Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: охорони здоров’я, з них
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №380/6047/26
Суддя: Гудим Любомир Ярославович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/6047/26 пров. № А/857/44566/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львів апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року, головуючий суддя – Грень Н.М., ухвалене у м. Львів, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ВЧ НОМЕР_1 , в якому просив визнати протиправним дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапортів від 27.10.2025 року та 20.01.2026 року на проходження оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 ; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорти від 27.10.2025 року та 20.01.2026 року на проходження оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 .
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідач ухилився від належного розгляду вказаних рапортів по суті, не прийняв правомірного управлінського рішення, а лише надав лист-відповідь роз`яснювального характеру про відсутність у командира повноважень щодо видачі таких направлень. Крім того, позивач зазначає, що відповідач не забезпечив належного вручення відповідей військовослужбовцю за місцем проходження служби, а відправив їх поштою за місцем реєстрації, внаслідок чого вони повернулися за закінченням строку зберігання. На думку позивача, така поведінка відповідача є протиправною бездіяльністю та порушує його конституційне право на належне медичне забезпечення та оцінку стану здоров`я.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що наводились ним у поданому адміністративному позові, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходить військову службу у Державній прикордонній службі України у Військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Згідно з довідкою постійно діючої гарнізонної військово-лікарської комісії при госпіталі Одеського ВМКЦ ДПСУ (м. Ізмаїл) № 749 від 17.10.2025 року, солдат ОСОБА_1 пройшов медичний огляд.
За результатами огляду встановлено діагноз віддалені наслідки ЗЧМТ (1999 р.) забою головного мозку з переломом лобної кістки справа... (травма не пов`язана з проходженням військової служби); наслідки вибухової травми (01.02.2024 року): вогнепального осколкового сліпого поранення м`яких тканин гомілок... (травма/поранення пов`язані із захистом Батьківщини); себорейний дерматит, зміщена носова переділка, часткова адентія, простий короткозорий астигматизм обох очей, східна косоокість лівого ока... (захворювання пов`язані з проходженням військової служби).
На підставі статей 75Б, 45Б, 49В графи II Розкладу хвороб (наказ МОУ № 402) ВЛК винесла постанову: «Придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони». При цьому головою ВЛК під час проведення огляду електронне направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи сформовано не було.
27.10.2025 року ОСОБА_1 подав на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 рапорт, у якому, посилаючись на постанова КМУ від 15.11.2024 року № 1338, просив видати йому у встановленому порядку направлення на проходження оцінювання повсякденного функціонування особи у АДРЕСА_1 . Вказаний рапорт отримано військовою частиною 02.11.2025 року (вх. № 04.4/62893/25-Вн від 31.10.2025 року).
За результатами розгляду даного рапорту ТВО начальника НОМЕР_2 прикордонного загону надав лист-відповідь від 04.11.2025 року № 13/15290-25-Вих (№ 45298-25-Вих), у якому роз`яснив, що відповідно до Порядку, затвердженого постановою КМУ № 1338, оцінювання проводиться за електронним направленням, сформованим в електронній системі лікуючим лікарем первинної/спеціалізованої допомоги або головою ВЛК. Командир військової частини не уповноважений видавати такі направлення, у зв`язку з чим позивачу рекомендовано звернутися до сімейного лікаря. Вказану відповідь було направлено поштою на адресу зареєстрованого місця проживання позивача ( АДРЕСА_1 ), яка повернулася відправнику у зв`язку із закінченням терміну зберігання.
20.01.2026 року ОСОБА_1 повторно звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 з аналогічним рапортом про видачу направлення на проходження оцінювання повсякденного функціонування особи. Рапорт отримано відповідачем 26.01.2026 року (вх. № 04.4/6176/26-Вн від 23.01.2026 року).Листом від 26.01.2026 року № 13/1299-26-Вих начальник НОМЕР_2 прикордонного загону повідомив позивача про те, що під час огляду ВЛК у госпіталі голова ВЛК електронне направлення не формував, у зв`язку з чим позивачу для отримання направлення необхідно звернутися до лікуючого лікаря з надання первинної або спеціалізованої медичної допомоги. Вказаний лист також відправлено поштою на адресу позивача у м. Львові та повернуто відправнику через закінчення строку зберігання.
Вважаючи дії відповідача щодо розгляду рапортів від 27.10.2025 року та 20.01.2026 року протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач довів правомірність своїх дій при розгляді рапортів позивача від 27.10.2025 року та 20.01.2026 року. Відповідач розглянув рапорти у межах наданої йому компетенції та надав обґрунтовані відповіді.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Особливості проходження військової служби в Державній прикордонній службі України регулюються Законом України від 03.04.2003 року № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» та Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженим Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009.
Рапорт - це усне або письмове офіційне повідомлення про що-небудь керівництву. Письмовий рапорт являє собою доповідну записку, в якій стисло, але докладно викладена суть якої-небудь справи.
Як слідує з матеріалів справи, позивач звертався до командира ВЧ із рапортами, в яких просив видати йому у встановленому порядку направлення на проходження оцінювання повсякденного функціонування особи у м. Львові.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.
Пунктом 17 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи передбачено, що оцінювання проводиться за електронним направленням, що сформоване в електронній системі лікарем (далі - лікар, який направив):
лікуючим лікарем з надання первинної медичної допомоги, лікуючим лікарем з надання спеціалізованої медичної допомоги після проведення необхідних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності ознак, що відповідають критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи”;
головою військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії щодо осіб, в яких за результатами проходження військово-лікарської, лікарської експертизи виявлено ознаки, що відповідають критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338.
Таким чином, законодавством установлено вичерпний перелік суб`єктів, уповноважених формувати електронне направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи. До цього переліку належать виключно лікуючі лікарі (первинної або спеціалізованої ланки) та голова військово-лікарської комісії.
Командир військової частини (або начальник прикордонного загону) нормативно-правовими актами не наділений повноваженнями щодо формування, видачі чи підписання електронних направлень на проходження оцінювання повсякденного функціонування особи.
Колегія суддів погоджується з висновок суду попередньої інстанції про те, що рапорт військовослужбовця за своєю правовою природою є формою письмового звернення (прохання/заяви) службової особи до вищого командування.
Однак, за відсутності спеціального нормативно-правового акта ДПСУ, що регламентує внутрішній порядок розгляду рапортів такого змісту, до цих відносин повинні застосовуватись загальні приписи Закону України «Про звернення громадян».
Матеріалами справи підтверджено, що Військова частина НОМЕР_1 отриманні рапорти позивача від 27.10.2025 та від 20.01.2026 зареєструвала у встановленому порядку діловодства, розглянула у передбачені законом строки та за результатами розгляду склала письмові відповіді від 04.11.2025 року № 13/15290-25-Вих та від 26.01.2026 року № 13/1299-26-Вих., в яких детально роз`яснила нормативні підстави унеможливлення видачі такого направлення безпосередньо командиром та роз`яснив позивачу належний порядок реалізації його права шляхом звернення до лікуючого (сімейного) лікаря.
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що відповідач при розгляді рапортів позивача розглянув їх у межах наданої йому компетенції та надав обґрунтовані відповіді, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у справі №380/6047/26 – без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддяЛ. Я. Гудим
суддіО. П. Мандзій
Т. В. Онишкевич
Оригінал: reyestr.court.gov.ua