Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №460/7212/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №460/7212/25

Суддя: Гудим Любомир Ярославович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/7212/25 пров. № А/857/44975/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львів апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року, головуючий суддя – Щербаков В.В., ухвалене у м. Рівне, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва Фармз» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ТзОВ «Діброва Фармз» звернулося до суд з позовом до ГУ ДПС у Рівненській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №561317000703 від 01.04.2025 року та №561417000703 від 01.04.2025 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що товариство 24.02.2025 року отримало акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки, за висновками якої контролюючим органом встановлено порушення: п. 189.1 ст.189 та п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 234 850 грн., а також в порушення п.201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не складено та не зареєстровано податкові накладні. Позиція позивача обґрунтована проведенням доробки зернових культур з метою доведення до вимог якості визначеної замовником, зокрема – очистки та усушки, що безпідставно не враховано контролюючим органом. В контексті зазначеного, позивачем наголошено на безпідставності покликань відповідача на норми Порядку №316, який регулює розрахунок природних норм втрат зерна при його обробці та зберіганні, а не доробці. Крім того, щодо обліку витрат на посів, Товариство зазначає, що товарами, які списувалися з обліку позивачем, є зернові, олійні культури. Вказані товари в силу своїх фізичних характеристик мають властивість змінювати кількісні та якісні параметри в процесі їх дозрівання, тобто піддаються природньому убутку. Так, в силу несприятливих погодних умов сталась загибель посівів. Позивач вважає, що висновки інспекторів про відсутність в діяльності позивача ознак господарської діяльності та про заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість внаслідок не включення до складу зобов`язань сум податку на додану вартість від завищення витрат посівного матеріалу є безпідставними.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №561317000703 та №561417000703 від 01.04.2025 року.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Рівненській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при проведенні перевірки не встановлено підтверджуючих документів, які б фіксували факт проведення додаткової очистки проса/пшениці, відсутні подорожні листи водіїв для його транспортування до пункту доочистки, витрати електроенергії на його очистку, також відсутні акти по очистці у разі отримання послуг від сторонніх організацій. Також, при здійсненні аналізу представленої до перевірки оборотно-сальдової відомості по рахунку 209 не встановлено оприбуткування відходів по очистці проса у квітні 2024 року та пшениці у червні 2024 року. Внаслідок вищевикладеного перевіркою встановлено безпідставне списання проса, яке пройшло очистку та усушку понад природні норми та ненарахування компенсуючих податкових зобов`язань на суми такого списання. Також позивачем не зібрано урожай з 110,0 га, що становить 100% загальної площі посіву гірчиці чорної. Розмір витрат на посів та обробіток гірчиці чорної становить 583034,16 грн. Відтак, перевіркою встановлено, що ТзОВ «ДІБРОВА ФАРМЗ» не визначені податкові зобов`язання з податку на додану вартість по товарах/послугах, які були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях на суму 583 034,16 грн, ПДВ – 116606,83 грн

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІБРОВА ФАРМЗ» є діючою юридичною особою, 27.09.2016 року зареєстроване в установленому законодавством порядку, номер запису 15941020000000729 та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Рівненській області.

Основним видом діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний) код КВЕД 01.11.

Другорядними видами діяльності є КВЕД:

01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів

01.16 Вирощування прядивних культур

01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур

01.46 Розведення свиней

01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві

46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля

52.10 Складське господарство

Головним управлінням ДПС у Рівненській області відповідно до наказу від 03.02.2025 року №339-п на підставі на підставі п.п. 19-1.1.6 п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІБРОВА ФАРМЗ» (ТзОВ «ДІБРОВА ФАРМЗ») щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

Результати перевірки оформлено актом від 24.02.2025 року №3364/Ж5/17-00-07-03/40856404, згідно висновків якого контролюючим органом встановлено порушення:

- п.189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п.200.1, п.200.4. ст.200 Податкового кодексу України ТзОВ «ДІБРОВА ФАРМЗ» занижено податкові зобов`язання за грудень 2024 року на 234 850,00 грн, що в подальшому призвело до завищення залишку від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 234 850,00 грн.

- п.п. 192.1.1. п.192.1 ст.192, п.200.4. ст.200 Податкового кодексу України ТОВ «ДІБРОВА ФАРМЗ» завищено суму від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за результатами поданих уточнюючих розрахунків, що призвело до завищення залишку від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 56 875,00 грн.

- п.201.1, п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 234 850,00 грн.

