Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №140/8007/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/8007/25 пров. № А/857/4317/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Заверухи О.Б., Мандзія О.П.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року (головуючий суддя: Сорока Ю.Ю., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про:

визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04 червня 2025 року за реєстраційним номером № 0323550031587 про відмову в перерахунку пенсії (переходу на пенсію), у зв`язку з втратою годувальника, відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру»;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області перевести її на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» та здійснити перерахунок пенсії з травня 2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум, а також обставин, висновків/позиції суду встановлених і сформованих у процесі розгляду справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області та отримує пенсію за віком призначену відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказує на те, що вона є вдовою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , який при житті отримував пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Позивачкою, 29.05.2025 подано до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області заяву про призначення їй пенсії на підставі Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку з втратою годувальника її чоловіка ОСОБА_2 , долучивши до заяви необхідні документи. Однак, рішенням № 0323502031587 від 04.06.2025 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке розглядало заяву позивача за принципом екстериторіальності, відмовило позивачу у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Свою відмову мотивувало тим, що нею не додано документів, що засвідчують факт перебування позивачки на утриманні померлого годувальника.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, відмовлено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодилася позивачка та оскаржила в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що суд першої інстанції не врахував, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 серпня 2025 року по справі № 161/10565/25, яке на момент ухвалення оскаржуваного рішення набрало законної сили, а обставини/факти встановлені ним мають преюдиційне значення, постановлено: встановлено факт постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день його смерті, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 ; встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на утриманні її чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Водночас, вказує, що єдиною підставою для прийняття відповідачем рішення про відмову у призначенні (переході) пенсії у зв`язку з втратою годувальника, зазначено ту обставину, що відсутні необхідні документи, що засвідчують факт перебування заявниці на утриманні годувальника. Жодних інших підстав для відмови не зазначено. Відтак, рішення пенсійного органу є очевидно протиправним і незаконним, таким, що підлягає скасуванню з одночасним зобов`язанням органу пенсійного забезпечення перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» та здійснити перерахунок пенсії з 29 травня 2025 року.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, 19.02.2026 подало відзив на апеляційну скаргу, а якому просило відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Позивачка, 20.02.2026 подав відповідь на відзив, в якому просила позовні вимоги задовольнити.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває з 14.01.2025 на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області та отримує пенсію за віком призначену відповідно до вимог ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З матеріалів справи вбачається, що позивачка є вдовою померлого, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 виданим 08.05.1988 та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданого відділом реєстрації актів громадського стану Луцького міськвиконкому 03.09.1999.

Позивачкою, 29.05.2025 подано до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області заяву про призначення їй пенсії на підставі Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку з втратою годувальника її чоловіка ОСОБА_2 ..

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 0323502031587 від 04.06.2025 відмовлено позивачці у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника, оскільки позивачем не додано документів, що засвідчують факт перебування позивачки на утриманні померлого годувальника.

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернулась до суду.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що призначення особі пенсії по втраті годувальника можливе за одночасної наявності двох таких умов у їх сукупності - непрацездатність цієї особи (наявність інвалідності або досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону) та перебування на утриманні померлого годувальника (перебування на повному утриманні померлого годувальника або одержання від нього допомоги, що була постійним і основним джерелом засобів до існування). При цьому, обидві ці умови мають існувати саме на момент смерті годувальника. Суд дійшов висновку, що на момент смерті ОСОБА_2 його дружина ОСОБА_1 не була непрацездатною особою, тобто не мала інвалідності та не досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Документів, які б засвідчували факт перебування позивачки на утриманні померлого годувальника, тобто непрацездатності позивача на момент смерті її чоловіка, позивачем а ні до ГУ ПФУ у Вінницькій області, а ні до суду не надано. З огляду на що, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ у Вінницькій області прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову позивачці у проведенні перерахунку пенсії, перехід з пенсії за віком на пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру, з огляду на відсутність законних підстав.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Закон України Про прокуратуру від 14.10.2014 № 1697-VII визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до ч. 19 ст. 86 цього Закону, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім`ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім`ї. До непрацездатних членів сім`ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-ІV).

