою, в якій він просив призначити йому пенсію за віком.

Вказану заяву за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області області.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду в Запорізькій області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 18.07.2025 року №071950006301.

Відповідно до даного рішення, до страхового стажу позивача не зараховано: - період роботи з 04.08.1982 по 04.10.1983 по трудовій книжці НОМЕР_1 від 25.11.1985, оскільки дата видачі трудової книжки має велику різницю в часі з періодом роботи; - період роботи з 25.11.1985 по 04.08.2001 рік по трудовій книжці НОМЕР_1 від 25.11.1985, оскільки даний запис завірений печаткою УССР, що не відповідає “Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів від 18.10.1993 року № 643 та з 01.07.2000 року за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не прослідковується робота за вказаний період.

Також відповідно до вказаного рішення встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 24 роки 01 місяць 01 день. Для визначення права з урахуванням роботи за кордоном 25 років 11 місяців 18 днів. Вік ОСОБА_1 становить 60 років 00 місяців 02 дня.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №071950006301 від 18.07.2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи за трудовою книжкою НОМЕР_1 від 25.11.1985 року - з 04.08.1982 року по 04.10.1983 року та з 25.11.1985 року по 04.08.2001 року у Воловецькому ДОФ “Бескид”, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 липня 2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” із врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), який набрав чинності 01.01.2004.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058-IV).

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Положеннями частини 4 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з положеннями статті 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, належним чином оформлені записи в трудовій книжці є підставою для врахування відповідних періодів роботи до загального трудового стажу особи, а у разі відсутності таких записів або їх неповноти трудовий стаж має встановлюватися на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачу до страхового стажу не зараховано період роботи з 04.08.1982 по 04.10.1983 по трудовій книжці НОМЕР_1 від 25.11.1985, оскільки дата видачі трудової книжки має велику різницю в часі з періодом роботи; - період роботи з 25.11.1985 по 04.08.2001 рік по трудовій книжці НОМЕР_1 від 25.11.1985, оскільки даний запис завірений печаткою УССР, що не відповідає “Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів від 18.10.1993 року № 643 та з 01.07.2000 року за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не прослідковується робота за вказаний період.

За змістом пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відтак, уточнюючі довідки подаються виключно у випадках, відсутності трудової книжки або відсутності необхідних записів в ній, наявності неправильних або неточних записів. В той же час, підставою для неврахування стажу став відтиск печатки, не придатний для сприйняття змісту. При цьому будь-яких зауважень з боку відповідача щодо записів, зроблених в трудовій книжці немає.

Порядок ведення трудових книжок станом на дату видачі трудової книжки врегульований положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в МЮУ 17.08.1993 за № 110.

Пунктом 2.4 Інструкції №58 (чинної у спірний період роботи позивача), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). З Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 25.11.1985 року ОСОБА_1 працював у Воловецькому ДОФ “Бескид” в період з 04.08.1982 року по 04.10.1983, pоку, однак даний період не був врахований відповідачем до загального страхового стажу, оскільки дата видачі трудової книжки має велику різницю в часі з періодом роботи.

Колегія суддів зазначає, що у трудовій книжці вказані записи є послідовними, містять підпис відповідальної особи та печатки підприємств. Таким чином за вказаних обставин, можна чітко ідентифікувати посаду та підприємство на якому позивач працював.

Окрім цього, відповідачем також не вказано жодних підстав, за яких таке оформлення записів робить їх недійсними або сумнівними.

Таким чином, оскільки судом не встановлено недостовірності або неточності вказаних записів, зазначене не може бути підставою для не зарахування оспорюваного періоду роботи позивача до його трудового стажу.

Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, обов`язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації, а не на власника трудової книжки.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення, неналежний порядок ведення та заповнення будь-якої документації з вини підприємства. Існуючий недолік не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист, зокрема призначення пенсії.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Відтак період роботи позивача зазначені у трудовій книжці підлягають зарахуванню до страхового стажу.

Отже, враховуючи вищезазначені обставини, записи трудової книжки відповідають періодам трудової діяльності позивача, а тому посилання на неможливість врахування періодів роботи з 04.08.1982 року по 04.10.1983, та з 25.11.1985 року по 04.08.2001 року у Воловецькому ДОФ “Бескид” підлягають зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 , є необгрунтованими, а тому вказані періоди підлягають зарахуванню до пільгового страхового стажу позивача, а рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 18 липня 2025 року №071950006301 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 скасуванню на підставі пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України.

В даному випадку враховуючи протиправність оскаржуваного рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії та беручи до уваги те, що призначення пенсії належить до виключної компетенції пенсійного органу, який і має здійснити відповідний повторний розрахунок страхового стажу позивача, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що порушені права позивача необхідно захистити шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , період роботи за трудовою книжкою НОМЕР_1 від 25.11.1985 року - з 04.08.1982 року по 04.10.1983 року та з 25.11.1985 року по 04.08.2001 року у Воловецькому ДОФ “Бескид”, та повторно вирішити питання щодо призначення останньому пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону від 09.07.2003 №1058-IV.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі № 260/6799/25 – без змін.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяО. Б. Заверуха

суддіО. М. Гінда

З. М. Матковська