Не погодившись з висновками Акту перевірки Товариством подано заперечення від 17.03.2025 року.

До заперечення надано додаткові документи:

копія довідки Рівненського обласного центру гідрометеорології від 03.09.2024 року №9917-1- 836/9917-04;

- копія пояснення до повідомлення щодо розрахунку коригування, реєстрацію якого зупинено від 14.07.2023 року;

- копія повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів від 18.07.2023 року;

- копія додаткових пояснень до повідомлення щодо розрахунку коригування, реєстрацію якого зупинено від 25.07.2023 року;

- копія рішення про реєстрацію / відмову у реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в ЄРПН від 27.07.2023 року №9260042/40856404.

Головним управлінням ДПС у Рівненській області надано відповідь на заперечення №2766/Ж12/17-00-07-03 від 28.03.2025 згідно якої висновки Акту від 24.02.2025 змінено та викладено в наступній редакції:

«Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні ТОВ «ДІБРОВА ФАРМЗ» у Декларації за грудень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах встановлено порушення:

- п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст.198, п.200.1, п.200.4. ст.200 Податкового кодексу України ТОВ «ДІБРОВА ФАРМЗ» занижено податкові зобов`язання за грудень 2024 року на 234 850,00 грн., що в подальшому призвело до завищення залишку від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 234 850,00 грн.

- п.201.1, п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 234 850,00 грн.».

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення:

№561317000703 від 01.04.2025 року про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 234 850,00 грн;

№561417000703 від 01.04.2025 року про накладення штрафу за не складення та не реєстрацію податкових накладних в сумі 3 400,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу не знайшли своє підтвердження в ході з`ясування обставин у справі по суті.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Пункт 14.1.36. статті 14 ПК визначає, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.5 статті 198 ПК платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Пунктом 198.6. статті 198 ПК встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв`язку з відсутністю фактів списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Стаття 200 ПК передбачає порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків:

Пункт 200.1 цієї статті визначає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4. цієї статті при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК визначено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного видно, що право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.

Водночас cам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки (надання послуг) тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт виконання умов договору тим контрагентом, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов`язань).

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є нереальними (фіктивними), сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, якщо ж господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, підсумовуючи наведене, апеляційний суд констатує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Верховний Суд неодноразово висловлював аналогічні правові висновки, зокрема у постановах від 26 лютого 2020 року у справі №826/1308/18, від 28 квітня 2020 року у справі № 826/15568/16, від 10 квітня 2020 року у справі №808/954/17, від 09 вересня 2021 року у справі №460/2315/19, від 26 вересня 2023 року у справі № 120/6732/22.

Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум податкового кредиту, є підставною для врахування таких для одержання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як підтверджується матеріалами справи, у 2023 році ТpОВ «ДІБРОВА ФАРМЗ» зібрано просо в кількості 91 420 кг. відповідно до звітів про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду (29-сг) у 2023 році.

17.04.2024 року Товариством, в якості Продавця, укладено контракт з Р.Р.Н.U. KAMPOL Krzysztof Luzniak Польща, в якості Покупця №17/04/2024, предметом якого згідно з п.2.1. є реалізація сільськогосподарської продукції – червоного проса.

Пунктом 3.3. зазначеного контракту сторонами обумовлено вимоги до якості товару, що поставляється, зокрема: - вологість до 14 %; - сміттєва домішка до 2; - олійна / зернова / домішка до 2 %; - чистота сумарно мінімум 96 %; - товар здоровий, рік урожаю 2023, смак та запах властиві продукції, без живих шкідників та їх слідів, без шкідливого (карантинного) насіння рослин, якість відповідно до законодавства ЄС про харчові та кормові продукти.

Згідно розділу 4 сторонами обумовлено ціну та вартість товару за контрактом.

Згідно з актом дослідження зерна №1 від 08.04.2024 року ТзОВ «Діброва Фармз» відібрано пробу масою 0,5 кг проса органічного та способом просіювання через сита виділено 28% сміттєвих домішок та визначено вологість проса – 14 % за допомогою вологоміра.

У зв`язку з необхідністю довести показники якості до вимог контракту Товариством проведено доробку зерна, що підтверджено актом на сортування та сушіння продукції рослинництва №1п (форма №82) від 08.04.2024 року.

Згідно акта відходи, які не використовуються (мертва засміченість та усушка) становлять 26331 кг.

Вказане також підтверджується витягом з журналу обліку роботи зерносушарки та зернового сепаратора за зміну 08.04.2024 року.

