Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №260/1812/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/1812/25 пров. № А/857/50679/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.

суддів -Боршовського Т. І.

Носа С. П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові у змішаній електронно- письмовій формі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2026 року у справі № 260/1812/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

місце ухвалення судового рішенням.Ужгород

суддя у І інстанціїСкраль Т.В

дата складання повного тексту рішенняне зазначена

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2026 року у справі № 260/1812/25 заяву представника позивача про зміну способу і порядку виконання рішення за позовом ОСОБА_1 , через уповноваженого представника Хомич Івана Олександровича до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – повернуто заявнику.

Не погоджуючись з обумовленою ухвалою суду першої інстанції позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2026 року у справі № 260/1812/25 про повернення заяви представника позивача про зміну способу і порядку виконання рішення та направити заяву представника позивача про зміну способу і порядку виконання рішення разом зі справою до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема заявник зазначає, що подана ним заява звільнена від сплати судового збору в силу прямої вказівки закону.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач в особі свого представника повідомлений через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (ЄСІКС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

За відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України).

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не усунуто недоліків заяви щодо сплати судового збору, наведених в ухвалі Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2026 року.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 12 травня 2025 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду позов ОСОБА_1 , через уповноваженого представника Хомич Івана Олександровича до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови в проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24 березня 2023 року №168, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23 лютого 2024 року №185 та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 17 вересня 2024 року.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1 937,92 грн. В решті позовних вимог – відмовлено.

01 вересня 2026 року представником позивача подано заяву про зміну способу і порядку виконання рішення.

03 вересня 2026 року ухвалою суду заяву представника позивача про зміну способу і порядку виконання рішення за позовом ОСОБА_1 , через уповноваженого представника Хомич Івана Олександровича до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху з підстав необхідності сплати судового збору (оригінал квитанції чи платіжного доручення) у сумі 798,72 грн, а в подальшому заяву повернуто з підстав відсутності сплати судового збору.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач оскаржив його до апеляційного суду.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, невиконання державою обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення суперечить приписам пункту 9 частини другої статті 129, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України та призводить до порушення права особи на судовий захист, нівелює дієвість судочинства, що є несумісним із принципом верховенства права, який встановлено частиною першою статті 8 Конституції України.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульовані розділом ІV КАС України.

Так, частиною першою статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Абзацом першим частини першої та частиною третьою статті 378 КАС України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Отже, заява про зміну способу та порядку виконання судового рішення є заявою, право на звернення із якою виникає у стягувача після вирішення справи по суті та на стадії виконання судового рішення, яке набрало законнної сили.

Подання особою, на користь якої ухвалено судове рішення, заяви в порядку статті 378 КАС України про встановлення чи зміну способу виконання судового рішення спрямоване на забезпечення належного виконання судового рішення.

Оскаржувані у цій справі судові рішення вмотивовані тим, що позивач, звертаючись із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення, має обов`язок сплатити судовий збір.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом № 3674-VI.

Відповідно до статті 1 Закону №3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Стаття 3 Закону № 3674-VI визначає об`єкти справляння судового збору, а її частина друга - об`єкти, за які судовий збір не справляється.

Так, пунктом 2 частини другої статті 3 Закону № 3674-VI передбачено, що судовий збір не справляється за подання заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення.

Суд першої інстанції у цій справі, проаналізував положення пункту 2 частини другої статті 3 Закону № 3674-VI у взаємозв`язку з приписами підпункту 6 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, яким встановлена ставка судового збору за подання до адміністративного суду, зокрема, заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення, з чого дійшли висновку, що саме підпункт 6 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI є спеціальною нормою у спірних правовідносинах.

З такими висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з такого.

Статтею 3 Закону № 3674-VI визначено перелік об`єктів справляння судового збору та перелік процесуальних заяв, за які судовий збір не справляється, а положення стаття 4 цього Закону - розміри ставок судового збору, з чого можна виснувати, що заява про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення взагалі не є об`єктом справляння судового збору.

Вирішення заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення є одним із заходів контролю суду за виконанням рішення, а також процесуальним інструментом, що гарантує дотримання такої основної засади судочинства, як обов`язковість судового рішення.

Розгляд у цій справі по суті заявлених вимог був завершений, а вирішення питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення відбувається на стадії судового провадження у порядку контролю за виконанням судового рішення, через що зміст положень пункту 2 частини другої статті 3 Закону № 3674-VI про те, що за таку заяву не справляється судовий збір особою, на користь якої ухвалено судове рішення, є таким, що відповідає меті та завданню судового провадження - реалізації конституційного права кожного на судовий захист.

Своєю чергою, не можна визнати отриманим судовий захист без реального виконання судового рішення, тому покладення на особу, на користь якої вже ухвалено судове рішення, що набрало законної сили, додаткового тягаря зі сплати судового збору на стадії контролю за виконанням такого рішення, не є законним та справедливим.

Ураховуючи, що за обставинами цієї справи, позивач звернувся до суду із заявою, спрямованою на забезпечення належного виконання судового рішення, а пункт 2 частини другої статті 3 Закону № 3674-VI є спеціальною нормою Закону, якою встановлено, що за подання заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення до суду першої інстанції, позивач звільнений від сплати судового збору, колегія суддів дійшла висновку про незастосовність підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI, оскільки його застосування суперечить частині першій статті 8, частинам першій, другій статті 55, статті 129-1 Конституції України.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи подібність правовідносин щодо справляння судового збору при зверненні особи, на користь якої ухвалено рішення, із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення, у цій справі та у справах, в яких Верховним Судом сформовано правовий висновок, викладений у постановах від 15.11.2024 у справі №140/8660/20 та від 25.02.2026 у справі № 240/7108/21, суд першої інстанції мав врахувати саме ці висновки, від яких не відбулось надалі відступу у порядку, передбаченому статтею 346 КАС України.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення заяви позивача без руху та, відповідно, її повернення у зв`язку з ненаданням заявником документа про сплату судового збору, оскільки останній звільнений законом від сплати судового збору.

Аналогічна позиція відображена у постанові ВС від 01 вересня 2026 року у справі №160/8141/21

За таких обставин ухвала Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2026 року у справі № 260/1812/25 підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 320, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2026 року у справі № 260/1812/25 скасувати, а матеріали цієї справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Матеріали апеляційного провадження направити до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяС. М. Шевчук

суддіТ. І. Боршовський

С. П. Нос