Так, стаття 36 Закону № 1058-ІV визначає умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії у разі встановлення III групи інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування (ч. 1 ст. 36 Закону № 1058-ІV).

Члени сім`ї, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років (ч. 2 ст. 36 Закону № 1058-ІV).

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (ч. 3 ст. 36 Закону № 1058-ІV).

Усиновлені діти мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми.

Пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків.

Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення.

Положення цього Закону, що стосуються сім`ї померлого, відповідно поширюються і на сім`ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку (ч. ч. 4-7 ст. 36 Закону № 1058-ІV).

Проаналізувавши наведені вище правові норми, суд апеляційної інстанції вважає, що для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» необхідно дотримання сукупності певних умов, зокрема: належність заявника до непрацездатних членів сім`ї прокурора або слідчого; перебування на утриманні годувальника на момент його смерті, наявність у померлого щонайменше 10 років стажу роботи в органах прокуратури. Натомість, до непрацездатних членів сім`ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в оскаржуваному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04 червня 2025 року № 0323550031587, відповідачем відмовлено у призначенні спірної пенсії у зв`язку з тим, що позивачкою не додано документів, що засвідчують факт перебування позивачки на утриманні померлого годувальника ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, спірний у розглядуваних спірних правовідносинах є факт перебування позивачки на утриманні померлого годувальника ОСОБА_2 , оскільки саме ця обставина стала правовою підставою для відмови у призначенні пенсії.

Відповідно до п. 2.3 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 із змінами внесеними постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 (далі - Порядок) визначений перелік документів необхідний для призначення пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону 1058.

Так, до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Згідно пп. 9 пункту 2.3. Порядку, зокрема, також надається документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

Пунктом, 2.11 Порядку передбачено, що за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.

У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

У пункті 2.22 Порядку визначено, що для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», позивачкою подано, паспорт, диплом про навчання, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, свідоцтво про шлюб НОМЕР_1 , свідоцтво РАГС про смерть годувальника НОМЕР_3 , трудову книжку НОМЕР_4 (а. с. 82 зворот).

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за результатами розгляду наведених вище документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області правомірно відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії (переходу на пенсію), у зв`язку з втратою годувальника, відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», оскільки позивачкою не додано документів, що засвідчують факт перебування позивачки на утриманні померлого годувальника.

Щодо посилання позивачки на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.08.2025 у справі № 161/10565/25, залишене без змін постановою Волинського апеляційного суду від 28.10.2025, яким установлено факти її постійного проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 та перебування на його утриманні на день його смерті, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Указане судове рішення ухвалено після прийняття оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04.06.2025, а тому воно не могло бути враховане відповідачем під час розгляду заяви позивачки.

Отже, правомірність оскаржуваного рішення пенсійного органу підлягає оцінці з урахуванням обставин, що існували на час його прийняття, та документів, які були подані для вирішення питання про призначення пенсії. Оскільки рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.08.2025 у справі № 161/10565/25 ухвалено після прийняття відповідачем рішення від 04.06.2025, його неврахування пенсійним органом не може розцінюватися як порушення під час розгляду заяви позивачки. Подані на той час документи не підтверджували необхідних підстав для призначення пенсії, а відповідач дотримався встановленого порядку розгляду заяви, подальше судове підтвердження відповідних фактів саме по собі не свідчить про протиправність попередньої відмови. За відсутності інших установлених порушень з боку відповідача підстав для задоволення позову немає.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що ГУ ПФУ у Вінницькій області прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову позивачці у проведенні перерахунку пенсії, перехід з пенсії за віком на пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року у справі № 140/8007/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяО. М. Гінда

суддіО. Б. Заверуха

О. П. Мандзій