Списання зерна – проса органічного підтверджено карткою №5 складського обліку матеріалів та актом списання товарів №1 від 08.04.2024 року.

У 2023 році ТзОВ «ДІБРОВА ФАРМЗ» зібрано пшеницю озиму в кількості 86 620 кг. (64 630 кг в липні 2023 року та 21 990 кг в серпні 2023 року) відповідно до звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду (29-сг) у 2023 році.

23.07.2024 року Товариством, в якості Постачальника, укладено договір поставки №1856ТА з ТзОВ «Тріанекс-Агро», в якості Покупця, предметом якого згідно з п.1.1. є реалізація сільськогосподарської продукції – пшениця спельта.

Пунктом 2.3. зазначеного договору сторонами обумовлено вимоги до якості товару, що поставляється, зокрема: - вологість не більше 14 %; - сміттєва домішка не більше 2%; - зернова домішка не більше 7 %; - наявність живих організмів не допускається.

Зовнішній вигляд товару: має бути у здоровому стані, не прілим і без теплового пошкодження під час сушки, мати запах, властивий здоровому зерну (без затхлого, солодового, пліснявого, інших сторонніх запахів), колір властивий здоровому зерну.

Згідно розділу 4 сторонами обумовлено ціну та вартість товару.

Згідно з актом дослідження зерна №1 від 03.06.2024 року ТзОВ «Діброва Фармз» відібрано пробу №1 масою 0,5 кг, способом просіювання через сита виділено 25% сміттєвих домішок та визначено вологість – 14,5 % за допомогою вологоміра.

У зв`язку з необхідністю довести показники якості до вимог Договору Товариством проведено доробку зерна, що підтверджується актом на сортування та сушіння продукції рослинництва №1п.сп. (форма №82) від 03.06.2024 року.

Згідно акту відходи, які не використовуються (мертва засміченість та усушка) становлять 20912 кг.

Вказане також підтверджується витягом з журналу обліку роботи зерносушарки та зернового сепаратора за зміну 03.06.2024 року.

Списання зерна – пшениці спельти органічної підтверджено карткою №8 складського обліку матеріалів та актом списання товарів №16 від 03.06.2024 року.

Разом з тим, відповідач наголошує, що відповідно до даних бухгалтерського обліку позивачем списано:

- проса у кількості 26 331 кг, тобто на 26255,12 кг понад максимально допустимі норми природних втрат (26331 - 75,88= 26255,12 (кг)).

- пшениці спельти у кількості 20912 кг, тобто на 20825,13 кг понад максимально допустимі норми природних втрат (20912-86,87=20825,13 (кг))

З матеріалів справи слідує, що позивачем підтверджено наявність технічної можливості проводити доробку зерна власними силами Товариства, зокрема відповідно до повідомлення про об`єкти оподаткування, форми №20-ОПП, на балансі підприємства знаходить: - зерновий сепаратор ЛУЧ ЗСО-75 (із повітряним сепаратором замкнутого циклу, аспірацією та щитом управління), який слугує для просіювання зерна; - зерносушарка ЗСШ - 5М та зерносушарка мобільна модульно-колонкового типуL702, що слугують для просушування зерна; - бункер 3200*2050, бункер 4200*4200 та бункер приймального типу ПБН-20 - для завантаження/вивантаження зерна в сушарку; - норії 2НПЗ-20-2, норії 2НПЗ-20-2 та норії кошової зернової НК-50-17 для підйому зерна в сушарку; - ємності металічні 7,25м3 - безпосередньо бак сушарки.

Відповідач наголошує, що для зібраного у вересні 2023 року ТОВ «ДІБРОВА ФАРМЗ» зерна проса в кількості 91420 кг максимальна сума природних втрат складає 91420 кг*0,083%= 75,88 кг; для зібраного у липні-серпні 2023 року ТОВ «ДІБРОВА ФАРМЗ» зерна пшениці в кількості 86520 кг максимальна сума природних втрат складає 86520 кг*0,1004%= 86,87 кг.

Натомість, позивач зазначає, що норми природних втрат регулюють саме втрати при зберіганні зерна, а не її доробці, тому не можуть застосовуватись в даному випадку.

Так, державну політику щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного сектора економіки агропромислового комплексу України врегульовано положеннями Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» (далі - Закон України №37- IV)

Норми вказаного Закону місять наступні значення термінів:

зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна;

зерновий склад - суб`єкт підприємництва, що є власником зерносховища і надає фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно та в передбаченому законом порядку отримав право на здійснення такої діяльності шляхом участі в Гарантійному фонді виконання зобов`язань за складськими документами на зерно;

зерносховище - спеціально обладнане місце для зберігання зерна (приміщення, будівля тощо)

При цьому, визначення поняття «доробка зерна» положення даного Закону не містить.

Відповідно до статті 21 Закон України №37- IV якість зерна та продуктів його переробки, що виробляються в Україні або ввозяться на митну територію України, має відповідати нормативно-правовим актам. Якість експортного зерна та продуктів його переробки може відповідати вимогам, що зафіксовані сторонами в експортному контракті.

Для доведення зерна до встановлених показників якості проводять його доробку.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 08.08.2024 року у справі №120/412/20-а, «Доробка зерна» - це сукупність технологічних операцій, спрямованих на забезпечення або поліпшення (за необхідності) встановлених показників якості зерна відповідно до вимог державних стандартів.

Доробку зерна зазвичай проводять у два етапи (за потреби):

етап І очистка (відбір грубого сміття, легких фракцій, пилу тощо);

етап ІІ сушіння (видалення надлишкової вологи).

Наказом Міністерством аграрної політики та продовольства України від 12.06.2019 року за №316 затверджені Норми природних втрат зерна та продуктів його переробки при зберіганні на зернових складах та зернопереробних підприємствах та Порядок розрахунку норм природних втрат зерна та продуктів його переробки при зберіганні на зернових складах та зернопереробних підприємствах (далі - Наказ №316), які установлюють єдині норми та правила для відображення в кількісно-якісному обліку зерна та продуктів його переробки, списання норм природних втрат.

Відповідно до п. 1 розділу І цього наказу норми природних втрат зерна та продуктів його переробки у разі зберігання на зернових складах та зернопереробних підприємствах (далі - норми природних втрат) розраховуються шляхом складання біологічних (пов`язані із життєдіяльністю зерна та продуктів його переробки і мікроорганізмів, що знаходяться у ньому) та механічних (розпил зернового пилу під час розвантажувально-навантажувальних операцій при прийманні і відпуску зерна) втрат.

Біологічні втрати розраховуються в межах етапу зберігання пропорційно кількості днів зберігання в елеваторах, на складах та/або облаштованих для зберігання майданчиках і сапетках.

Відповідно до п. 3 розділу II Наказу № 316 розрахунок норм природних втрат у масі зерна та продуктів його переробки проводиться за наступною формулою:

- за терміну зберігання до трьох місяців на складах і майданчиках, у %: X = (б - ш) * 0,011 * в + m, де:

X - невідома норма природних втрат за строків зберігання зерна менше трьох місяців, %;

б - норма біологічних втрат за зберігання до трьох місяців включно, %;

в - кількість днів зберігання партії зерна та продуктів його переробки визначається шляхом ділення суми щоденних залишків на масу надходження партії зерна.

0,011 - коефіцієнт для перерахунку норми втрат, встановленої за зберігання протягом трьох місяців, на один день зберігання (1/90);

m - норма механічних втрат: для зерна при завантаженні та розвантаженні механізованим способом у зерносховищах - 0,044 %, в елеваторах - 0,03 %, для продукції в тарі та кукурудзи в качанах - 0,014 %.

Водночас, положення Норм природних втрат зерна та продуктів його переробки стосуються саме зберігання (біологічні та механічні втрати) на зернових складах та зернопереробних підприємствах і не поширюються на втрати від сушіння, просіювання зерна, вилучення смітної домішки, тощо.

Таким чином, оскільки предметом регулювання наказу №316 є виключно природні втрати, що виникають під час зберігання зерна внаслідок біологічних процесів та механічного розпилу під час навантажувально-розвантажувальних операцій, а в даному випадку мало місце технологічних втрат, пов`язаних з очищенням зерна та видаленням вологи під час сушіння, то такі правовідносини не охоплюються поняттям природних втрат, та не підлягають під сферу регулювання Нормами, встановленими наказом № 316.

Відтак, оскільки норми відмінного від природного убутку зерна під час зберігання законодавчо не встановлені, то суд попередньої інстанції дійшов правильного висновку, що такі втрати проса та пшениці (проса в кількості 91420 кг / пшениці в кількості 86520 кг) не є понаднормовим.

Також, ТзОВ «ДІБРОВА ФАРМЗ» не визначені податкові зобов`язання з податку на додану вартість по товарах/послугах, які були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях на суму 583 034,16 грн, ПДВ – 116 606,83 грн.

Згідно акта перевірки, сума витрат 583 034, 16 грн відображає списання витрат на вирощування загиблих посівів гірчиці.

Так, за даними звіту про площі та валові збори с/г культур, плодів, ягід і винограду у 2024р. (№29-сг) , в розділ 1 «Виробництво однорічних та дворічних сільськогосподарських культур» пункт 1,2 «виробництво культур технічних» у рядку «Гірчиця» (код рядка 0470) зазначено: посівна площа 110 га; площа зібрана, га – 0 га; обсяг виробництва (валовий збір), – 0 ц.

За даними рахунку 27, за у 2024 році оприбуткування готової продукції гірчиці не здійснювалося.

Розмір витрат на посів та обробіток гірчиці чорної відповідно до бухгалтерської довідки від 31.07.2024 року щодо списання витрат на вирощування загиблих посівів гірчиці становив 583 034,16 грн.

В бухгалтерському обліку витрати на посів відображено на рахунку 2311 Номенклатурна група «Гірчиця 2024» на суму 626043,13 грн. (в т.ч. прямі витрати на заробітну плату - 7560,06 грн, амортизація - 35448,91 грн.)

Як зазначає позивач, у зв`язку з не сприятливими погодними умовами.

Судом встановлено, що основним видом господарської діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису) бобових культур і насіння олійних культур.

Із встановлених обставин слідує, що в сезоні 2024 посів Гірчиці, площею 110 га загинув внаслідок несприятливих погодних умов.

Про вказане свідчить Акт обстеження та списання загиблих посівів від 05.07.2024 року, відповідно до якого комісія у складі голови – директора Мельника В.В. і членів комісії - завідувача складу Чирук О.М., бухгалтера Клюйко М.В. та в присутності представника – головного спеціаліста відділу видатків, економіки та агропромислового розвитку фінансового управління Сарненської районної державної адміністрації Кривко М.М., оглянули посіви гірчиці і виявили на полях Н1, Н8, Н9, С-1, С-4, С-6 площею 110,0 га, засіяних гірчицею чорною, повну загибель посівів.

Також в акті зазначено, що загибель спричинена погодними умовами. Зокрема, в період бутонізації та гілкування температура повітря була занадто низькою 12 °С, а вночі опускалась до 0°С та -1°С, що в свою чергу не дало повноцінно сформуватися бутонам, а період вегації характеризувався сильною спекою: температура повітря +30 °С, температура грунту +50 °C .

Відповідність температурного режиму у вказані періоди даним зазначеним в акті підтверджено довідкою Рівненського обласного центру з гідрометеорології від 03.09.2024 року №9917-1-826/9917-04.

Відповідачем не заперечується, що під час проведення перевірки посадовим особам контролюючого органу були надані акт обстеження посівів, акт списання витрат по загибелі посівів та акти про витрати насіння та садивного матеріалу.

Зокрема, згідно акту списання витрат від 05.07.2024 року Товариство у складі комісії віднесло до збитків на посів гірчиці чорної: - амортизацію ОЗ загальновиробничого призначення – 35 448, 91 грн; - витрати на внесення органічних добрив – 42 834, 87 грн; - витрати на оплату праці – 7 560,06 грн; - витрати на ПММ – 229 245,52 грн; - витрати пального при переміщеннях – 9 833,69 грн; - витрати по добровільному страхуванні майна – 172, 31 грн; - витрати по ЗВВ – 16 378, 76 грн; - витрати по мастильних матеріалах – 2 033,98 грн; - витрати по посіву – 274 185,08 грн; - інші витрати загальногосподарського призначення – 1 416,06 грн; - транспортні послуги – 354, 95 грн.

Відтак, загибель урожаю спричинена погодними умовами, (цей факт підтверджений належними первинними документами та довідкою гідрометеорологічної служби) тобто обставинами, які не залежали від волевиявлення платника податків, а усі понесені підприємством витрати прямо пов`язані із здійснення засіву гірчиці, яка загинув.

Таким чином, витрати, понесені позивачем у зв`язку з організацією таких посівів, слід вважати частиною господарської діяльності.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу не знайшли своє підтвердження в ході з`ясування обставин у справі по суті, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року у справі №460/7212/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддяЛ. Я. Гудим

суддіО. П. Мандзій

Т. В. Онишкевич

Оригінал: reyestr.court.gov.ua